Вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури регіону ІСАО

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА ЛЬОТНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ  ТА ЕКОНОМІКИ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

"Вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури регіону ІСАО”

(на базі  матеріалів Північноатлантичного регіону)

 

 

 

курсанта 1 курсу, 401-а групи,

напряму підготовки

6.030601 “Менеджмент",

професійного  спрямування

"Менеджмент зовнішньо-

економічної діяльності”,

варіативної компоненти "Менеджмент

міжнародних авіаційних перевезень",

очної форми навчання

___________________   Ускової Надії Олександрівни

    (підпис курсанта) 

                                                             Науковий керівник:

 

___________________                        к.т.н., доцент Залевський

(підпис наукового керівника)                  Анатолій Васильович

 

Кіровоград – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ……………………….6

1.1. Теоретичні основи  дослідження авіаційної транспортної  інфраструктури…………………………………………………………………... 6

1.2. Організаційно-методичні  аспекти дослідження авіаційної  транспортної інфраструктури …………………………………………………..12

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ І АНАЛІЗ АВІАЦІЙНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО РЕГІОНУ…………….16

2.1. Характеристика авіаційної транспортної  інфраструктури Північноатлантичного регіону.…………………………………………………16

2.2. Аналіз проблем розвитку авіаційної  транспортної інфраструктури Північноатлантичного регіону .…………………………………………….….23

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО РЕГІОНУ.……………27

3.1. Напрями вдосконалення авіаційної  транспортної інфраструктури Північноатлантичного регіону…...…..…………………………………………27

3.2. Впровадження пропозицій з  вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури Північноатлантичного регіону……………….33

РОЗДІЛ 4. ПОЛІПШЕННЯ СТАНУ БЕЗПЕКИ  ПОЛЬОТІВ У ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОМУ РЕГІОНІ……………....….…………………..41

4.1. Аналіз стану безпеки  польотів у Північноатлантичному регіоні…...……………………………………………..…………………………41

4.2. Рекомендації з  поліпшення стану безпеки польотів  у Північноатлантичному регіоні…...……….………………...…………………..45

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….50

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...52

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Цивільна авіація за допомогою складних взаємозв'язків з іншими галузями економіки сприяє економічному розвитку націй і користується плодами такого розвитку. З підвищенням рівня прибутку і виробництва розширяється попит на авіаційні види обслуговування; в той же час, сприяючи розвитку туризму, торгівлі і трудової зайнятості, авіація стає важливим інструментом економічного розвитку. Крім того, повітряний транспорт приносить і непрямі вигоди, сприяючи розширенню міжнародних контактів і взаєморозуміння.

Основними складовими авіаційної транспортної інфраструктури є авіатранспортні компанії, світові аеропорти, підприємства з обслуговування повітряного руху, державні органи регулювання повітряного транспорту, міжнародні організації в галузі цивільної авіації. Взаємодія цих складових між собою та з зовнішнім оточенням є складною і суперечливою та в значній мірі зумовлює розвиток світового повітряного транспорту.

Дослідженням перспектив і тенденцій розвитку світової цивільної  авіації постійно займаються провідні організації в галузі цивільної авіації International Civil Aviation Organization (ICAO) і International Air Transportation Association (IATA), зарубіжні та вітчизняні науковці Костромина Е.В., Кулаев Ю.Ф., Загорулько В М., Полянская Н.Е. та інші. Згідно з прогнозом ІСАО, у період по 2020 рік загальний попит на повітряні перевезення в середньому щороку зростатиме на 4,5%. З урахуванням цього світовий парк повітряних суден збільшиться майже вдвічі. Це означає, що у період до 2020 року обсяг пасажирських повітряних перевезень збільшиться майже в 2,7 раза, а обсяг вантажних перевезень перевищить цей показник. Питомі доходи авіакомпаній, як очікується, знижуватимуться з середньорічним темпом в 0,5% в перші 4 роки для пасажирських перевезень і 6 років для вантажних перевезень і стабілізуються в роки прогнозованого періоду, що залишаються. В той же час, авіаційна транспортна інфраструктура характеризується істотним зносом, фізично і морально застарілим устаткуванням, низькою пропускною здатністю, малим ресурсом та інше.

