Бюджетна політика у сфері державних видатків

Виконання державою її функцій залежить від рівня їх фінансування та ефективності використання виділених коштів. Аналіз структури видатків бюджету, а саме частки видатків на виконання кожної функції держави у їх загальній сумі  дає змогу визначити, які функції є пріоритетними на кожному етапі соціально-економічного розвитку країни [4].

Видатки державного бюджету  України за останні 5 років зросли на 154207,3 млн. грн., тобто з 241 454,5 млн. грн.. у 2008 році до 395 661,8 млн. грн. у 2012 році. Видатки державного бюджету України збільшувалися з кожним роком. За 2012 рік видатки державного бюджету збільшились на 62 202,4 млн. грн., або на 18,7 % у порівнянні з 2011 роком (рис. 2.6.).

 

 

Рис. 2.6. Динаміка видатків зведеного та державного бюджетів України за 2008 – 2012 роки

За функціональною класифікацією статей видатків у 2012 році проти 2011 року спостерігалися наступні тенденції:

• зростання видатків на загальнодержавні функції, в тому числі на обслуговування державного боргу за державним бюджетом зросли на 10,0 відсотка до 43991,0 млн. гривень;
• збільшення видатків на оборону за державним бюджетом на 9,4 відсотка до 14485,4 млн. гривень;
• зростання видатків на громадський порядок, безпеку та судову владу за державним бюджетом на 12,5 відсотка до 36468,4 млн. гривень;
• збільшення видатків на економічну діяльність за державним бюджетом – на 10,3 відсотка до 49396,0 млн. гривень;
• зростання видатків на охорону навколишнього природного середовища за державним бюджетом – на 37,5 відсотка до 4135,5 млн. гривень;
• збільшення видатків на житлово-комунальне господарство за державним бюджетом на 17,1 відсотка до 379,6 млн. гривень;
• зростання видатків на охорону здоров’я за державним бюджетом – на 11,1 відсотка до 11360,6 млн. гривень;
• збільшення видатків на духовний та фізичний розвиток за державним бюджетом – на 43,3 відсотка до 5488,5 млн. гривень;
• зростання видатків на освіту за державним бюджетом - на 11,1 відсотка до 30242,9 млн. грн.;
• збільшення видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення (без урахування видатків на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для виплати пенсій)  за державним бюджетом – на 30,9 відсотка до 59930,4 млн. гривень (рис. 2.7).

Рис. 2.7. Функціональна класифікація видатків державного бюджету України  за 2010 – 2012 роки

Видатки зведеного бюджету за грудень 2012 року становили 67,6 млрд. грн., що більше аналогічного показника минулого року на 25,7 % (Рис. 2.3.).

Рис. 2.3. Динаміка щомісячних загальних видатків зведеного бюджету за 2007 – 2012 роки

За видатками Державного бюджету рівень виконання річного плану був майже виконаний і показник склав 99,47%. На протязі останніх років можна спостерігати за щорічним збільшенням видатків державного бюджету. Видатки Державного бюджету у грудні 2012 року виконано в сумі 53,2 млн. грн., що на 26,8 % більше відповідного показника минулого року (Рис. 2.4.).

Однією з функцій, що займає найбільшу долю видатків Державного бюджету є виконання загальнодержавних функцій. У грудні 2012 року у порівнянні з груднем 2011 року  обсяг видатків на загальнодержавні функції майже не змінився і склав 5383,5 млн. грн. В дану функціональну класифікацію включено також обслуговування державного боргу, що і збільшує обсяг видатків по цій функції. Якщо виключити обслуговування державного боргу то можна констатувати, що загальнодержавні видатки у 2011 році у порівнянні з 2010 роком скоротились на 2,3 млрд. грн. або на 12 % і дана тенденція збереглась у 2012 році (Рис. 2.5.).

Рис. 2.4. Динаміка щомісячних загальних видатків Державного бюджету за 2007 – 2012 роки

Рис. 2.5. Динаміка щомісячних видатків Державного бюджету на загальнодержавні функції за 2007 – 2012 роки

У функціональній класифікації видатки бюджету на економіку включають: паливно-енергетичний комплекс, транспорт, будівництво та багатоцільові проекти розвитку (напр.Євро - 2012). У 2012 році у порівнянні з 2011 роком видатки на економічну діяльність зросли на 10, 3 млрд. грн.. У грудні 2012 року видатки на економічну діяльність склали  5 802,4 млн. грн., тобто вони скоротились на 1158 млн. грн. у порівнянні з аналогічним періодом 2011року (Рис. 2.6.).

