Вдосконалення авіаційної транспортної інфраструктури регіону ІСАО

              Північноатлантичні треки зображені на Рис 2.2.                                                                                                           

 

Рис.2.2. Північноатлантичні треки

        Отже існує багато проблем розвитку авіаційної інфраструктури регіону NAT, вирішення яких потребує багатьох зусиль як з боку внутрішньої організації регіону, так і впливу діяльності міжнародних асоціацій.

 

 

 

 

 

                                                  

 

РОЗДІЛ 3

ВДОСКОНАЛЕННЯ АВІАЦІЙНОЇ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО РЕГІОНУ

 

3.1. Напрями  вдосконалення авіаційної транспортної  інфраструктури Північноатланчного регіону .

 

Стратегічними пріоритетами щодо розвитку ЦА в державах  є:

1. Створення умов для розвитку авіаційних перевезень.

2. Розвиток інфраструктури аеропортів, аеродромів та їх обладнання.

3. Розвиток використання повітряного простору та організації повітряного руху.

4. Модернізація парку авіаційної техніки і вдосконалення технічного обслуговування ПС

5. Підвищення безпеки польотів та розвиток міждержавної системи незалежного розслідування.

Ефективність розвитку і використання сучасних транспортних систем у державах Північноатланчного регіону визначається інтенсивністю і збалансованістю процесів проведення економічних реформ.

Аналіз зазначених проблем та основних причин їх виникнення дозволяє зробити наступні висновки:

-стан національних транспортних систем окремих держав не забезпечує бажаний рівень конкурентоспроможності з транспортними комплексами держав Північноатлантичного регіону і не створює сприятливих економічних умов для інтеграції в міжнародний ринок транспортних і експедиторських послуг;

-об'єктивна необхідність у спільному вирішенні зазначених проблем визначає вимога щодо розробки єдиної, узгодженої транспортної політики держав. В основу цієї політики мають бути закладені системні критерії ефективного господарювання, орієнтованого на ринкові відносини в сфері надання транспортних та експедиторських послуг;

-розширення співробітництва в галузі транспорту створює сприятливі можливості для найбільш ефективного використання економічного, виробничого і науково-технічного потенціалів держав  у сфері транспортного комплексу, що може дати реальну можливість успішного виконання великомасштабних і взаємовигідних міжнародних транспортних проектів. Економічна доцільність розширення транспортного співпраці зумовлює шляхи найбільш ефективного використання державами продуктивних сил, сировинних ресурсів і найбільш економічної адаптації транспортного комплексу до вимогам сучасного міжнародного ринку транспортних і експедиторських послуг;

-пріоритетність основних напрямків співробітництва у сфері транспортного комплексу, розробок, розгляду і реалізації окремих програм і проектів доцільно визначати з позиції їх впливу на можливість результативного вирішення зазначених проблем, ліквідації причин і наслідків їх виникнення.

Узгоджена транспортна політика передбачає розширення й поглиблення міжнародного співробітництва на основі участі у двох- і багатосторонніх угодах, визначаються її цілями. Проблеми в галузі транспорту вирішуються шляхом системної реалізації основних складових узгодженої транспортної політики, зміст яких системно відображає і конкретизує взаємопов'язані напрями і процеси розвитку транспортного 
комплексу.

Узгоджена транспортна політика включає наступні основні напрями:

• гармонізація транспортного законодавства держав на основі міжнародних стандартів;
• співпраця та взаємодія між різними видами транспорту при здійсненні міжнародних перевезень;
• вдосконалення тарифної політики;
• розвиток транспортної логістики;
• ефективне використання транзитного потенціалу транспортних систем;
• координація дій з розвитку інформаційних технологій, послідовне формування загальної системи інформаційного забезпечення міжнародного ринку транспортних і експедиторських послуг;
• розвиток структурних та економічних реформ на транспорті;
• розробка та впровадження механізмів спільного інвестування в розвиток вузлових об'єктів інфраструктури міжнародних транспортних коридорів;
• розширення сфери дії узгоджених нормативно-технічних вимог і стандартів до транспортної техніки, інтенсифікація кооперативних зв'язків у сфері транспортного машинобудування;
• узгоджене здійснення авіаційних перевезень і використання повітряного простору держав;
• проведення узгодженої протекціоністської політики на світовому ринку транспортних і експедиторських послуг;
• проведення узгодженої політики щодо забезпечення безпеки на транспорті та охорони навколишнього середовища.

Геополітичне становище держав, реалізація державами свого транспортного потенціалу як у частині здійснення перевізного процесу, так і його інфраструктурного забезпечення свідчать про реальні перспективи розвитку транзиту.

