Банківські ризики та засоби захисту від них

Практики виділяють кілька ознак, які є сигналом про можливе виникнення в банку серйозних проблем і на які керівництво банківської установи має негайно відреагувати, а саме:

- недостатній рівень надходжень (призначених як для функціонування банку, так і для створення необхідних резервів);

- розмір капіталу неадекватний обсягу операцій, які проводить банк, та ризику, який він на себе бере, здійснюю чи їх;

- виникнення тенденції до збільшення обсягу проблемних активів, передусім - кредитів;

- поява тенденції до зменшення обсягу коштів, які традиційно становлять ресурсну базу банку;

- зниження рейтингу (це в основному стосується банків, що користуються послугами агенцій.

Із виникненням ускладнень у сфері управління банківськими ризиками першочерговими мають бути такі дії:

1. Слід звернутися до послуг  консультантів, чітко поставивши  перед ними завдання та обумовивши  строки його виконання. Підсумком  роботи консультантів має стати  тактика вирішення наявних проблем і стратегія (план дій) поліпшення фінансового стану банку. Для цього, а також з метою оперативного вирішення невідкладних питань, консультантам можна навіть надати певні повноваження або ввести їх до керівного складу менеджменту установи.

2. На час розробки й до запровадження  стратегії виходу банку із  ситуації, що склалася, уповільнити  темпи або й призупинити процес  нарощування обсягу активів.

Серед дій, спрямованих на поліпшення якості активів, слід виокремити такі:

1. Перегляд організаційної структури підрозділів, що займаються проведенням активних операцій.

2. Зменшення обсягу активних  вкладень.

3. Активізація роботи з повернення  проблемних активи, співпраця у  цьому напрямі з іншими банками  та організаціями.

4. Удосконалення кредитної політики, передусім — основних принципів класифікації кредитів, критеріїв визначення рейтингової оцінки позичальників та кредитів.

5. Удосконалення або запровадження  функцій адміністрування та огляду  кредитів і кредитного портфеля.

6. Зменшення концентрації кредитних вкладень (наскільки це можливо) або посилення контролю та ризик-менеджменту за наявною концентрацією.

7. Укладення угод, у яких чітко  обумовлено зобов'язання контрагентів, строки виконання і, якщо це  можливо, не передбачено проведення банком попередньої оплати.

8. Запровадження процедури належного  контролю за регіональними підрозділами, введення у штат спеціаліста (підрозділу), до обов'язків якого входитиме  робота з кредитами, що перейшли  до категорії проблемних.

9. Призупинення або відмова від просування на ринок проблемних продуктів, удосконалення контролю за ними.

Для подолання проблем із надходженнями та з метою їх збільшення особливу увагу слід приділити розробці принципів та запровадженню довгострокового (стратегічного) й тактичного планування, складанню бюджету банку, розробці процедур чи лімітів, спрямованих на обмеження обсягу неприбуткових і малоприбуткових активів.

З метою підтримки на достатньому рівні капіталу банку необхідно:

1. Обмежити темпи зростання активів і, по можливості, експансивну діяльність банку.

2. Вжити заходів щодо збільшення  розміру капіталу, зменшення витрат  і підвищення рівня дохідності  установи.

Щоб підтримати на необхідному рівні ліквідність банку, а також уникнути ускладнень із нею в подальшому, слід вдатися до таких дій:

1. Провести інвентаризацію активної  та пасивної частин балансу  в розрізі відповідності строки  погашення активів |і виконання  зобов'язань.

2. Удосконалити процедури управління  ліквідністю та відповідні інформаційні  системи.

3. Знайти можливості, аби зменшити  залежність банку від дорогих  ресурсів і переорієнтуватися  на дешевші та більшою мірою  прогнозовані кошти, з яких формується  ресурсна база (наприклад, на депозитні  вкладення, залишки коштів за  поточними рахунками клієнтів тощо). Розробити план управління ліквідністю на випадок не передбачуваних подій. Він має спиратися на відповідну модель управління ліквідністю і передбачати відповідний режим роботи всіх систем установи, містити характеристику можливих проблем та детальний опис дій конкретних підрозділів банку в ході їх вирішення.

