Розвиток автомобільної галузі в Україні

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ВНУТРІШНІХ ВІЙСЬК МВС УКРАЇНИ

 

Кафедра  автомобільної  техніки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

 

 

по дисципліні

“ ПРБЕАБМ  “

 

 

 

 

Тема: “ Розвиток автомобільної  галузі в Україні “.

 

 

 

 

 

 

 

 

    Виконав:  слухач заочної магістратури

                                                          375 учбової групи майор Пархомчук О.В.

 

                                                          Перевірив: доцент кафедри автомобілів 

                                                          кандидат  технічних  наук     Сачков О.І.

 

 

 

 

 

 

 

м. Харків – 2005 рік

 

ЗМІСТ

1. Вступ.
2. Аналіз стану автомобілебудівної галузі України.

2.1. Загальні характеристики  автомобілебудівної галузі України.

2.2. Місце автомобілебудівної  галузі України в світовому  автомобілебудівному виробництві та в машинобудівному комплексі України.

2.3. Розвиток автомобілебудівної  галузі України в сучасний  час.

3. Висновок.

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. «Програма розвитку автомобільної промисловості в Україні».
2. Періодичні видання: журнали

 а) «Автоцентр»;

 б) «Комерческие автомобили».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Кабінетом Міністрів  України в кінці вересня 1998 року (засідання від 29 вересня 1998 р., протокол №34) було прийняте рішення про розробку проекту змін та внесення доповнень до «Програми розвитку автомобілебудування України».

Головна мета – реальне  відродження автомобілебудування, перетворення його у високорентабельну  галузь, що є одним з лідерів  науково-технічного прогресу і економіки  держави. Зміни та доповнення до «Програми розвитку автомобілебудування України» відображаючи цю мету, виходять з:

• врахування проведених структурних змін у виробництві автомобільної техніки;
• уточнення потреб України в автомобілях і автобусах та іншій техніці з прогнозною оцінкою реальної купівельної спроможності замовників та населення;
• максимальне використання і розвиток експортно-орієнтованих виробництв;
• необхідність переорієнтації фінансування робіт з державного на фінансування за рахунок позабюджетних джерел, максимального використання власних коштів та кредитних ресурсів;
• повнішу концентрацію фінансових та матеріальних ресурсів на особливо пріоритетних напрямках розвитку вітчизняного автомобілебудування;
• формування дилерської мережі збуту продукції, розвиток мережі сучасних підприємств передпродажної підготовки автомобільної техніки, її сервісного та технічного обслуговування.

Реформування економіки  в країні, яке здійснювалося після 1993 року, привело до того, що принципи формування та реалізації Програм такого рівня істотно змінилися. Сучасні  соціально-економічні умови, та ті, що передбачаються до 2010 року вимагають не тільки суттєвої зміни змісту розділів існуючої Програми, а і її структури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні  характеристики автомобілебудівної галузі України.

Автомобільна галузь України нараховує сьогодні близько 70 підприємств, в тому числі 7 проектних та науково-дослідних інститутів. Але для нашої країни галузь розвинена непропорційно слабо, потреби українського ринку з легкових і вантажних автомобілів задовольнялись в часи СРСР, зрештою і зараз, за рахунок значних поставок з російських автозаводів. По деяких позиціях, однак, українські автовиробники займали і продовжують займати практично домінуюче в СНД становище, зокрема:

• середньо і великовантажні автонавантажувачі 5-12 тонн складали понад 90% виробництва всіх автонавантажувачів в СРСР (решта – «Армавто» в Єревані та значний імпорт з Болгарії - Балканар). Річна програма досягала 23-25 тис. Одиниць на Львівському заводі «Автонавантажувач». У Львові розміщено і головну проектну організацію по автонавантажувачах – НВП «Автонавантажмаш»;
• тривісні кар’єрні самоскиди вантажопідйомністю 12-14 т та військові важкі всюдиходи формули 6х6 – КрАЗ з програмою випуску біля 30 тис. шт. щорічно (моделі КамАЗ та Урал – меншої вантажопідйомності на 2-6 т);
• середні автобуси місцевого сполучення (місто-село) Львівського автобусного заводу на агрегатах ЗіЛ і КамАЗ з річною програмою до 15 тис. шт. щорічно (друге місце в СНД після Павловського автобусного заводу). У Львові розміщено і головну в колишньому СРСР проектну організацію по автобусах і спеціалізованих кузовах – ВАТ «Укравтобуспром».
• легкі джипи ЛуАЗ, максимально дешеві, на агрегатах легкового автомобіля «Запорожець» з двигуном повітряного охолодження. Виробництво у Луцьку досягало біля 16 тис. шт. щорічно і виготовлялись паралельно до джипів типу «Нива» з Тольяті. Це був єдиний доступний для населення джип;
• легкові автомобілі особливо малого класу (0,9-1,1 л робочого об’єму і 3,7 м довжини) виробництва Запоріжського автозаводу (клас Форд, Фієста, Пежо 205) на переході 80-90 рр. замінили явно застарілий «Запорожець-968» з програмою випуску біля 150 тис. шт. щорічно на передньоприводну «Таврію» (зараз СП з південнокорейським концерном ДЕУ, програмою розширення виробництва до 300 тис. шт. щорічно, 4 базових моделей, в т.ч. модернізованої «Таврії» ціною 3,5-4 тис. USD);
• слід відмітити також організацію виробництва у 1993-1997 р.р. тролейбусів на ВО «Південний машинобудівний завод» (Дніпропетровськ) потужністю понад 600 шт. на авіазаводі «Авіант» (Київ).  