 

Рис. 2.6. Динаміка щомісячних видатків Державного бюджету на економічну діяльність за 2007 – 2012 роки

Аналізуючи функціональну класифікацію видатків державного бюджету необхідно звернути увагу на те що значно знизились видатки на житлово-комунальне господарство за останні 3 роки майже в 3 рази, у 2010 році видатки складали 844,4 млн. грн., а уже у 2012 році тільки 379,6 млн. грн..

Зниження видатків на житлово-комунальне господарство пояснюється об’єднанням у 2011 році Міністерства житлово-комунального господарства у Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України і, відповідно, проведення видатків по утриманню його апарату за функцією «Економічна діяльність», а також зміною механізму фінансування окремих бюджетних програм, що у 2011 році фінансуються за функціями «Загальнодержавне управління» та «Економічна діяльність».

У грудні 2012 року видатки на житлово-комунальне господарство склали 58,4 мнл. грн.., а за аналогічний період 2011 року 186,2 млн. грн. (Рис. 2.7.).

Рис. 2.7. Динаміка щомісячних видатків Державного бюджету на житлово-комунальне господарство за 2007 – 2012 роки

Також хотілося б звернути увагу на позитивну динаміку збільшення видатків Державного бюджету на  охорону навколишнього природного середовища. У 2012 році видатки  збільшились на 37% у порівнянні з 2011 роком. У грудні 2012 року  видатки на охорону навколишнього природного  середовища склали 1092,4 млрд. грн. (Рис. 2.8).

Формуванням видаткової частини бюджетів можна назвати комплексом цілеспрямованих дій, направлених на визначення обсягів, структури видатків та оцінювання їх впливу на соціально-економічний розвиток регіону і навпаки.

За період із 2010 року до 2012 року істотно збільшились видатки на соціальний захист населення, на освіту, охорону здоров'я та на духовний і фізичний розвиток,  утім навіть за такого збільшення фінансування не забезпечується реальна потреба на перелічених сфер, оскільки рівень життя і добробуту більшості населення все ще залишається низьким.

Рис. 2.8. Динаміка щомісячних видатків Державного бюджету на охорону навколишнього природного середовища за 2007 – 2012 роки

Аналіз бюджетної політики у сфері видатків бюджету в Україні показує, що здійснені заходи є  непослідовними і не забезпечують формування сталих тенденцій до посилення економічно стимулюючої функції бюджету. З огляду впливу на темпи економічного зростання, істотним недоліком бюджетної політики є коливання обсягів державних інвестицій та соціальних виплат населенню.

Ще одним істотним недоліком, на нашу думку, є наявність стратегічних документів, які не пов'язані між собою, і відсутність єдиної стратегії розвитку держави. І саме оптимальна структура бюджетних видатків у комплексі з виваженими і продуманими рішеннями органів державної влади дозволить досягти поставленої мети.

Вважаю, що постійне збільшення видатків на соціальну сферу та соціальний захист за рахунок зменшення видатків на економічний розвиток призведе до погіршення ситуації на ринку праці, і, відповідно, добробуту та рівня життя населення.

Враховуючи економічні і політичні обставини нашої країни на даний час, політика у сфері державних видатків покликана відігравати ключову роль в умовах економічної кризи.

Видаткова частина бюджету має стати інструментом вирішення пріоритетних соціальних та економічних завдань. Для цього необхідно привести - зобов'язання держави у відповідність з її фінансовими можливостями, дотримуватися забезпечення прозорості бюджетного планування та дотримання пріоритетів бюджетних видатків (відповідність бюджету та результатів його виконання до намірів уряду) як при його затвердженні, так і при виконанні.

На формування видатків бюджету в Україні в сучасних умовах виливають:

1) економічна криза, яка спричиняє  зростання видатків на соціальний  захист населення; зростання видатків  на фінансову підтримку підприємств державного сектору від банкрутств, а не на інноваційну діяльність; зростання видатків на підтримку соціальної сфери;

2) зростання державного боргу, який  зумовлює зростання видатків  на його покриття; витіснення  інвестицій із сфери виробництва (ефект «витіснення»);

3) дефіцит бюджетів усіх рівнів, який передбачає жорсткий режим  економії коштів, скорочення видатків  по всіх статтях кошторисів  на утримання апарату управління;

4) залучення зовнішніх ресурсів  для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках [25].

