Реалізація управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими

Шляхами створення сприятливих умов для розкриття повного потенціалу управлінських рис та якостей офіцерів можуть бути:

• створення сприятливого комунікативного процесу між суб’єктам і об’єктами управлінської діяльності;
• заохочення творчого підходу у застосуванні сучасних технологій і методик управлінської діяльності;
• опанування офіцерами структур виховної роботи різноманітних антистресових, релаксаційних методик та профілактичних заходів депресій;
• вдосконалення системи мотивації особового складу;
• навчання вмінням ефективно пристосовувати свій стиль керівництва в різних ситуаціях;
• стимулювання офіцерів до прагнення підвищувати свій професійний рівень як управлінця.

 

Ці завдання досягаються за допомогою впровадження в практику діяльності органів виховної роботи здійснення наступних заходів:

а) організаційних:

• обмін передовим досвідом шляхом проведення конференцій, диспутів, дискусій з проблем управлінської діяльності з широким використанням військових періодичних видань, телебачення;
• проведення показових, відкритих занять інноваційними формами в частинах, з’єднаннях;
• створення в з’єднаннях (об’єднаннях) цільових ініціативних груп навчання управлінської практиці, основними формами роботи, яких буде організація виїзних семінарів (2-3 дні) в підпорядкованих частинах;

 

б) інформаційно-методичних:

• випуск в видах Збройних Сил методичних порадників щодо вдосконалення культури управлінської діяльності з врахуванням специфіки виду Збройних Сил;
• видання спеціалізованої методичної літератури з теорії і практики використання сучасних психологічних наук в управлінській діяльності офіцера вихової роботи  (наприклад: “Соціоніка для військових”, “Що необхідно знати о нейро-лінгвістичному програмуванні військовому керівнику” та ін.);

 

в) Педагогічних:

• залучення до проведення занять цивільних фахівців в галузі управлінської діяльності (спеціалістів менеджменту, керівників різних організацій, спеціалістів по роботі з персоналом);
• отримання офіцерами виховної роботи «періодичної» додаткової освіти, знань, навичок при навчанні в цивільних військових навчальних закладах (заочно), курсах, семінарах, тренінгах та ін.;

 

г) Психологічних:

• впровадженням чіткої системи професійного відбору до категорії офіцера-вихователя (а ні професійного “набору”, як це робиться на практиці);
• зміна балансу в практиці управлінської діяльності між контролем та самоконтролем на користь останнього, що створює підстави для активізування та мотивації почуття самоповаги, розкриття здібностей особистості;

Впровадження в діяльність органів  виховної роботи цих заходів вимагає комплексного підходу до їх застосування. Всі ці заходи лише умовно можливо поділити на організаційні, інформаційно-методичні, педагогічні, психологічні. Кожному з них притаманні в більшому чи меншому ступеню вищезазначені спрямованості. Саме високих та ефективних результатів можна добитись за допомогою дотримання системності, логічності в поєднанні та послідовності проведення заходів спрямованих на удосконалення культури управлінської діяльності офіцерів-вихователів.

Таким чином, проблеми підготовки офіцерів до управлінської діяльності, навчання їх сучасними технологіями і методиками управлінської діяльності, підвищення їх культури управлінської діяльності носять не тільки об'єктивний, але і суб'єктивний характер і безпосередньо зв'язані з процесами, що відбуваються як у Збройних Силах, так і в суспільстві в цілому.

 

ВИСНОВОК

 

Питання національної безпеки  були й залишаються одними з найважливіших  для держави. Оптимізація і реформування Збройних Сил України передбачає серйозний вектор всієї діяльності до проблем управління, особливо до його соціальних аспектів. На жаль, в останнє десятиліття в країні склалася така адміністративна система управління, що базувалася на «трьох китах»: бюрократизмі, автократизмі й технократизмі. Серйозні проблеми виникли в навчанні й підготовці управлінських кадрів, які виявилися дуже слабко орієнтованими на конкретну соціально-управлінську діяльність. Аналогічні тенденції мали місце і в Збройних Силах Російської Федерації, соціальний і морально-психологічний потенціал, який також був помітно знизився в пострадянський період.

Сьогодні більшість  вітчизняних і закордонних учених сходяться на тім, що управління розглядається одночасно і як наука, і як мистецтво, і як керівна діяльність. Наука досліджує, систематизує, підсумує й узагальнює досвід управлінської діяльності, розкриває закономірні зв'язки й відносини, тим самим дає систему поглядів про природу й закони управління. Тільки опираючись на знання, керівник може управляти кваліфіковано, цілком усвідомлено. Йому не потрібно йти методом спроб і помилок у пошуку раціональних підходів при рішенні управлінських завдань.

Військово-соціальне управління як мистецтво, зв'язане зі здатністю офіцера-керівника вирішувати управлінські завдання оригінально, творчо, по-новому з найменшими витратами сил і засобів та високою ефективністю.

Багато в чому це обумовлено особистісними якостями й характеристиками керівника, рівнем його професійної підготовки.

       Знання  теоретико-методологічних основ  військово-соціального управління, дозволяє з наукових позицій  підходити до процесу управління, враховувати їх при здійсненні  впливу на всі структурні компоненти  системи військово-соціального управління. Вагомим фактором досягнення ефективності управлінського впливу на особовий склад є якісне навчання та підготовка офіцерів Збройних Сил України до управлінської діяльності, формування в них практичних навичок застосування сучасних технологій управлінської діяльності, це досягається впровадженням у війська системи професійної та методичної підготовки офіцерів. Реалізація досягнень теорії соціального управління найбільш ефективна через впровадження технологій соціальної діяльності військових керівників на основі застосування наукових методів і засобів.

І, нарешті, управління, як практична керівна діяльність офіцерського складу, передбачає постановку цілей і завдань, прийняття рішень і планування їхнього виконання, створення належної організації діяльності, мотивацію особового складу й контроль за поточними й підсумковими результатами. У даних функціях військово-соціального управління укладені джерела його ефективності, як специфічної діяльності.

Значення, що надається  сьогодні військово-соціальному управлінню, визначається, насамперед, тим, що тільки на базі ефективного управління можливе забезпечення усвідомленого підходу до рішення службових, повсякденних і бойових завдань, активізації творчості, ініціативи й самостійності підлеглих у ході практичної реалізації ухвалених рішень для виконання завдань за призначенням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Бабенко М.С., Ротань М.П., Стасюк В.В., Литвиновський Є.Ю,  Виховна робота: Методологія, організація і методика. – Навчально – методичний посібник. – 2002р.
2. Грачов Н.Н., Барковський И.М., Костін А.В. и др. Управління соціальними процесами у військовому колективі. - М., 1994
3. Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року.
4. Директива Міністра оборони України Д-21 від 19.04.94р.”Про організацію професійної і методичної підготовки офіцерів органів виховної роботи Збройних Сил України”.
5. Жуков Г.К. Воспоминания и размышления. - М.: Изд-во Агентства печати «Новости», 1974.
6. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебник. - Минск: БГЭУ, 2006.
7. Кнорринг В.І. Искуство управления. – М.,1997.
8. Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України, затвердженна Указом Президента України від 12 січня 2004 року №28/2004.
9. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях. Затверджена Указом Президента України від 4 вересня 1998 року № 981/98.//Народна армія. – 1998.-6 вересня.
10. Кузнецов Н.И., Старое Б.Ф. Военная администрация. - М.: ВУ, 1998.
11. Леванков В.А, Стратегия социального управления: Учеб. пособ. -СПб.: Изд-во СПбГТУ, 1998.
12. Лейман Я.А. Общ. ред./  - Управление по результатам. Пер. с финск./ М.: Прогресс, 1993.
13. Організаційно-методичні вказівки з питань реалізації державної гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України в 2013 році //За ред. ДГСП МОУ.
14. Статути Збройних Сил України. – К.,1999
15. Тихонравов Ю.В. Теория управления: Учебный курс. - М.: Вестник,2007.
16. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности: Учеб. для сред. спец. учеб. заведений. - М.: Высш. шк., 1996.
17. Єфремов И.И. Военно-социальное управление: Учебник для Военного университета, других высших военно-учебных заведений М.: Высш. шк., 2000.