Формування та облік собівартості готової продукції на ТзОВ «ГУРТ ОЙЛ»

Таблиця 1

Клас 8 Витрати за елементами
80	Матеріальні витрати
81	Витрати на оплату праці
82	Відрахування на соціальні заходи
83	Амортизація
84	Інші операційні витрати
85	Інші витрати
86	-
87	-
88	-
89	-

Не визначаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

• платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;
• попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг;
• погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, шо не відповідає ознакам властивим витратам;
• витрати, які зображені зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО.

З метою бухгалтерського  обліку, аналізу та планування витрати  підприємства об’єднуються в однорідні  групи за різними ознаками. Загалом  витрати групуються та обліковуються  за видами, місцями виникнення та носіями  витрат, виходячи з діяльності підприємства (схема 1).

 

Схема 1

 

 

 

Розрізняють такі види діяльності:

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу підприємства.

Надзвичйна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

 

1.3 Класифікація  витрат

Витрати, які пов'язані  з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.

Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елеметі  витрат. Види витрат є базою для  формування калькуляційних статей витрат.

Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються на виробничі, операційні та інші витрати діяльності.

Виробництво продукції  пов’язане з певними витратами, які мають назву “виробничі” (схема 2).

 

 

 

 

 

 

 

Схема 2

 
  

     Виробничі витрати – витрати на виготовлення продукції та загальновиробничі (накладні) витрати. Виробничі витрати поділяються на прямі та загальновиробничі (накладні) витрати.

 

    В економічній літературі зустрічається різна кількість напрямків і ознак для класифікації витрат. Для кожного підприємства напрямок класифікації витрат доцільно визначати керівництву самостійно і в залежності від поставленої мети, тобто від призначення одержуваної інформації.  
            Вдало розроблена класифікація витрат визначає організацію і методику подальшого їх обліку. Під час організації обліку витрат потрібно прагнути, щоб якнайбільша частина витрат включалась у собівартість продукції прямим шляхом, оскільки непрямий їх розподіл допускає деякі умовності, що призводить до неточності у розрахунках. Облік витрат повинен трактуватися ширше ніж він трактується у вітчизняній літературі та практиці. Він повинен включати в себе не тільки документування, відображення по рахунках фактично понесених витрат і калькулювання собівартості продукції, але і все інформаційне забезпечення стратегії і тактики внутрішнього управління.  
           Розмір витрат на виготовлення конкретного продукту становить його собівартість, тобто собівартість продукції – це виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію. На відміну від витрат, у категорії собівартості відображаються не тільки взаємозв’язки і залежності, які стосуються переважно процесу виробництва, а й обігу споживчих вартостей.                         Проведений аналіз різних точок зору вчених-економістів на сутність поняття «собівартість» дає можливість зробити висновок, що в умовах ринкової економіки під собівартістю слід розуміти суму всіх явних витрат, пов’язаних не лише з простим відтворенням, як традиційно було прийнято у вітчизняній теорії, а й з отриманням підприємницького доходу, пов’язаного з ризиком. В бухгалтерському тлумаченні собівартість – це вартісна оцінка ресурсів, які використовуються для виробництва і реалізації продукції з метою отримання економічної вигоди. 

Виробничі витрати, згідно з інструкцією по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 30. 11. 1999 р. № 291, відображається в таких рахунках:

• на рахунку 23 “Виробництво”, де здійснюється облік витрат на виробництво продукції (дебетове сальдо на рахунку 23 на кінець періоду показує суму незавершеного виробництва);
• на рахунку 90 “Собівартість реалізації”, де відображається собівартість реалізованої продукції, робіт послуг, фактичну собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок).

Адміністративні витрати, витрати  на збут та інші операційні витрати  не включаються до виробничої собівартості готової та реалізованої продукції. Інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітнього  періоду сальдо з дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” списується на рахунок 79 “Фінансові результати”.

 

          В основі групування витрат, що формують собівартість продукції, лежать такі ознаки: 

Ступінь однорідності витрат. Всі витрати за цією ознакою поділяються на:

1) одноелементні (прості) — сировина і матеріали, заробітна  плата тощо; ці витрати мають  єдиний економічний зміст; 

2) комплексні — різнорідні  за своїм складом і охоплюють  декілька елементів витрат, їх  ще називають непрямими (загальновиробничі  та адміністративні витрати, втрати  від браку). 

