Передумови виникнення та історичний розвиток видів творів мистецтва, їх зв'язок з колористикою інтер’єрів

Рис. 7. Меблі Стародавнього Єгипту:

а - головний лава з чорного  дерева; б - трон; в - стілець з опорами  у вигляді лап тварин;

г - каркас ложа

 

В оформленні оздоблення будинків знаті, широко використовувалося золото, з  нього ж виготовлялися обшивки, інкрустації, скульптура, прикраси, посуд. З сріблом єгиптяни обходилися дбайливіше. У інртерьерах єгипетської знаті  досить рано з'явилися хутра і  шерсть, які привозили з североефіопскіе  експедицій.

З удосконаленням ткацького верстата, що дозволило робити полотно тонше  і значно ширше, в оздобленні осель  появлись драпірування. А з появою бронзи інтер'єр стали прикрашати кованими виробами.

 

1.3. Греція

В античній Греції весь уклад життя  носив переважно громадський  характер: більшу частину свого дозвілля міські жителі проводили не в вузькому сімейному колі, а на площі Народів  зборів, в храмі, в театрі. Тому велика увага тут приділялася архітектурі  та художнього оформлення храмів і  громадських будівель. Існувало два  основних архітектурних стилю: доричний і іонічний. Доричний, на думку греків, втілював ідею мужності, сили і урочистій  строгості. Ионический, навпаки, був  легкий, стрункий і ошатний, в ньому  колони замінялися каріатидами (скульптурами, часто це були витончені і ошатні жіночі фігури). І доричні і іонічні  будівлі будувалися з вапняку, і в їх обробці широко застосовувалася яскраве розфарбування, в основному червоного і синього кольорів. Храми прикрашалися скульптурами і різьбленням по каменю, мали незвично ошатний вигляд. Храм Парфенон на пагорбі Акрополь в Афінах став найвищим досягненням в історії зодчества.

Високого розквіту в цей час  досягла грецька кераміка. Вази були різноманітні за формою і покривалися  художньої розписом, використовувалися  для зберігання вина і масла, пахощів, води. Розпис ваз виконувалась у  складній техніці у вигляді орнаментів, міфологічних сюжетів, побутових сцен. Вази робилися і з срібла, прикрашалися рельєфними зображеннями.

Рис. 8. Чорнофігурний аттическая амфора

 

Меблі в Греції робили з дерева, бронзи (курильниці і канделябри) і  мармуру. Справжніх зразків дерев'яних меблів не збереглося. Найбільш вживаним і найважливішим типом домашніх меблів був скриня - особливого виду ящик для зберігання речей. Стінки таких скринь покривалися розписом різних кольорів. Створена греками меблі проста і зручна. Типи меблів нечисленні: ларі-скрині, столи, табурети, стільці, ліжка. Утилітарне призначення поєднувалося з художньою формою. Меблі робили з дерева (клен, самшит, кедр, олива, пальма, горіх і чорне дерево), бронзи і мармуру. Технологія виробництва меблів була досить висока. Грекам були відомі Рамоче-но-филенчатая в'язка, гнуття за допомогою пари деревини, техніка виготовлення шпону.

 

Меблі для сидіння була різноманітною. Відомі два типи крісел. Більш рання  форма (рис. 2.5, а) схожа на трон жителів  Сходу. Подібні крісла були парадними  і призначалися для аристократів. Другий тип крісла - легкий елегантний клісмоса - робили переважно для  жінок, їх виготовляли з гнутої деревини із застосуванням бронзи.

Рис. 9. Меблі (Давня Греція): а - крісло, б-клісмоса; в - стілець; г - ложе-клині; д - табурет

 

Ложі-клині складалося з неглибокого  скриньки на вертикальних стійках-ніжках, розписаного пальметтами і меандрами.

Спочатку клині використовували  тільки для сну і відпочинку, а  потім і для трапези.

Рис. 10. Ложі-клині (VI ст. до н.е.)

 

Крім скринь, в ужитку древніх  греків були дуже поширені столи на трьох опорах у вигляді ніг  великих тварин. Про меблів для  сидіння дають уявлення живописні  зображення табуретів і стільців на вазах. Такі меблі мала жорстку  прямокутну конструкцію.

 

1.4. Рим

У Стародавньому Римі архітектура  була провідним мистецтвом. У відмінності  від Греції, де головним був храм, в римській архітектурі основне  місце займали споруди, що втілювали  ідеї могутності римської держави, а  згодом і імператора: форуми, тріумфальні  арки, амфітеатри. Стрімко розвивалися  будівельна техніка, інженерне мистецтво. Побут древніх римлян був абсолютно  сучасним - водопровідні системи на десятки кілометрів, дороги, мости, стічні канави-прообраз каналізації. Римський театр, на відміну від грецького, це окрема будівля, вперше в ньому  будується сцена. Однією з вершин римської архітектури є амфітеатр  Колізей, вміщав 50000 глядачів, призначався  він для гладіаторських боїв.

