Тенденції розвитку вітчизняного ринку хутряних уборів

 

 

Зміст

 

 

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Тенденції розвитку вітчизняного  ринку хутряних уборів…………….……….5

2. Види хутряних уборів та  особливості формування їх естетичних 

властивостей в процесі виробництва......................................................................14

3. Аналіз структури асортименту  хутряних уборів, що виготовляє  та реалізує 

ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика»…………………………………….……..26

4. Дослідження естетичних властивостей  хутряних уборів в умовах ТОВ 

«Жмеринська хутрова фабрика»……………………..………………….…….…36

Висновки та пропозиції……………………………………………………….….40

Список використаних джерел……………………………………………….…..45

Додатки……………………………………………………………………….…..48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність теми курсової роботи обумовлено значенням, яке має здійснення оцінки естетичних властивостей хутряних уборів вітчизняного виробництва, з огляду на велике різноманіття вказаного виду непродовольчих товарів, представленого на ринку України.

Хутряна промисловість – галузь легкої промисловості, що переробляє хутрово-хутряну і смушкову сировину і що виготовляє різні хутряні і шубні вироби. Хутряна промисловість в Україні охоплює лише кілька підприємств у Харкові, Тисмениці (Івано-Франківська область), Балті (Одеська область), Жмеринці (Вінницька область), Шепетівці (Хмельницька область) тощо.

Слід відзначити, що наразі в Україні проблема якості товарів стоїть дуже гостро, бо український ринок зазнає збитків від товарів іноземного походження, виробники яких не виконують вимоги з якості та безпеки за вітчизняними нормативно-правовими документами.

Мета курсової роботи – комплексне здійснення оцінки естетичних властивостей хутряних уборів вітчизняного виробництва.

Завдання курсової роботи такі:

1) визначити тенденції розвитку вітчизняного ринку хутряних уборів;

2) дослідити види хутряних уборів та особливості формування їх естетичних властивостей в процесі виробництва;

3) здійснити аналіз структури асортименту хутряних уборів, що виготовляє та реалізує ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика»;

4) провести дослідження естетичних властивостей хутряних уборів в умовах ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика».

Об’єкт дослідження – проведення оцінки естетичних властивостей хутряних уборів вітчизняного виробництва.

Предмет – теоретичні та практичні аспекти оцінки естетичних властивостей хутряних уборів вітчизняного виробництва.

Підприємством, на матеріалах якого виконано курсову роботу, стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Жмеринська хутрова фабрика» (скорочене найменування – ТОВ «Жмеринська хутрова фабрика»). Юридична адреса підприємства: вул. Магістральна, 67, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100, Україна, +38(0432) 27-26-96, 27-27-44. Генеральний директор - Олег Васильович Щербанюк.

Аналіз досліджень та публікацій. Інформаційною базою дослідження є новітні літературні видання вітчизняних та закордонних авторів з питань товарознавства непродовольчих товарів та комерційної діяльності торговельних підприємств, а також періодичні видання з вказаної тематики. Дослідженню питань, що розглядаються у даній роботі приділяється певна увага. Аналіз останніх досліджень і публікацій показав, що проблемам вивчення естетичних властивостей хутряних товарів і напрямків удосконалення їхньої якості присвятили свої наукові праці такі вітчизняні вчені, як Бабенко Л.В., Бронін О.В., А.П. Гречан, Домашенко Ю.В., Карман С.В., Карпенко А.В., В.М. Кібзун, Митченок О.О., Нікітчин Д.І., Осадчук В.І., Петров В.М., Пластун С.І., Побережна А.А., Присяжнюк С.В., Сегеда С.А., Супіханов Г.Б. та інші.

При проведенні дослідження були використані такі методи: теоретичний аналіз літератури за темою роботи, принцип системності, принцип функціональності, соціологічні методи тощо.

Практичне значення дослідження можна визначити можливістю використання його результатів у подальшому вивченні особливостей оцінки естетичних властивостей хутряних уборів вітчизняного виробництва.

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Список використаних джерел включає в себе 23 найменування. Загальний обсяг роботи – 49 сторінок тексту, надрукованого на комп’ютері.

