Шпаргалка з "Інформатики"

“Інформатика 10-11” Зарецька Колодяжний

Рекоменд учням старших  класів шкіл, ліцеїв, гімназій, розрахований на підготовку кваліфікованих користувачів, які знають будову комп’ютера і основні принципи його роботи.

Курс поділ на 10 розділів: Багато копій екранних сторінок, містить багато додаткової поза програмної інформації. Основне поняття – поняття інформації – розглянуто недостатньо.

Відсутня інформація про повідомлення, співвідношення повідомлення й інформації, можливості взаємоперетворення інформації і шуму, властивості інформації та основні ін форм процеси . Багато уваги приділяють системам числення , переведенню чисел з однієї системи в іншу, правилам виконання арифм. дій у двійковій системі числення. Посібник за стилем нагадує довідник, бо носить дедуктивний характер, приклади  використовуються для ілюстрації викладеного. Після кожного параграфа міститься завдання і вправи  для самостійного виконання. Містить інформацію про глобальну мережу Internet, описані можливості використання її основних послуг. Залишаються поза увагою відомості про пошук інформації в Internet, про захист інформації в комп мережах

“Практичний курс інф.” Руденко Патланжоглу

Методичний посібник для вчителів і учнів ст. класів Викладено загальні питання функціонування ПК, будова і структура програмного забезпечення, заг. відомості про ОС , коротко описані сервісні прикладні програми. Є практичні роботи для обов’язкового виконання .

- 60 % книги займають  комп технології на основі  ОС Windows, 40 % - комп технології на основі  MS-Dos

- найповніше подані  системні питання

- кожен розділ закінчується  практичними роботами .

“Інформатика 8-11” Глинський 

складається з 2 частин: “Програмування мовою Паскаль і “Інформаційні технології”

Теорія супроводжується контрольними питаннями, чотирирівневими вправами і задачами, описаними практичними роботами, зразками пр. робіт, тематичних КР з урахуванням 12 системи оцінювання , темами для рефератів. Практичну значущість мають тексти і завдання практичних робіт, що складаються з конкретної системи вправ, спрямованої на закріплення теоретичних знань та формування практичних умінь учнів з курсу інформатики

“Інформатика-7”Жалдак  Морзе

Експериментальний підручник рекомендований МОНУ створ для учнів 12-річної школи. Значна к-ть часу відводиться послідовному, науковому, акуратному і цікавому ознайомленню учнів з поняттям інформації . Теор матеріал супроводж великою к-тю прикладів, добре ілюстрований , багато мал. Та копій екрана. Описується прикладне програмне забезпечення  навч характеру Містить 19 параграфів які закінчуються пит для самоконтролю

 

 

7. Загальні питання  методики навчання інформатики. 

Методи навчання інформатики.

М.Н. Скаткін і І.Я. Лернер поділяють методи навчання на:

1) пояснювально-ілюстративний (розповідь, лекція, пояснення, та ін.)- вчитель повідомляє матеріал,  учні його сприймають.

  2)репродуктивний.

3) проблемне навчання — вчитель ставить перед учнями проблему і демонструє шляхи її розв'язання; учні стежать за логікою розв’язування  проблеми;

4) частково-пошуковий або евристичний — учитель розділяє проблему на частини, учні здійснюють окремі кроки щодо розв'язувань підпроблем;

5) дослідницький, метод проектів — пошукова творча діяльність, учнів стосовно розв'язування нових для них проблем.

Зазначені методи можуть бути поділені на дві групи:

1) репродуктивні (1-й і 2-й метод), при використанні яких засвоює готові знання і репродукує (відтворює) вже відомі йому способи діяльності; 2) продуктивні (4-й і 5-й), які відрізняються тим, що учень здобуває  суб'єктивно нові знання внаслідок творчої діяльності.

Проблемне навчання належить до проміжної групи, оскільки воно рівною мірою передбачає як засвоєння готових знань, так і елементи творчої діяльності.

Пояснювально-ілюстративний метод використовується при введенні понять, вивченні базових структур алгоритмів, , мов програмування, принципів будови комп'ютера, основних функцій текстових і графічних редакторів, електронних таблиць, баз даних, експертних систем.

Репродуктивний метод застосовується під час повторення вивченого на уроці, виконання домашнього завдання.