Відносно слабо було розвинуто виробництво комплектуючих вузлів та агрегатів. В цілому заходи по виробництву комплектуючих для автотехніки власними силами дозволили за останні 7-8 років майже в двічі збільшити питому частку вітчизняної кооперації.

Для безперебійної роботи автомобілебудівних підприємств потрібно забезпечити їх матеріалами і комплектуючими виробами вітчизняного виробництва, що в першу чергу стосується виробництва двигунів, агрегатів та комплектуючих виробів і матеріалів до них, а також створити економічний механізм підтримки належного рівня обігових коштів.

Технічний рівень нової  автомобільної техніки повинен  забезпечити її перспективність  та конкурентоспроможність на світовому  рівні, високу економічність та відповідність  екологічним вимогам.

Вирішення проблеми розвитку автомобілебудування повинно бути комплексним, проведене в найкоротші строки. Потрібна переорієнтація виробництва сотень заводів не тільки машинобудівних, а й інших галузей.

Враховуючи гостру конкуренцію  на світових ринках автомобільної техніки, підприємства України повинні виробляти техніку, яка задовольняє попит не тільки в відношенні техніко-економічних показників, але у відношенні дизайну, рівня комфортабельності і інших вимог. Це вимагає широкого застосування сучасних і перспективних матеріалів, конструкцій і технологій. Потрібне гармонійне й повноцінне відродження автомобілебудівної галузі, з урахуванням загальнодержавних інтересів, залучення до сфери виробництва кожного 8-го – 9-го мешканця України.

Зараз вітчизняне автомобілебудування  об’єднує напрями по виробництву: легкових, вантажних, вантажопасажирських, спеціальних автомобілів, автобусів, автонавантажувачів, причепів і напівпричепів, мотовелотехніки, комплектуючих виробів, вузлів та агрегатів, підшипників.

До виробництва автомобільної техніки підключились підприємства оборонного комплексу, які мають значний науково-технічний і кадровий потенціал.

Незважаючи на те, що галузь діяла в умовах різкого скорочення капіталовкладень, за останній період вдалося виконати певний обсяг робіт  по постановці нових виробів на серійне виробництво, зокрема:

• легкові автомобілі особливо малого класу «Таврія» та вантажопасажирські «ЛуАЗ»;
• вантажні автомобілі вантажопідйомністю від 8 до 18 тонн з колісною формулою 6х6, 6х4;
• великі міські, приміські та міжміські автобуси для забезпечення пасажирських перевезень;
• автонавантажувачі вантажопідйомністю від 1,5 до 12,5 тонн;
• причепи, напівпричепи, контейнеровози, рефрижератори;
• мотовелотехніка;
• підшипники, вузли, агрегати та комплектуючі вироби до автомобілів.

Розпочався процес диверсифікації виробництва, спрямований на розширення номенклатури продукції. Відбувається становлення технологічно нового виробництва науко ємної продукції як шляхом освоєння вітчизняних розробок, так і шляхом створення спільних виробництв по виготовленню створеної за кордоном техніки. Розвивається мережа збутових та сервісних підприємств, активно формується дилерська та лізингова мережі.

Незважаючи на позитивні  тенденції, що відбуваються в галузі, стабільності в роботі ще не досягнуто. Хоча зростання обсягів виробництва має місце.

2. Місце автомобілебудівної  галузі України в світовому автомобілебудівному виробництві та в машинобудівному комплексі України.

Досвід розвинутих країн  світу доводить, що автомобілебудування  є пріоритетним напрямком, який значною мірою впливає на розвиток всієї промисловості.

Рівень автомобілебудування  в будь-якій країні свідчить про  рівень її розвитку, оскільки автомобіль це своєрідна вітрина майже всіх галузей промисловості.

Виробництво автомобілів  в колишньому СРСР було сконцентроване, головним чином в Росії, що призвело до однобокого розвитку автомобілебудування України.

Обсяги виробництва автомобільної  техніки в Україні не відповідає її можливостям та потребам. Так, для  забезпечення середньостатистичних показників розвитку України по автомобілебудівній галузі їй потрібно, згідно з чисельністю населення, виробляти близько 1% світової автомобільної техніки. Це становить близько 0,5 млн. автомобілів. При середній вартості одиниці автомобільної техніки на світовому ринку 15 тис. дол. США загальний обсяг виробництва цієї техніки повинні бути на рівні 7,5 млрд. дол

США. Ще більшим повинен  бути обсяг сервісних послуг.

