Аналіз формування та використання виручки від реалізації продукції підприємства

Складовими елементами кожної ціни є: собівартість, прибуток, акцизний збір, податок на додану вартість, націнки  і надбавки торгово-постачальницьких організацій. Нижньою межею всякої ціни є собівартість.

Застосування економічно обґрунтованих цін на продукцію, що продається, безпосередньо впливає  на обсяг виручки від продажу  продукції, робіт і послуг.

Планування виручки від  продажу продукції на наступний  період (квартал, рік) проводиться, виходячи з обсягу реалізованої продукції  та діючих цін без урахування акцизів, податку на додану вартість. Розрахунок запланованої суми виручки від продажу  продукції в сучасних умовах господарювання ведеться, як правило, методом прямого  рахунку. Він полягає в тому, що сума виручки від продажу товарної продукції розраховується перемноженням  кількості виробів, які підлягають продажу в запланованому періоді, по кожній номенклатурній позиції на прийняті до розрахунку ціни реалізації.

При розрахунку обсягу продажу  продукції необхідно враховувати  наступне. Обсяг продажу у запланованому  році, як правило, не збігається з випуском товарної продукції за цей же період. Це пов'язано з тим, що частина  виробленої товарної продукції в  запланованому періоді залишається  нереалізованою у вигляді залишків на складі та відвантаженою на кінець року, а частина продукції, випущеної  у звітному році, залишається не реалізованою на початок запланованого  року й входить в обсяг реалізації запланованого року. При цьому  розмір вхідних залишків включає: залишки  готової продукції на складі; залишки  товарів відвантажених, строк сплати яких не настав; залишки товарів  відвантажених, не оплачених покупцями  в строк; товари на відповідальному  зберіганні у покупців. Розмір же залишків на кінець запланованого року складається  з залишків готової продукції  на складі та залишків товарів відвантажених, строк сплати яких не настав.

Визначення обсягів вхідних  і вихідних залишків товарної продукції  проводиться в такому порядку. Вихідні  залишки товарів на складі визначаються шляхом коригування фактичних залишків готової продукції на останню  дату (перед початком складання фінансового  плану) складання бухгалтерського  балансу (наприклад, на 1 жовтня) з урахуванням  можливих змін їх величини до кінця  року. Сума залишків продукції на складі в підприємствах з несезонним характером виробництва на початок та кінець запланованого періоду приймається в розмірі нормативу власних обігових активів по готовій продукції на відповідний період.

Залишки відвантажених товарів, строк сплати яких не настав як на початок, так і на кінець запланованого  періоду, розраховуються на підставі нормативних  строків документообігу, виходячи з  середньої тривалості пробігу платіжних  документів постачальника до покупця  й назад, з урахуванням оформлення їх у банку та величини середньоденного  відвантаження товарів.

З урахуванням вищевикладеного  обсяг виручки від продажу  продукції можна розрахувати за формулою:

В = О₁ + Т₁ – О₂, (1,1)

де  В – виручка від продажу продукції в запланованому періоді;

О₁ – вартість залишків готової продукції на початок запланованого періоду;

Т₁ – товарна продукція запланованого періоду;

О₂ – вартість залишків товарної продукції на кінець запланованого року.

На підприємстві виручка  від реалізації продукції – це важливий об'єкт планування. На плануванні величини виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.

Планування виручки від  реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також  для складання оперативних, фінансових і касових планів. Правильне планування виручки від реалізації має велике значення для нормальної господарської  діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно  виконується, то підприємство має в  своєму розпорядженні грошові кошти, що є достатніми для господарської  діяльності. Несвоєчасне і неповне  надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує  нормальну діяльність підприємства.

Виручка від реалізації кожної номенклатури виробів визначається методом прямого рахунку за формулою:

В = Р × Ц, (1,2)

де  В – виручка,

Р – кількість реалізованих виробів (обсяг реалізації),

Ц – ціна реалізації кожного  виробу.

