Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Мая 2014 в 07:47, контрольная работа
Вінницька область — область у ЦентральнійУкраїні. Утворена 27 лютого 1932 року. Обласний центр — містоВінниця. Має найбільше сусідніх областей серед всіх областей країни. На заході межує з Чернівецькою та Хмельницькою, на півночі з Житомирською, на сході з Київською, Кіровоградською та Черкаською, на півдні з Одеською областями України та з Республікою Молдова, в тому числічастина кордону приходиться на невизнанеПридністров'я.
ЗМІСТ 2
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ 3
1.1 Загальна інформація 3
1.2 ЕГП та ПГП 3
1.3.1 Мінеральні 4
1.3.2 Земельні 4
1.3.3 Водні 7
1.3.4 Агрокліматичні 8
1.3.5 Флористичні та фауністичні 8
1.3.6 Рекреаційні 9
1.4 Демографічна ситуація 10
РОЗДІЛ ІІ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМИСЛОВОСТІ 12
2.1 Галузі спеціалізації 12
РОЗДІЛ ІІІ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 15
3.1 Загальна інформація 15
3.2 Найбільші сільськогосподарські підприємства 15
РОЗДІЛ ІV НЕВИРОБНИЧА СФЕРА ТА ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА 17
4.1 Сфера послуг 17
4.2 Розвиток транспортної інфраструктури 18
РОЗДІЛ V МЕЗОРАЙОНИ, ВУЗЛИ, ЦЕНТРИ 20
РОЗДІЛ VI ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РАЙОНУ 22
РОЗДІЛ VII РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ІННОВАЦІЙ 24
РОЗДІЛ VIII ВИКОРИСТАННЯ КУЛЬТУРНОГО ТА ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЛЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ 26
ВИСНОВКИ 28
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ 28
1.Проблеми регіонального розвитку 28
2.Перспективи регіонального розвитку. 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 37
Кількість населення:станом на 01.03.2013р. 1 625 367 осіб.
Станом на січень-вересень 2013 рік природний рух населення складає:
Загальні коефіцієнти:
Статево-вікова структура населення Вінницької області протягом останніх років є порівняно стабільною і характерна перевагою жінок у загальній кількості населення.
Система розселення Вінницької області охоплює 18 міст, 29 селищ міського типу та 1446 сільських населених пунктів. В області є 6 міст обласного підпорядкування: Вінниця, Жмеринка, Могилів-Подільський, Хмільник, Ладижин, Козятин. Міському розселенню області притаманні такі риси: переважання малих міст та селищ міського типу, відсутність середніх міст, значне домінування обласного центру за демографічним потенціалом.
Найбільшими містами області є Вінниця (371,1 тисяч жителів), Жмеринка (35,4 тисяч), Могилів-Подільський (32,2 тисяч), Хмільник (28,2 тисяч), Козятин (24,3 тисяч), Гайсин (25,7 тисяч), Ладижин (22,9 тисяч), Калинівка (19,3 тисяч), Бар (16,4 тисяч).
РОЗДІЛ ІІ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМИСЛОВОСТІ
Вінницька область є індустріально-аграрним регіоном. Рівень розвитку господарства області - середній.
Область представлена 14 галузями промисловості, з яких провідні: харчова (32,2%), електроенергетика (28,7%), машинобудування і металообробка (10,1%), хімічна й нафтохімічна (7,7%), тощо. Розвиваються нові галузі – мікробіологічна й медична.
Регіон спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції та її промисловій переробці, тому харчова й переробна промисловість належать до пріоритетних галузей суспільного виробництва й стабільно посідає одне з перших місць в економіці області. На Вінничинні виробляють всі життєво необхідні продукти харчування: цукор і олію, борошно й вершкове масло, тваринні жири й консерви, ковбаси й солодощі. За обсягами виробництва продовольчих товарів народного споживання Вінниччина посідає друге місце серед усіх областей України.
