Экономический рост в Украине

.

Зміст

 Вступ                                                                                                   3

1. Економічне зростання: зміст, типи, чинники                           6
1. Визначення та засоби виміру                                                     6
2. Типи економічного зростання                                                   10
3. Чинники та моделі економічного зростання                            15
2. Аналіз економічного зростання в Україні                               20
1. Економічне зростання в Україні                                                20
2. Чинники, що визначають економічне зростання в Україні     21
3. Проблеми економічного зростання в Україні та шляхи їх вирішення                                                                                                         26

Висновки                                                                                                 38

Додатки                                                                                                   41

Список літератури                                                                                  46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні на земній кулі нараховується понад 240 країн. Вони досить помітно відрізняються одна від одної як за розміром території й чисельністю населення, так і за економічною потужністю й, отже, місцем у світовий економіці. Проте національна економіка кожної країни є складовим елементом глобальної економічної системи. Навіть наймень розвинуті країни докладають свій внесок у світовий процес економічного розвитку — своїми природними чи людськими ресурсами, виробництвом (хай і незначним у глобальному вимірі), споживанням імпортної продукції. Економічні ресурси використовують у рамках національної економіки. Основне її завдання — виробництво і розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.

Національна економіка, або господарство країни — це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах певної держави. Вона характеризується певною галузевою і територіальною структурою, системою управління та певними соціально-економічними відносинами. В узагальнюючому вигляді національна економіка може бути вираженою через економічний потенціал, який означає сукупну спроможність галузей народного господарства виробляти продукцію чи здійснювати послуги. Економічний потенціал залежить від кількості трудових ресурсів і рівня їхньої кваліфікації, наявності сприятливих природних ресурсів, обсягу виробничих потужностей, рівня розвитку виробничої інфраструктури, ступеня розвитку науки й техніки.

Виготовлення будь-якого  товару масового виробництва залежить, як правило, від добре налагодженої взаємодії багатьох спеціалізованих підприємств. Потужність економіки країни в значної мірі залежить від обсягу та якості факторів (або чинників) виробництва — ресурсів, які необхідні для виробництва товару.

 

 Проблеми економічного  зростання особливо гостро постали  перед людством у XX ст., але  це не означає, що вони нікого  не хвилювали раніше. Уперше про економічне зростання заговорили меркантилісти, а більш-менш предметно цю проблему поставив фізіократ Ф. Кене. Протягом останніх десятиліть однією з найважливіших довгострокових цілей економічної політики уряду будь-якої країни є стимулювання економічного зростання, підтримка його темпів на стабільному та оптимальному рівні. Усе це вимагає чіткого уявлення про економічне зростання, фактори його стимулювання і стримування.

Економічне зростання  є надзвичайно складним явищем. З  даного приводу відомий американський історик економічної думки Б. Селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного зростання повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. Розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. Відомі економісти, автори теорій економічного зростання, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійняти неосяжне». Тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного зростання!

Дійсно, головною метою  економічного зростання є збільшення обсягів економічних благ, що сприяє поліпшенню життя населення, створенню  стабільної сприятливої соціально-політичної ситуації в країні, підвищенню її міжнародного авторитету. З точки зору етимології (походження) терміну «зростання» близьким є поняття «розвиток», але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

 

Метою даної роботи є аналіз чинників економічного зростання в Україні.

З мети випливають завдання роботи, які полягають в розкритті  наступних питань:

- поняття та фактори економічного зростання;

- концепції економічного зростання;

- показники економічного зростання;

- вплив НТП на економічне зростання;

- особливості економічного зростання України.

Предметом роботи є виявлення чинників, що забезпечують економічне зростання.

Об’єктом роботи є процес економічного зростання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічне зростання: зміст, типи, чинники. 
              1.1. Визначення, засоби виміру та джерела економічного зростання. 
              Розширене виробництво передбачає економічне зростання. 
      Економічне зростання – це кількісна  та якісна зміна обсягу національного продукту за певний період часу або поступовий розвиток національної економіки, тобто розвито за зростаючою лінією. Економічне зростання пов’язане з довгостроковими змінами у обсязі національного виробництва та з його прогресом. Кінцевою метою економічного зростання є зростання виробничих сил громадськості, зростання рівня добробуту та підтримка національної безпеки. 
      У політекономічному аспекті економічне зростання означає техніко – економічні відносини між людьми з приводу привласнення предметів природи у процесі праці та надання послуг.    
      Економічне зростання це критерій економічного розвитку. Свій вираз він знаходить у збільшенні реального ВВП як в абсолютному обсязі, так й на душу населення.  
       Швидке або, навпаки, нульове й навіть негативне економічне зростання не завжди говорить про швидкий економічний розвиток, топтання на місці чи економічній деградації.  
      Та при всіх недоліках економічне зростання залишається найбільш вживаним критерієм економічного розвитку.  
      Економічне зростання може вимірюватися як у фізичному виразі (фізичне зростання), так і у вартості (вартісне зростання). Перший спосіб більш надійний (тому що дає можливість виключити вплив інфляції), але не він не універсальний (при розрахунку темпів економічного зростання важко вивести загальний показник  для виготовлення різних виробів). Другий спосіб вживається частіше, але на завжди можливо запобігти впливові інфляції. Щоправда, у статистиці ряду країн вимірюють макроекономічне зростання на базі зростання виробництва найбільш важливих для економіки товарів, використовуючи при цьому їх долю у загальному обсязі виробництва. 
      На макроекономічному рівні провідними показниками динаміки економічного зростання є:

