Еволюція інтернету

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Декабря 2013 в 20:20, реферат

Краткое описание

На думку багатьох науковців, дослідників, соціологів, політологів та економістів нашого часу, Інтернет - це одне великих випробувань нашого суспільства. Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне, економічне на навіть політичне явище, яке привертає увагу фахівців різних наук.

Содержание

Вступ
І. Сучасний розвиток мережі Інтернет
1.1 Становлення всесвітньої мережі в реаліях нашого часу
1.2 Розвиток послуг мережі Інтернет
ІІ. Історія і розвиток Інтернету в Україні
2.1 Становлення мережі Інтернет в нашій державі
2.2 Сучасний стан та проблематика розвитку мережі Інтернет в Україні
2.3 Державна політика стосовно розвитку Інтернет в Україні
Висновки
Список використаної літератури

Прикрепленные файлы: 1 файл

реферат еволюцыя ынтернету.doc

— 186.50 Кб (Скачать документ)


План

 

 

Вступ

І. Сучасний розвиток мережі Інтернет

1.1 Становлення всесвітньої  мережі в реаліях нашого часу

1.2 Розвиток послуг  мережі Інтернет

ІІ. Історія і розвиток Інтернету в Україні

2.1 Становлення мережі  Інтернет в нашій державі

2.2 Сучасний стан та  проблематика розвитку мережі Інтернет в Україні

2.3 Державна політика  стосовно розвитку Інтернет в  Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

 

Вступ

На думку багатьох науковців, дослідників, соціологів, політологів  та економістів нашого часу, Інтернет - це одне великих випробувань нашого суспільства. Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне, економічне на навіть політичне явище, яке привертає увагу фахівців різних наук.

В сучасному світі, Інтернет - всесвітня мережа дальніх зв'язків, яка з'єднує мiльйони користувачів комп'ютерів в великій кількості країн. Інтернет є безспірним фактором сьогодення, який суттєво впливає на різноманітні сторони життя. З урахуванням швидкості та розмірів поширення комп'ютеризації у світі історію людства навіть поділяють на дві ери - до та після появи мережі Інтернет. Сьогодні до Інтернет підключено мережі, які охоплюють всі континенти, включаючи навіть Антарктику, і з'єднують переважну більшість міст на планеті.

І. Сучасний розвиток мережі Інтернет

1.1 Становлення всесвітньої  мережі в реаліях нашого часу

Глобальна iнформацiйна  мережа Інтернет уже давно є невiд'ємною  часткою та основною рушiйною силою  розвитку сучасної цивiлiзацiї. Завдяки  Інтернету людство дiстало можливiсть налагодити ефективнi комунiкативнi зв'язки. Саме Інтернет забезпечує негайний доступ до будь-яких iнформацiйних продуктiв i баз даних, дозволяючи приймати, вiдправляти й опрацьовувати iнформацiю в активному режимi i реальному часi.

Інтернет став середовищем функціонування електронної економіки нового типу. Технічні можливості сучасного Інтернет, що дозволяють мати доступ до глобальної мережі Інтернет в повному обсязі в довільній точці планети і цілодобово, є достатні для функціонування глобальної Електронної Комерції. В звязку з чим вимоги до надійності функціонування мережевої інфраструктури значно зростають.

Водночас зростає значення змістовної частини Інтернет: інформаційні ресурси, довідкові системи, пошукові системи, інформаційні директорії, - які мають властивість приваблювати користувачів мережі як потенційних покупців до певних джерел інформації. Інформаційні ресурси є основою для віртуального “заселення” глобального інформаційного простору.

Глобальний характер Інтернет і інтернаціональність інформаційних ресурсів вимагає більшої уваги до так званої інтернаціоналізації Інтернет, яка полягає як в підтримці національних мов і культурних середовищ, так і в можливості роботи технічних засобів Інтернет з багатьма мовами і перетворенні представлення змістовної частини (переклад, перекодування, тощо) в залежності від переваг користувача.

Окремо слід сказати  про розвиток "мобiльного" Інтернету, який включає в себе практично  необмеженi можливостi у використаннi й опрацюваннi iнформацiї iз всесвiтньої  мережi Інтернет. Це стало можливим завдяки WAP (Wireless Application Protocol) - технологiї безпровiдникового доступу до мережi Інтернет. Завдяки простотi користування послуга безпровiдникового доступу до "всесвiтньої павутини", що недавно з'явилася на захiдних ринках стiльникового зв'язку, встигла завоювати величезну популярнiсть у абонентiв стiльникових мереж i користувачiв Інтернету. З одного боку, у клiєнтiв операторiв мобiльного зв'язку з'явилася можливiсть легкого, оперативного i конфiденцiйного доступу до iнформацiї з мережi Інтернет або Інтранет.

Причому це не залежить вiд  того, перебуваєте ви у далекому вiдрядженнi чи у туристичнiй поїздцi, на дiловiй зустрiчi чи у дорозi. Ви можете працювати з Інтернетом усюди, хай би де ви були. З iншого боку, зручнiсть використання цiєї послуги оцiнили i численнi прихильники Інтернету, оскiльки при цьому немає потреби у придбаннi доволi дорогого комп'ютерного обладнання, виборi провайдера послуги та інших проблем.

Якщо коротко розглянути історію створення і розвитку Інтернет, то слід відзначити той факт, що всесвітня мережа Інтернет овіяна духом холодної війни. Iсторiя її створення почалась в 1957 роцi, коли президент США Д. Ейзенхауер у вiдповiдь на розгортання Радянським Союзом супутникової системи комп’ютерного зв’язку мiж пусковими установками ядерних ракет, створив "мозговий центр" ARPA, в рамках фiнансування якого в 1969 роцi була створена попередниця Інтернет мережа ARPANET.1

Після ARPANET в США та інших країнах створювалися комп'ютерні мережі, що з'єднували комп'ютерні центри наукових та державних організацій. Багато мереж стали використовувати протокол ІР. Цей протокол був зручний тим, що можна легко нарощувати мережу, приєднуючи будь - яку кількість нових комп'ютерів.

У 1972 році у Вашингтоні пройшла перша Міжнародна конференція з комп'ютерних комунікацій. На конференції були присутні вчені з 10 країн. Участникам конференції була представлена мережа ARPANET. Це було перше публічне представлення мережі. Мережа ARPANET була першою глобальною мережею, в якій були найповніше використані сучасні розробки. Над створенням і розвитком мережі працювали найвідоміші вчені США, тому до ARPANET стали приєднуватися інші мережі, що були створені освітницькими, науковими та урядовими організаціями.

У 1972 році була створена суспільна організація INWG - робоча група з міжнародних мереж, під керівництвом Вінсента Сьорфа. INWG координувала роботу зі створення можливості міжмережевого обміну. Для об'єднання мереж, що працюють з протоколом ІР і мереж, що працюють з іншими протоколами, необхідно було створити спеціальний міжмережевий протокол. Цей протокол був створений Вінсентом Сьорфом і Робертом Каном у 1974 році і отримав назву ТСР.

Після об'єднання в 1982 році двох протоколів ТСР і ІР в  один, протокол ТСР/IP став стандартним протоколом об'єднаної мережі - Інтернет. В цьому ж році Сьорф і його колеги ввели термін "Інтернет". Сьогодні Вінсента Сьорфа називають "батьком Інтернета".

У 1983 році вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов  у Military Standarts (MIL STD), тобто у військові стандарти, і всі, хто працював у мережі, зобов'язані були перейти до цих нових протоколів.

Для полегшення цього  переходу DARPA звернулася з пропозицією  до керівників фірми Berkeley Software Design - упровадити протоколи TCP/IP у Berkeley(BSD) UNIX1. З цього і почалася спілка UNIX і TCP/IP.

Через деякий час TCP/IP був  адаптований у звичайний, тобто  в загальнодоступний стандарт, і  термін Інтернет увійшов у загальний  ужиток. У 1983 році з ARPANET виділилася MILNET, що стала відноситися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США.

Термін Інтернет став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Інтернет існує, її розміри набагато перевищують початкові, тому що вона об'єднала множину мереж в усьому світі.

Наступна сторінка розвитку Internet відкрилася у 1980-х роках, коли ще одне американське урядове агентство, National Scientific Foundation (NSF), заснувало шість  суперкомп’ютерних центрів. Зрозуміло, що кількість наукових центрів не обмежувалася ними, і тому з’явилася необхідність надати вченим із багаточисельних університетів доступ до цих центрів.

Спочатку NSF намагалося використовувати  лінії зв’язку та ресурси ARPANET, але  через перепони різного роду ця ідея не реалізувалася. В результаті у NSF було прийняте рішення створити власну мережу. Вона була створена і спочатку поєднувала вищезгадані суперкомп’ютерні центри із швидкостями передачі 56 Кбіт/c. Мережа отримала назву NSFNET Backbone (опорна мережа NSF). В момент, коли NSFNET закінчила своє існування (квітень 1995 р.), її продуктивність складала 44 Мбіт/c. NSF заохочувало доступ до Інтернет із університетів, таким чином, майже кожен американець з вищою освітою у студентські роки був користувачем цієї мережі.

Протягом 1995 - 1997 рр. пройшло  багато змін. Мережа Internet перестала  бути виключно американським феноменом, вся її структура в цілому різко  комерціалізується і приватизується. Популярні мережі та служби, такі як America OnLine, CompuServe, вимушені надавати обмежений IP-сервіс своїм користувачам, ISO-протоколи продовжують повільно відмирати.

На кінець розділу  наведу коротку хронологію розвитку Інтернет.

1956 – заснування DARPA;

1969 – перший вузол  ARPANET у Лос-Анджелесі; 

1971 – 15 вузлів, 23 комп’ютери;

1972 – винайдення електронної  пошти; 

1974 – Вінсент Сьорф  і Роберт Кан публікують сертифікацію  протоколу TCP;

1982 – TCP/IP стає стандартом  Міністерства оборони США; 

1982 – заснування European UNIX Network (EUNet);

1986 – поява опорної мережі NSFNET;

1989 – кількість машин більше 100.000, швидкість опорної мережі 1,544 Мбіт/c;

1990 – ліквідація ARPANET;

1991 – заснування Commercial Internet eXchange (CIX), об’єднання комерційних поставників Internet-сервісу;

1992 – кількість машин більше 1 млн., швидкість опорної мережі 44,7 Мбіт/c, перші аудіо і відео трансляції, поява World Wide Web (WWW);

1993 – Білий дім,  ООН та Світовий Банк з’єднуються  з Інтернет, бізнес починає звертати  увагу на існування Інтернет;

1994 – перший квітковий магазин приймає замовлення через Internet, з’являються віртуальні супермаркети, структура і фінансування опорної мережі NSFNET кардинально змінюються;

1995 – відкриття першого  віртуального банку мережі;

1995 – ліквідація NSFNET.

1.2 Розвиток послуг мережі Інтернет

Всі послуги мережі Internet можна умовно поділити на дві категорії: обмін інформацією між абонентами мережі і використання баз даних  мережі.

До числа послуг зв'язку між абонентами належать:

Telnet - віддалений доступ. Дає можливість абоненту працювати на будь-якій ЕОМ мережі Інтернет як на своїй власній. Тобто запускати програми, змінювати режим роботи і т.д.

FTP (File Transfer Protocol) - протокол  передачі файлів. Дає можливість  абоненту обмінюватися файлами  з будь-яким комп'ютером мережі. Установивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп'ютера на свій або скопіювати файл із свого комп'ютера на віддалений.

NFS (Network File System) - розподілена  файлова система. Дає можливість  абоненту користуватися файловою системою віддаленого комп'ютера, як своєю власною.

E-mail (електронна пошта) - обмін поштовими повідомленнями  з будь-яким абонентом мережі  Інтернет. Існує можливість відправлення  файлів.

Новини мережі Usenet - одержання  мережних новин і електронних дощок оголошень мережі і можливість розміщення інформації на дошки оголошень мережі. Електронні дошки оголошень мережі Інтернет формуються по тематиці. Користувач може за своїм вибором підписатися на будь-які групи новин.

До систем автоматизованого пошуку інформації в мережі Інтернет належать слідуючи системи.

Gopher - найбільше широко  поширений засіб пошуку інформації  в мережі Інтернет, що дозволяє  знаходити інформацію по ключовим  словам і фразам. Робота із  системою Gopher нагадує перегляд змісту, при цьому користувачу пропонується пройти крізь ряд вкладених меню і вибрати потрібну тему.

У Інтернет у даний  час понад 2000 Gopher-системи, частина  з яких є вузькоспеціалізованими, a частина містить більш різнобічну інформацію. Gopher дозволяє одержати інформацію без вказівки імен і адрес авторів, завдяки чому користувач не витрачає багато часу. Він просто повідомить системі Gopher, що саме йому потрібно, і система знаходить відповідні дані. Gopher-серверів понад двох тисячі, тому з їхньою поміччю не завжди просто знайти необхідну інформацію. У випадку виниклих ускладнень можна скористатися службою VERONICA. VERONICA здійснює пошук більш ніж у 500 системах Gopher, звільнюючи користувача від необхідності переглядати їх вручну. WAIS - ще більш потужний засіб одержання інформації, чим Gopher, оскільки воно здійснює пошук ключових слів у всіх текстах документів. Запити посилаються в WAIS на спрощеній англійській мові. Це значно легше, ніж формулювати їх на мові алгебри логіки, і це робить WAIS більш привабливою для користувачів-непрофессіоналів.

При роботі з WAIS користувачам не потрібно витрачати багато часу, щоб знайти необхідні їм матеріали. У мережі Інтернет існує більш 200 WAIS - бібліотек. Але оскільки інформація рекомендується переважно співробітниками академічних організацій на добровільних початках, велика частина матеріалів відноситься до області досліджень і комп'ютерних наук.

WWW - система для роботи  з гіпертекстом. Потенційно вона  є найбільш потужним засобом  пошуку. Гипертекст з'єднує різноманітні документи на основі заздалегідь заданого набору слів. Наприклад, коли в тексті зустрічається нове слово або поняття, система, що працює з гипертекстом, дає можливість перейти до іншого документу, у котрому це слово або поняття розглядається більш докладно.

WWW часто використовується  в якості інтерфейсу до баз  даних WAIS, але відсутність гіпертекстових  зв'язків обмежує можливості WWW до  простого перегляду, як o Gopher. Користувач  із своєї сторони може задіяти  можливість WWW працювати з гіпертекстом для зв'язку між своїми даними і даними WAIS і WWW таким чином, щоб власні записи користувача як би інтегрувалися в інформацію для загального доступу. Насправді цього, звичайно, не відбувається, але сприймається саме так.

Практично всі послуги  мережі Інтернет побудовані на принципі клієнт-сервер. Сервером у мережі Інтернет називається комп'ютер спроможний надавати клієнтам (у міру приходу від них запитів) деякі мережні послуги. Взаємодія клієнт-сервер будується звичайно в такий спосіб. По приході запитів від клієнтів, сервер запускає різноманітні програми надання мережних послуг. В міру виконання запущених програм сервер відповідає на запити клієнтів. Все програмне забезпечення мережі також можна поділити на клієнтське і серверне. При цьому програмне забезпечення серверу займається наданням мережних послуг, a клієнтське програмне забезпечення забезпечує передачу запитів серверу й одержання відповідей від нього.1

Информация о работе Еволюція інтернету