Звіт по проходженні практики в ВАТ «Кузнецовське АТП – 15637»

Вступ

 

  Об`єктом мого дослідження за час проходження навчальної практики по закінченні першого семестру І курсу стало ВАТ «Кузнецовське АТП – 15637» яке спеціалізується на здійсненні перевезень автомобільним транспортом, а також зберіганням, технічним обслуговуванням (ТО) і ремонтом рухомого складу.

 

  Перше автотранспортне  підприємство виникло в 1901 році  і складався з п'яти автомобілів. Але у зв'язку зі зростаючою  потребою у вантажоперевезеннях  до 20-м рокам XX століття в країні  налічувалося більше сімнадцяти  тисяч вантажівок; до початку  Великої Вітчизняної війни - вже близько ста тисяч. Тим не менш, автомобілі виконували в основному функцію підвозу та вивозу вантажів з ж / д станцій, а основний вантажообіг припадав на залізничний транспорт.

  Новий етап у розвитку  автотранспортних підприємств почався в шістдесятих-сімдесятих роках, у зв'язку з виникненням нових підприємств і бурхливого будівництва. На автомобільний транспорт припадало близько 80% всіх вантажних і близько 40% пасажирських перевезень. У 1963 році в СРСР створено Головне управління міжнародних автомобільних повідомлень «Совтрансавто» Мінавтотрансом РРФСР.

  В залежності від  підпорядкованості автотранспортні підприємства в СРСР підрозділялися на загального користування та відомчі. АТП загального користування перебували у віданні міністерств автомобільного транспорту союзних республік і здійснювали перевезення для підприємств усіх галузей, а також централізовані і міжміські перевезення. У кожній АРСР, краї та області існували автотранспортні управління або трести, що керують роботою АТП. Автомобільний транспорт відомчого підпорядкування належав міністерствам, відомствам, а також колгоспам та радгоспам і виконував всі види технологічних і господарських перевезень вантажів по обслуговуванню конкретних підприємств і будов.

  З розпадом СРСР обсяг автомобільних перевезень в Україні істотно знизився, однак в останні роки галузь почала відроджуватися: її ріст в період з 2000 року по 2009 рік становить близько 3% в рік, обсяг міжнародних автомобільних вантажоперевезень зріс майже в 12 разів.

В даний час, переважна більшість вантажних АТП знаходиться в приватній власності, а значну частину автопарку становить маловантажний вантажний транспорт, частка перевезень якими становить близько 25% всього автомобільного вантажообігу. У пасажирських перевезеннях основна частина належить державі.

  Перевезення пасажирів  здійснюються автомобільним, залізничним, водним (морським, річковим), повітряним, міським електричним, спеціальними видами пасажирського транспорту та спеціальними видами транспорту, які складають єдину транспортну сітку.

  Кожен вид пасажирського  транспорту відрізняється від іншого переліком характерних технічних особливостей, головними з яких є застосовані транспортні засоби (рухомий склад) та шляхи сполучення (наземні, водні, повітряні).

  Пасажирський автомобільний  транспорт перетворився на один  з основних та найбільш поширених  видів пасажирського транспорту  країни. Він широко обслуговує  транспортні потреби міського  та сільського населення, забезпечуючи  масові та індивідуальні перевезення  пасажирів парком автобусів та легкових автомобілів.

  Пасажирські перевезення (міські, міжміські, внутрішньорайонні і внутрішньообласні) здійснює автомобільний транспорт загального користування – автобуси, таксі. Міські перевезення характерні невеликою протяжністю маршрутів, частими зупинками і частою зміною пасажирів. Міжміські перевезення відрязняються від міських великою протяжністю маршрутів, порівняно незначною кількістю зупинок і незначною зміною пасажирів.

 

Головною проблемою пасажирського транспорту є підвищення праці автомобільного транспорту загального користування. На продуктивність їх праці впливає: незадовільний розвиток транспортної сітки та маршрутної системи; нераціональне використання транспорту загального користування; погана якість транспортного обслуговування; зменшення парку автобусів; недосконалість системи швидкісних та експресних автобусних маршрутів у містах та на заміських сполученнях.

На пасажирському автомобільному транспорті розроблено ряд заходів для підвищення продуктивності праці автомобільного транспорту загального користування. Отже для підвищення продуктивності необхідно:

розробити оптимальні маршрути у містах, сільській місцевості, приміських та міжміських сполученнях;

слідкувати за раціональним використанням транспорту загального користування, а також за забезпеченням парку автобусів та легкових автомобілів достатньою кількістю паливно-мастильних речовин та запасними частинами;

скоротити кількість холостих пробігів;

підвищити парк автобусів, удосконалення його структури та підвищення техніко-експлуатаційних якостей рухомого складу.

