Анатомия человека

Класифікація м’язів. Усі м’язи класифікують за формою, за напрямом м’язових волокон, за кількістю черевець (голівок) або сухожилків м’яза, за місцезнаходженням, за відношенням до суглобів, за функціями. За формою всі м’язи поділяються на довгі, короткі і широкі. У довгих м’язах повздовжній розмір більший за поперечний. Ці м’язи завжди скорочуються повністю, мають невелику площу прикріплення до кістки, розташовані головним чином на кінцівках та забезпечують значну амплітуду руху кінцівок. У коротких м’язах повздовжній розмір лише трохи більший за поперечний. Ці м’язи зустрічаються на тих ділянках тіла, де розмах рухів невеликий (між окремими хребцями, між потиличною кісткою та атлантом тощо). Широкі м’язи знаходяться в основному в області тулуба і поясів кінцівок. Ці м’язи мають пучки м’язових волокон, які йдуть у різних напрямах, вони скорочуються як цілком так і окремими частинами, у цих м’язів велика площа прикріплення до кісток. На відміну від інших м’язів широкі м’язи виконують не тільки рухову функцію, а також функцію опору та захисну. Наприклад, м’язи живота окрім участі в рухах тулуба, актах дихання, також укріплюють стінку живота, тим самим підтримують внутрішні органи.

За напрямом м’язових волокон розрізняють м’язи з паралельними волокнами, які розташовані повздовж черевця, з поперечними, косими та коловими волокнами. М’язи з коловими волокнами розташовуються навколо отворів і при скороченні звужують ці отвори. Такі м’язи називаються сфінктерами. М’язи можуть бути з одним черевцем і двома сухожилками – це прості м’язи. Якщо м’язи мають два, три, чотири черевця і декілька сухожилків – це складні м’язи. За розташуванням у тілі людини м’язи поділяються на поверхневі, глибокі, зовнішні, внутрішні, медіальні та латеральні. За відношенням до суглобів розрізняють односуглобові, двосуглобові та багатосуглобові м’язи. Односуглобові м’язи переходять через один суглоб, відповідно двосуглобові та багатосуглобові м’язи переходять через два або багато суглобів. За функціями розрізняють такі функціональні групи м’язів: при рухах кінцівок та їх відділів – згиначі, розгиначі, пронатори, супінатори, ті, що відводять та ті, що приводять; при рухах тулуба – згиначі та розгиначі, ті, що нахиляють вправо або вліво, ті, що скручують тулуб вправо або вліво; по відношенню до рухів окремих частин тіла – ті, що піднімають та ті, що опускають, ті, що рухають вперед та назад; відносно розміру отвору – м’язи, що звужують або розширюють.

М’язи, що входять до однієї функціональної групи, виконують однакову рухову функцію і називаються синергістами. М’язи, що виконують протилежні дії, звуться антагоністами – наприклад, м’язи-згиначі є антагоністами м’язів-розгиначів.

Робота м’язів проявляється або у фіксації тіла та його частин, або в рухах. У першому випадку це статична робота, у другому – динамічна. Статична робота зветься утримуючою. Динамічна робота супроводжується переміщенням тіла або його частин.

Вікові особливості м’язів. До 7 років м’язи ростуть переважно у довжину, поперечні розміри змінюються мало. В період статевого дозрівання довжина м’язів збільшується швидше, ніж товщина, і тому у цей період спостерігається незначний приріст сили м’язів. Більш функціонально навантажені м’язи ростуть швидше за ті м’язи, що менше використовуються. З віком змінюється співвідношення між згиначами та розгиначами. У дітей в перші роки життя однаково розвинені і згиначі і розгиначі, за винятком м’язів стопи, поступово на нижніх кінцівках починають переважати м’язи-розгиначі, а на верхніх – згиначі. Змінюється сила м’язів. Максимум збільшення сили кисті у хлопчиків відмічений у 15–16 років, у дівчаток – в 12; найбільший приріст станової сили (сила розгиначів хребта) у хлопчиків відмічений в 16–18, у дівчаток – в 14–16 років; сила дихальних м’язів збільшується у хлопчиків до 17, а в дівчаток – до 12–13 років.

ТЕМА 2.4  ОКРЕМА МІОЛОГІЯ

Лекція 9. М’язи голови та шиї

План лекції:

1. Функціональні групи м’язів голови: жувальні м’язи; мімічні м’язи.

2. М’язи шиї.

В області голови розрізняють дві функціональні групи м’язів: жувальні м’язи та мімічні м’язи.

Жувальні  м’язи починаються на кістках черепа і прикріплюються до нижньої щелепи. Вони забезпечують різноманітні рухи в скронево-нижньощелепному суглобі під час жування, ковтання, при членороздільному мовленні. До жувальних м’язів належать жувальний, скроневий, медіальний та латеральний крилоподібні м’язи. Чотири жувальних м’язи кожної сторони пов’язані між собою генетично (усі вони походять з однієї зябрової дуги), морфологічно (всі вони прикріплюються до нижньої щелепи, яку рухають при скороченнях) і функціонально (вони здійснюють жувальні рухи нижньої щелепи).

Жувальний м’яз починається від нижнього краю виличної кістки і виличної дуги і прикріплюється до зовнішньої поверхні кута і гілки нижньої щелепи.

Скроневий м’яз має форму віяла, заповнює всю скроневу ямку на черепі; її пучки сходяться, утворюючи міцний сухожилок, який проходить під виличну дугу і закінчується на вінцевому відростку нижньої щелепи.

Медіальний  крилоподібний м’яз розташований у напрямку жувального м’яза, тільки з внутрішньої сторони нижньої щелепи; починається медіальний крилоподібний м’яз від медіальної пластинки крилоподібного відростка нижньої щелепи і прикріплюється до внутрішньої сторони кута нижньої щелепи.

Латеральний крилоподібний м’яз має поперечну спрямованість м’язових пучків; починається латеральний крилоподібний м’яз від нижньої поверхні великого крила клиноподібної кістки та латеральної пластинки крилоподібного відростка і прикріплюється до шийки суглобового відростка нижньої щелепи і до капсули скронево-нижньощелепного суглоба.

Функції жувальних м’язів. У комбінованому скронево-нижньощелепному  суглобі відбуваються рухи нижньої щелепи вверх, вниз, вперед, назад і в сторони. Рух нижньої щелепи вверх (стискання зубів) здійснюють жувальний, скроневий і медіальний крилоподібний м’яз, рух вниз відбувається під дією сили тяжіння при розслаблених м’язах, які піднімають щелепу; цьому рухові допомагають м’язи, розташовані вище під’язикової кістки. Рух нижньої щелепи вперед здійснюється одночасним скороченням латеральних крилоподібних м’язів з обох сторін, рух назад – скороченням нижніх пучків скроневого м’яза. Рух нижньої щелепи в сторони здійснюється почерговим скороченням латеральних крилоподібних м’язів справа та зліва. Якщо скорочується м’яз правої сторони, то відбувається рух щелепи вліво, і навпаки. Найсильнішими є м’язи, що піднімають нижню щелепу.

Мімічні м’язи – це тонкі м’язові пучки, що лежать відразу під шкірою. Вони групуються навколо природних отворів: рота, носа, щілини ока, вуха, та або звужують їх, або розширюють. Характерною особливістю цих м’язів є те, що один кінець їх обов’язково закінчується в шкірі, подвійної опори на кістках вони не мають. При скороченні ці м’язі викликають складні виразні рухи шкіри (міміку), що надають певний вираз обличчю, відображають душевний стан. Мімічні м’язи також беруть участь у мовленні, жуванні. До мімічних м’язів належать надчерепний м’яз, коловий м’яз ока, коловий м’яз рота, м’яз – зморщувач брови, носовий м’яз, м’язи – опускачі кута рота, нижньої губи, підборідний, щічний м’яз, м’язи – підіймачі верхньої губи та кута рота, малий та великий виличні м’язи, м’яз сміху та ін.

Надчерепний м’яз вкриває все склепіння черепа, має широку сухожилкову частину (сухожилковий шолом), який розташований між м’язовими черевцями: переднім, або лобовим, і заднім, або потиличним. Сухожилковий шолом міцно зростається зі шкірою та слабкіше з окістям кісток черепа, тому його досить легко відділити від кісток черепа (скальпування). Скорочення лобового черевця при фіксованому сухожилковому шоломі піднімає брови, утворюючи поперечні складки шкіри в області лоба; скорочення потиличного черевця зміщує шкіру чола назад.

Коловий м’яз ока розташований навколо очної ямки, під шкірою верхньої та нижньої повік і біля слізного мішка. Цей м’яз при скороченні закриває око, заплющує його, розширює слізний мішок (що сприяє набиранню в нього сліз), тягне брови вниз, бо є м’язом-антагоністом лобового черевця надчерепного м’яза.

Коловий м’яз рота розташований під шкірою навколо ротового отвору і звужує його при скороченні.

Щічний м’яз розташований в товщі щоки. М’яз починається від альвеолярного відростка верхньої щелепи і гілки нижньої щелепи, іде вперед і закінчується в області кута рота. Крізь м’яз проходить проток білявушної слинної залози. Скорочення цього м’яза підвищує тиск в ротовій порожнині і сприяє вичавлюванню вмісту ротової порожнини назовні, а також притискає щоки та губи до ясен і зубів.

М’яз – підіймач верхньої губи починається від краю очної ямки верхньої щелепи і закінчується в шкірі носогубної зморшки. При скороченні піднімає верхню губу та тягне вверх крило носа, розширюючи ніздрі.

М’яз сміху – невеликий поперечний пучок, який іде до кута рота, часто відсутній. Розтягує рот при сміхові.

М’язи шиї поділяють на поверхневі, глибокі та середню групу (середньорозташовані); усього м’язів шиї 17. До поверхневих м’язів належать підшкірний м’яз і грудинно-ключично-соскоподібний м’яз. До середньої групи  м’язів – м’язи, розташовані вище і нижче під’язикової кістки. Глибокі м’язи шиї представлені латеральними і медіальними групами м’язів. До латеральної групи належать передній, середній і задній драбинчастий м’язи, до медіальної – м’язи, що лежать на хребцях, вони ще також називаються передхребцевими м’язами. Це довгий м’яз голови, довгий м’яз шиї та невеликі м’язи, що знаходяться між потиличною кісткою і першим хребцем.

Грудинно-ключично-соскоподібний  м’яз – найбільший поверхневий м’яз шиї, він починається двома частинами від передньої поверхні рукоятки грудини та грудинного кінця ключиці, а прикріплюється до соскоподібного відростка скроневої кістки. При двосторонньому скороченні м’яза голова утримується в вертикальному положенні, закидається назад, при односторонньому – нахиляється в бік м’яза, що скорочується. Грудинно-ключично-соскоподібний м’яз розташований під підшкірним м’язом, він у вигляді валика рельєфно виступає на передньо-боковій поверхні шиї. Цей м’яз є задньою межею сонного трикутника, в якому загальна сонна артерія розділяється на внутрішню і зовнішні, та розташовані вени, блукаючий нерв і його гілки; є орієнтиром для виявлення великого судинно-нервового пучка шиї.

Підшкірний  м’яз шиї розташований безпосередньо під шкірою, на фасції, у вигляді тонкої пластинки; починається на рівні 2-го ребра від фасції і прикріплюється до краю нижньої щелепи, частково продовжуючись у м’язи рота. Відтягує шкіру шиї, тим самим запобігає здавлюванню підшкірних вен, також може тягнути до низу кут рота, що має значення для міміки.

Невеликі, короткі і  тонкі м’язи середньої групи беруть участь у актах жування і ковтання. М’язи, що розміщені нижче під’язикової кістки – підпід’язикові, а ті, що розміщені вище під’язикової кістки – надпід’язикові. До них відносяться: надпід’язикові (щелепно-під’язиковий м’яз, двочеревцевий м’яз, підборідно-під’язиковий м’яз, шило-під’язиковий м’яз) – піднімають під’язикову кістку; підпід’язикові (грудинно-під’язиковий м’яз, лопатково-під’язиковий м’яз, грудинно-щитовидний м’яз, щито-під’язиковий м’яз) – опускають під’язикову кістку.

Глибокі м’язи  шиї, латеральна група:

• передній драбинчастий м’яз – починається від поперечних відростків шийних хребців, прикріплюється до 1-го ребра спереду від борозни підключичної артерії;
• середній драбинчастий м’яз – починається від поперечних відростків шийних хребців, прикріплюється до 1-го ребра позаду від борозни підключичної артерії;
• задній драбинчастий м’яз – починається від поперечних відростків шийних хребців, прикріплюється до 2-го ребра.

Їх функція: при двосторонньому скороченні згинають шию, при односторонньому – відводять у свій бік, при фіксованій шиї піднімають 1-ше та 2-ге ребра.

Глибокі м’язи  шиї, медіальна група:

• довгий м’яз голови і шиї – лежить на тілах шийних хребців, прикріплюється до основної частини потиличної кістки;
• передній і латеральний прямі м’язи голови – починаються від латеральної маси і поперечного відростка атланта, закінчуються на потиличній кістці.

Їх функція: згинають шию і голову.

Лекція 10. М’язи тулуба

План лекції:

1. М’язи спини.

2. М’язи грудної клітки.

3. М’язи живота.

М’язи спини поділяють на поверхневі та глибокі. До поверхневих належать:

• трапецієподібний м’яз починається від остистих відростків усіх грудних хребців, від зовнішнього потиличного виступу та прикріплюється до акроміального кінця ключиці, лопаткової ості. Функція: верхні пучки м’яза піднімають плечовий пояс, нижні опускають; при двосторонньому скороченні зводяться лопатки (зміщення плечового пояса назад), розгинаються голова та шия;
• найширший м’яз спини починається від остистих відростків нижніх грудних і всіх поперекових хребців, від крижової кістки, клубової кістки, нижніх ребер, прикріплюється до малого горбка плечової кістки. Функція: розгинає, приводить, пронує (обертає всередину) плече, при фіксованих кінцівках підтягує тулуб, бере участь у диханні;
• великий ромбоподібний і малий ромбоподібний м’язи інколи об’єднують в один ромбоподібний м’яз, починаються від остистих відростків нижніх шийних і верхніх грудних хребців, прикріплюються до медіального краю лопатки. Функція: піднімає лопатку, наближує лопатку до хребта (зміщення плечового пояса назад), фіксує лопатку;
• м’яз – підіймач лопатки починається від поперечних відростків шийних хребців, прикріплюється до верхнього кута лопатки. Функція: піднімає лопатку;
• задній верхній зубчастий м’яз починається від остистих відростків 2-х нижніх шийних і 2-х верхніх грудних хребців, прикріплюється до 2–5 ребер. Функція: піднімає 2–5 ребра;
• задній нижній зубчастий м’яз починається від остистих відростків нижніх грудних і верхніх поперекових хребців, прикріплюється до 9–12 ребер. Функція: опускає нижні ребра.