Вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури регіону ІСАО

● брак досвідчених фахівців у державах створює умови небезпечного 
виробництва польотів, що може сприяти підвищенню частоти авіаційних 
пригод в регіоні NAT;

● брак досвідчених фахівців, недостатні права і повноваження, якими 
наділені фахівці оперативного рівня в рамках відомства цивільної авіації;

● на відміну від автономних відомств цивільної авіації, відомства  цивільної авіації великої групи держав, як і раніше цілком залежать від своїх 
державних бюджетів, що призводить до фінансових обмежень. У результаті, 
у зв'язку з відсутністю належних методик і програм підготовки багато відомств відчувають нестачу кваліфікованих технічних і адміністративних кадрів, необхідних для виконаннях своїх обов'язків у сфері контролю за 
забезпеченням безпеки польотів;

● деякі держави регіону  досягли непоганого, хоча і неоднакового прогресу;

● відсутність відповідної  системи сертифікації перевізників і постійного нагляду за ними призводить до того, що перевізники виконують польоти, не маючи посібників з виробництва польотів, програм підготовки або програм з запобігання авіаційних подій;

● в багатьох випадках сертифікати експлуатанта (СЕ) видаються  фактично за запитом, без необхідності підтвердження експлуатантом своїх можливостей і проведення попередніх перевірок та випробувань, які гарантують можливість забезпечення перспективним експлуатантом виконання авіатранспортних операцій на належному рівні безпеки;

● деякі держави в  регіоні NAT у своєму розпорядженні ресурсів і виконують таку кількість польотів, яка виправдовує утримання національних кадрів, займаються організацією контролю за забезпеченням безпеки польотів;

● недостатній прогрес, досягнутий державами у справі виконання  планів дій щодо усунення недоліків, виявлених в ході реалізації Універсальної програми ІКАО з проведення перевірок організації контролю за забезпеченням безпеки польотів (УППКБП);

● необхідність прийняття  державами регіону NAT зобов'язань щодо виконання положень ІКАО.

Основні проблеми в галузі забезпечення безпеки польотів:

● погані лінії зв'язку,

● не відповідає вимогам огорожу аеродромів;

● недостатні заходи, що вживаються державами щодо усунення виявлених недоліків;

● невпровадження повітряних трас;

● ненадання районного  диспетчерського обслуговування;

● недостатня підготовка кадрів і т. д.

 

 

4.2. Рекомендації  з поліпшення стану безпеки  польотів у Північноатлантичному регіоні

 

 

Дякуючи в основному лібералізації авіатранспортний сектор в Гренландії та Ісландії протягом вже кількох років стає все більш динамічним, що викликає зростання обсягу перевезень. Це зростання та активізація авіатранспортної діяльності мають наслідки з точки зору як безпеки польотів, так і авіаційної безпеки.

Найбільш загальними недоліками в області безпеки польотів, наголошується є:

а) відсутність, неповнота або застарілість законодавчих рамок;

б) відсутність чи брак технічних знань, особливо в галузі виробництва польотів та льотної придатності;

в) недолік фінансових коштів;

г) у деяких випадках відсутність ієрархії прийняття рішень і недостатня організаційна самостійність повноважних органів цивільної авіації.

Поліпшення контролю за станом безпеки польотів на національному рівні потребує оновлення нормативних рамок і збільшення людських і фінансових ресурсів, що виділяються для здійснення контролю за забезпеченням безпеки польотів. Це безумовно вимагає значних ресурсів, яких, на жаль, не мають країни, але які можуть бути мобілізовані за допомогою різних існуючих проектів і механізмів або за допомогою тих, які будуть створені.

Питання, пов'язані із забезпеченням безпеки на транспорті, враховуючи, що його функціонування є основою ефективного розвитку економік держав, найважливішим елементом виробництва та міжнародної торгівлі, повинні враховуватися при розробці всіх складових узгодженої транспортної політики держав.

Безпечне і стійке функціонування транспортної системи держав прямо впливає на економічну, військову, технологічну, екологічну та соціальну безпеку як на національному рівні.

Основними напрямками забезпечення безпеки на транспорті є наступні.

1. Розробка та реалізація узгоджених заходів щодо забезпечення: безпеки життя і здоров'я пасажирів і працівників транспортного комплексу;

1. безпеки вантажів, що перевозяться різними видами транспорту;
2. безпеки транспортних засобів і транспортної інфраструктури міжнародного значення, облаштованій для їх пересування і переміщення пасажирів і вантажів, структур і механізмів управління різними видами транспорту;
3. припинення незаконного обігу зброї, боєприпасів, вибухових речовин, наркотичних засобів і психотропних речовин, небезпечних вантажів, здійснюється з використанням різних видів транспорту;
4. фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо боротьбі з тероризмом та контрабандою на транспорті;
5. обміну інформацією про загрози безпеці транспортної системи;
6. безпеки міжнародних перевезень нестандартних, великогабаритних, великовагових вантажів всіма видами транспорту.

2. Узгоджене проведення заходів щодо виявлення, попередження, профілактики можливих протиправних дій, загрожують безпеці транспортної системи.

3. Узгоджена розробка вимог до показників забезпечення безпеки транспортних систем (що в першу чергу передбачає формування єдиної системи стандартів безпеки та механізмів їх практичного виконання, відповідних міжнародним вимогам на різних видах транспорту).

4. Формування правової бази співробітництва в області забезпечення безпеки на транспорті.

Функціонування транспортної системи Компанія надає істотний негативний екологічний вплив на навколишнє середовище, яке складається з транспортних забруднень, впливів споруд інфраструктури на природні екосистеми і впливів технологічних процесів будівництва, ремонту та утримання. Підвищенню екологічної безпеки сприяє поліпшення транспортно-експлуатаційних характеристик інфраструктури.

Необхідно констатувати, що в державах як практична робота щодо забезпечення екологічної безпеки, так і наукові дослідження в даній області відстають від сучасних вимог. Взаємодія держав у забезпеченні охорони навколишнього середовища доцільно здійснювати за такими напрямками:

• розробка єдиних вимог до впливу транспорту на навколишнє середовище і методів контролю за їх виконанням;
• розробка та впровадження уніфікованих методів екологічно орієнтованого планування розвитку транспортних інфраструктур;
• погоджений розвиток екологічно безпечних пасажирських і вантажних транспортних систем;
• проведення погодженої науково-технічної політики;
• забезпечення екологічної безпеки при організації руху транспорту, роботи транспортних систем;
• відновлення і реабілітація навколишнього середовища;
• узгоджене здійснення заходів, що перешкоджають транскордонному переміщенню технологій, товарів і послуг, використання яких здатне завдати шкоди здоров'ю населення і навколишньому середовищу.

Підвищувати рівень авіаційної безпеки в цивільній авіації шляхом реалізації наступних заходів:

1. виявляти і відстежувати існуючі види загроз авіаційній безпеці в цивільній авіації, виробляти та впроваджувати ефективні глобальні та адекватні заходи протидії загрозам;

2. забезпечувати своєчасне впровадження положень ІКАО шляхом постійного контролю за ходом їх реалізації в державах;

3. здійснювати перевірки у сфері авіаційної безпеки з метою виявлення недоліків та заохочення усунення недоліків державами; розробляти, приймати і сприяти впровадженню нових або скоригованих заходів щодо підвищення рівня безпеки авіапасажирів у всьому світі, сприяючи при цьому впровадженню ефективних прикордонних процедур;

4. розробляти та оновлювати навчальні комплекти з авіаційної безпеки та електронні засоби навчання;

5. заохочувати обмін інформацією між державами з метою зміцнення у держав взаємної довіри до рівня авіаційної безпеки;

6. надавати державам допомогу в підготовці всіх категорій персоналу, який бере участь у здійсненні заходів і стратегії в сфері авіаційної безпеки, і, при необхідності, сертифікації такого персоналу;

7. сприяти державам в усуненні пов'язаних з авіаційною безпекою недоліків за допомогою використання механізму забезпечення авіаційної безпеки і програм технічного співробітництва.

Забезпечити контроль справності та належного обслуговування аварійно-рятувального обладнання для всіх повітряних суден цивільної авіації.