У разі збільшення ринкових ризиків передусім слід ужити таких заходів:

1. Удосконалити процедуру менеджменту  ринкових ризиків і відповідні  інформаційні системи управління.

2. Зміцнити опірність банку валютному, процентному та іншим ризикам.

3. Установити чи переглянути  діючі ліміти (з метою обмеження  ризику їх доцільно встановлювати  не щодо окремої операції, а щодо клієнта)

Зауважимо, що всі коригуючі заходи мають бути включені до відповідного загального плану дій, що сприятиме їх узгодженості та спрямованості на чітко визначений кінцевий результат.

Щодо методів зниження кредитного ризику комерційного банку, то їх можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

У разі застосування зовнішніх способів зниження кредитного ризику банк прагне перерозподілити ризик, перекладаючи його частини на інших суб'єктів та/чи об'єкти. Найпоширенішими зовнішніми способами зниження кредитного ризику комерційного банку є застава, гарантія (порука) та страхування. Застава як спосіб зниження кредитного ризику - це, по-перше, конкретизація та посилення права кредиторської вимоги, а по-друге, - право на перевагу. Для договору застави характерна підпорядкованість чинності основного боргового зобов'язання: якщо воно з якихось причин виявиться недійсним, то й договір застави також не спричинить ніяких правових наслідків. Гарантія (порука) - це зобов'язання гаранта (поручителя) перед кредитором боржника (позичальника) відповідати за виконання боржником свого зобов'язання у повному обсязі або частково. Гарантія (порука) як спосіб зниження кредитного ризику у вітчизняній практиці має три основні специфічні риси: 1) підпорядкованість відповідальності гаранта (поручителя) чинності основного боргу; 2) однорідність основного та додаткового боргових зобов'язань; 3) виникнення ще одного боржника без втрати попереднього (першочергового) і без зміни кредитора за основним зобов'язанням. За допомогою гарантії (поруки) банк фактично перерозподіляє ризик, у такий спосіб зменшуючи його. Ще одним зовнішнім способом зниження кредитного ризику є страхування. Його суть полягає у повній передачі ризику страховій установі. Кредитний ризик за допомогою страхування можна зменшувати двома способами. Перший полягає у тому, що позичальник укладає зі страховою компанією договір про страхування своєї відповідальності за непогашення кредиту, тобто страхувальником є позичальник. У другому випадку страхувальником є кредитор (банк), страхуючись від кредитного ризику. Суть внутрішніх способів зниження кредитного ризику комерційного банку полягає в самострахуванні банком можливих втрат. Основними внутрішніми способами є лімітування, диверсифікація та створення резервів. Лімітування - це встановлення ліміту, тобто граничних сум здійснюваних кредитних операцій. Як приклад можна навести нормативи кредитного ризику, встановлені Національним банком України для комерційних банків: максимальний розмір ризику на одного позичальника; норматив «великих» кредитних ризиків; норматив максимального ризику на одного інсайдера; норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам. Лімітування спрямоване на обмеження зважених кредитних ризиків (ризиків у грошовому вираженні) комерційного банку. Диверсифікація - найпростіший та універсальний метод зниження портфельного кредитного ризику. Вона передбачає: 1) диверсифікацію позичальників за галузями; 2) диверсифікацію кредитів за розмірами, строками, видами відсоткових ставок; 3) диверсифікацію способів забезпечення повернення кредитів. Щодо методів зниження депозитного ризику, то найефективнішими з них є диверсифікація вкладників та лімітування, тобто встановлення граничної суми вкладу.

Для зниження валютного ризику комерційний банк може використовувати такі прийоми:

1. Надання позички в одній  валюті з умовою її погашення  в іншій з урахуванням форвардного  курсу, зафіксованого в кредитному  договорі. Такі заходи дають змогу  банку застрахуватися від можливого  падіння курсу валюти, в якій  надано кредит;

2. Хеджування за допомогою деривативів (форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів);

3. Диверсифікація коштів банку  в іноземній валюті. Суть цього  методу зниження валютного ризику  полягає у здійсненні операцій  не з однією, а з кількома  валютами, які не є корельованими;

4. Страхування валютного ризику, що передбачає передачу банком усього ризику страховій компанії;

5. Визначення оптимальної структури  загальної відкритої валютної  позиції, яка забезпечує мінімальний  ризик.

