Особливості усного професійного спілкування юриста

 

 документування тверджень (наявність  цитат, посилань);

 

 монологічний виклад.

 

 Науковий стиль має такі  різновиди:

 

1. Суто науковий (розрахований  на фахівців; стиль монографій, наукових  статей, рецензій, наукових доповідей,  дисертацій, курсових і дипломних  робіт, рефератів і т.д.), який  поділяється на науково-технічний  і науково-гуманітарний;

 

2. Науково-популярний (використовується  для зрозумілого, доступного викладу наукової інформації нефахівцям; реалізується в неспеціальних часописах, книгах);

 

3. Науково-навчальний (стиль підручників, лекцій, навчальних посібників).

 

 Фахівець повинен досконало  володіти всіма стилями літературної мови, які використовуються в професійному спілкуванні.

 

 

2. Психологічні  особливості професійного спілкування  юристів

 

 

2.1 Психологічні особливості і  основи ефективності професійного  спілкування юристів

 

 

 Кожен вид діяльності припускає  особливості спілкування при  її здійсненні. Ці особливості визначаються специфікою цілей діяльності. Ясно, що педагог при спілкуванні керується іншими цілями, ніж інженер, а лікар переслідує цілі, відмінні від цілей співробітника ОВС. Слід зазначити також, що є види діяльності, де питомий вид спілкування вельми важливий| і діяльність співробітників ОВС відноситься саме до такого роду діяльності. Тут, як ніде, важлива значущість інформації, що об'єктивно поступає, про оперативну обстановку, досконалих злочинах і так далі Від того, наскільки ефективно уміють спілкуватися співробітники ОВС, наскільки володіють технікою спілкування, залежить і ефективність діяльності ОВС[14,с.33].

 

 Практика ж показує, що навиками правильного спілкування 60-62% співробітників оволодівають самостійно, 10-12% - під керівництвом своїх керівників, а останні, спілкуючись з колегами. За часом 15% співробітників научаються ефективно спілкуватися протягом першого року практичної роботи, 75% - в перебігу двох років служби і 10% - в строк від 3 до 4 років. Все це свідчить про незадовільний стан навиків спілкування співробітників ОВС. Відношення до спілкування, умінню встановити психологічний контакт, побудувати довірчі відносини, вибрати правильну лінію поведінки з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових, професійних, національних і інших особливостей громадян украй не відповідає вимогам часу[15,с.23].

 

 Особливостями професійного  спілкування співробітників ОВС  є те, що воно носить, як правило,  офіційний характер, достатньо чітко  регламентований законами і підзаконними актами порядок спілкування (формалізація спілкування), а через це є часто примусовим як відносно громадян, так і самих співробітників. Співробітникові не доводиться вибирати спілкуватися або не спілкуватися, незалежно від того приємно або неприємно йому це спілкування, це ж відноситься і до громадян.

 

 Співробітникові необхідно  виконувати свої функціональні  обов'язки, вирішувати оперативно-службові  завдання незалежно від його  психологічного стану, настрою,  емоцій. Співробітник наділений  законом владними повноваженнями, які дозволяють йому диктувати  умови цього офіційного спілкування,  часто вибираючи місце, час  і спосіб спілкування. В результаті  цього він має психологічну  перевагу.

 

 По характеру вирішуваних  завдань спілкування співробітників  з громадянами є діловим, їх  мета – отримати необхідну  для справи інформацію[2,с.30].

 

 Специфіка професійного спілкування  співробітників правоохоронних  органів визначається також:

 

 специфічністю приводів для  вступу до спілкування (цю обставину  обмежує круг учасників спілкування,  визначає його зміст і цілі);

 

 наявністю множинності цілей  в кожному акті спілкування, окрім отримання інформації про правопорушення;

 

 конфліктний характер спілкування  у зв'язку із специфікою приводів  вступу до спілкування, оскільки  цілі учасників спілкування нерідко  або не співпадають, або не  розуміються повною мірою;

 

 специфікою психічних станів  учасників спілкування, для яких  характерні підвищена нервова напруга у зв'язку з високою відповідальністю за результати спілкування і домінування негативних емоційних станів;

 

 особливе значення психологічного  контакту для оптимізації процесу  спілкування.