Для ефективного використання державних видатків потрібно:

 по-перше, проводити оцінку й  порівняння окремих видатків  за їх вагомістю для суспільства, тобто формування показників  результативності витрачання бюджетних коштів має здійснюватися з урахуванням особливостей бюджетних програм;

по-друге, оцінювати ефективність державних видатків з позицій не лише економічної стабілізації, а й їх соціальної та економічної ефективності, розвитку суспільства в цілому;

по-третє, спрямувати кошти держави на розв’язання пріоритетних для країни завдань, таких як розвиток людського капіталу, сприяння розробці й використанню інноваційних технологій;

по-четверте, посилити увагу на фінансування наукових розробок, ресурсозбереження й енергоефективності, тому що це обов’язкові елементи сучасної конкурентоспроможної економіки;

по-п’яте, підвищити ефективність традиційних програм соціального забезпечення (виплата пенсій, допомога по хворобі, допомога багатодітним сім’ям) і забезпечити їх адресне спрямування;

по-шосте, розробити теоретико-методологічні засади програмно-цільового методу планування видатків на середньострокову перспективу.

 

3. Зарубіжний досвід формування бюджетів та можливість його використання в Україні

 

 Прагнення до побудови в Україні ефективної системи взаємовідносин між органами різних рівнів у бюджетній сфері і бажання уникнути економічно необґрунтованих рішень спонукає до вивчення як позитивного, так і негативного світового досвіду в організації міжбюджетних відносин. Будь-яка бюджетна система повинна бути зорієнтована на розв’язання завдань будівництва системи, яка відповідала б таким основним вимогам, як соціальна справедливість, економічна ефективність, політична стабільність. У різних країнах існують різноманітні умови (адміністративні, соціальні, національні, культурні, історичні тощо), які впливають на побудову взаємовідносин різних рівнів влади у бюджетній сфері. Залежно від цих умов кожна країна по-своєму вирішує питання побудови міжбюджетних відносин.

Види місцевих бюджетів у федеративних країнах визначаються на основі законодавства кожного суб’єкта федерації. В унітарних державах їхня система встановлюється на основі єдиного загальнодержавного законодавства. Як у федеративних, так і в унітарних зарубіжних країнах немає єдиної бюджетної системи та єдиної бюджетної класифікації. Тому стосовно практики розвинутих країн некоректним є вживання терміна бюджетна система. Слід користуватися поняттям система бюджетів. У цих країнах не формується єдиного зведеного загальнодержавного бюджету. Кожен рівень влади має власний, самостійний і відокремлений від інших бюджет. Цей бюджет він формує і виконує самостійно, відповідно до покладених на нього функцій. Бюджети адміністративних одиниць нижчого рівня зарубіжних країн не включається до бюджетів адміністративних одиниць вищого рівня.

Закономірним для всіх розвинутих зарубіжних країн є поділ місцевих бюджетів на два самостійні функціональні види місцевих бюджетів. Це місцеві поточні, або адміністративні, бюджети та місцеві бюджети розвитку, або інвестиційні бюджети. Кожен із цих бюджетів має власні видатки і власні доходи.

Видатки місцевого поточного бюджету спрямовуються на поточні потреби, на забезпечення утримання соціально-культурної сфери, на адміністративні витрати, на соціальний захист, на виконання делегованих повноважень, на сплату видатків з боргу місцевої влади. Доходи місцевого поточного бюджету формується за рахунок місцевих податків і зборів, платежів, загальних субсидій, що надаються державною владою, та деяких інших доходів.

Видатки бюджету розвитку, або бюджету інвестицій, спрямовуються на розвиток соціальної інфраструктури, на капітальні вкладення, на придбання устаткування та обладнання, на інші інвестиційні програми, на сплату основної частини боргу місцевих органів влади.

Доходи бюджету розвитку формується за рахунок банківських кредитів, муніципальних (комунальних) позик, інвестиційних субсидій, що надаються державною владою, та за рахунок деяких інших джерел.

Законодавство більшості зарубіжних країн забороняє використання доходів бюджетів розвитку на видатки поточних бюджетів.

У законодавстві багатьох зарубіжних країн є також поняття додатковий бюджет і приєднані бюджети. У Франції, наприклад, додатковий бюджет за своєю природою є уточнюючим основний бюджет. В основному бюджеті не може бути точно враховано всіх можливих змін фінансових показників протягом бюджетного року. Ці зміни можуть стосуватися бюджету як поточного, так і інвестиційного. Таким чином, у разі потреби прийнятий основний місцевий бюджет можна скоригувати з допомогою додаткового бюджету.