Подальше зростання  об'єму повітряних перевезень буде як і раніше залежати, в основному, від світового економічного зростання, зростання торгівлі і від змін у витратах авіакомпаній (у свою чергу значно залежних від цін на паливо). Проте, вказане зростання також в деякій мірі залежатиме від того, яким чином область вирішуватиме такі основні проблеми, як завантаженість аеропортів і повітряного простору, захист навколишнього середовища і зростаючі потреби в капіталовкладеннях. Структура і розміри системи повітряного транспорту також залежатимуть від урядових рішень, зокрема рішень, які торкаються видів і ступеня економічного регулювання діяльності авіакомпаній .

Таким чином, перспективна ситуація на ринку міжнародних авіаційних послуг потребує приведення стану світової авіаційної транспортної інфраструктури у відповідність до вимог попиту на міжнародні повітряні перевезення.

Мета та задачі роботи. Метою курсової роботи є розробка шляхів вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури Північноатлантичного регіону. Для досягнення мети необхідно розв'язати наступні задачі:

• розкрити роль та місце АТІ в забезпеченні функціонування світової цивільної авіації;
• охарактеризувати основні елементи АТІ;
• дослідити нормативне та організаційне забезпечення авіаційної діяльності;
• проаналізувати АТІ Північноатлантичного регіону;
• виявити проблеми в розвитку АТІ Північноатлантичного регіону, запропонувати шляхи вдосконалення АТІ Північноатлантичного  регіону;
• розробити програму реалізації заходів щодо вдосконалення АТІ Північноатлантичного регіону;
• дослідити стан безпеки польотів у Північноатлантичному регіоні;
• розробити рекомендації щодо поліпшення стану безпеки польотів у Північноатлантичному регіоні.

Об'єктом курсової роботи є Північноатлантичний регіон .

Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних аспектів функціонування АТІ Північноатлантичного регіону.

Методи дослідження. В роботі було використано системний підхід, абстрагування, статистичний аналіз, математичне моделювання, аналіз і синтез, класифікація.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є документи ІСАО, наукові праці вітчизняних та закордонних учених з економіки авіаційного транспорту, безпеки польотів, нормативні законодавчі акти.

Результати курсової роботи можуть бути використані для  підвищення ефективності діяльності АТІ Північноатлантичного регіону.

Структура, зміст  та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 53 стор. друкованого тексту, включаючи 1 таблицю та 3 рисунка. Список використаних джерел містить 23 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

 

1.1. Теоретичні  основи дослідження авіаційної  транспортної інфраструктури 

 

Схема авіаційної транспортної інфраструктури наводиться на рис.1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                           Рис. 1.1. Схема авіаційної транспортної інфраструктури

 

До авіаційно-транспортної інфраструктури входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

До земель авіаційного  транспорту належать землі, надані в  користування під:

• аеропорти, аеродроми, відокремлені споруди (об'єкти управління повітряним рухом, радіонавігації та посадки, очисні та інші споруди), службово-технічні території з будівлями та спорудами, що забезпечують роботу авіаційного транспорту;
• вертольотні станції, включаючи вертольотодроми, службово-технічні території з усіма будівлями та спорудами;
• ремонтні заводи цивільної авіації, аеродроми, вертольотодроми, гідроаеродроми та інші майданчики для експлуатації повітряних суден;
• службові об'єкти, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

Авіапідприємство - підприємство цивільної авіації, що експлуатує повітряні судна для перевезення пасажирів, вантажів і пошти, а також надає інші види авіаційного. обслуговування за встановлену плату. Авіапідприємство звичайно є юридичною особою тієї держави, громадяни або органи якого здійснюють переважне володіння й контроль за його діяльністю.