Ввести в постійну практику проведення міждержавних льотно-технічних конференцій з узагальнення досвіду експлуатації повітряних суден та розробці пропозицій щодо її вдосконалення.

Провести роботу по створенню сучасної системи інформації і єдиного для держав-учасниць Угоди банку даних по інцидентах, авіаційним подіям, відмов і несправностей авіаційної техніки в експлуатації з метою прийняття своєчасних коригувальних дій щодо забезпечення безпеки польотів, сумісну з європейською системою та системою ІКАО.

Забезпечити проведення розборів за результатами розслідування авіаційних подій з керівниками авіапідприємств для ознайомлення їх з причинами авіаційних подій та вироблені рекомендаціями щодо їх запобігання, випуск інформаційних бюлетенів і звітів з технічних питань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

До авіаційно-транспортної інфраструктури входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Використання цивільного повітряного флоту для здійснення міжнародних перевезень вантажів і  пасажирів потребує відповідного правового  регулювання відносин, що складаються  при цьому. Водночас виникає необхідність створення міжнародних організацій у цій галузі. Головними авіаційними організаціями є ІКАО та ІАТА.З метою організації повітряних польотів цивільних літаків однієї держави над територією іншої укладаються спеціальні двосторонні й багатосторонні угоди (договори).

Північноатлантичний регіон (North Atlantic Region) включає в себе 3 держави. У цьому регіоні знаходиться один міжнародний аеропорт Ісландії – Рейк’явік-Кефлавік (Reykjavik Keflavik International Airport), а також декілька внутрішніх авіаліній -  Рейк’явік (Ісландія), Кангерлусуак (Гренландія), Нук (Гренландія). Найбільші авіакомпанії, які обслуговують авіаперевезення: Iceland Air, Iceland Express та Air Greenland.

Незважаючи на високий потенціал зростання повітряного транспорту в регіоні NAT, фактичний попит на повітряні перевезення є низьким. Попит обмежується розташованістю та віддаленістю регіону та невеликою кількістю населення

Узгоджена транспортна політика, яка передбачає розширення й поглиблення міжнародного співробітництва на основі участі у двох- і багатосторонніх угодах, зможе вирішити основні недоліки функціонування авіаційної діяльності. Проблеми в галузі транспорту вирішуються шляхом системної реалізації основних складових узгодженої транспортної політики, зміст яких системно відображає і конкретизує взаємопов'язані напрями і процеси розвитку транспортного комплексу.

У ході реалізації та впровадження заходів має бути, зокрема, забезпечено планування та координування використання повітряного простору держав, створення централізованої системи збору даних, здійснення процесів планування повітряного руху з використанням мережі авіаційного фіксованого супутникового зв'язку.

За останні 40 років  рівень авіаційної безпеки виріс  майже у всіх регіонах, крім одного. В Гренландії не тільки не було поліпшення, навпаки, спостерігалося погіршення. У 1970 роки в Африці на 50 тисяч рейсів траплялася одна катастрофа. У 2000 співвідношення помітно змінилося - одна катастрофа на 40 тисяч польотів.

Причини цілком зрозумілі. Це поєднання поганий інфраструктури, брак ресурсів у місцевих урядів для контролю дотримання світових стандартів безпеки та недостатній рівень інвестицій в навчання персоналу. 
Підвищувати рівень авіаційної безпеки можна шляхом реалізації наступних заходів: виявляти і відстежувати існуючі види загроз авіаційній безпеці в цивільній авіації, виробляти та впроваджувати ефективні глобальні та адекватні заходи протидії загрозам; забезпечувати своєчасне впровадження положень ІКАО шляхом постійного контролю за ходом їх реалізації в державах; здійснювати перевірки у сфері авіаційної безпеки з метою виявлення недоліків та заохочення усунення недоліків державами; розробляти, приймати і сприяти впровадженню нових або скоригованих заходів щодо підвищення рівня безпеки авіапасажирів у всьому світі, сприяючи при цьому впровадженню ефективних прикордонних процедур; розробляти та оновлювати навчальні комплекти з авіаційної безпеки та електронні засоби навчання та ін.