 

 Аналіз структури професійного  спілкування працівників органів правопорядку і його динаміки дозволяє виділити чотири основні етапи:

 

1. психологічне "читання" особливостей  поведінки, зовнішнього вигляду,  використання наявної інформації  про конкретну людину і складання  первинного психологічного портрета  взаємодіючої особи;

 

2. пошук психологічних передумов  ефективності спілкування і створення  сприятливих умов для міжособового контакту;

 

3. дія в процесі професійного  спілкування на інших осіб з боку співробітника ОВС з метою вирішення оперативно-службових завдань;

 

4. оцінка результатів конкретного акту спілкування і планування змісту і процесу подальших контактів з певними особами / громадянами, співробітниками правоохоронних органів, керівниками /.

 

 Розглянемо кожен з вказаних  етапів професійного спілкування  з урахуванням застосування нових  психотехнологій і конкретних  прийомів спілкування. 

 

 Перший етап професійного  спілкування орієнтований на  пізнання і складання первинного психологічного портрета правопорядку людини, що взаємодіє з працівником органів[4,с.13]. Слід зазначити, що психологічна інформація про іншу людину залежить від конкретної ситуації спілкування і віддзеркалення його особових властивостей, ступеня знайомства з ним, наявність певних відомостей про нього в характеристиках, обліку|, кримінальних і оперативно-пошукових справах, розповідях про нього інших співробітників і тому подібне

 

 При безпосередньому спостереженні  за людиною предметом психічного "читання" є його вербальні і невербальні акти поведінки:

 

- мова, її зміст, спрямованість, логічність, тривалість, експресивність, особливості лексики, граматики, фонетики;

 

- виразні рухи, міміка і пантоміміка, жести, експресія особи, очей, тіла;

 

- рухи, переміщення і пози людини, дистанція між людьми, зближення, зіткнення;

 

- фізична дія на іншу людину, поплескування, погладжування, підтримка, сумісні дії, відштовхування, поштовхи, удари і т.п./.

 

 Важливе значення для складання  психологічного портрета має  аналіз зовнішнього вигляду людини: особливостей його одягу і  манери одягатися, акуратність  в носінні одягу, проходження  або ігнорування моди, наслідування  в носінні одягу іншим людям  /часто видатним артистам, спортсменам,  політикам і др./ і так далі

 

 Наприклад, для визначення  ступеня причетності людини до  кримінального світу і складання його відповідного портрета необхідно піддати аналізу[17,с.68]:

 

 особливості мови (присутність  або відсутність жаргону, спрямованість  і зміст мовної діяльності і тому подібне)

 

 зовнішній вигляд (особливості  одягу, зачіски, наявність татуїровок  і тому подібне) 

 

 динаміку спілкування і оточення  людини (зміст комунікацій, їх мета, специфіка звернення людей один до одного, наявність кличок, емоційного тону звернення і тому подібне)

 

 динаміку особистої поведінки людини і ступінь його участі в кримінальних діях.

 

 При спілкуванні з людьми, що знаходяться в "небезпечних"  станах або наркотичне сп'яніння, відхилення від психічної норми надзвичайно важливо контролювати зовнішні параметри поведінки, оскільки по ним можна визначити мотивацію їх подальших дій.

 

 Ефективність професійного  спілкування визначається також  ступенем відповідності реальних  психологічних портретів взаємодіючих  осіб еталонним образам-уявленням про вимоги, що пред'являються до їх особи і діяльності на конкретній посаді.

 

 При складанні первинного  психологічного портрета правопорядку  особи, що взаємодіє з працівником  органів, доцільно орієнтуватися на аналіз наступних параметрів особи:

 

- спрямованість мотиви, життєві  концепції і плани, ціннісні  орієнтації, установки, схильності, бажання,;

 

- особливості поведінки, уміння, навики, звички, життєвий і професійний  досвід, стереотипи 

 

- якості, що виражають відношення  до різних сторін дійсності;

 

- психологічні властивості і  процеси процесів і властивостей  інтелектуальної, пізнавальної і емоційно-вольової сфери

 

-соціально-психологичні особливості поведінки і міжособовий статус, ролі, стиль життя і роботи, культура комунікативної поведінки і стиль спілкування, соціально-психологічні якості

 

- біопсихічні властивості темперамент,  статеві і вікові особливості, стан здоров'я, патопсихологічні якості.

 

 Основними способами побудови  психологічного портрета в процесі  професійного спілкування можуть  виступати: емпатія, рефлексія,  стереотипізація, індивідуалізація.