Основними методами зменшення відсоткового ризику комерційного банку є управління гепом, імунізація портфеля (приведення у відповідність середньозваженої модифікованої дюрації активів та середньозваженої модифікованої дюрації пасивів банку), а також похідні інструменти. Кожен із похідних інструментів використовується, щоб знизити специфічним чином відсотковий ризик, зафіксувати відсоткову ставку за запозиченнями або вкладеннями, а також для регулювання співвідношення запозичень і вкладень за фіксованою та плаваючою відсотковими ставками у портфелі комерційного банку. Крім того, відсотковий ризик банку можна зменшувати за допомогою страхування, яке передбачає повну передачу відповідного ризику страховим компаніям.

Щодо методів зниження функціональних ризиків, то основним серед них є розвиток внутрішнього аудиту, вдосконалення документообігу, розробка внутрішніх методик і техніко-економічного обґрунтування окремих операцій, а також продумане ресурсне (фінансове, матеріально-технічне, кадрове) забезпечення своїх операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ ТА АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ

 

Для управління ризиками, пов’язаними з банківською діяльністю, в АКБ “Укрсоцбанк” створено спеціалізовані комітети, а саме: Кредитний комітет, Комітет по управлінню активами та пасивами.

Головним завданням Кредитного комітету є розробка основних напрямків кредитної політики банку з урахуванням загальних тенденцій в економіці України.

Для виконання згаданого завдання Кредитний комітет приймає рішення з таких питань:

-  встановлення меж кредитних повноважень структурних підрозділів банку;

-  встановлення мінімальної відсоткової ставки по кредитах;

-  здійснення підрозділами банку кредитування в розмірах, що перевищують їх кредитні повноваження;

-  зміни умов кредитування за раніше укладеними кредитними угодами;

-  надання гарантій та поручительств клієнтам;

-  розподіл кредитних ресурсів між напрямками кредитної діяльності та підрозділами банку;

-  про участь в кредитних аукціонах Національного банку України;

-  про заходи щодо поліпшення кредитно-інвестиційного портфеля банку;

-  інші питання кредитної політики.

Комітет по управлінню активами та пасивами створений з метою визначення основних параметрів активів та пасивів банку за джерелами ресурсів та напрямками їх використання, термінами залучення та розміщення, рівнем доходності, розробки стратегії управління ризиками банку, оптимізації вкладень.

Комітет виконує такі функції:

-  вироблення стратегії щодо управління активами та пасивами, оперативного реагування на зміну кон’юнктури фінансових ринків, підвищення ефективності використання ресурсів банку, забезпечення ліквідності і платоспроможності;

-  встановлення загальних лімітів на різні види банківських операцій;

-  контролю за виконанням підрозділами банку рішень та нормативних положень, прийнятих комітетом;

-  контролю за прибутковістю всіх операцій банку;

-  контролю за дотриманням нормативів достатності капіталу, ліквідності, обов’язкових резервів;

-  встановлення відсоткових ставок по залучених та розміщених коштах;

-  встановлення відсоткових ставок в системі банку та при розподілі ресурсів між центрами прибутковості банку.

Згадані комітети діють на підставі положень, затверджених Правлінням АКБ “Укрсоцбанк”.

Ефективність КУАП, які і будь-якого іншого комітету, залежить від правильного планування і систематичного виконання. Всі рішення комітетів заносяться в протокол і підлягають аудиторській перевірці, також як і перевірці з боку вищого керівництва банку. Впровадження рішень ефективно контролюються і відповідні звіти передаються комітету.

Розглянемо на конкретному прикладі взаємодію вищезазначених комітетів в якому аналізується положення АКБ “Укрсоцбанк” по відношенню до інших великих банків України.