В області працюють 39 цукрових заводів; 14 спиртових заводів, які використовують відходи цукроваріння; 16 консервних заводів, з яких найпотужніші комбінати у Вінниці, Гайсині, Барі, Тульчині. Також діє 13 заводів продтоварів, 3 пивоварних заводи, 63 підприємства, що переробляють зерно та виробляють крупи. Широкого розвитку набули борошномельне та круп’яне виробництво (Вінниця, Вапнярка), кондитерське (Вінниця, Тростянець), олійно-жирове (Вінниця), пивоварне (Вінниця, Тиврів). Молочна промисловість присутня практично у кожному адміністративному районі. М’ясна представлена Вінницьким, Тростянецьким, м’ясокомбінатами, а також птахокомбінатами у Барі, Козятині.
Машинобудування має ряд підприємств, які обслуговують потреби сільського господарства і харчової промисловості, а також підприємства приладо- й верстатобудування. Машинобудівними центрами є міста: Вінниця (інструментальний, електротехнічний, підшипниковий, тракторних агрегатів та інші заводи), Калинівка (устаткування для цукрових заводів), Могилів-Подільський (машинобудівний завод), Бар (приладобудівний завод та інші), Жмеринка (вагоноремонтний завод тощо).
Вінницький завод тракторних агрегатів виробляє вузли та запасні частини до тракторів й комбайнів. Підприємствами галузі випускаються трансформатори, вимикачі, електроверетена та пускачі до них (Вінницький інструментальний завод), плафонні ліхтарі, фари для мотоциклів та електроосвітлювальна апаратура для автомобілів (смт. Сутиски), кукурудзонавантажувачі (Могилів-Подільський машзавод), автоматизовані лінії для харчової промисловості (Барський машзавод) тощо.
Хімічний комплекс на території області представлений п’ятьма підприємствами, які знаходяться на самостійному балансі: Вінницькі фабрика фарб й виробниче об’єднання «Хімпром», Могилів-Подільський завод «Побутхім», Тиврівський цех пластмасових виробів та Гніванський шиноремонтний комбінат. Підприємства орієнтовані, в основному, на місцевого споживача й випускають мінеральні добрива, сірчану кислоту, лаки, вироби з пластмас, формові гумо-технічні вироби, оліфу, емалеві фарби, товари побутової хімії (миючі засоби) та інше. Найбільшим підприємством є Вінницьке ВО «Хімпром», на долю якого припадає 91% всієї продукції хімічної промисловості Вінницької області.
Легка промисловість у структурі промислового виробництва має такі галузі: текстильну, швейну, взуттєву, трикотажну. Швейні фабрики працюють у Вінниці, Гайсині, Козятині. Взуттєва галузь розвинена у Вінниці, Тульчині. Шкіряно-галантерейне виробництво є у Вінниці, хутрове – у Жмеринці.
В області набула розвитку галузь будівельних матеріалів, яка працює в основному на місцевій сировині. Це Гніваньський, Губніківський гранітні кар’єри, Глуховецький каоліновий комбінат, Турбівський каоліновий завод. Діють понад 40 цегельних заводів, заводи залізобетонних конструкцій у Вінниці, Ладижині.
Паливно-енергетичний комплекс області представлений електроенергетикою та торф’яною промисловістю. Енергетична база в районі зміцнюється за рахунок Ладижинської ДРЕС. Крім неї працює декілька невеликих ГЕС на річці Південний Буг у Собарові, Сутисках та інші.
Також представлена лісова, деревообробна, целюлозно-паперова промисловості. В області діє 5 меблевих фабрик (Бершадська, Тульчинська, Хмільницька, Барська, Гайсинська), один меблевий комбінат (Вінницький), експериментальний завод деревних матеріалів (Калинівка), Росошанська паперова фабрика (Липовецький район).
Промисловий потенціал області презентують відомі марки підприємств:
Серед підприємств легкої промисловості відомими марками є
РОЗДІЛ ІІІ ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
Вінниччина – один з найважливіших аграрних регіонів України, де виробляється 6,3% валової продукції сільського господарства держави, у тому числі продукції рослинництва – 7,4%, тваринництва – 4,7%. В агропромисловому комплексі функціонує понад 850 агроформувань на основі приватної власності на землю. Крім цього діють 1240 селянських (фермерських) господарств. Площа сільськогосподарських угідь становить понад 2 млн гектарів. Родючість ґрунтів в середньому по області становить 60-65 одиниць (за 100 — бальною шкалою). За обсягом валової продукції сільського господарства область займає провідне місце в Україні. Питома вага рослинництва — 61%, тваринництва — 39%. З кожним роком збільшуються посівні площі під зернові культури і в першу чергу — озиму пшеницю, ячмінь, соняшник, кукурудзу, гречку, просо і цукровий буряк. Валовий збір зерна за останні два роки зріс майже на чверть, середньорічний урожай становить 1650 тонн.
Процеси реформування вітчизняного аграрного сектору сприяють створенню великих сільськогосподарських підприємств корпоративного типу. На думку вчених, великі інтегровані сільськогосподарські підприємства є найперспективнішою з організаційно-правових форм господарювання, оскільки здатні об’єднувати виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції, реалізовувати проблеми масштабу та використовувати нові технології, які фінансово не можуть дозволити собі інші типи підприємств.
У таблиці наведено перелік підприємств вінницької області, які використовують від 20% та більше сільськогосподарських угідь.
РОЗДІЛ ІV НЕВИРОБНИЧА СФЕРА ТА ТРАНСПОРТНА СИСТЕМА
4.1 Сфера послуг
Основними галузями невиробничої сфери є рекреація, туризм, освіта, охорона здоров'я, транспорт, будівництво.
Галузь освіти включає 8 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації, 26 – І- ІІ рівня акредитації, 34 професійно-технічних навчальних закладів, 1067 загальноосвітніх шкіл.
Медицина: це 135 лікарських закладів, 318 лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів. В м. Вінниця функціонує Центр аерокосмічної і льотної медичної підготовки офіцерів Військово-Повітря-них Сил України. Кількість лікарняних ліжок на 10 тис. населення – 90,2. Починають впроваджуватись елементи страхової медицини.
Санаторно-лікувальні заклади. Добре відомий в Україні і далеко за її межами курорт “Хмільник” (6 санаторіїв), де з застосуванням мінерально-лікувальної води “Радон” високої мінералізації успішно лікуються люди з різноманітною патологією, і в першу чергу – остеохандрозом. Тут проходять реабілітаційне лікування після інфаркту міокарду і інсультів. Немирівський санаторій “Авангард” проводить лікування в спеціалізованих відділеннях: після-опіковому, пульманологічному і патології вагітності жінок. Санаторії оснащені сучасною лікувальною діагностичою апаратурою, мають високі клімато-бальнологічні показники. Будинки відпочинку “Гірський” (Могилів-Подільський р-н) і “Сокілець” на річці Південний Буг. Бази відпочинку підприємств і організацій на берегах річок Південний Буг, Дністер, Мурафа в т.ч. на березі водосховища Ладижинської теплоелектростанції біля села Степашки.
Розвитку туризму і рекреації сприяють природні ландшафти, мальовничі краєвиди, численні культурно-історичні пам'ятки. Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва в області – 2204. За 2001 рік в області надано послуг туристичного характеру понад 65 тисячам туристів, в т.ч. до 2 тисяч – іноземних.
Найбільшою популярністю користуються туристичні маршрути:“Вінниця - місто стародавнє та сучасне”, ознайомлення з експозицією музею –усипальні М.І.Пирогова, музею М.М.Коцюбинського та ставки “Вервольф”; “На батьківщину Устима Кармелюка”;“По місцям життя і діяльності видатних людей на Поділлі”.
За період 2000-2002 рр. освоєно інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) понад 1,1 млрд. грн. Будується житло поліпшеного планування і оздоблення, багатоквартирні будинки, котеджі, за індивідуальними проектами.
4.2 Розвиток транспортної
Через область проходять автомобільні шосейні дороги загальнодержавного значення:
Через область проходять автомобільні магістральні дороги:
Регіональні дороги:
В перспективі через область будуть проходити транспортні коридори :
Всі населені пункти області зв’язані з районними центрами дорогами з твердим покриттям.
По щільності залізничних колій на одну тисячу квадратних кілометрів території область займає п’яте місце по Україні. Основні залізничні вузли - Козятин, Жмеринка, Вінниця, Вапнярка, Калинівка, Рудниця. . По річках здійснюється вантажно-пасажирське судноплавство. Центр області пов’язаний авіалініями з іншими великими містами України. Через територію області проходять газопроводи “Дружба”, “Уренгой-Помари-Ужгород”.