 

 

 

1. Тенденції розвитку вітчизняного  ринку хутряних уборів

 

Вироби з натурального хутра займають важливе місце в житті сучасної людини.  Хутряний  одяг, що наділений комплексом позитивних властивостей, користується постійним попитом покупців. Він призначений для захисту тіла від холоду, а також слугує предметом прикраси людини.

Зміни, що відбуваються в останні роки в економіці країни, зачіпають і  хутряну промисловість. Незважаючи на інтенсивний розвиток текстильної, швейної та трикотажної промисловості, що випускають одяг з найрізноманітніших матеріалів, значення хутра як одежного матеріалу не слабшає.

Хутрова або хутряна промисловість – галузь легкої промисловості, що виробляє хутряні вироби зі шкур диких та свійських тварин [5, с. 73].

Довгий час хутра вироблялися ремісничим і кустарним способами (кушнірство).

Перша невелика хутрова фабрика була закладена у 1891 році в Тисьмениці на Станиславівщині (тепер Івано-Франківська область). Основну масу виробів із хутра і хутрову сировину вивозили з України за кордон, натомість імпортували хутра.

Активно розвиватися хутряна промисловість почала розвиватися вже в УРСР з 1930-х років. 1931 року постала хутрова фабрика в Харкові, яку в 1960-их pp. цілком реконструювали. Найбільше об'єктів хутряної промисловості виникло у 1960-их pp.

На 1971 рік найважливішими підприємствами хутряної промисловості були: Харківське хутрове об'єднання (йому підпорядковані хутрові фабрики в Балті Одеської області та філія у місті Червонограді Львівської області) і Тисьменицьке (йому підпорядкована фабрика у Львові), Одеська і Жмеринська фабрики [5, с. 73].

За СРСР на українських підприємствах хутряної промисловості переробляли шкурки норки, песця, сріблясто-чорної лисиці, каракуля, хутрові смушки, що їх заготовляли як на місці, але також і додатково завозили з республік Середньої Азії та Казахстану. Про обсяги УРСРівської хутряної промисловості можна судити з даних, що 1970 року вироблено 3,4 млн комірів і 3,7 млн головних уборів.

На початку 1990-х з розпадом СРСР і економічним колапсом вітчизняна хутряна промисловість зазнала значних фінансових потрясінь і збутових проблем. Труднощів додавало і засилля з середини 1990-х неякісної, в подальшому якіснішої хутряної і шкіряної продукції (переважно з Туреччини і Греції).

Усі радянські підприємства змінили форму власності (причому крім приватних деякі або були, або є і зараз спільними підприємствами), і зуміли пристосуватися до ринку, або переорієнтувавшись на західний ринок, або запропонувавши конкурентоспроможний на місцевому ринку продукт.

На 2008 рік були збережені не тільки усі радянські хутряні фабрики (у Тисмениці, Балті, Жмеринці і Харкові), а й відкрилися нові підприємства і цехи, в т.ч. великі виробництва (наприклад, фабрика АНТ у Черкасах). Сировина для хутряного виробництва в Україні зараз є як імпортованою, так і отриманою з українських спеціалізованих підприємств з вирощування хутрових звірів [8].

У світі загалом великі райони хутряної промисловості зосереджені в економічно розвинених країнах: США, Італії, Великобританії, Франції, Німеччині, Греції, Туреччині, Китаї. Значне виробництво виробів із хутра є також у Польщі, Україні, Румунії, Росії, Болгарії, Чехії, Угорщині, Фінляндії. Що стосується виробництва сировини, то воно зосереджене у районах тваринництва, де шкіряна сировина є ніби побічним продуктом у виробництві м'яса та м'ясних продуктів.

Наразі хутряна промисловість України являє собою сукупність повністю приватизованих підприємств, які в недавньому минулому перебували в державній власності, декількох новостворених виробничих фірм і великої кількості індивідуальних приватних підприємців, котрі займаються в основному пошиттям виробів з хутра та овчини та їхньою роздрібною торгівлею. Безпосередньо в хутряній галузі працюють близько 300 підприємств.

Усі радянські підприємства хутряної промисловості змінили форму власності (причому, крім приватних, деякі або були, або є і зараз спільними підприємствами) і зуміли пристосуватися до ринку, або переорієнтувавшись на західний ринок, або запропонувавши конкурентноспроможний на місцевому ринку товар.