Фахівцями здійснено порівняльний аналіз діяльності АКБ “Укрсоцбанк” та сукупності банків-конкурентів протягом 2013 року. У якості вхідної інформації було використано щоденні баланси банків за 01.01.13 та 01.12.13. Проаналізовано наступну групу банків: АКБ “Укрсоцбанк”, КБ “Приватбанк”, АППБ “Аваль”, Ощадний банк України (Ощадбанк), Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк), Перший український міжнародний банк (ПУМБ), АКБ “Укрсиббанк”, АКБ “Промінвестбанк”. У зв’язку з відсутністю фінансової звітності АКБ “Промінвестбанк” станом на 01.12.12 проаналізовано баланс банку лише на 01.01.13.

Аналіз пасивів. За обсягом пасивів (залучених коштів та капіталу) станом на 01.12.12 Укрсоцбанк серед даної сукупності банків (за виключенням Промінвестбанку) посідав п’яте місце – 1 956,9 млн.грн. Попереду йдуть:

-  Аваль - 4 886,2 млн.грн. (у порівнянні з Укрсоцбанком + 2 929,3 млн.грн.),

-  Приватбанк – 3 042,8 млн.грн. (+ 1 085,9 млн.грн.),

-  Ощадбанк – 2 655,0 млн.грн. (+ 698,1 млн.грн.);

-  Укрексімбанк – 2 284,9 млн.грн (+ 328,0 млн.грн.).

У ПУМБ та Укрсиббанку обсяг пасивів та капіталу станом на 01.12.12 складав 1 057,8 млн.грн. та 985,2 млн.грн. відповідно.

За темпом приросту обсягу залучених коштів та капіталу протягом 2013 р. Укрсоцбанк має п’ятий показник +16,5%, вищі показники мають Укрсиббанк +58,1%, Аваль +54,5%, Ощадбанк +45,4%, Приватбанк +34,7%. Укрексімбанк нарощував ресурсну базу дещо меншими темпами +3,7%. У ПУМБа протягом зазначеного періоду ресурсна база зменшилась на 13,9% (за рахунок зменшення обсягів депозитів і кредитів банків, коштів до запитання).

Щодо структури пасивів, то у більшості банків найбільша питома вага у ресурсах припадає на кошти до запитання: Аваль – 42,9%, Ощадбанк – 58,5%, Укрексімбанк – 37,2%, Укрсоцбанк – 41,8%. У Приватбанка найбільша питома вага в ресурсах припадає на строкові депозити (45,7%), у ПУМБ найбільша частка припадає на капітал (30,8%), в Укрсиббанку – на строкові депозити (51,6%).

По валютній структурі пасивів у всіх банків крім Укрексімбанку переважають пасиви у національній валюті: Аваль – 86,8%, Ощадбанк – 91,6%, ПУМБ – 59,1%, Приватбанк – 59,8%, Укрсоцбанк – 83,1%, Укрсиббанк –63,3%. В Укрексімбанку пасиви в іноземній валюті складають 59,1% від загального обсягу залучених коштів та капіталу банку.

За обсягом строкових депозитів станом на 01.12.13 банки розташувались так:

-  Приватбанк – 1 391,5 млн.грн.

-  Ощадбанк – 700,0 млн.грн.

-  Аваль – 652,4 млн.грн.

-  Укрсоцбанк – 510,0 млн.грн.

-  Укрсиббанк - 508,3 млн.грн.

-  Укрексімбанк - 448,6 млн.грн.

-  ПУМБ – 307,9 млн.грн.

За темпом приросту загального обсягу строкових депозитів протягом 2013 р. Укрсоцбанк серед зазначеної групи банків має четвертий показник +74,4%. Решта банків нарощували обсяг строкових депозитів такими темпами: Укрсиббанк +116,2%, Аваль +94,6%, Ощадбанк +81,0%, Приватбанк +71,0%, Укрексімбанк +41,6%, ПУМБ +32,0%.

За обсягом строкових депозитів фізичних осіб станом на 01.12.13 банки розташувались так:

-  Приватбанк – 1 059,8 млн.грн.

-  Ощадбанк – 688,3 млн.грн.

-  Аваль – 585,3 млн.грн.

-  Укрсоцбанк - 378,4 млн.грн.