Проблемні методи характеризуються тим, що вчитель, використовуючи слово і наочність, ставить проблему, а потім у формі пояснення чи лекції сам її розв'язує, показуючи тим самим процес пізнання. При цьому можуть певною мірою залучатися учні.

Частково-пошуковий  метод (його інколи називають евристичною бесідою). Такий метод доцільно використовувати при формуванні нових понять з інформатики.

Дослідницький метод використовується в тому випадку, коли проблему перед учнями ставить або вчитель, або її формулюють самі учні і самостійно розв'язують цю проблему.

 Метод доцільно  дібраних задач. “Навчання через  задачі” — це основний метод навчання, що належить до проблемного навчання, яке відрізняється організацією навчання шляхом самостійного одержання знань у процесі розв'язування навчальних проблем, орієнтацією на творче мислення і пізнавальну активність учнів.

Метод демонстраційних прикладів.Доцільно використовувати при вивчені прикладних програм.

 

 

 

Принципи дидактики  і навчання інформатики

Принципи навчання – ідеї, вимоги до навчання , що випливають із закономірностей ефективної організації навчання.

Принцип науковості

Суть  полягає у  розкриті причинно-наслідкових зв’язків процесів і показ досягнень науки  сьогоднішнього дня, ретельному відборі  істотного змісту науки, конкретному визначенню чи опису понять, правильному тлумаченню їх сутності.

Принцип послідовності  і систематичності.

- Навч матеріал поділ  на логічно зв’язані блоки  і розділи Користуватись таблицями  схемами планами опорні конспекти  модулі./- При поданні нового матеріалу практ характеру корисно  сформулювати мету навчання, Навчати учнів працювати словниками, довідниками.

Принцип наочності

 Посилює емоційний  вплив на учнів, підвищує рівень  доступності матеріалу, прискорює  активацію розумової діяльності учнів.

Принцип активності і самостійності.

П-п активності передбачає розумову активність учнів..Самостійність  учня – мета і умова успішного  вивчення інформатики Зростає самостійність - зростає продуктивність, вміння самостійно виріш проблеми, корист літературою.

Принцип свідомості

Передбачається цілеспрямований  добір навчального матеріалу  що забезпеч розвиток пізнавальних здібностей учнів Навчання проходить успішніше  якщо учень добре розуміє смисл  того що вчить, що робить, а не виконує  механічно певний набір операцій

Принцип міцності і системності знань

Міцність може бути забезпечена  шляхом підвищ змістовності навчання матеріалу, підвищ вн мотивації вивч матеріалу, мобілізації мислення і  почуттів що сприяють запам’ятовуванню.

Принцип індивідуалізації і колективності навчання

Індивідуалізація це організація навчання процесу , під  час якого при доборі способів, прийомів, навчання враховуються індивідуальні  особливості учнів, рівень розвитку їх здібностей до навчання Принцип зв’язку теорії з практикою

Вчителю необхідно намагатися не допускати в навчанні  розходження : це - знання ,а це - життя

Принцип гармонійного розвитку особистості

При проведенні уроків з  інформатики небо концентрувати  увагу на їх виховних можливостях

- ставити них мету  на кожному уроці - формувати інтерес до преді- формувати уміння корист  набутими знаннями і розшир їх при самостійному вивченні- Розвивати самостійність і пізнавальні здібності учнів, готувати їх до творчої діяльності - формувати критичне і творче мислення- виховувати культуру усної і писемної мови - формувати вміння виділяти основне при вивченні навч матеріалу- формувати вміння працювати з книжкою, інформаційним і програмним забезпеченням комп, пошуковими системами глоб мережі Internet

Принцип виховуючого  навчання

Цей принцип реалізується при такій організації навчального процесу, яка забезпечує учням можливість проявити себе як особистість гармонійно і всебічно розвинутися соціально, удосконалити здібності.

