Економічне районування i територіальна організація продуктивних сил

Останні роботи з економічного районування  України вже не обходяться без математичного обґрунтування пропонованих схем.

Як результат учені дійшли висновку, що кількісні методи класифікації, на яких повинне ґрунтуватися районування, та інтуїтивний аналіз отриманих результатів взаємно доповнюються й лише їх взаємодія може дати найкращий результат.

Зокрема, виконана під керівництвом проф. А.П. Голікова за методикою, викладеною в роботі «Регіони України: пошук стратегії оптимального розвитку», багатовимірна класифікація областей дозволила (з урахуванням уже наявних розробок з економічного районування України) запропонувати науково обґрунтований варіант мережі економічних районів на основі інтегрального підходу.

Як вихідні об'єкти класифікування були прийняті основні адміністративно - територіальні одиниці України регіонального рівня управління - адміністративні області та Республіка Крим.

Розгляд різних варіантів економічного районування України показав, що в останніх схемах автори прагнуть урахувати багато ознак, що характеризують вихідні регіони в окремих аспектах (економічному, природно-ресурсному, демографічному, історико-етнічному та ін.). Однак припустимою є побудова комплексної класифікації, для якої використовується вся доступна інформація, що характеризує по можливості всі сторони досліджуваних об'єктів.

Така класифікація регіонів може слугувати  підставою для комплексного районування: у процесі класифікування регіони характеризуються як щось цілісне з комплексами ознак. При цьому нерідко виявляються важливі зв'язки між ознаками, що не привертають уваги дослідників при роздільному класифікуванні.

Виходячи з цього, в якості ознак об'єктів класифікування використовувалася вся доступна інформація у вигляді статистичних даних по Республіці Крим і 24 областям України. Вихідні дані зазнали попередньої обробки, що полягала в перетворенні абсолютних показників на відносні, які можна порівняти між собою. Як результат отримано 75 ознак, що поєднуються за сутністю в наступні групи:

1)показники,  що  характеризують  природні  умови та ресурси  (співвідношення опадів і випаровування, щільності потенціалів основних видів природних ресурсів - мінеральних, водних, земельних, лісових, фауністичних і рекреаційних, відносні обсяги заготівель дикорослих лікарських трав);

2. показники, що надають соціально-демографічну характеристику населення (щільність населення,  частка городян, робітників та службовців, українців, природній приріст, демографічне навантаження, співвідношення статей, частота  розлучень та ін.);
3. показники, що характеризують виробничу сферу - промисловість, транспорт і сільське господарство (душові показники валового   виробництва  промислової  продукції,   виробництва продовольчих і непродовольчих товарів народного споживання, коефіцієнти спеціалізації основних галузей промисловості, щільність залізничних колій та автодоріг, душовий показник валового виробництва сільськогосподарської продукції, частка сільськогосподарських угідь у земельній площі, валовий збір і державні закупівлі основних видів продукції рослинництва й тваринництва на душу населення);
4. показники, що характеризують сферу обслуговування (платні та побутові послуги на душу населення, душовий показник роз дрібного товарообігу, середня забезпеченість житлом, забезпеченість дошкільними закладами, школами, технікумами, вузами,клубними установами, бібліотеками, театрами, музеями, санаторіями та будинками відпочинку, лікарями всіх спеціальностей, лікарняними ліжками та ін.);
5. показники, що характеризують стан довкілля та його охорону(кількість викидів шкідливих речовин в атмосферу та стічних  вод, осередків забруднення підземних вод, уловлена частка шкідливих речовин, що відходять від стаціонарних джерел, питома вага нормативно очищених стоків, оборотної та послідовно  використовуваної води, рівень озеленення забудови в містах і селищах міського типу, частка заповідних територій у загальні площі).

З цих даних складена матриця  «регіон-ознака», яка надалі була основою  класифікування регіонів України методом кластерного аналізу. Підсумок цієї роботи наочно представлений у вигляді дендрограми, що показує подібність між об'єктами класифікування та їх групами по мірі об'єднання.

На основі угруповань областей, утворених  на третьому-четвертому рівнях класифікації, можна запропонувати наступне економічне районування України:

- Північний (Поліський) район  (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська обл.);

- Південно-Західний (Подільський)  район (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська обл.);

- Центральний район (Кіровоградська, Черкаська, Полтавська, Сумська обл.);

- Західний (Карпатський) район (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька,  Львівська обл.);

- Східний (Донецько-Придніпровський)  район (Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська обл.);

- Південний (Причорноморський) район  (Одеська, Миколаївська, Херсонська обл. і Республіка Крим).

При цьому слід зазначити, що кластерний аналіз, який покладено в основу районування, дозволив виділити за принципом однорідності провідних ознак і взаємозв'язків низку районів, які вкладаються в загальну схему, запропоновану іншими авторами, зокрема Поліський (Волинська, Рівненська, Житомирська обл.); Подільський (Вінницька, Хмельницька, Тернопільська обл.); Карпатський (Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська обл.); Причорноморський (Миколаївська, Херсонська, Одеська обл., Республіка Крим). У той же час він показав, що Харківська область більше тяжіє до промислово розвинених областей Донбасу й Придніпров'я, ніж до традиційно з нею пов'язуваних Полтавської та Сумської.

Наявність мережі науково обґрунтованих  економічних районів з регіональними  механізмами управління їхньою економікою відкриває можливості для підвищення ролі та значення регіональної політики в Україні, більш повного врахування інтересів окремих територій країни.

Контрольні  питання

1. Назвіть найбільш відомих учених  України в області районування.

2. Охарактеризуйте основні етапи  розвитку вчення про економічне  районування.

3.Що  є  територіальним розподілом  праці  і яким впливом  надає воно на формування економічних районів?

4. Визначите сутність  економічного району і доведіть  об'єктивний характер його формування.

5.Назвіть  основні  районоутворюючі фактори і поясніть  їх вплив на процес районоутворення.

6.Розкрійте сутність принципів сучасного економічного районування.

7.Яка форма  територіальної  організації народного господарства  виконує функцію ядра  економічного  району?

8.Визначите типи економічних  районів  і вкажіть принципові  відмінності між ними.

9.Назвіть типи територіальних структур у економічних макрорегіонах.

10.У чому полягають  особливості сучасного економічного  районування України? Визначите сучасну мережу мезорайонів України.

11.Яке наукове і практичне  значення має економічне районування?

12.Які завдання і проблеми економічного районування на сучасному етапі?

Завдання до самостійної роботи

1.Обґрунтуйте поділ території  України на вісім економічних  районів.

2.Проведіть дослідження  територіальної організації підприємств  сфери обслуговування населення й інфраструктури.