Особливості легкої промисловості України

       Рис. 1.2 Динаміка виробництва шкіри в Україні

 

Хутрова підгалузь обробляє хутра лисиць, куниці, видри, норки, шкурки кролів, ховрахів, хом'яків та водяних щурів, овечі шкурки й штучне хутро та виготовляє з них хутрові та шубні вироби. У минулому вона мала переважно кустарний і сезонний характер. Зараз в Україні збудовані і працюють хутрові підприємства в Харкові, Балті (Одеська область), Красиограді (Харківська область), Тисмениці (Івано-Франківська область), Львові, Одесі, Жмеринці.

У підгалузі освоєно технологію облагородження овечих шкурок, що сприяє поліпшенню їх якості, зовнішнього вигляду та асортименту виробів з них. Суттєве значення має використання трикотажного штучного хутра, яке імітує натуральне хутро норки, куниці, єнота, ондатри, ягнят каракульської породи, овець тощо. В Україні штучне хутро виготовляють Дарницький шовковий комбінат, Київське виробниче трикотажне об'єднання, фабрики в Жовтих Водах (Дніпропетровська область) і Ясіні (Закарпатська область). Нині підприємства підгалузі випускають вироби масового вжитку, вдосконалюючи технології обробки хутрової сировини.  

Найбільше непродовольчих товарів виробляє легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо, а інші галузі промисловості - кордом, технічними тканинами тощо. 
Галузь має значні потенційні можливості, проте використовуються вони недостатньо.  
       Пріоритетні завдання легкої промисловості - формування і розміщення державних замовлень та державних контрактів, координування діяльності підприємств, пов'язане з виконанням цього завдання, розробка цільових програм перспективного розвитку нових видів сировини, збалансованого розвитку підгалузей.

Легка промисловість має тісні зв'язки з хімічними галузями. Вже нині Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, підошов, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Розміщення легкої промисловості вигідно поєднується також з розміщенням важкої промисловості, оскільки у виробництві предметів споживання зайняті здебільшого жінки, а у важкій промисловості - чоловіки. При розміщенні галузей враховують забезпечення трудовими ресурсами, народногосподарські функції і територіальні особливості окремих економічних регіонів України При будівництві нових підприємств, крім капітальних витрат, слід обов'язково враховувати витрати на соціальну інфраструктуру. 
     Серед основних галузей легкої промисловості найкраще розвиваються швейна, трикотажна, хутряна.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.РЕАЛІЗАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ НА СВІТОВОМУ РИНКУ.

 

2.1. Експорт та імпорт  легкої промисловості

 

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній промисловості – близько 2,5 тис., з виробництва готового одягу і хутра – близько 6 тис., шкіри і шкіряного взуття – близько 1,5 тис. Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а ті, що знаходяться у державній власності, становлять менше 1%.

Текстильна галузь. Із загального числа підприємств текстильної промисловості понад 140 здійснюють зовнішньоекономічну діяльність: експортують свою продукцію до країн Європи і СНД – в основному чоловічий та жіночий верхній одяг, костюми, блузки, сорочки, а також одяг промислового призначення, нижню білизну, рукавиці, рукавички. Структура експорту швейної галузі представлена на рис.2.1

 

Рис.2.1 Експорт швейної продукції в грошовому вираженні за 2010 р. ($)

 

 

 

Найбільші поставки українського текстилю здійснювалися до Німеччини – 40%, до Франції – 9%, Польщі та Італії – по 7%, Нідерландів та Угорщини – 5%. У 2010 р. найбільше було експортовано костюмів і спідниць жіночих, костюмів і штанів чоловічих, пальт і курток жіночих.

Всього за 2010р. текстильної продукції було експортовано на суму 561,8 млн. $

Виробництво швейної галузі представлено різноманітним випуском продукції: різні текстильні і шкіряні головні убори, головні убори із штучного і натурального хутра, верхній одяг – пальта, куртки, кожушки з штучного хутра і текстилю, піджаки, костюми, одяг для дітей, нижня білизна, рукавиці.

Більша частина потреб українських споживачів в текстильному одязі задовольняється завдяки імпорту. Майже половина поставок – з Китаю. Структура імпорту швейної галузі представлена на рис.2.2

 

 

Рис.2.2 Імпорт швейної продукції в грошовому вираженні за 2010 р. ($)

 

 

 

Трикотажна промисловість. Експортно-імпортна ситуація в трикотажній промисловості трохи відрізняється від швейної.

