Фінансово-економічний потенціал підприємства

Джерело: Дубовик А.О. Інструменти  оцінки бізнесу за індикаторами ринку  цінних паперів/ А.О. Дубовик - Дисертація на здобуття наукового ступеня к.е.н. – Х.:ХНЕУ-2011-С.22-24

 

Оцінка вартості підприємства завжди має цільову направленість, яка визначається замовником оцінки (суб’єкт, зацікавлений у результатах  оцінки). Суб’єктів фінансових відносин, зацікавлених у результатах оцінки вартості підприємства можна поділити на наступні групи:

1) підприємство-емітент (у  результатах оцінки можуть бути  зацікавлені як акціонери, так  і керівництво товариства, при  чому з різною метою);

2) органи державного управління (регулятором майнових відносин  об’єктів державної власності  є Фонд державного майна України,  комунальної власності – обласні  та міські управління. Законом  України «Про оцінку майна,  майнових прав та професійну  оціночну діяльність в Україні»  затверджені випадки обов’язкового  проведення оцінки майна);

3) інвестори (можуть виступати  компанії з управління активами, інвестиційні компанії, інвестиційні  фонди, інші підприємства, зацікавлені  в розширенні бізнесу, приватні  інвестори);

4) фінансові установи  за виключенням інвесторів (банки,  кредитні спілки, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії) .

 

При визначенні реального  потенціалу підприємства, тобто виробничих, фінансових, ринкових, інтелектуальних  та інформаційних можливостей, особливого значення набуває оцінка вартості підприємства, що дозволяє забезпечити ефективність діяльності, конкурентоспроможність і  перспективи його сталого розвитку. У теорії і практиці для оцінки вартості майна використовують три  основні підходи: витратний (майновий), дохідний і порівняльний (ринковий), при цьому кожен із них містить  сукупність власних спеціальних  методів. Як правило, щоб отримати реальну  оцінку, застосовують усі три підходи. Оцінка вартості підприємства з використанням дохідного підходу ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигід (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства. В основі підходу лежить теза, що метою вкладання капіталу інвестором у купівлю підприємства передусім є отримання стабільних доходів.

Відповідно до положень Національного  стандарту оцінки №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» витратний підхід – сукупність методів оцінки, що базуються на визначенні необхідних витрат на відтворення або заміщення об’єкта оцінки з урахуванням величини його зносу. У практиці оцінки вартості підприємства в межах цього підходу найширше використовуються методи: чистої балансової вартості, скоригованої вартості, оцінювання чистої ринкової вартості матеріальних активів, вартості заміщення, відновної вартості, ліквідаційної вартості.

Відповідно до стандартів оцінки порівняльний підхід – це сукупність методів оцінки об’єктів власності, заснованих на порівнянні об’єкта  оцінки з подібними об’єктами, з  відповідним коригуванням відмінностей між ними .

 

Деякі автори для оцінки потенціалу підприємства, виділяють  такі три складові групи потенціалів ("тріаду потенціалу сталого розвитку підприємства"): економічний потенціал (виробничий, фінансовий, стратегічний, маркетинговий, інформаційний); соціальний потенціал (трудовий, соціальний, мотиваційний); екологічний потенціал (інноваційний, техніко-технологічний) . Хотілося б більш детально зупинитися на механізмі оцінки кожного з них.

В умовах обмеженості ресурсів в країні саме внутрішній потенціал  підприємства необхідно вважати  головним ресурсом його розвитку. Забезпечення ефективного використання і подальшого нарощування ресурсного потенціалу має стати одним з головних пріоритетів діяльності як керівництва  підприємства, так і усіх його підрозділів.

При оцінюванні розміру ресурсного потенціалу підприємства насамперед необхідно  відповісти на такі питання: чи є ресурсний  потенціал простою сумою ресурсів; яким чином окремі ресурси включаються  в сукупний ресурс? Ресурсний підхід не тільки стверджує, що потенціал являє  собою сукупність виробничих ресурсів цільового призначення, а й робить очевидною методику оцінки його величини як суму фізичних значень складових  елементів. Під оцінкою ресурсного потенціалу розуміється визначення величини економічних ресурсів, якою володіє і розпоряджається, і економічного результату їх ефективного використання. Оцінка ресурсного потенціалу підприємства може проводитися в натуральному і вартісному вираженнях .