Враховуючи високу ступінь впливу на ефективність транспортного забезпечення транзитних перевезень факторів збалансованості, уніфікації та взаємоузгодження національних транспортних мереж міжнародного значення, проведення узгодженої політики щодо формування та розвитку дільниць міжнародних транспортних коридорів (МТК), що проходять по територіях держав, має бути пріоритетним напрямком їхньої 
взаємодії в галузі транспорту.

Мета формування і розвитку МТК, що проходять по територіях держав, - підвищення ефективності зовнішньоторговельних, у тому числі транзитних перевезень із забезпеченням гарантії їх здійснення на основі міжнародних угод і домовленостей, створення міжнародної транспортної інфраструктури, має єдині технічні параметри і забезпечує застосування єдиної технології перевезень.

В якості основних завдань у цій області слід розглядати:

1. розробку та реалізацію комплексу заходів за узгодженим і збалансованому розвитку ділянок сформованої системи МТК на територіях держав  в частині спрямування їх формування;
2. розвиток МТК, що проходять по територіях держав, яка передбачає їх модернізацію, технічне оснащення, нове будівництво основних та допоміжних елементів інфраструктури, а також їх використання і експлуатацію відповідно до міжнародними договорами;
3. розробку та реалізацію комплексу заходів зі створення загальної системи технологічного, митного, інформаційно-логістичного, страхового, сервісного забезпечення перевезень вантажів на ділянках міжнародних транспортних коридорів на територіях держав;
4. вироблення і проведення узгоджених дій із залучення фінансової допомоги міжнародних фінансових інститутів для модернізації наявних та будівництва нових об'єктів інфраструктури на ділянках МТК з метою підвищення їх загальної конкурентоспроможності на світовому ринку транзитних перевезень.

Координація зусиль держав з реалізації зазначених напрямів сприятиме розвитку мережі транспортних комунікацій для потреб їх економік, розширенню міждержавних транспортно-економічних зв'язків держав, активізації транзитних перевезень по їх територіях, створення умов для включення інфраструктури міжнародного значення, що функціонує, в світову транспортні системи.

 

Пріоритетними напрямками для держав  у області діяльності повітряного транспорту є:

1. посилення координації з метою вироблення і реалізації системи заходів, що сприяють розвитку повітряного транспорту, в тому числі збалансований розвиток повітряного транспорту з метою комплексного рішення завдань країн;
2. підвищення ефективності повітряного транспорту, в тому числі шляхом вдосконалення сертифікації та ліцензування;
3. сприяння якісному оновленню парку повітряних суден і тренажерів;
4. стимулювання попиту на авіаційні перевезення;
5. забезпечення скоординованої технічної політики при здійсненні авіаційної діяльності;
6. посилення інтеграції держав, а також утримання традиційного ринку авіатранспортних послуг та авіаційної техніки на основі збереження і розвитку єдиної для цих держав системи авіаційних правил, єдиної системи сертифікації повітряних суден (в тому числі подвійного призначення) і їх виробництва, міжнародних аеропортів і їх обладнання, а також єдиної системи розслідування авіаційних пригод;
7. збереження і розвиток системи підготовки авіаційного персоналу, забезпечення його соціальної захищеності;
8. об'єднання зусиль держав у розвитку інтегрованої системи підтримки льотної придатності повітряних суден, включаючи систему післяпродажного обслуговування, відповідну світовому рівню;
9. забезпечення інтеграції національних аеронавігаційних систем (і перш за все систем організації повітряного руху) на базі впровадження перспективної концепції зв'язку, навігації, спостереження / організації повітряного руху (CNS / ATM) ІСАО;
10. вдосконалення нормативно-правової бази, яка регламентує діяльність повітряного транспорту.

Створення та розвиток єдиної для держав, повністю гармонізованої з американської та європейської системи сертифікації на базі створеної авіаційної інфраструктури і всесвітньо визнаних наукових і технічних розробок в галузі авіації дозволило в умовах формування суверенітетів зберегти тісні коопераційні зв'язки авіапромисловості нових держав, її науковий і технічний потенціал та інвестиційну привабливість для партнерів, а також завоювати міжнародне визнання системи сертифікації, на базі якої сертифікуються всі повітряні судна і авіадвигуни виробництва держав, у тому числі авіатехніка, створена в рамках міжнародних проектів.