У нашій країні на іноземні авіапідприємства поширюється діюче в країні законодавство  про права й обов’язки іноземних  юридичних осіб, у тому числі положення  Повітряного кодексу. Із У більшості  країн авіапідприємства утворяться у формі авіакомпаній, акціонерних товариств й інших зі змішаним (державним і часткою) або повністю приватним капіталом. У деяких найбільші авіапідприємства переважної є частка державного капіталу. Так, у французькій авіакомпанії «Air France» державі належить 70% усього капіталу, в «Lufthansa» (ФРН) – 75%, в «Sabena» (Бельгія) – 90%. Найбільші авіапідприємства з перевагою приватного капіталу в основному перебувають у США. Вони звичайно спеціалізуються на виконанні певної повітряно-транспортної роботи – авіаперевезень, міжнародних або внутрішніх, регулярних або нерегулярних, пасажирських, вантажних або допоміжних, магістральних або місцевих.

Ефективність виробничо-комерційної  роботи авіакомпанії, що здійснюють міжнародні перевезення, у великому ступені залежить від діяльності її відділень (представництв), які, як правило, є у всіх країнах, куди роблять польоти літаки даного авіапідприємства. Зазначені відділення, залежно від обсягу перевезень і згоди відповідних державних органів країни перебування, можуть бути організовані й оформлені як представництва, виробничі відділи, пасажирські й вантажні агентства, оперативні групи. Авіакомпанії можуть мати службові й технічні спорудження, включаючи ремонтні майстерні, ангари, центри навчання, комбінати живлення й ін. Інженерно-технічний склад авіакомпанії, маючи у своєму розпорядженні такий технічний комплекс, має можливість робити будь-які операції по огляду, контролю й ремонту літаків. Великі авіакомпанії., як правило, мають свій власний навчальний центр, що займається підготовкою льотного складу й обслуговуючого персоналу (диспетчери, бортпровідники й ін.). Для забезпечення нормального функціонування авіакомпанія має наступні основні служби: комерційну службу (розробляє, організує й здійснює всю програму комерційної діяльності, що забезпечує рентабельність, займається вивченням кон’юнктури ринку, тарифів); технічну службу (забезпечує постійну справність парку повітряних судів, організує технічне обслуговування повітряних судів, їхній ремонт, постачання, займається науково-технічними питаннями в області технічної експлуатації); оперативну службу (організує й контролює наземне обслуговування перевезень, забезпечення бортпровідниками, ГСМ й ін. ); льотну службу (її обов’язку – підготовка й організація діяльності льотного складу, перевірка його кваліфікації й забезпечення безпеки польотів); адміністративну службу (кадри, їхня підготовка, розміщення, господарська діяльність, охорона, контроль капіталовкладень і закупівель, фінанси).

Найбільшими закордонними авіапідприємствами є авіакомпанії США «American Airlines», «Delta Airlines», «United Airlines», «USAir», «Northwest Airlines», «Continental Airlines», кожна з яких має від 300 до 500 літаків і перевозить 35-70 мільйонів пасажирів у рік. Провідні європейські А. т. – «British Airways» (Великобританія), «Lufthansa» (ФРН), «SАS» (Швеція, Данія й Норвегія), «Alitalia» (Італія). Літаковий парк цих авіакомпаній нараховує від 60 до 200 літаків; обсяг перевезень 10-25 мільйонів пас, у рік. У числі ведучих А. т. перебувають «All Nippon Airways» й «JAL» (Японія), «Canadian Airlines» та ін. Багато А. т., що здійснюють регулярні міжнародні повітряні перевезення, є членами Міжнародної асоціації повітряного транспорту (ІАТА), у рамках якої вони регулюють питання встановлення й узгодження авіатарифів, розподілу ринків транспортної роботи й т.п .