Техніко – технологічний  потенціал підприємства – це максимльна здатність підприємства тепер і в найближчому майбутньому випускати за визначений період часу ( рік, квартал, місяць) доброякісну продукцію певного асортименту, технічного рівня і якості на основі створеної системи елементів оргнізаційно – економічної структури, яка постійно удосконалюється на інноваційній основі .

Кожен автор  припускає під діагностикою ТТП  свій варіант, який висвітлює лише один якийсь бік, що призводить до об’єднання показників у три групи: виробничі, фінансові, технологічні, на основі яких створюється комплексна методика. Для  експрес-оцінки вичленують з кожної групи за найбільш важливим та інформативним  показником (фондоозброєність праці, вартісна оцінка техніко-технологічного потенціалу високотехнологічного підприємства, коефіцієнт стану активів техніко-технологічного потенціалу), що відображено в табл.2. 2.

 

                                                                                            Таблиця 2.2

Система показників експрес-діагностики  техніко-технологічного потенціалу

Показник	Формула розрахунку
Фондоозброєність праці	Fv=
Рівень технології звітного року в  грошовому еквіваленті (технологічна функція)	b=0,114*x+996
Коефіцієнт стану активів техніко-технологічного потенціалу	ks= *100%
де F – вартість основних фондів на початок (кінець) року, тис. грн; P – кількість робітників на початок (кінець) року, осіб; Cf – вартість основних виробничих фондів, що формують техніко-технологічний потенціал підприємства, грн; Сn – вартість нематеріальних активів(програмних продуктів, патентів, ліцензій, ноу-хау тощо), що формують техніко-технологічний потенціал підприємства, грн

Джерело: Коверга С.В. Ефективність діагностики техніко-технологічного потенціалу машинобудівного потенціалу/ С.В. Коверга, О.С. Передерєєва, С.П. Кузьменко// Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. - № 4- Т. ІІ – С.205

 

Це пов’язано з тим, що застосування усього комплексу факторів потребує багато часу і глибокого  вивчення матеріалу. Експрес-діагностика  має на увазі швидке і якісне виявлення  відхилення від плану, ще до звернення  до фахівця, і дозволяє заздалегідь  встановити майбутній напрям діагностичної  думки, тобто своєчасно відреагувати і прийняти відповідне управлінське рішення, тому передбачає використання лише трьох показників, що охоплюють  усі напрями ТТП .

Поруч з оцінкою ресурсного та техніко – технологічного потенціалу не менш важливою є оцінка фінансового  потенціалу підприємства. Фінансовий потенціал підприємства визначає конкурентоздатність, можливості ділового співробітництва, оцінює, наскільки гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів у фінансовому і  виробничому відношеннях. Головна  мета традиційних підходів до оцінки фінансового стану підприємства полягає у виявленні його рівня (нормального чи кризового) та пошуку резервів поліпшення фінансового стану  підприємства та його платоспроможності. Так, наприклад, стійке економічне зростання  підприємства забезпечують такими основними  параметрами його фінансового розвитку:

- коефіцієнтом рентабельності реалізації продукції та послуг;

- політикою розподілу  прибутку, що відображено коефіцієнтом  капіталізації чистого прибутку;

- політикою формування структури капіталу, що виражено коефіцієнтом фінансового левериджу або відповідно політикою фінансування активів (коефіцієнт левериджу активів);

- політикою формування  складу активів, що визначено  коефіцієнтом обіговості активів.

Зростання величини власного капіталу відображає взаємозв'язок елементів, що впливають на розвиток підприємства.

У загальному вигляді зростання  капіталу визначається за формулою2.1:

 

 

K=Дк× + ×(Дк-і)× , (2.1)

 

Де К – зростання  власного капіталу;

Дк – ставка доходності сумарного капіталу;

ЧП – чистий прибуток;

П – прибуток до оподаткування;

і – ставка кредитного відсотка.