 

 

Рис.2.3 Експорт трикотажних виробів в грошовому вираженні за 2010 р. ($)

 

Найбільша кількість швейних виробів (в грошовому вираженні) в 2010 р. поставлялася до Данії (23%), оскільки саме з цією країною укладено найбільше договорів, що регламентують роботу за давальницькою схемою. Близько17% виробів поставлялось до Німеччини, 13% – Литви, 12% – Угорщини, 8% – Росії, 7% – Італії, по 6% до Польщі і Франції (діаграма 1.1).

Найбільше було експортовано тенісок, майок та іншої натільної білизни; светрів і пуловерів; костюмів і спідниць жіночих; сорочок і жіночих блузок.

Всього за 2010 р. було експортовано товарів швейної промисловості на суму близько 133,3 млн $.

Як і текстильних виробів, на ринку представлено дуже багато імпортних трикотажних виробів. При цьому практично половина всього імпорту швейної продукції припадає на Китай. Найбільше було імпортовано: колготок, панчіх, шкарпеток, гольфів; светрів і пуловерів; тенісок і майок.

Виробництво трикотажу в Україні представлено такими видами одягу, як нижній трикотаж (футболки, теніски, близько 24 млн шт.), верхній трикотаж (светри, кофти, пуловери, близько 10 млн шт.). Також виробництво було направлено на випуск панчішно-шкарпеткових виробів, спортивного одягу та одягу для дітей.

 

Діаграма 2.4 Імпорт трикотажних виробів в грошовому вираженні за 2010 р. ($)

 

Взуттєва промисловість. За різними оцінками, ринок взуття в Україні становить 100-170 млн пар, його приріст – 10-12% на рік. Тоді як в Західній Європі припадає 6-8 пар взуття на душу населення, у нас цей показник становить всього 2,7 пари.

Експорт взуттєвої промисловості сьогодні зумовлений в основному схемами роботи з давальницькими матеріалами або на замовлення. Так, найбільші обсяги продукції галузі були експортовані до Італії – близько 32%, Польщі – 20%, Росії – 16%, Угорщини – 8%, Німеччини – 6%, Білорусі і Румунії – по 4% (Рис.1.3).

Рис. 2.5 Експорт взуттєвої промисловості в грошовому вираженні за 2010 р. ($)

 

В 2010 р. найбільше експортували частин взуття, шкіряного взуття, взуття із гуми і пластмаси. Загальна сума експорту за 2010 р. склала 143,5 млн . $

Значну частку на українському ринку взуття займає імпорт, який у більшості випадків базується на поставках із Китаю, що склали в 2010 р. близько 69% загального імпорту взуттєвої продукції.

Рис. 2.6 Імпорт взуттєвої промисловості в грошовому вираженні за 2010 р. ($)

Сьогодні в Україні існує кілька фабрик, що працюють на давальницькій сировині. Це підприємства в Ужгороді, Житомирі, Києві. Свою продукцію вони переважно відправляють на експорт – до Румунії, Словаччини, Польщі. По суті, це виробництва збірки. Інші регіони, в яких зосереджено взуттєве виробництво, – Харків, Дніпропетровськ, Бровари. Багато більш дрібних виробництв розміщено на територіях колишніх великих підприємств на основі оренди. За підсумками 2010 р. найбільше було вироблено взуття з натуральної шкіри (близько 17 млн пар), із текстильних матеріалів і штучної шкіри (понад 11 млн пар), набагато менше взуття з гуми і полімерних матеріалів (близько 2 млн пар).

Висока конкурентоспроможність провідних компаній національної легкої промисловості, зростаючий середній доход населення, історична розвиненість легкої промисловості України дозволяє галузі знайти значні можливості. Легка промисловість в Україні має серйозні перспективи для подальшого розвитку навіть за участі сильних конкурентів на ринку.

У 2010 р. Міністерством було розроблено ряд заходів, направлених на удосконалення державного регулювання розвитку легкої промисловості, підтримку інноваційно-інвестиційних проектів, удосконалення структури виробництва з урахуванням розвитку світових ринків товарів легкої промисловості, розвиток вітчизняної сировинної бази, проведення ефективної митно-тарифної політики, забезпечення сертифікації продукції і впровадження систем управління якістю, а також науково-технічне забезпечення технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості. Крім того, раніше Кабінет міністрів України схвалив концепцію Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 р. Відповідне розпорядження уряду №673 датовано 27 грудня 2006 р.