Римляни удосконалили архітектуру  житлових будинків. Італійський тип  будинку мав внутрішній дворик, оточений колонадою, прикрашений фонтаном, статуями, квітниками. Поялісь вілли, навколо  яких розбивається сади з фонтанами, альтанками, гротами і великим  водоймищем. Вілли відрізнялися розкішним  оздобленням, застосуванням мармуру  і коштовних порід дерева. Стіни  прикрашалися складної живописом, що імітує колони - так званий архітектурний  стиль. В обробці стін використовувалися  яскраві фрески, барельєфи. Дуже важливою декоративною частиною римського будинку  були мозаїчні підлоги - від простих, що використовують білу гальку, до найтонших  мозаїк зі складними мальовничими композиціями.

Римські імператори будували будинку  відповідно до особистих смаків і  капризами. Наприклад, Нерон побудував "Золотий будинок" - величезний палацовий комплекс у центрі Риму, внутрішнє оздоблення якого було оброблено золотом, перламутром, дорогоцінними  каменями, стелі були обшиті слоновою кісткою і могли обертатися, при  цьому з них сипалися живі квіти.

Були в Римі і ремісничі квартали, в яких міська біднота жила на вузьких, густонаселених вулицях, у будинках, що мали до п'яти поверхів.

Прикладне мистецтво досягло в  Стародавньому Римі високого розвитку: різьблені і карбовані золоті та срібні чаші, посудини зі скла, оправлені  в золото, прекрасні тканини прикрашали інтер'єри будинків в Римі.

 

Рис. 11. Інтер'єр давньоримського житлового будинку

 

Стародавні римляни, крім меблів з  дерева, бронзи і мармуру, робили ще й меблі, плетену з вербових прутів. Дерев'яних зразків меблів до нас  не дійшло, але декоративних мармурових предметів залишилося дуже багато; збереглися також і предмети обстановки, зроблені з бронзи.

Загальні форми давньоримської меблів витончені і вишукані, але  страждають надмірністю прикрас. Крісла, наприклад, робилися з підлокітниками у вигляді гріффонов, сфінксів, левів. Ніжкам надавали форму левів лап  з крилами, що закінчуються вгорі  головою звіра. Дерев'яні меблі  прикрашалася різьбленням, позолотою, інкрустацією з дерева інших квітів, емалі, шматочків фаянсу, золота і  срібла.

Рис. 12. Меблі в Стародавньому Римі: а, б - столи; в - плетене крісло

 

Існувала також меблі декоративна, нерухома, робили з білого або кольорового  мармуру з мозаїчними дошками  на столах.

Мимоволі дивуєшся дійшли до нас  відомостями про стародавніх  цивілізаціях. Настільки сучасним здається сьогодні побут наших далеких  предків. Думається, що європейці нічого нового з того часу і не вигадали.

 

1.5. Середньовіччя

За часи середньовіччя було досягнуто  специфічного синкретизму різних видів мистецтва в церковно-обрядовому комплексі. Архітектура, відійшовши від співмірності з людиною, піднесла дух її, створила звеличений простір; фресковий живопис населив цей простір релігійною історією; реальна і водночас символічно театралізована служба об'єднала віруючого з божественним світом через співучасть в магічній дії; церковний спів і музика вселяли душевну гармонію і рівновагу; мерехтіння свічок і лампад, пахощі мірри давали тепло і душевний спокій.

Романський стиль

Назва походить від латинського romanus — римський. Британці називають  цей стиль  "норманським". 

Характерні риси: Романський — стиль західноєвропейського мистецтва  в епоху раннього середньовіччя  (X - XIII століть). Цей стиль - початок відродження архітектурних традицій Стародавнього Риму. Основними рисами романського стилю, крім масивних кам'яних стін, стали напівциркульні арки, циліндричні або хрестові склепіння, лаконічність і простота, відчуття стабільності та непохитності. Потужні колони  іноді замінювали хрестоподібними та восьмигранними стовпами. Романські капітелі мали прості геометричні форми, часто їх прикрашали рельєфним зображенням. Епоха цього стилю породжує особливе відчуття дотику до вічної історії, почуття значимості світу і прагнення показати не тільки красу матеріального світу, але й істину красу душі.

Кольори, які переважають: червоний, білий, коричневий, зелений. 
Лінії: напівциркульні, вертикальні, горизонтальні, прямі.

Елементи та аксесуари  інтер’єру: зали з відкритими  балками на стелі та опорами по центру, плавні форми арок, велично-спокійний декор

Конструкції: кам’яні, товстостінні, масивні, дерев’яні, оштукатурені з видимою основою.

Підлога: мармурова плитка з малюнком.

Стіни: венеціанська штукатурка.

Вікна: маленькі, прямокутні, в кам’яних будинках – арочні.

Двері: прямокутної форми  з масивними петлями, замком та засувом, дощаті.