Сприяння держав якісного оновлення і розвитку парку нових літаків і вертольотів основних класів, відповідають вимогам єдиної системи сертифікації, та приведення структури парку у відповідність до сучасних вимог ринку авіаперевезень припускають:

• розширення поставок з метою заміни морально та фізично застарілих повітряних суден на сучасні, що відповідають міжнародним стандартам, особливо в області авіоніки та авіаційних двигунів;
• розвиток кредитних механізмів фінансування виробництва і поставки (продажу) повітряних суден, а також реалізації фінансового лізингу;
• підтримку інтеграції та кооперації розробників та виробників авіаційної техніки;
• участь компаній держав  в акціонерному капіталі підприємств авіаційної промисловості для підтримки та реалізації пріоритетних проектів;
• стимулювання фінансових структур держав та інших держав до вкладення інвестицій в авіаційну промисловість на умовах, близьких умов отримання фінансових ресурсів іноземними виробниками;
• модернізацію діючого парку повітряних суден за вимогами ІКАО в частині заміни двигунів, установки звукопоглинальних конструкцій, встановлення систем попередження зіткнень у повітрі (ACAS-III), скорочених норм вертикального ешелонування (RVSM), 
  зональної навігації (BRNAV);
• вдосконалення технічної експлуатації і ремонту авіаційної техніки шляхом:
• підвищення якості технічного обслуговування і ремонту авіаційної техніки на основі вдосконалення систем сертифікації підприємств, що здійснюють ці роботи,
• реструктуризації мережі авіаремонтних підприємств і забезпечення раціонального завантаження виробничих потужностей, проведення незалежного аудиту систем підтримки льотної придатності парку старіючих повітряних суден, вдосконалення системи формування замовлень та поставок запасних частин.

Основним пріоритетом, багато в чому визначальним напрями розвитку та вдосконалення повітряного транспорту держав, є забезпечення безпеки польотів.

Поряд зі створенням та розвитком державної системи забезпечення безпеки польотів цивільної авіації державами  прийнято основний принцип системи розслідування - незалежність.

 

 

3.2. Впровадження  пропозицій з вдосконалення авіаційної  транспортної інфраструктури Північноатлантичного регіону

 

Основні напрями співробітництва в галузі безпеки повітряного транспорту, необхідні для досягнення стійкого безпечного його функціонування:

• організація і координація взаємодії в рамках держав з виявлення небезпечних чинників та запобігання актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації;
• вдосконалення системи державного регулювання і нагляду в галузі забезпечення безпеки польотів повітряних суден держав;
• вдосконалення національних систем забезпечення авіаційної безпеки, гармонізованих в рамках держав і адаптованих до міжнародних стандартів;
• удосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення безпеки польотів. Створення державами єдиного інформаційного простору, що дозволяє в тому числі здійснювати збір і комплексну обробку інформації в інтересах виявлення небезпечних чинників та запобігання авіаційних пригод;
• вдосконалення та гармонізація у рамках держав системи пошуку та аварійно-рятувального забезпечення, включаючи розвитку засобів пошуку і рятування;
• формування та реалізація державами скоординованої системи заходів щодо забезпечення екологічної безпеки;
• формування та реалізація державами скоординованої системи авіаційної безпеки, адаптованої з міжнародними стандартами, що забезпечує захист повітряного транспорту від актів незаконного втручання;
• формування джерел фінансування оперативних заходів в галузі забезпечення авіаційної безпеки повітряного транспорту держав;
• розробка та впровадження системи обліку впливу людського фактору на безпеку польотів;
• підвищення надійності та ефективності функціонування авіаційної техніки (включаючи реалізацію державами єдиних підходів до системи підтримки льотної придатності), засобів забезпечення і обслуговування польотів, посилення вимог до їх сертифікації;
• розвиток засобів захисту від несанкціонованого втручання в авіаційну діяльність;
• реалізація в системі забезпечення безпеки польотів принципу верховенства вимог авіаперевізника по відношенню до всіх інших учасників авіатранспортного процесу;
• реалізація в системі забезпечення авіаційної безпеки принципу верховенства вимог аеропорту як господарюючого суб'єкта по відношенню до всіх інших учасників авіатранспортного процесу, включаючи авіаційну клієнтуру;
• створення пакету нормативних документів, що регламентують функціонування системи авіаційної безпеки держав  та адаптованих до міжнародних стандартів;
• оснащення аеропортів держав сучасними технічними засобами забезпечення авіаційної безпеки.
• впровадження інтегрованих систем забезпечення авіаційної безпеки у відповідну систему обробки пасажиропотоку, багажу і вантажів.
• проведення науково-дослідних робіт зі створення сучасних технічних засобів забезпечення авіаційної безпеки.
• розробка сучасних технологій в області авіаційної безпеки;
• підготовка високопрофесійного персоналу служб авіаційної безпеки, що забезпечує дотримання заходів авіаційної безпеки і здатного ефективно використовувати сучасні технічні засоби.