зростання обсягу ВВП;

• темпи зростання ВВП у розрахунку на душу населення;
• темпи росту промислового виробництва у цілому, за основними галузями й на душу населення [17].

   Довгострокове  економічне зростання є однією  з цілей макроекономічної політики  держави. 
   Економічне зростання означає процес кількісно-якісних зрушень у межах технологічного способу виробництва, зумовлених відповідними суперечностями та чинниками і виражається у збільшенні обсягів суспільного виробництва. Економічне зростання належить до техніко – економічних категорій, а тому безпосередньо не торкається змін в інших елементах економічної системи, передусім у суспільній формі відносин економічної власності.

Економічне зростання  визначається з двох позицій:

1. як поступальний приріст реального обсягу ВВП, ВНП або національного доходу (НД) за рахунок збільшення обсягів використовуваних ресурсів і (або) кращого їх використання без порушення рівноваги у короткострокових періодах;
2. як реальний приріст ВВП (ВНП чи НД) на одну особу. 
         Для вимірювання економічного зростання використовують показники:

1) абсолютно приросту  реального обсягу виробництва,  яких визначається за формулою: 
                              ; [1.1]

де  Y – приріст ВВП, ВНП чи НД; Y – обсяг ВВП, ВНП чи НД у період t; - обсяг ВВП, ВНП чи НД у період, що передує періодові t.

2. темпу приросту, який визначається за формулою:

                                   , [1.2]

де  -  темп приросту [2].

Джерелами економічного зростання за Р.Солоу є:

1. Зростання капіталоозброєності (k), яке залежить від зростання норми заощаджень (s). 

Але зростання норми заощаджень не може бути постійним, оскільки заощадження (S) обмежують споживання (С).

Р.Солоу сформулював «золоте правило» (при визначенні норми заощаджень критерієм повинна бути максимізація добробуту суспільства, тобто якнайбільше споживання), яке виконується за умови, що граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює його вибуттю (амортизації — σ): МРК=σ

2. Зростання населення ( tL — темп зростання населення) впливає на економічне зростання через динаміку капіталоозброєності:

∆K=I/L – (σ + tL)*k

де І/L — інвестиції на одного працюючого;

σ — норма амортизації;

tL — темп зростання населення;

k — капіталоозброєність.

3. Технологічний прогрес є джерелом постійного зростання як продуктивності праці (у), так і загального продукту (Y).

Якщо ефективність виробництва (Е) під впливом технологічного прогресу змінюється з темпом (g), то продуктивність праці змінюється з тим же темпом, а загальний обсяг виробництва зростає з темпом tL+g:

Y=(tL+g)y₀L

y₀ – базова продуктивність праці.

 

 

 

Рис. 1.1. Модель економічного зростання Р. Солоу

Модель економічного зростання Р. Солоу зображена  на рис.2.

k — капіталоозброєність одиниці праці з постійною ефективністю;

k* — стійкий стан капіталоозбросності, за якого σk = І, тобто величина капіталу, що вибуває (σk), дорівнює капіталу, що інвестується (І = s f(k));

σ  — норма амортизації;

tL — темп зростання населення;

g — темп зростання ефективності виробництва під впливом технологічного прогресу [4].

2. Типи економічного зростання.

   Розрізняють три  типи економічного зростання:

• екстенсивний, який здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів;
• інтенсивний, який здійснюється шляхом ефективнішого, продуктивнішого використання ресурсів на основі науково – технічного прогресу та кращих форм організації виробництва,
• змішаних, який поєднує інтенсивний та екстенсивний типи.

Розглянемо кожен тип  більш детально.

За екстенсивного типу економічне зростання досягається  внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед, факторів виробництва, за незмінного рівня технічної основи виробництва. Основними факторами цього типу економічного зростання є:

1. збільшення обсягу інвестицій за збереження існуючого рівня технології;
2. збільшення кількості працівників;
3. зростання обсягів оборотних фондів (сировини, матеріалів тощо).

   Так, для збільшення  випуску продукції вдвічі у  дію вводиться вдвічі більше  машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовується вдвічі більше робочої сили такої ж кваліфікації і рівня освіти, такі ж форми організації праці, сировина тощо. У цьому випадку продуктивність праці та ефективність незмінні [10].