Реалізаційні ціни в плановому  періоді визначають на підставі цін  базового періоду, які коригують  на передбачувані зміни в плановому  періоді, в тому числі з врахуванням  попиту і пропозиції.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску  виробів у плановому періоді, а саме: додаючи залишки виробів  на початок періоду і віднімаючи залишки на кінець планового періоду.

При цьому розмір залишків нереалізованої продукції на початок  року складається з готової продукції  на складі підприємства, товарів відвантажених, товарів, неоплачених покупцями  в строк, товарів на відповідальному  зберіганні у покупців.

Розмір нереалізованої продукції  на кінець планового року визначається, виходячи з нормативних залишків готової продукції на складі підприємства і товарів відвантажених, строк  оплати яких не настав, в межах нормативних  строків документообігу. В результаті такої методики планування залишки  нереалізованої продукції на початок  планового року, як правило, завжди перевищують залишки на його кінець, а загальний плановий розмір реалізації перевищує плановий випуск товарної продукції. Однак на практиці в залишках нереалізованої продукції на кінець звітного року постійно містяться товари, не оплачені покупцями в строк, які  знаходяться на відповідальному  зберіганні по причинах, що не залежать від підприємства-постачальника. Це негативно впливає на виконання  плану реалізації продукції. Тому доцільно до діючої методики визначення планового  обсягу реалізованої продукції внести зміни. На кінець планового року залишки  нереалізованої продукції слід визначати  у наступному складі: готова продукція  на складі підприємства; товари відвантажені, строк оплати яких не настав; товари, не сплачені покупцями в строк; товари, що знаходяться на відповідальному  зберіганні у покупців. В сезонних галузях промисловості необхідно  враховувати також планові понаднормативні  запаси готової продукції на кінець року, що зазвичай покриваються короткостроковими  кредитами.

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН ВИРУЧКИ ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ  ВАТ „КРИМХЛІБ”

 

1. Техніко-економічна характфнстнка ВAT „Кримхліб”

 

Відкрите акціонерне товариство „ Кримхліб ” є підприємством, що належить до хлібопекарної промисловості і спеціалізується на виробництві та реалізації через мережу своїх кіосків та магазинів хлібобулочних та кондитерських виробів.

Частина продукції відпускається  в роздрібну торгівлю іншим комерційним  підприємствам. Тому можна сказати, що підприємство займається виробничо-комерційною  діяльністю, виробляючи свою продукцію  та практично власними силами реалізуючи її.

Засноване товариство шляхом реорганізації з державної форми власності 12.05.2011 р. на чолі підприємства стоїть виконуючий обов’язки директора. Управління здійснюється Радою акціонерів. В організаційну структуру управління лінійного типу входять планово-економічний відділ, бухгалтерія, господарський відділ, відділ маркетингу та збуту, виробничі цехи.

Основними видами продукції  є:

• хліб подовий, в/с;
• хліб козацький, 1 с;
• хліб літній, в/с;
• батон молочний;
• булочки в асортименті;
• кондитерські вироби в асортименті.

Свою продукцію підприємство реалізує через мережу власних та залучених торгових точок в основному в Жовтневому та Тернівському районах. Продукція користується попитом у населення, має достатній рівень якості.

Фінансову звітність підприємства представлено в додатках А і Б. Додаток А містить баланс підприємства на 2011 та 2012 рік, а додаток Б - звіт про фінансові результати за 2011 та 2012 роки. Складена звітність відповідає законодавчо встановленим вимогам до складання фінансової звітності.

На основі даних балансу  зробимо коротку оцінку фінансового  стану підприємства, яка включає  аналіз майнового стану, аналіз ліквідності, фінансової стійкості (платоспроможності) та рентабельності.

Критеріями якісних змін у майновому положенні підприємства і ступеня їхньої прогресивності виступають такі показники:

1) коефіцієнт зносу основних засобів;

2) коефіцієнт відновлення основних засобів;

3) коефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зносу на підприємстві зріс з 0,51 в 2011 році до 0,54 в 2012, що говорить про тенденцію до старіння діючого основного обладнання. Коефіцієнт відновлення на підприємстві за весь період не розраховується, оскільки не було придбання нових основних засобів або вони надходили у незначній кількості (менше 0,5% всіх основних засобів). В балансі за 2011 рік в рядку „Первинна вартість основних засобів” видно, що навіть відбувалося списання діючих основних засобів, що призводило до зменшення первинної вартості.

Коефіцієнт вибуття основних засобів на підприємстві в 2011 році складав 0,02, в 2012 році 0,007. Це говорить про те, що тенденція зменшення вартості основних засобів на підприємстві скорочується, але поки що присутня. Проте і така ситуація вже говорить про певне покращення у майновому положенні.

У короткостроковій перспективі  критерієм оцінки фінансового стану  підприємства є його ліквідність, тобто  здатність своєчасно і в повному  обсязі розрахуватися за короткостроковими  зобов’язаннями. Термін "ліквідний” передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства - це його спроможність перетворювати  свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів. Розрахуємо та проаналізуємо показники ліквідності  підприємства (таблиця 2.1).

 

 

Таблиця 2.1.

Показники ліквідності

Показники	Норматив	2011	2012	Відхилення від норми
				2011	2012
Коэф. абсолютної ліквідності	0,2 і більше	0,002	0,007	-0,198	-0,193
Коэф. проміжного покриття	0,5 і більше	0,14	0,19	-0,36	-0,31
Загальний коеф. покриття	0,7 і більше	0,21	0,28	-0,49	-0,42

Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства

 

 

Як бачимо, всі показники  ліквідності протягом всього періоду  нижчі нормативу, що говорить про  низьку ліквідність підприємства. При  цьому позитивна тенденція до покращення спостерігається лише по коефіцієнту абсолютної ліквідності, що пов’язано зі зростанням величини грошових коштів у підприємства в 2012 році.

Враховуючи визначену  тенденцію, розраховані показники  рентабельності (відношення отриманого прибутку до відповідного показника) на підприємстві за 2011-2012 рік (таблиця 2.2).

Таблиця показує, що показники  рентабельності на основі валового прибутку є непоганими і мають тенденцію  до зростання. Проте з форми №2 ми бачимо, що з урахуванням всіх витрат, що вираховуються з валового прибутку, ми отримуємо чистий збиток, що є негативним явищем і позбавляє нас показників рентабельності на основі чистого прибутку.

    

 

 

 

Таблиця 2.2.

Показники рентабельності роботи ВАТ „Кримхліб” за 2011-2012 рр.

(на основі валового  прибутку)

Показники, %	2011	2012	Зміна порівняно з попереднім роком
Рентабельність виробництва	28	36	+8
Рентабельність капіталу	18	26	+8
Рентабельність власного капіталу	148	142	-6
Рентабельність позикового капіталу	ЗО	32	+2
Рентабельність основного  капіталу	22	34	+12

Джерело: розрахунок автора на основі фінансової звітності підприємства

 

 

Фінансову стійкість підприємства можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. Що стосується відповіднх показників, то вони вказують на її зниження, так  як спостерігається зменшення коефіцієнту  концентрації власного капіталу на - 0,078 (з 0,183 в 2010 році до 0,105 в 2012); збільшення коефіцієнту концентрації позикового капіталу - на 0,078 (з 0,817 до 0,895), зменшення коефіцієнту співвідношення власного і позикового капіталу - на 0,107 (з 0,224 до 0,117).

В ході проведення фінансового  аналізу діяльності підприємства прийнято оцінювати також ймовірність  банкрутства підприємств. Банкрутство, як економічна категорія, є наслідком  розвитку кризового фінансового  стану, коли підприємство проходить  шлях від епізодичної до

стійкої (хронічної) неплатоспроможності. Передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.