   Ефективність використання автотранспортних засобів залежить від вдосконалення організації перевізного процесу та властивості автомобілів зберігати в певних межах значення параметрів, що характеризують їх здатність виконувати необхідні функції. У процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово погіршуються внаслідок зношування, корозії, пошкодження деталей, втоми матеріалу, з якого вони виготовлені, та ін В автомобілі з'являються різні несправності (дефекти), що знижують ефективність його використання. Для попередження появи дефектів і своєчасного їх усунення автомобіль піддають технічному обслуговуванню (ТО) і ремонту.

 

 ТО - комплекс операцій  чи операцій з підтримки працездатності або справність автомобіля при використанні за призначенням, при стоянці, зберіганні і транспортуванні. ТО є профілактичним заходом і проводиться примусово в плановому порядку, через строго певні періоди використання автомобіля.

 

 Ремонт - комплекс операцій  з відновлення справності або  працездатності або відновлення  ресурсу автомобіля чи його  складових частин. Ремонт проводиться  за потреби, яку виявляють у процесі ТО. Розрізняють два види ремонту - поточний і капітальний. Виконання робіт з ТО і ремонту автомобіля передує оцінка його технічного стану (діагностування). Діагностування і ТО проводять для визначення його необхідності та прогнозування моменту виникнення несправного стану шляхом зіставлення фактичних значень параметрів, виміряних при контролі, з граничними. Діагностування при ремонті автомобіля полягає в знаходженні несправності та встановленні методів ремонту і обсягу робіт при ремонті, а також перевірки якості виконання ремонтних робіт. Своєчасне ТО і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту дозволяють утримувати автомобільний парк країни в справному стані.

 

 Технічна досконалість автомобілів з точки зору їх довговічності і простоти ремонту має оцінюватися не з позиції можливості виправлення і відновлення зношених деталей в умовах ремонтних підприємств, а з позиції необхідності створення автомобілів, що вимагають при ремонті лише малотрудоемкая розбірно-складальних робіт, пов'язаних зі зміною взаємозамінних швидкозношуваних деталей і вузлів.

 

 Питомі витрати на  ТО і ремонт за термін служби  автомобіля в кілька разів  перевищують витрати на його  виготовлення. Особливо велика трудомісткість цих робіт.

 

 Радикальним засобом  скорочення витрат на ТО та  ремонт автомобілів є подальше  підвищення їх надійності і, зокрема, таких її показників, як довговічність і ремонтопридатність. Скорочення витрат на ТО і поточний ремонт автомобілів може бути досягнуто завдяки укрупненню і спеціалізації автотранспортних підприємств.

 

 Близько 70 ... 75% деталей  автомобілів та їх агрегатів, що пройшли термін служби до  першого капітального ремонту, мають  залишковий ресурс і можуть  експлуатуватися надалі або без  ремонту, або після проведення ремонтних робіт невеликого об'єму.

 

 Широке застосування  технологічних процесів і автоматизованого  обладнання дозволить підвищити якість ремонту і знизити його собівартість.

 

Важливим елементом оптимальної організації ремонту є створення необхідної технічної бази, яка зумовлює впровадження прогресивних форм організації праці, підвищення рівня механізації робіт, продуктивності устаткування, скорочення витрат праці та коштів.

 

                                         «ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА»

 

1. Результати ознайомлення з підприємством:

Автотранспортне підприємство 15637 пасажирське, здійснює перевезення пасажирів на міських, приміських та міжміських маршрутах. При потребі надає автобуси також для міжнародних перевезень. На території АПТ розташовані: адміністративно-господарське будівлі, їдальня, відкрита та закрита стоянки для автобусів, КПП, автозаправочна станція знаходиться поруч з автопідприємством. Автотранспортне підприємство 15637 має досконалу матеріально-технічну базу: зону технічного обслуговування та ремонту автобусів, яка включає в себе дільниці по ТО і ремонту певних вузлів та агрегатів, пости діагностики, спеціалізовану молярню, автоматизовану мийку та ін. Для виконання пасажирських перевезень автотранспортне підприємство має відповідний рухомий склад. Це автобуси різних марок та призначення. Основними з них є: Ікарус-260, ЛАЗ-699Р, Ікарус-280, ЛАЗ-4202, ЛАЗ-695Н. Варто відзначити, що рухомий склад АТП не досить новий, оскільки остання партія техніки надходила у першому кварталі 1998 р. В підприємстві є три колони, перша, з яких, обслуговує місто, друга – приміські, а третя – міжміські перевезення.