 

Спосіб віднесення на окремі види продукції. Витрати поділяються на:  
    1. Прямі безпосередньо пов’язані з виробництвом певного виду продукції (робіт, послуг), а тому до її собіартості вони включаються прямо на підставі відповідних документів. До прямих витрат належить :

• прямі матеріальні витрати (вартість сировини і матеріалів, які є основою продукції, що виготовляється; куплених напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних та інших матеріалів, які можна безпосередньо віднести до окремого об’єкта витрат);
• прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, які можуть бути, безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат);
• інші прямі витрати (усі інші виробничі витрати, що можуть бути безпосередьо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні цілі, плата за оренду земельних, майнових паїв, амортизація, втрати від браку).

 
    2. Непрямі (пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо відноситись на той чи інший вид продукції. Пов’язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому вони прямо до собівартості тієї або іншої продукції не можуть бути віднесені. Вони включаються до собівартості окремих видів продукції. До них відносяться загальновиробничі витрати, заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу, утримання і експлуатація основних фондів тощо. 

 
          Звя'зок з обсягом виробництва.  
Витрати поділяються на:  
         1) постійні (їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах; до них належать витрати на утримання і експлуатацію будівель і споруд, управління).  
В складі постійних розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва:  
         2) змінні — загальна сума витрат за певний час залежить від обсягу виробництва продукції; поділяються на:  
                - пропорційні — змінюються прямопропорційно до зміни обсягу виробництва - сировина, матеріали, комплектуючі, відрядна заробітна плата;  
                - непропорційні — поділяються на прогресуючі і дегресуючі. 

 
       Основною є класифікація витрат за економічними елементами і калькуляційними статтями.  
      За економічними елементами затрати формуються відповідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однаковими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.  
         Елементи витрат на виробництво:

• матеріальні витрати;
• оплата праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація основних фондів;
• інші операційні витрати;
• інші витрати. 

Важливою є класифікація витрат за статтями калькуляції. Статті — це затрати, які відрізняються між собою функціональною роллю у виробничому процесі і місцю виникнення. За статтями витрат визначають собівартість одиниці продукції, тобто калькуляцію. Перелік статей калькуляції може бути різним в залежності від галузі промисловості, але, в загальному, може мати такий склад:

• сировина і матеріали;
• паливо і енергія на технологічні цілі;
• заробітна плата виробничих робітників (основна і додаткова);
• відрахування на соціальні заходи виробничих робітників;
• загальновиробничі витрати;
• адміністративні витрати;
• підготовка і освоєння виробництва;
• інші виробничі витрати; витрати на збут (позавиробничі витрати). 

Відмінність статей калькуляції  від аналогічних елементів витрат полягає в тому, що в першому  випадку враховуються тільки витрати  на даний виріб, а в другому  — всі витрати підприємства, незалежно  від того де і на які потреби  вони були здійснені. 

Загальновиробничі витрати  в кінці місяця списуються на 23 рахунок  “Виробництво” за видами витрат і  включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Загальновиробничі  витрати, які знаходяться в межах  нормативів вважаються розподіленими  і списуються в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Інші витрати є  нерозподіленими і списуються в  дебет рахунку 90 “Собівартість реалізації”.

Що стосується аналітичного обліку виробничих витрат, то він ведеться по рахунку 23 “Виробництво” за видами виробництв, за статтями витрат і видами або групами продукції, що виробляються. На великих виробництвах аналітичний  облік витрат може вестись за підрозділами підприємства та центрами витрат і  відповідальності. Основне виробництво  підрозділів промислового підприємства є цехи (допоміжні, обслуговуючі, побічні, експерементальні), або самостійні ділянки.

1.4 Облік загальновиробничих витрат

Загальновиробничими витратами  називаються витрати, пов’язані  з організацією виробництва у  цехах та на дільницях.

Взагалом до загальновиробничих (накладних) витрат належить:

• витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць та інше);
• амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення;
• амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
• витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротніх активів загальновиробничого призначення;
• витрати на вдосконалення технології та організації виробництва, підвищення якості продукції;
• витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інші утримання виробничих приміщень;
• витрати на обслуговуваня виробничого процесу (оплата праці загальновиробничому персоналу, відрахування на соціальні заходи);
• витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції;
• витрати на охорону праці, техніку безпеки та охорону навколишнього середовища;
• інші витрати (втрати від браку, оплата простоїв та інше).