Машинобудівний комплекс України по потужностях та випуску  продукції займав біля 30% цих показників машинобудівного комплексу колишнього СРСР і більше 1% в світовому машинобудівному виробництві. По співвідношенню до чисельності населення це вказує на відносно високий рівень розвитку цього комплексу.

Інвестиційний потенціал машинобудівного  комплексу України є відносно високим. Це обумовлене тим, що:

• питома вага інвестиційно-спроможних галузей ф підгалузей цього комплексу складає близько 70%;
• є значна кількість підприємств, особливо в колишньому військово-промисловому комплексі, які мають до 80% високих технологій з тих, що застосовуються у світовому виробництві;
• Україна має значну кадрову інноваційну інфраструктуру, яка дозволяє у відносно короткий термін розгорнути процес розширення інновацій у виробництво;
• Наявна значна кількість підприємств, що мають замкнений технологічний цикл, та підприємств, що мають готові виробничі потужності та площі.

Автомобілебудування є  істотною частиною машинобудівного  комплексу України. Відродження  економіки України не можливе  без відродження автомобілебудування.

Конче потрібна структурна перебудова автомобілебудування нашої держави, реконструкція і технічне переоснащення діючих автомобільних виробництв. Актуальними є також виявлення номенклатури найбільш необхідних автотранспортних засобів для забезпечення народного господарства України і прогноз платоспроможного попиту на вироби автомобілебудування, визначення напрямків науково-дослідних робіт, перелік нових видів техніки, що вимагають конструкторської розробки, організації виробництва та інш.

В даному розділі розглянуто характеристики автомобілебудівної галузі України та її місце в машинобудівному комплексі. Це було проаналізовано в «Програмі розвитку автомобільної галузі в Україні», яка була прийнята постановою Кабінету Міністрів України №732 від 15.09.93 року та змінами і доповненнями до неї прийнятою засіданням Кабінету Міністрів від 29.09.98 р 

протокол №34.

 

2.3. Розвиток автомобілебудівної  галузі України в сучасний  час.

Чотири роки назад в Україні  працювало більше збиральних заводів, чім сьогодні. Так, в 2001 році на краснодонському «Автоагрегаті» випускали УАЗи, на «КАРЗ - 5» - «Москвичі», а «Волги», «Газелі» і інші ГАЗи збирали відразу на декількох підприємствах – симферопольському «КримАвтоГазі», київському КАРЗ-1, «Черніківавтодеталі» і  «КременчукАвтоГазі» (нині - «КрАСЗ»). Два роки назад «ГАЗ» передав право ексклюзивного дистрибютера корпорації «АИС», яка випускає НАЗи тільки на одному ,власному заводі - «КрАСЗі».

Між тім, в 2001 році ВАЗи збирали тільки на «ЛуАЗі», а в 2004-му виробництвом машин під цією маркою зайнялись чотири підприємства, причому «ЗАЗ» - дрібно вузловим методом (чого в 2001 році не було).

 Таким чином, чотири роки  тому зборка легкових автомобілів   в Україні здійснювалась на  більшій кількості заводів, але  разом вони випустили в 5 раз  менше машин, ніж в 2004-му (178000).

В минулому році багато вітчизняних  автовиробників заявили про наміри стати крупними автозборочними підприємствами, здібними випускати дрібно вузловим методом по декілька десятків або  навіть тисяч автомобілів в рік. Дрібні ж збірники з ринку уходять.

Легкові автомобілі марок  “Таврія”, “Славута”, “Nubira”, “Lanos”, “Legansa” виготовляє ЗАТ “Запорізький автомобільний завод”. Після реновації виробництва в Запоріжжі освоєно виробництво близько 30 модифікацій автомобілів “Таврія”. Зокрема, модернізовано автомобілі “Таврія” і “Славута” з двигунами об’ємом 1,2 літра, 1,3 літра та карбюраторною системою живлення. На базі автомобілів “Таврія” та “Славута” створено автомобілі ЗАЗ-110280-01 і ЗАЗ-110387 для інвалідів. Або ж такі цікаві моделі, як ЗАЗ 110557-51 “пікап” з жорсткою надбудовою класу “люкс” із двигуном 1,2 літра чи ЗАЗ 110557-53 “пікап” із двигуном 1,2 літра класу “стандарт” з жорсткою надбудовою кузова та розсувними дверима. До кінця цього року в Україні буде освоєно серійне виробництво легкових автомобілів “Opel-Astra”, “Opel-Vektra”, “Opel-Korsa”. На Луцькому автозаводі збирають автомобілі марок “ВАЗ”, “УАЗ” та “ЛуАЗ”, остання модель є власне українського виробництва. Автомобілі марки “ВАЗ” складають також у Херсоні, а “УАЗ” – у Краснодоні.