Реалізація управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Кафедра морально-психологічного забезпечення діяльності військ

 

Прим. № _____

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни: “Військово-соціальне управління”

 

 

 

 

На тему: “Реалізація управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими.”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевірив:____________________________________________________________________________________

 

 

Зміст

 

ВСТУП………….………………………………………………..……...3   ОСНОВНА ЧАСТИНА………..………………………………………..7
Поняття, сутність та зміст управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими……..…………………………...……...7
Шляхи впровадження інноваційних підходів до управлінської діяльності командирів та офіцерів виховної та соціально-психологічної роботи …….................………………..….32
ВИСНОВКИ………………………………. .……………………….….38
ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………..40

 

ВСТУП

 

Кардинальні зміни, які відбуваються в теперішній час в нашому суспільстві, як ніколи вимагають науково обґрунтованого підходу до питань управління соціальними  процесами.

Актуальність теми полягає в тому, що в Збройних Силах України, як зазначено в проекті Державної програмі реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2017 року створення професійно підготовлених Збройних Сил неможливо без удосконалення системи управління військами.

Крім того є низка факторів, які  зі свого боку вимагають підвищення ролі управлінської діяльності в  Збройних Силах в сучасних умовах. Це зниження престижу військової професії в суспільстві, негативне відношення молоді до служби в армії, небажання  військовослужбовців сумлінно виконувати свої службові обов’язки у зв’язку з низкою соціальною захищеністю.

Звідси особливе значення і актуальність, яку набуває проблема управління військовими процесами у військах. Офіцери виховної роботи повинні зайняти належне місце в системі військово-соціального управління кожною конкретною військовою частиною, з’єднанням.

Протягом всієї історії людства  проблеми управління людиною, групами  людей, суспільством завжди були одними із самих актуальних. У зв'язку з  переходом сучасного суспільства в інформаційну стадію свого розвитку значення соціального управління не знижується, а навпаки – все більше і більше зростає. Недооцінка даної тенденції і заперечення потреби її практичного вивчення при підготовці військових кадрів можуть привести до того, що випускники військових вузів будуть не здатні вирішувати задачі зростаючої складності в сфері військово-соціального управління, його процеси будуть приводити до безграмотного командування й адміністрування.

Проблеми управлінської діяльності були об’єктом вивчення та дослідження багатьох вчених соціологів, психологів, соціальних психологів, філософів, економістів, менеджерів та ін. На основі їх досліджень сформувалось низька міждисциплінарних наук – психологія управління, соціологія управління, менеджмент та ін.

Проблема військово-соціального  управління з методологічної точки  зору - це проблема самоорганізації  і саморегулювання військово-соціальних систем у складному і багатофункціональному  організмі Збройних Сил України, що переживають суперечливий етап свого реформування. Для командирів і начальників, всього офіцерського складу безпосередньо працюючих з особовим складом, для керівників великих військово-соціальними організацій дана проблема настільки ж актуальна, скільки і нова. У зв'язку з тим, що її соціальні і гуманітарні аспекти усвідомлюються в офіцерському середовищі неоднозначно, виникає гостра потреба в системному викладі не тільки основ, але і проблем теорії і практики військово-соціального управління з метою відпрацювання єдності поглядів на його сутність, зміст і особливості в сучасних умовах військового будівництва.

Таким чином, робота охоплює актуальну проблематику сучасного стану теорії і практики управлінського циклу у військово-соціальному управління і може бути корисно для широкого кола командирів і начальників.

Мета даної роботи полягає у науково-методологічному обґрунтуванні та перевірці ефективності реалізації управлінського циклу в управлінській діяльності офіцерів виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України.

Завдання курсової роботи:

1. На основі аналізу наукової літератури, керівних документів визначити науково-методологічні засади реалізації управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими.
2. Обґрунтувати сутність та зміст реалізації управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими та їх застосування в практичній діяльності.
3. Відпрацювати пропозиції, щодо шляхів впровадження інноваційних підходів до управлінської діяльності офіцерів  виховної та соціально-психологічної роботи з підлеглими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття, сутність та зміст управлінського циклу у виховній роботі з підлеглими.

 

Поняття “управління” широко використовується в різних науках, позначає функцію, що притаманна організованим системам (біологічним, технічним, соціальним, військовим та інше). Існує велика кількість визначень цього поняття і на сьогодні не має єдиного загальноприйнятого визначення. Серед наукових робіт, присвячених управлінню, приводиться низька визначень, що характеризують окремі сторони і ознаки цього поняття, як особливого процесу взаємодії цілеспрямованих елементів:

Управління - вплив на об’єкт, обране з безлічі можливих впливів на підставі наявної для  цього інформації, що поліпшує  функціонування або розвиток даного об’єкта.

Управління - процес формування цілей, відшукання і реалізації способів їхнього досягнення.

Управління - процес організації  такого цілеспрямованого впливу на деяку  частину середовища, що є об’єктом управління, у результаті якого задовольняються  потреби суб’єкта, взаємодіючого  з цим об'єктом.

Окремі поняття управління приводяться стосовно до обмеженого класу соціальних об'єктів, наприклад:

- управління виробничими  колективами - процес впливу на діяльність окремого працівника, групи, організації з метою досягнення максимально кращих результатів у відомих умовах;

- управління військами  - цілеспрямована діяльність командуючих  (командирів, начальників), штабів, служб  і інших органів управління  по підтримці готовності військ, підготовці операцій і бойових  дій і керівництву ними при  виконанні поставлених задач.

Аналіз наявних і  приведених, дуже різноманітних визначень  показує, що управління можна трактувати як процес, що має наступні істотні  ознаки:

- здійснюється в організованих  системах і спрямований на формування і досягнення визначених цілей;

- реалізується в ході  взаємодії керуючої системи, об’єкта управління керованої системи і навколишнього середовища;

- вимагає для своєї  реалізації визначених матеріальних, інформаційних і тимчасових ресурсів;

- включає послідовність  етапів (фаз, функцій), основними з яких є: формування цілей, ухвалення рішення і формування керуючих впливів, реалізація впливів, контроль результатів управління. 

Серед різних видів управління (управління маркетингом, виробництвом, технічними системами тощо) виділяється  соціальне управління, як найбільш складний процес. В соціальному управлінні, на відміну від інших видів управління, головними компонентами виступають люди, як елементи різних організацій або організаційні підрозділи в цілому.

Соціальне управління притаманне соціальній підсистемі, а не суспільству у цілому. Границі соціальної й інших суспільних підсистем збігаються, але кожна з них має яскраво виражені якісні відмінності від інших. Тому варто розрізняти суспільне (социєтальне) і соціальне управління.

Соціальне управління - комплексний багаторівневий вплив на суспільство (соціум) з метою оптимізації економічних, політичних і соціальних відносин між людьми.

Соціальне управління є систематичним зовнішнім або внутрішнім впливом на соціальну систему для зміни або стабілізації соціальних відносин між індивідами і соціальними спільнотами. Зміст соціального управління складається в постійному аналізі соціальних відносин у різноманітних соціальних системах. У випадку їхнього відходу від оптимального стану (чи порушення динаміки) розробляється і здійснюється комплекс заходів впливу на індивідів, як носіїв соціальних відносин. Управлінські впливи мають різнорівневий характер: ті з них, що відходять від суб’єкту управління, відносяться до керуючих (зовнішніх), а усі впливи усередині об’єкта управління вважаються самокеруючими (внутрішніми).

На специфіку соціального  управління вказує Е.П. Тавокин. Відзначаючи, що людина є ключовою ланкою в системах соціального управління, він підкреслює, що людина не пасивна, як намагається  це представити загальна теорія систем, а активна і самокеруєма.

Таким чином під соціальним управлінням розуміється систематичний вплив суб’єкту управління (однієї людини, групи осіб або спеціального органу) на соціальний об’єкт, в якості якого може виступати суспільство в цілому, його окрема сфера, окремі установи та організації для забезпечення їх цілісності, нормального функціонування, динамічної рівноваги з оточеним середовищем та досягнення визначеної цілі.

Як відомо Збройні  Сили є одним з найважливіших  соціальних інститутів суспільства. Тому доцільно розглядати військово-соціальне управління окремо, із визначенням його особливостей структури та змісту.

Його необхідно відрізняти від  соціального управління в Збройних Силах. Останнє відноситься до тих  управлінських впливів, що для Збройних Сил є зовнішніми. Наприклад, рішення, прийняті органами державної влади. Військово-соціальне управління відноситься до внутрішньовідомчої діяльності Збройних Сил.

Соціальні відносини  в умовах військової служби мають  свою специфіку. Для досягнення цілей збройної боротьби необхідно привести соціальну систему (військово-соціальну спільність) в особливий стан, що в не такому ступені характерно для “стандартних” взаємин між індивідами Цей стан повинний дозволити виконати будь-як законний наказ командира (начальника).

Військово-соціальна  система - це система специфічних  якісно визначених цілісних соціальних відносин, в яких знаходяться індивіди, що проходять військову службу.

Військово-соціальне  управління являє собою систематичний зовнішній чи внутрішній вплив на військово-соціальну систему з метою приведення її в стан, що дозволяє успішно вирішувати бойові і службово-бойові задачі.

Необхідно підкреслити, що більшість  розглянутих принципів діють  не самі по собі, а упорядковано, тобто системно.

Зміст військово-соціального  управління укладено в постійному контролі над військово-соціальними управлінськими відносинами в військових частинах і підрозділах. У випадку їхнього  відходу від оптимального стану  військовим командуванням, органами військово-соціального управління розробляється і здійснюється комплекс заходів впливу на військовослужбовців, військово-соціальні спільності для встановлення  цих відносин.

Розглядаючи військово-соціальне  управління як цілісну систему, слід зазначити в ній суб’єкт та об’єкт управління. Суб’єкт  соціального управління формує цілі управління та необхідний управлінський вплив на об’єкт, оцінює його. Суб’єктом управління виступає носії предметно-практичної діяльності, джерело управлінської активності, спрямованої на об’єкт управління. В з’єднанні - це командир, штаб, орган виховної та соціально-психологічної роботи. Роль і місце кожного з них визначено в статутах Збройних Сил України, Концепції виховної роботи Збройних Силах та інших військових формуваннях України, в Положенні “Про органи виховної роботи в Збройних Силах України”.

Управлінські функції виконують  і офіцери органів виховної роботи. Вони не бездумні виконавці вказівок і наказів старшого начальника, а  повинні добре з’ясувати свій статус в системі управління виховним процесом. Офіцери відділу (відділення) виховної роботи з’єднання (частини) приймають участь в плануванні виховної роботи, в організації проведення заходів щодо МПЗ діяльності військ, в кінцевому рахунку впливають на підтримання на достатньому рівні військовій дисципліни до боєготовності особового складу.

Об’єктом соціального управління може бути окремий індивід і соціальна група. Управлінська діяльність насамперед повинна бути максимально наближена до конкретних умов, завдань, які вирішуються особовим складом. Це в першу чергу – навчально-виховний процес, який фактично охоплює всі сторони повсякденної життєдіяльності військ. Цей процес можна визначити як цілеспрямовану і організовану систему навчання і виховання, яка створюється і керується органами управління з метою підготовки особового складу до дій за призначенням у мирний та воєнний час. Навчально-виховний процес і є першим складовим об’єкта управління, цілеспрямованої діяльності органів управління в тому числі і органів виховної та соціально-психологічної роботи.