Злочини проти громадської безпеки: поняття та види

Родовим об'єктом цієї групи злочинів є громадська безпека. Безпека — це стан, за якого немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди, не спричиняється й не може бути спричинена шкода.

Отже, громадська безпека — це безпека громади, усього суспільства і будь-якого її члена. Це — суспільні відносини, які складаються з приводу попередження насильницької шкоди від предметів і видів діяльності, що становлять підвищену загрозу: організованої злочинної діяльності, проявів тероризму, зброї та інших загально-небезпечних предметів, окремих видів людської діяльності. Таким чином, громадська безпека — як родовий об'єкт відповідних злочинів — це сукупність охоронюваних нормами кримінального права суспільних відносин, які складаються з приводу убезпечення невизначеного кола осіб та інтересів від спричинення насильницької шкоди предметами та видами діяльності, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих.

Об'єктами злочинів проти громадської безпеки є суспільні відносини, які складаються з приводу відвернення загрози від окремих джерел небезпеки — діяльності конкретних видів злочинних організацій, певних небезпечних предметів тощо. Додатковими безпосередніми об'єктами більшості злочинів проти громадської безпеки є життя або здоров'я людей, власність. Обов'язковою ознакою тих злочинів проти громадської безпеки, які полягають у незаконних діях щодо певних речей матеріального світу, є предмет злочину. Це — вогнепальна і холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини і вибухові пристрої, радіоактивні матеріали, відходи і вторинна сировина, легкозаймисті речовини тощо.

Об'єктивна сторона тих злочинів проти громадської безпеки, які мають формальні склади, виконується шляхом дії. Злочини ж із матеріальними складами можуть бути вчинені шляхом як дії, так і бездіяльності.

Суб'єкт переважної більшості злочинів проти громадської безпеки — загальний. Причому, за такі злочини, як бандитизм, терористичний акт, крадіжку, грабіж, розбій та вимагання предметів злочину, передбаченого ст. 262, відповідальність настає з 14-річного віку. Вчинення службовою особою сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності передбачено як кваліфікуюча ознака цього посягання; суб'єктом привласнення предметів злочину, передбаченого ст. 262, або заволодіння ними шляхом зловживання службовим становищем може бути особа, якій вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини та радіоактивні речовини були ввірені чи передані у відання, або ж службова особа; відповідальність за порушення ряду спеціальних правил несуть лише особи, на яких покладено обов'язок дотримуватися цих правил.

Суб'єктивна сторона майже всіх злочинів проти громадської безпеки характеризується умислом. Виняток становлять порушенні спеціальних правил — вони вчиняються з необережності. Необережністю характеризується також ставлення до кваліфікуючих ознак аналізованих злочинів.

Як ознака основного або кваліфікованого складів злочину в ряді статей аналізованого розділу передбачена загибель людей або інші тяжкі наслідки.

За об'єктом злочини проти громадської безпеки можуть бути поділені на чотири групи: 1) злочини, пов'язані з діяльністю злочинних організацій; 2) злочини, пов'язані з тероризмом; 3) злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку; 4) злочини, пов'язані з порушенням спеціальних правил.

Список використаних джерел

1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — №30. — Ст. 141.

2. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №25-26. — Ст. 131.

3. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №25. — Ст. 180.

4. Про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення боротьби з порушеннями бюджетного законодавства: Закон України від 7 жовтня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — №51. — Ст. 306.

5. Горбачевський В.Я. Кримінальне право: Альбом схем. — К.: Атіка, 2003. — 208 с.

6. Коломієць С. Вдосконалення кримінального законодавства України: Монографія. — Херсон: Олді-Плюс, 2004. — 148 с.

7. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива. Курс лекцій / За ред. М.Й. Коржанського. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

8. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко та ін.) / За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. — К.: Юридична думка, 2004. — 656 с.

9. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини: Навч. посіб. / В.О. Кузнєцов, М.П. Стрельбицький, В.К. Гіжевський. — К.: Істина, 2005. — 380 с.

10. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій: Навчальний посібник для вузів. — К.: Знання, 2000. — 770 с.

11. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К., 2003. — 1104 с.

12. Паньков В.А. Злочини, які порушують правила поводження з предметами, які становлять підвищену суспільну небезпеку // Прокурорський нагляд. — 2005. — №10. — С. 40.

13. Пахомов В.О. Терористичний акт // Прокурорський нагляд. — 2006. — №11. — С. 26.

14. Пономаренко Ю.А. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами // Юридичний меридіан. — 2006. — №2. — С. 56.

15. Снежанський А.І. Відповідальність за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань // Юриспруденція. — 2005. — №2. — С. 57.

16. Тихий В.І. Юридична характеристика терористичного акта // Юстиніан. — 2005. — №9. — С. 77.

17. Трофімова А.Ю. Відповідальність за незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин // Прокурорський нагляд. — 2004. — №2. — С. 45.

18. Харитонов Д.М. Особливості складу злочину порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки // Юстиніан. — 2005. — №7. — С. 19.