 

 Емпатія як спосіб психологічного  аналізу дозволяє | в емоційні стани осіб, що взаємодіють в тій або іншій життєвій ситуації.

 

 Рефлексія грунтується на  пізнанні і оцінці працівником органів правопорядку своєї позиції і роздумах про позицію іншої людини, хід його думок, його найближчих і перспективних планів поведінки[3,с.20].

 

 Стереотіпізация будується на основі перенесення виявлених в практиці співробітника типових способів поведінки, типових властивостей тієї або іншої особи на конкретну ситуацію спілкування.

 

 Індивідуалізація - спосіб аналізу  поведінки і рис особи людини, в основі якого знаходиться  виявлення особливих психологічних  прикмет, індивідуальних особливостей  діяльності, його умінь і навиків.

 

 Другий етап професійного  спілкування характеризується діями  працівника органів правопорядку, направлених на створення відповідних умов і психологічних передумов ефективних комунікацій. Найважливішою передумовою ефективного спілкування є виявлення основної репрезентативної системи правопорядку людини, що взаємодіє з працівником органів, і опора на неї в процесі безпосереднього контакту.

 

 Д. Гріндер і Р. Бедлер - творці теорії нейролингвістичне  програмування відзначають, що  є три основні вхідні канали, через які люди отримують інформацію  про навколишній світ: зір, слух і кінестатичесне відчуття що є комплексом відчуттів, заснованих на дотику, нюху, положенні тіла в просторі і т.п.

 

 Кожна людина має найчастіше  вживану їм репрезентативну систему  з числа трьох вказаних систем, яка може відрізнятися від репрезентативної системи іншої людини. Недостатній облік провідної репрезентативної системи людини в процесі спілкування може привести до взаємного нерозуміння, труднощів у взаємодії[20,с.14].

 

 Як визначити провідну репрезентативну  систему людини? Є декілька способів  визначення, яка з репрезентативних  систем /визуальна, аудіальна, кінестатична є такою, що веде у конкретної людини. Перш за все, слід звернути увагу на слова, якими чоловік описує свій життєвий досвід і найчастіше вживає в процесі спілкування. Ці слова називаються предикатами. Предикати виявляються у вигляді дієслів, прикметників і говору, використовуваних людиною в конкретних пропозиціях.

 

 Розглянемо предикати, найчастіше  вживані у відповідній репрезентативній  системі.

 

 Репрезентативні системи /модальності/.

 

1. Візуальна:

 

- Предикати: представте, яскраво,  мабуть, прозоро, перспектива, ясно, бачити, дивитися, стежити, сліпуче  і тому подібне

 

- Пропозиції:

 

 Моя робота виглядає байдуже. Життя так тьмяне. Це проливає більше світла на це. Цей образ залишиться в моїй пам'яті. Я щасливий, що ми з Вами дивимося на це одними на це одними очима. Давайте подивимося на це. Це дуже невизначено, щоб розглянути.

 

2. Аудіальна:

 

- Предикати: послухайте, голосно,  співзвучно, логічно, тихо, скрикнути,  сказати, почути, різко і тому подібне

 

- Пропозиції:

 

 Це правильне рішення прозвучало в мені. Це просто шепіт. Це дуже великі розбіжності в наших відносинах. Я прагнув говорити собі: "Ти не можеш робити нічого правильно". Це дуже далеко від ритму.

 

3. Кінестатична:

 

- Предикати: відчуваю, зручно, легко,  важко, напружуватися, торкнутися, сирий, відчувати, нудно і тому  подібне

 

- Пропозиції:

 

 Це викликає неоднозначні  відчуття. Він гарячий. Вона - холодна  риба. Ця річ тисне на мою пам'ять. Так, я відчуваю щось вище за це.

 

 Спостереження за людиною  і звернення уваги на предикати,  вживані їм в процесі комунікацій,  дозволяє визначити його ведучу  репрезентативну систему. Як наслідок  цього з'являється завдання побудови діалогу з урахуванням мови взаємодіючої людини, тобто її основної репрезентативної системи[17,с.25].

 

 Для того, щоб партнер по  професійному спілкуванню розумів  співробітника органів правопорядку останньому необхідно вибирати предикати, що узгоджуються з предикатами взаємодіючої особи. Прагнучи отримати потрібну інформацію, доцільно будувати свої питання, орієнтуючись на провідну систему партнера по спілкуванню.