Принципи розвивального  навчання

Це тип навчання , в якому розвиток людини є прямою і основною метою Особливості розвивального навчання: учень перетворюється на суб’єкт пізнавальної діяльності; розвивається на формуванні механізмів мислення, а не завантаження пам’яті

 

 

Формування  пізнавального інтересу в процесі навчання інформатики

Для формування в учнів  інтересу до вивчення предмету необхідно :

- Систематично використовувати  сучасну комп. техніку з перших  уроків інформатики- Чергування  занять щодо вивчення теоретичних  основ з лабораторно-практичними роботами(на лаби більше часу)- Самостійна робота кожного учня на комп і самостійне розв’язування певного набору задач на л. роботах- - Проведення етапу мотивації при вивченні будь-якого нового поняття- Використання на уроках частково-пошукових методів навч проектного методу- Завдання не повинні бути складними і дуже легкими- Завдання завжди повинні бути подані в цікавій формі Використання завдань які подані в нестандартній формі  (створення і розв’язування кросвордів, ребусів)  

Роль загальних  розумових дій і прийомів розумової діяльності у навчанні інформатики

Загальні розумові дії(операції) як механізми, необхідні для успішного  протікання розумових дій відображені  у працях Рубінштейна

 аналіз – розбір , розчленування цілого на частини. Розв’язання будь-якої задачі почин з аналізу умови, виділення вихідних даних (аргументів), і результатів Далі синтезується розв'язок, зіставляються аргументи і результати Метою аналізу може бути з'ясування причин помилки- синтез – поєднання , об'єднання частин в ціле . Аналіз і синтез у методиці назив міркуванням від того що вимагається в умові , від того що дано , до того що треба знайти .- аналіз через синтез Суть прийому полягає в тому, що об’єкт в процесі мислення включається у все нові й нові зв’язки і завдяки цьому виступає в інших якостях, з об’єкта таким чином ніби вичерпується досі невідомий зміст, об’єкт немов би повертається щоразу іншою своєю стороною , в ньому виявляються все нові і нові властивості. - порівняння з'ясувати мету порівняння .виділити основні ознаки порівняння .знайти спільне і відмінне у порівнюваних явищах чи об’єктах Саме за допомогою порівняння можна вводити нові поняття, при цьому вказувати слід спочатку на схожість, а потім на відмінності

- класифікація – операція поділу множини на підмножини, які не перетинаються.. Класифікація зустрічається при засвоєнні учнем достатнього обсягу матеріалу і пов’язана із зміцненням знань

- узагальнення полягає в порівнянні об’єктів, виборі спільних рис (абстрагуванні), переліку основних властивостей (узагальненні)

- абстрагування –.дія спрямована на виділення в предметах і явищах суттєвого і відкидання несуттєвого.

-аналогія відіграє значну роль під час засвоєння учнями нових знань, умінь, навичок.

 

Дифренційоване  навчання інформатики.

Диференціація означає широкий спектр навчально-організаційних заходів, за допомогою яких робиться спроба задовольнити, з одного боку, різносторонні інтереси учнів до інформатики як до науки, що розвивається дуже швидкими темпами, а з іншого — різноманітні потреби суспільства. Диференціація виконує дві функції: служить розкриттю індивідуальності учнів, зміцненню і подальшому розвитку суспільства.

Перший  вид диференціації виражається в тому, що, навчаючись в одному класі, за одними програмами і підручниками, учні можуть засвоювати матеріал на різних рівнях. Визначальним при цьому є рівень обов'язкової підготовки. Його досягнення свідчить про виконання учнем мінімальних вимог до засвоєння змісту. Другий вид диференціації — це диференціація за змістом. Вона передбачає навчання різних груп школярів за різними програмами, які відрізняються глибиною вивчення матеріалу, обсягом відомостей та ін. Цей вид диференціації іноді називають профільною диференціацією. Різновидом профільного навчання є поглиблене вивчення інформатики.На уроках інформатики можна використовувати індивідуальну і групову диференційовані форми навчальної діяльності. Індівідуальна робота школярів на уроках інформатики може організовуватися на всіх етапах навчання, починаючи з етапу пояснення і закінчуючи етапами систематизації, узагальнення і контролю знань. Групову форму організації навчаль-ного процесу також доцільно використовувати на різних етапах уроку, зокрема на етапах повторення і узагальнення знань з кількох тем курсу, а також на етапі контролю та оцінюва-ння знань. Розрізняють такі види групової діяльності:

• кооперативна — різні групи виконують окремі частини спільного завдання;

• індивідуалізована  — кожний учень виконує ту частину  завдання, до якої має найбільшу схильність;

• диференційована  — склад групи визначається близькими пізнавальними можливостями учнів.

Під час організації  індивідуального підходу до навчання вчителем враховуються такі особливості учнів: