Характеристика Вінницької області

 

РОЗДІЛ V МЕЗОРАЙОНИ, ВУЗЛИ, ЦЕНТРИ

Вінницька область – це мезорайон Поділського макрорайону, який включає в себе ще Хмельницький та Тернопільский мезорайони.

Промисловими вузлами Подільського району є: Вінницький, Хмельницький, Тернопільський, Кам'янець-Подільський, Шепетівський.

Найбільший промисловий вузол — Вінницький. До його складу входять Вінниця (387 тис. чоловік) та населені пункти біля неї (Гнівань, Сутиски, Тиврів та ін.). Найрозвинутішими галузями вузла є машинобудування і металообробка, харчова і легка промисловість. Машинобудування і металообробка представлена такими заводами: інструментальним, тракторних агрегатів, електротехнічним, підшипниковим, радіол амповим, радіотехнічної апаратури. Потужний хімічний завод випускає суперфосфат, отрутохімікати, сірчану кислоту тощо.

Підприємствами харчової промисловості є м'ясний, олійно-жировий, консервний та хлібний комбінати, кондитерська фабрика. У Вінниці є підприємства швейної, взуттєвої та трикотажної промисловості, інші виробництва легкої промисловості. Промисловість будівельних матеріалів представлена заводами «Будіндустрія», залізобетонних конструкцій, керамзитового гравію, буддеталей, цегельними та ін. Працюють деревообробний комбінат і меблева фабрика, а також найбільша в країні картографічна фабрика.

Промисловим центром і одним з найбільших залізничних вузлів у країні є Жмеринка (41 тис. чоловік). Тут розвинуті харчова та легка галузі промисловості. Працюють молочний, продовольчих товарів та ферментаційний заводи, хутрова і текстильно-галантерейна фабрики. Великим підприємством міста є вагоноремонтний завод.

Багатогалузевим промисловим центром, що знаходиться на південному заході Вінницької області, є Могилів-Подільський (37 тис. чоловік) на р. Дністрі. Його провідна галузь — машинобудування і металообробка. Тут працюють машино-, приладобудівний, газового устаткування і приладів заводи, що виробляють машини для сільського господарства, харчової промисловості, побутові прилади тощо. Розвинуті харчова' легка промисловість і промисловість будівельних матеріалів. Є фабрика нетканих матеріалів.

 

РОЗДІЛ VI ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РАЙОНУ

Зовнішньоторговельний оборот Вінниччини в січні – вересні 2012 році становив 244,2 млн.дол.США., в тому числі експорт товарів склав 156,9 млн.дол., імпорт – 87,3 млн.дол.

Підприємства Вінниччини співпрацювали з партнерами із 94 країнами світу на всіх континентах, що складає 52,2 % країн-членів ООН.

Розширюючи торговельні ринки, підприємства Вінниччини вперше встановили торговельні стосунки із Андоррою, Гібралтаром, Ісландією, Лівією, Мавританією, Намібією, Гренадою, Чілі.

Основним партнером Вінничини являється Російська Федерація, до якої експортується 31,47 % виробленої продукції.

Однією із найбільших країн-імпортерів області є Німеччини, з якої імпортується 25,7% товарів.

В структурі зовнішньої торгівлі України Вінниччина посідає 17 місце, в тому числі за обсягами експорту – 15 місце з питомою вагою в загальному експорті 1,24%, за обсягами імпорту – 20 місце з питомою вагою в загальному обсягу імпорту – 0,76 %.

В нинішньому році частка обсягів зовнішньої торгівлі із країнам СНД становить біля 33,4 %. Обсяги експорту у країни СНД у 3,5 рази перевищують обсяги імпорту із цих країн.

Обсяги зовнішньої торгівлі товарами з країнами Європи в 2012 році (9 місяців) становили 104,5 млн.дол. або 42,8 %.

Вінниччина співпрацювала із 34 європейськими державами.

У 2012 році підприємства області співпрацювали із 11 країнами Африки. Більш ефективно Вінничина торгує із країнами Північної Африки: Алжиром, Марокко, Тунісом.

Зовнішня торгівля з країнами Африки в 2012 році займала 3,5 % загального товарообігу області вартістю в 8,6 млн.дол.

Інтенсивно вивчаються можливості взаємного розширення співробітництва з країнами Американського континенту. У нинішньому році Вінниччина співробітничала із 14 країнами цього континенту. Основні потоки товарів здійснюються з Північною Америкою: США і Канадою. Проте торговельне співробітництво (хоч поки-що в невеликих обсягах) із Бразилією, Чілі, Панамою, Болівією, Віргінськими островами, Перу, Коста-Рікою, Колумбією та іншими латиноамериканськими країнами мають для Вінниччини надзвичайно важливе і перспективне значення.

В 2012 році обсяги зовнішньої торгівлі Вінниччини з країнами Америки склали 21,9 млн.дол., що становить 97,3 % до аналогічного періоду минулого року, і мають позитивне сальдо в 5,9 млн.дол.

Більш стабільно співпраця здійснюється із США, на які припадає 89,1% товарообігу континенту.

У 2012 році Вінниччина співпрацювала із 23 країнами Азії (без країн СНД).

Обсяги зовнішньої торгівлі в 2012 році з країнами Азії становлять 27,6 млн.дол. і характеризуються позитивним сальдо в 13,0 млн.дол.

З Австралійським континентом і Океанією зовнішньоекономічні операції носять одноразовий характер.

В 2012 році Вінниччина мала торговельні стосунки з 10-ма країнами СНД (крім Таждикістану)та 3-ма Балтії.

У нинішньому році покращилась торгівля із країнами Закавказзя та Середньої Азії. Значно зросли обсяги зовнішньої торгівлі з Азербайджаном, Вірменією, Киргизстаном.

Основними економічними угрупуваннями, з якими підприємства області тісно співпрацюють є: СНД, Європейський Союз, CEFTA i NAFTA.

 

РОЗДІЛ VII РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ІННОВАЦІЙ

Діяльність малого бізнесу продовжує відігравати важливу роль в економіці області, а його частка в  надходженнях до місцевих бюджетів становить понад 25%. 

На початок 2012 року в області діяло майже 104,3 тис. одиниць суб’єктів малого підприємництва, з яких 7190 малих підприємств (в т.ч. 1464 фермерських господарств), 97097 фізичних осіб-підприємців.

Зростає роль малого бізнесу у формуванні доходів бюджетів усіх рівнів. Загальна сума надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів малого підприємництва у січні - вересні 2012 року становить 562,0 млн. грн. За 2 роки питома вага надходжень до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів малого підприємництва в загальних обсягах надходжень зросла на 2 відсоткових пункти з 17% до 19%.

Одним із дієвих шляхів розвитку підприємницької діяльності в сільській місцевості є фермерство. Згідно із статистичними даними, в області станом на 01 липня 2012 року зареєстровано 2079 фермерських господарств, що на 353 господарства більше, ніж було в 2010 році, з них - 1511 діючих.

Протягом останніх п’яти років кількість фермерських господарств збільшується на 7-8 % щорічно.

За кількістю фермерських господарств Вінницька область посідає 7 місце серед областей України. Найбільше фермерських господарств діє в Бершадському – 122, Теплицькому – 116, Шаргородському районах – 102.

За територіальним розподілом, як і в минулі роки, майже половина малих підприємств області розташована в обласному центрі – 3036 одиниць (42,2 %). У Вінницькому районі зосереджено 6,1 % від загальної кількості малих підприємств, Бершадському – 3,1 %, Теплицькому – 3,0 %, Калинівському та Шаргородському – 2,5%, Тульчинському – 2,3%. Найменшим цей показник залишається у Піщанському районі – 0,8%.

З метою пропаганди досягнень, ролі та місця малого та середнього  бізнесу у соціально - економічному розвитку області запроваджено і щорічно проводиться Регіональний конкурс “Бізнес-еліта Поділля”. Конкурс організовано Вінницьким обласним громадським об’єднанням „Регіональний центр підприємництва” під патронатом Вінницької обласної державної адміністрації. У 2012 році конкурс проводився  удев’яте у семи номінаціях в різних галузях виробництва: “Компанія лідер”, “Відкриття року”, “Наша марка”, “Стабільність”, “Відродження”, “Якість”, “Благодійність”. Переможців та лауреатів конкурсу відзначено дипломами.

 

РОЗДІЛ VIII ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНОГО ТА ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЛЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Зроблені певні кроки щодо підтримки та розвитку сільського туризму.  В області забезпечено діяльність агросадиб, де широко представлені народні промисли: різьблення по дереву, гончарство, вишивка, писанкарство,  теслярство, лозоплетіння, каменотесний промисел, живопис, кераміка, флористика, лялька-мотанка, гобелен, плетіння.

Туристичними організаціями області розроблено 37 туристично-екскурсійних маршрутів: 17 автобусних, 7 водних, 6 пішохідних, 6 велосипедних, 1 лижний.

З метою популяризації внутрішнього та в’їзного туризму, суб’єкти туристичної діяльності пропонують тематичні маршрути по місцях, пов’язаних з історичним минулим Вінниччини: «Симфонія Подільських палаців», «Духовна спадщина народу», «Місцями бойової слави», «Музика Вінниччини», «Літературна Вінниччина».

Туристичні можливості та принадливість Вінницької області презентовано на виставці «Туристичний потенціал України» в рамках заходу «Європейське містечко» у м. Києві під час проведення Євро-2012 в Україні та загальнодержавної виставкової акції «Барвиста Україна».

З метою презентації економічного потенціалу Вінниччини, в області організовуються  та проводяться інвестиційні ярмарки та форуми, які сприяють налагодженню взаємовигідних напрямів співробітництва, ділових партнерських стосунків, укладанню міжнародних договорів, поглибленню інвестиційної співпраці та існуючих контактів між підприємствами в рамках існуючого співробітництва Вінниччини з регіонами Росії, Білорусі, Республіки Молдови, Польщі та іншими країнами світу.

На Вінниччині функціонує яскрава палітра центрів традиційної культури. Зокрема, «Подвір'я  майстрів»  при Вінницькому  обласному  центрі народної творчості, приватне  підприємство  «Художня  майстерня»; навчально-виробничий Центр «Спадщина», Подільський народний університет культури (громадська культурно - наукова організація), студія рогозоплетіння, зразкова аматорська студія дизайну та прикладного мистецтва Могилів-Подільського Будинку народної творчості, народний аматорський колектив подільської вишивки «Солов'їні вічка» Ямпільського районного музею образотворчого мистецтва, народна аматорська студія флористики «Чарівниця», зразкові аматорські студії образотворчого мистецтва, студії вишивки, гурток декоративно-ужиткового мистецтва «Калиновий дивоцвіт». З метою розвитку народного мистецтва та підтримки майстрів Вінниччини  проводяться виставки образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, персональні виставки майстрів народної творчості Вінниччини.

 

ВИСНОВКИ

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

1.Проблеми регіонального розвитку

Проблеми регіонального розвитку області обумовлені такими чинниками.

Перший полягає у незбалансованій природній ресурсозабезпеченості. Наявні у регіоні  паливні мінеральні ресурси (буре вугілля) незначні і мають лише локальне значення. Доступних та рентабельних для видобутку за сучасного рівня технологій рудних корисних копалин немає взагалі. Лісові ресурси на цей час вже вичерпали свій промисловий потенціал і мають суто рекреаційно-природоохоронне значення. Регіон не має легкодоступної для використання водної артерії (Дністер розташований на крайньому півдні у глибокій долині- каньоні, а ресурси Південного Бугу значно обмежені). Тому у час активної індустріалізації у к.19 – поч.20 ст. практично не розвивалися галузі важкої промисловості, регіон вважався суто сільськогосподарським що наклало свій відбиток на сучасну ситуацію – регіону досі властивий аграрно-індустріальний тип розвитку, оскільки зростання промислових потужностей на ранніх етапах індустріалізації було загальмоване.

Другий – у орієнтуванні нових високотехнологічних виробництв, створених за часів СРСР, на загальносоюзні потреби. Свого часу це були позитивні тенденції, оскільки широко залучалась висококваліфікована робоча сила, а самі виробництва відзначалися високою екологічністю. Проте після отримання Україною незалежності виробничі зв’язки між підприємствами були перервані і дані виробництва зупинились. Таким чином у регіоні відсутні не лише підприємства старої важкої індустрії, але практично зупинене виробництво на нових.

Третій чинник – багатолітнє переважання монокультури – цукрового буряка. Дана культура є найпоширенішою в регіоні (разом із зерновими) ще з кінця XIX ст. Його вирощування є надзвичайно вигідним в умовах області, але водночас дуже трудомістким і має сезонний характер, притому, що працівники з догляду за насадженнями отримують невисоку заробітну плату. Тому в умовах сучасного скорочення сільськогосподарського виробництва відбувається масове звільнення працівників, які вимушені шукати роботу поза межами Вінниччини. Як наслідок регіон втрачає постійно втрачає населення.

Четвертий чинник – тривала відсутність кордонів з високорозвиненими сусідніми країнами. Єдиним кордоном, встановленим історично по Дністру, є кордон з Молдовою. Ця держава належить до економічно-відсталих у Європі та є ареною для локальних політичних конфліктів (у Придністров’ї), що обмежує можливості для прикордонного співробітництва. Господарство Молдови та її соціальна сфера мають такі самі проблеми, як і Поділля, тому не можуть слугувати джерелом поширення прогресивних тенденцій та інновацій.

Вінницька область загалом характеризується незначними диспропорціями у територіальній організації господарства, але існує розрив між рівнем розвитку промисловості та сфери послуг у обласному центрі та решті території. Мережа міст та відповідних обслуговуючих центрів є недорозвиненою, через що значна територія на півдні області відстає у розвитку і належить до депресивних зон.

Головною проблемою розвитку господарства регіону є занадто сильна гіпертрофія галузей спеціалізації та недостатній розвиток супутніх галузей, передусім машинобудування. Адже саме машинобудування є передовою наукоємною галуззю в сучасному світі, на основі якої Вінницька область може не тільки стати лідером в майбутньому, але й забезпечувати інноваціями свої безумовні галузі спеціалізації – харчову, легку промисловості та АПК. Таким чином, машинобудування повинно стати пропульсивною галуззю, яка буде здатна вирішити ряд економічних та соціальних проблем регіону. Крім того, необхідно збільшувати глибину переробки сільськогосподарської сировини, зокрема за рахунок нових технологій та обладнання.