Темп стійкого розвитку підприємства (Тр), який забезпечується за рахунок внутрішніх джерел фінансування при підтримці співвідношень на рівні

поточного періоду визначається за формулою 2.2:

Тр= × × × ×1- (2.2)

 

Усі показники стійкого економічного розвитку змінюються в часі та для  забезпечення фінансової рівноваги  підприємства їх потрібно періодично коректувати, враховуючи внутрішні  умови розвитку підприємства, змін кон'юнктури ринків та інших чинників зовнішнього середовища функціонування підприємства .

Важливим для суб’єкта господарювання є також коефіцієнт фінансового ризику (Кф.р.), який відображає співвідношення позичених і власних коштів (формула 2.3) .

 

Кф.р. = , (2.3)

 

де ПК – позичені кошти,

ВК – власний капітал.

Як свідчить практика, оптимальне значення коефіцієнта становить  приблизно 0,25–1. Він доповнює попередній і дозволяє поглибити висновки, зроблені на його основі.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (Кман) визначає частку оборотних коштів у власному капіталі підприємства (формула 2.4) .

 

Кман= , (2.4)

 

де ВОК – власні оборотні кошти,

ВК – власний капітал.

За цим показником можна  судити, наскільки гнучким може бути підприємство, що є дуже важливим для  інноваційної діяльності, адже дозволить  вчасно зреагувати на збурення.

Частку активів підприємства, яка фінансується за рахунок кредитів відображає співвідношення загальних  зобов’язань і сумарних активів ( Кз.з.) знаходимо за формулою 2.5 :

 

Кз.з.= , (2.5)

 

де ЗЗ – загальні зобов’язання підприємства,

А – активи.

Значення коефіцієнтна є  оптимальним, якщо воно знаходиться  в діапазоні 0,2 – 0,5.

Цей коефіцієнт можна назвати  коефіцієнтом фінансової залежності. Він показує, яка частка активів  підприємства сформована за кошти кредиторів.

Для визначення коефіцієнту  критичної ліквідності (Ккрит.л.) оборотні активи зменшують на величину запасів, оскільки запаси не завжди зберігають високу ліквідність (формула 2.6) .

 

Ккрит.л.= (2.6)

 

У відповідності до діючих методик оптимальне значення цього  коефіцієнта відповідає 0,7-0,8 .

Звичайно, наведені показники  далеко не всі, що оцінюють фінансовий потенціал підприємства, проте вони дають загальне уявлення про його стан.

Трудовий потенціал є  гарантом економічної безпеки, джерелом додаткових можливостей та оптимального економічного розвитку суб'єктів на всіх рівнях. Оцінювання трудового  потенціалу підприємства спричинює  великі труднощі. Єдина універсальна методика, яка придатна для вирішення  всього комплексу завдань, відсутня як в українській, так і в зарубіжній статистичній практиці та науковій теорії. Розроблення тієї або іншої методики залежить від мети дослідження, оцінення, категорії працівників, які характеризуються, організаційної культури і філософії підприємства та інших чинників. Оцінку трудового потенціалу підприємства О.С. Феодонін пропонує розподілити принаймні на дві основні складові – оцінку трудового потенціалу технологічного персоналу та оцінку потенціалу менеджерів компанії. Це зауваження є виваженим та доцільним, оскільки ці категорії працівників прямо та опосередковано беруть учать у створенні господарських зв'язків всередині економічної системи. До того ж, ці дві групи мають принципові відмінності у своїх посадових обов'язках та діяльності. Вартісну оцінку трудового потенціалу вчений вбачає в формулі 2.7 :

 

ПВТП=[ВУП+ВПТП]× kd × Кприв, (2.7)

 

де ПВТП – приведена вартість трудового потенціалу;

ВУП – вартість управлінського персоналу;

ВПТП – вартість потенціалу технологічного персоналу;

kd – темпи зміни в прогнозований період, кумулятивний коефіцієнт поступового зростання величини трудового потенціалу;

Кприв – коефіцієнт приведення.

Ця методика дає змогу  оцінити вартість працівників підприємства за категоріями враховуючи перспективні тенденції та зміну цінності грошей в часі .