 

2.2 Динаміка обсягів виробництва

 

Сьогодні економіка країни досить щільно інтегрована у світову, тому проблеми глобалізації вже з осені 2008 р. проявляються і в Україні. Кризові явища дестабілізували роботу промислових підприємств, в останні місяці минулого року та в І кварталі 2009 р. скоротилися обсяги виробництва у всіх галузях промисловості України, в тому числі й легкої.

Водночас, з 2009 p., спостерігаються позитивні зрушення до пожвавлення підприємницької діяльності та нарощування виробництва порівняно з попередніми місяцями, що свідчить про започаткування стабілізаційних процесів у економіці країни.

За даними Держкомстату України, за 2009 р. індекс обсягів виробництва промислової продукції легкої промисловості до відповідного періоду попереднього року становив 62,5%, в тому числі за основними видами економічної діяльності: в текстильній промисловості - 54,9%, виробництві одягу, хутра та виробів з хутра - 61,3%, у виробництві шкіри та взуття - 79% .

Динаміка реалізації товарів легкої промисловості у 2010 році також має позитивний результат. За січень-серпень підприємствами галузі реалізовано продукції на суму 3,9 млрд. грн., в тому числі: текстильної продукції – на 1,7 млрд. грн., одягу, хутра та виробів з нього – на 1,0 млрд. грн., шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – на 1,1 млрд. грн.

На сьогоднішній день статистичні данні мають такі цифри: за 2009 р – 7511,9, за 2010 – 8425,4, за 2011 р – 9679,3, за 2012 р – 98767,1. ( рис. 2.7)

Рис. 2.7 Динаміка обсягу виробництва легкої промисловості за 2009–2012рр

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

3.1. Проблеми розвитку легкої промисловості

 

Проблем які існують зараз в промисловості України можно поділити на три групи:

1. Проблеми, які були породжені промисловими структурами, які Україна отримала в спадок від СРСР:

• проблема міжгалузевого обміну;

• оптової дистрибуції товарів;
• сировинна проблема (зокрема, проблема давальницької сировини);
• проблема відносно великих виробничих витрат;
• спаду виробництва протягом 1991-1999;

2. Проблеми економіки перехідного періоду, це проблеми, пов'язані з недосконалістю українського законодавства:

• проблема захисту українського виробника;
• недосконале оподаткування підприємств.

3. Економічно соціальні проблеми, які сформувалися протягом переходу до ринкової економіки:

• Проблема великих масштабів тіньового сектора виробництва, імпорту продукції;
• Великий сегмент споживачів з низькими доходами (70% від усього населення);
• Брак кваліфікованих управлінців.

Легка промисловість , як і багато інших вітчизняних галузей , переживає чимало проблем у своєму розвитку. Так , на початок 1991 року на Україні нараховувалося близько 160 фабрик зайнятим у виробництві тканин і суконь, сьогодні їх число коливається в межах 100 . До головних проблем галузей легкої промисловості можна віднести :

• проблема міжгалузевого обміну;
• оптової дистриб'юції товарів;
• сировинна проблема (зокрема , проблема давальницької сировини);
• проблема відносно великих виробничих витрат;
• спаду виробництва протягом 1991-1999;
• проблема захисту українського виробника;
• недосконале оподаткування підприємств;
• великий сегмент споживачів з низькими доходами ( 70 % від усього населення);
• брак кваліфікованих управлінців.

 

3.2. Пропозиції до рішення проблем легкої промисловості

 

Більшість країн світу імпортує ті товари , яких немає на власному ринку(додаток 1,2). Крім того , встановлюються квоти на імпорт таких товарів , які виробляються в країні. У нас існує нагальна потреба в розробці таких законів. Для вирішення цієї проблеми було розроблено пропозиції на Раді Директорів підприємств текстильної промисловості України , які були направлені в уряд. Так, наприклад , з питання про оподаткування продукції було розроблено проект сплати всю необхідну суму податків не в 40 -ка податках , які зараз діють на Україні , а в одному . А потім вже - нехай податкова вирішує , розподіляє ці податки [ 11 , с.19] . Потрібно поставити такі умови торгівлі , які захищають свій ринок. Наприклад , в магазинах Прибалтики націнка на свою продукцію - 18 % , зате у нас - цілих 20-25%. Що, звичайно , і стає головною перешкодою на шляху до реалізації продукції . Подивимося , що відбувається при реалізації продукції: в кращому випадку українське пальто попадає до нашого покупця відразу ж : фабрика -магазин . У гіршому - повертається у вигляді імпортного товару , вже полежавши на полицях західних магазинів , і залишившись там без попиту . Назад на батьківщину , ці вироби завозяться фірмами - імпортерами.