Рис. 13. Інтер’єр в романському стилі

 

Для романського мистецтва характерне звернення до всього незвичного, фантастичного. Це зображення істот, у яких поєднуються  фігури звірів, птахів, людини. У них простежуються пережитки народних уявлень епохи варварства.

У Західній Європі скульптурні твори, в основному, виготовлялися переважно  із каменю та піщанику, в Італії – з мармуру. Поширеним було лиття з бронзи, різьблення скульптури з дерева.

Рис. 14. Романська фреска «Лев», митець романської доби, 1300 рік, Бургос, Іспанія

 

Готичний  стиль

Готичний стиль ( Gothique), від  назви німецьких племен готів - художній стиль, переважно архітектурний, зародився в XII столітті у Франції та у пізнім середньовіччі  розповсюдився по всій Західній Європі.

Характерні риси: міська вишуканість, лицарство. У готичному  стилі важливу роль відіграє поєднання матеріалів, кольорів і стильова єдність в оформленні будинку, гармонія стародавніх предметів із сучасними, подолання відчуття громіздкості каменю.

Переважні кольори: червоний, жовтий, синій, коричневий. Також дуже поширені різні відтінки золотого, срібного, пурпурного, синювато-чорного, зеленого і рубіна. 
Лінії: ребристо-повторювані, стрілчасті; утворюючі склепіння із двох пересічних дуг. 
Форма: стрільчасті арки, що переходять у стовпи; стрункі колони; складні форми склепінь; у плані будівлі переважають прямокутні форми.

Рис. 15. Інтер’єр в готичному стилі

 

Елементи і аксесуари  інтер'єру: кесонна стеля (оброблена  дерев'яними плитами) і дерев'яні  панелі стін; плиткова мозаїка; багата фурнітура; високі зали, вузькі і довгі  або широкі, з опорами по центру; складний ажурний орнамент; картини  в чудових окладах, дзеркала в  позолочених рамах, гобелени і килими, затягнуті тканинами стіни, красиві  драпірування гардин. Конструкції: каркасні, кам'яні, ажурні; стрільчасті арки. Підкреслюється основа конструкцій, величезні, витягнуті вгору, часто з барвистими кольоровими вітражами, по верху будівлі вікна іноді мають круглу форму, вікна у формі троянди,  вікна в свинцевому обрамленні, з опуклого скла, без завіс.

Двері: дубові фільончасті. Дверні прорізи мають форму ребристих  стрілчастих арок. 
Стелі: як правило, дерев'яні, балкової конструкції або з відкритими оформленими кроквами; зустрічається декоративний розпис на стелі.

Рис. 16. Сучасний інтер’єр в готичному стилі

 

В образотворчому готичному мистецтві  особливе значення належить скульптурі, що розвивалась у тісному зв’язку  з архітектурою. Головні риси, що характеризують готичну скульптуру, такі: по-перше, перехід від абстрактного начала у художній концепції до явищ реального світу, домінування релігійної тематики, образи якої змінюються, наділяються рисами глибокої людяності, посилення ролі світських сюжетів і поява портрету. Другою особливістю є те, що рельєф залишається у готичному мистецтві, але головним видом скульптури стає кругла пластика, перші пам’ятки якої з’явилися у середині ХІІ ст.

Вибір сюжетів і розміщення зображень регламентували правила, встановлені церквою. Сукупність зображень, розподіл їх по фасадах соборів відбивали систему релігійного світорозуміння епохи. Скульптура у готичному храмі присутня скрізь – на фасадах, карнизах, порталах, галереях та капітелях колон, під зводами капел, на гвинтових східцях, на водогінних трубах, на консолях та інших місцях

Рис. 17. Собор Нотр-Дам. Париж

 

6. Відродження

Основний ідейний зміст мистецтво  епохи Відродження являло собою  переробку і переосмислення концепції  античного стилю. Саме це закладено  в самій назві цієї епохи. Під  відродженням розуміється саме відродження  античності у всіх сферах, в тому числі мистецтві та дизайні інтер'єру. Епоха Відродження пережила кілька періодів, кожному з яких властиві свої унікальні особливості. В даний час, після декількох століть, стиль епохи Відродження продовжує вражати людей своєю величчю. Сьогодні стиль епохи Відродження в інтер'єрі користується величезною популярністю. Пропонуємо розібратися в його основних рисах і ознаках.

Епоха Ренесансу привнесла в  сферу дизайну інтер'єру величезна  різноманітність стилістичних рішень. Головна особливість цього стилю полягала в скасуванні всіх канонів і обмежень. У зв'язку з цим сьогодні приміщення, оформлене в стилі Відродження, припускає використання маси найрізноманітніших рішень. Це можуть бути розкішні орнаменти, оригінальні скульптурні форми і композиції, дерев'яні меблі, прикрашена різьбленням, майоліковий посуд. Всі ці елементи об'єднуються загальним змістом – прагненням привнести в декор приміщення святковість і ошатність. Основними кольорами, які використовуються в інтер'єрі розглянутого стилю, виступають синій, пурпуровий, коричневий і жовтий.