 

Відділ експлутації АТП займається розробкою та відкриттям маршрутів перевезень, оперативним плануванням, організацією, керуванням та контролем регулярності руху автобусів на маршрутах та виконанням перевезень. Цей відділ відповідльний за виконання плану перевезень та доходів. Також відділ експлуатації займається розробкою розкладу руху, розробкою та здійсненням заходів по підвищенню якості обслуговування пасажирів.

 

   2. Виробнича структура АТП

 

Автотранспортне підприємство складається з адміністрації і основних служб:

• експлуатаційної - організує і здійснює перевезення вантажів і пасажирів у відповідності з встановленими планами та завданнями.

• технічної - забезпечує технічну готовність автомобілів до роботи на лінії, очолюється головним інженером.

• обслуговуючої - забезпечує виробництво енергоресурсами, інформаційним обслуговуванням, прибирання приміщень і території, контролює якість технічного обслуговування і ремонту.

Технічна служба включає наступні підрозділи:

• виробничо-допоміжні цехи або ділянки: (агрегатний, слюсарно-механічний, електротехнічний, акумуляторний, паливної апаратури, ремонту холодильних установок, шиномонтажний, ковальсько-ресорний, мийки та мастила, зварювальний, мідницьких, кузовний, малярний);

• зону поточного ремонту;

• зону першого технічного обслуговування;

• зону другого технічного обслуговування;

• зону щоденного огляду.

До обслуговуючої службі відносяться:

• гараж-стоянка,

• АЗС,

• контрольно-технічний пункт.

Технологічний процес ТО і ремонту автомобіля здійснюється на робочих постах. Розрізняють два методи організації робіт:

• на універсальних постах - всі роботи даного виду ТО або ремонту проводиться на одному посту групою робітників-універсалів, або робочих різних спеціальностей,

• на спеціалізованих постах - обсяг робіт даного виду ТО або ремонту розчленований з урахуванням однорідності робіт або раціональної їх сумісності.

• .Метод комплексних бригад.

 При цьому методі  весь виробничо-технічний персонал  розподіляється по бригадах, кожна  їх яких виконує всі роботи  з ТО і ТР. Бригада складається  з робітників усіх спеціальностей  або робітників універсалів.

• Метод спеціалізованих бригад.

 При цьому методі  весь виробничо-технічний персонал  розподіляється по бригадах, кожна  їх яких виконує або ТО або  ТР на автомобілях.

• Агрегатно-дільничний метод.

 При цьому методі весь виробничо-технічний персонал розподіляється по ділянках, на кожному з яких виконуються роботи ТО і ТР.

• Метод виробничих комплексів

 На АТП, де робиться  ТО і ТР 200 і більше автомобілів, підрозділи, що виконують однорідні технологічні впливи, для пристрою управління об'єднуються у виробничий комплекси виробляють або ТО або ТР. Як найбільш перспективний і сучасний беремо метод виробничих комплексів.

 

 Аналіз виробничої  діяльності багатьох АТП показує, що втрати робочого часу у  ремонтних робітників досягає 30-45%, простій автомобілів в ТР перевищує 10% про всіх простоїв в технічних впливах, а скорочення простоїв лише організаційними методами дозволяють направити на лінію до 25% автомобілів, які простояли в ремонті.

 

 Таке становище призвело  до необхідності радикального  вирішення питань, пов'язаних з  організацією управління всією  діяльністю технічної служби підприємства, як наслідок і створення системи централізованого управління технічним обслуговуванням ремонтом рухомого складу на АТП.

 

 Централізоване управління  ТО і ремонтом рухомого складу  вимагає зосередження функцій  управління в одному органі - ЦУП  на базі використання двостороннього  диспетчерського зв'язку і різних комплексів технічних засобів із застосуванням ЕОМ для планування обліку і контролю діяльності підрозділів технічної служби та її окремих виконавців. Створення самостійно діючих виробничих комплексів за принципом технологічної спеціалізації, що включає в себе певний склад виробничої зони, ділянок, відділень, які є основними підрозділами технічної служби.