Сьогодні асортимент хутряних виробів на світовому ринку формується головним чином за рахунок продукції іноземних виробників. Незважаючи на те, що стан у вітчизняній хутряній галузі досить складний, українські виробники хутряних виробів останніми роками все більше намагаються не тільки відновлювати вітчизняне виробництво, а й просувати вітчизняну продукцію на світовий ринок.

Спад виробництва вітчизняних хутряних виробів є результатом кризи, яку галузь перенесла в 90-х роках ХХ ст. Відсутність сировини, застаріле устаткування, нездатність виробництва до модернізації сприяли підвищенню собівартості хутряних виробів і робили таке виробництво нерентабельним. Спад попиту на вітчизняні хутряних вироби ще й відбувся на тлі і іншого фактору, а саме жорсткої конкуренції між товарами, імпортованими спочатку з країн ближнього зарубіжжя (Росія, Туреччина), а потім з Китаю, що є постачальником найдешевших товарів широкого вжитку для всього світу.

Навіть сьогодні, коли вітчизняні виробники хутряних товарів мають позитивні тенденції розвитку хутряної галузі, насичення ринку хутряних товарів продукцією вітчизняних виробників відбувається лише на 10-15 % [11, с. 12]. Тимчасом споживачеві з кожним роком все складніше знайти товар відповідної якості, торговельні мережі включають в асортимент неякісні товари, найчастіше іноземного походження, але за доступної ціни вони є більш привабливіші, ніж товари від вітчизняного виробника.

Станом на 2012 рік збережено не тільки усі радянські хутряні фабрики (у Тисмениці, Балті, Жмеринці і Харкові), а й відкрито нові підприємства і цехи, в т.ч. великі виробництва (наприклад, фабрика «АНТ» у Черкасах). сировина для хутряного виробництва в Україні зараз є як імпортованою, так і отримується з українських спеціалізованих підприємств з вирощування хутрових звірів.

З огляду на те, що через холодні зими українські споживачі потребують якісного теплозахисного одягу, саме хутряні вироби постають для цього оптимальною пропозицією, насамперед через їхню відносно невисоку вартість у порівнянні з іншими виробами із натурального хутра.

Цінність овчинно-шубних виробів зумовлена їхніми теплозахисними і естетичними властивостями, міцністю хутра. Хутряну і шубну овчину одержують із шкір, знятих з напівдорослих і дорослих (5-7 місяців) овець. Хутряну овчину дають тонко- і напівтонкорунні мериносні породи овець (цигайські), а шубну - грубововняні (романівські) вівці. Із шубної овчини виробляють вироби з шкірою ззовні (дублянки, кожухи тощо), а з хутряної - жіночі і дитячі шуби, у яких хутро знаходиться ззовні, із смушки і теплушки виробляють хутряні коміри, головні убори, жакети, жіночі манто, національний одяг тощо.

В Україні всього в підгалузі виробництва одягу, хутра та виробів з хутра налічують 5996 підприємств та близько 76 тисяч працівників (табл. 1.1) [14, с. 45].

Таблиця 1.1

Кількість суб’єктів за правовим статусом та видами   економічної  діяльності на 1 січня 2013 року

Галузь	Кількість суб'єктів
	усього	із статусом юридичної особи	без статусу юридичної особи
Легка промисловість, в т.ч.: виробництво одягу, хутра та виробів з хутра	9892     5996	9749     5926	143     70

Після фінансово-економічної кризи, керуючись своїми фінансовими, технічними можливостями і станом ринків, велика частина підприємств провела реструктуризацію виробництв, оптимізувала технологічні потужності і чисельність персоналу, докорінно переглянула асортиментну політику.

Як наслідок, загальні підсумки роботи промисловості України у підгалузі виробництва одягу, хутра та виробів з хутра за період з 2011 по 2012 роки свідчать про позитивну тенденцію (табл. 1.2) [14, с. 46].

Таблиця 1.2

Індекси виробництва промислової продукції за 2010-2012 рр.

Галузь	2011 рік  до 2010 року, %	2012 рік до 2011 року, %
Легка промисловість, в т.ч.: виробництво одягу, хутра та виробів з хутра	107,8   108,2	74,2   72,0