Вугільна промисловість

     Фактичний видобуток 616/353 т/добу (1990/1999). У 2003 р. видобуто 93 тис.т. вугілля.

     Максимальна глибина 590/550 м (1990/1999). Протяжність підземних  виробок 20,2/20,3 км (1990/1999). У 1990—1999 розробляла пласт к₂^в потужністю 1,15 м, кут падіння 8°.

     Пласт небезпечний щодо вибухів вугільного пилу, загрозливий за раптовими викидами вугілля і газу. Кількість очисних вибоїв 2/1, підготовчих 2/1 (1990/1999).

     Кількість працюючих: 942/667 чол., в тому числі  підземних 548/334 чол. (1990/1999).

Адреса: 94425, смт. Північне, м.Краснодон, Луганської обл.

Ровенькиантрацит

     ДКХ «Ровенькиантрацит». Включає 8 шахт, які  видобувають антрацит. Загальний  фактичний видобуток 8789176 т (2003).

     Адреса: 94700, вул. Комуністична, 6, м. Ровеньки, Луганської обл.

Підприємства

• ДВАТ «Шахта ім. Фрунзе»
• Шахта «Никанор-Нова»
• ДВАТ «Шахта ім. В.В.Вахрушева»
• ДВАТ «Шахта «Ворошиловська»
• ДВАТ «Шахта ім. Космонавтів»
• ДВАТ «Шахта № 81 «Київська»
• ДВАТ «Шахта ім. Ф.Е.Дзержинського»

• ДВАТ «Шахтоуправління «Ровенькіьське» 
  Шахта імені Фрунзе

     ДВАТ  «Шахта ім. Фрунзе». Входить до ДХК  «Ровенькиантрацит». Розташована у с. Ясенівський, Ровеньківська міськрада Луганської області.

     Стала до ладу у 1975 р. з проектною потужністю 1,8 млн т/рік. У 1978 р. видобуто 2,1млн  т, а у 2002 р. видобуто понад 2,1млн т, 2003— 2,07 млн т.

     Шахтне  поле розкрите шістьма стволами і  вентиляційними свердловинами до гор. 590 м. Діє гор. 870 м., підготовлений гор. 980 м по пласту Ь₇, 1075 м по пласту Ь₈, 650 м по пласту Ь11. Чотири лави оснащені комплексами К80, механізованим кріпленням ІКМТ-1,5 та 1КД-80. Промислові запаси на 2003 р. складають 48 млн т.

Адреса: 94784, сел. Ясенівське, м. Ровенькіт, Луганської обл.

Шахта «Никанор-Нова»

     Шахта «Никанор-Нова». Входить до ДХК «Ровенькиантрацит». Розташована у місті Зоринськ, Перевальський район Луганської області.

     Стала до ладу у 1998 р. У 2003 р. видобуло 199,5 тис.т. вугілля. Максимальна глибина 535 м (2003). Протяжність підземних виробок 13,8/15,4 км (1998/1999). У 1999 р розроблявся пласт  к₆" потужністю 1,0 м, кут падіння 0-8°.

     Шахта надкатегорійна за метаном. Пласт загрозливий  за раптовими викидами вугілля і газу, небезпечний з вибуху вугільного пилу. Кількість очисних вибоїв 1/2, підготовчих 5/7 (1998/1999).

     Кількість працюючих: 1620/1678 чол., в тому числі  підземних 796 чол. (1999/2003).

Адреса: 94323, вул. Кірова, 1, м. Зоринськ, Луганської обл.

Шахта імені  В. В. Вахрушева

     ДВАТ  «Шахта ім. В. В. Вахрушева». Входить  до ДХК «Ровенькиантрацит». Розташована у с. Ясенівський, Ровеиьківська міськрада Луганської області.

     Стала до ладу у 1954 р. з виробничою потужністю 1200 тис.т вугілля на рік. У 2003 р. видобуто 2015 тис.т. вугілля. Шахтне поле розкрите 2-а вертикальними і 4-а похилими стволами. Максимальна глибина робіт 1115 м. Протяжність підземних виробок 83,5/92,7 км (1990/1999).

     Шахта І категорії за виділенням метану. Розробляє чотири вугільні пласти Ь₇, Ь₈, Ь\₀, Ь[ . Діє 6/4 очисні вибої, 13/18 підготовчих вибоїв (1990/1999). В очисних вибоях на пластах Ь₈, Ьі 1 потужністю 1,45 і 1,65 м використовуються механізовані комплекси КМТ з комбайнами КШ-1КХУ. Кількість працюючих на шахті 2320/2940 чол., з них підземних 1890/2380 чол. (1990/1999).

     Планами розвитку гірничих робіт передбачається відкриття і підготовка горизонту 930 м, відкриття і підготовка похилого поля пласта К_]0.

Адреса: 94780, сел. Ясенівське, м. Ровеньки, Луганської обл.

 

 
 
6. ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ І ЕКОЛОГІЯ

     Одним із провідних чинників, що обмежує  розвиток енертетики в Україні, є екологічний. Викиди становлять близько ЗО % всіх твердих часток, що надходять в атмосферу внаслідок господарської діяльності людини. За цим показником електростанції зрівнялися з підприємствами металургії і випереджають всі інші галузі промисловості.

     Основні ланки вуглевидобутку шахтним способом є такі: шахта з комплексом наземних і підземних споруд, енергосиловим господарством;

• Вуглезбагачувальна фабрика;
• Транспортні комунікації;
• Водогосподарські споруди;
• Районні енергетичні центри;
• Складське господарство;
• Підприємства та установи невиробничої сфери.

      На  сьогодні великі площі Донбасу зайняті  під складування відходів від вуглезбагачувальних підприємств (31 центральна збагачувальна фабрика у Донецькій та 29-у Луганській областях) ставами - відстійниками, що заповнені тонкими фракціями вугільних часточок (шламом). Досвід Пенсільванії (США) свідчить про можливість використання цих продуктів у котлах ЦКШ і відновлення втрачених родючих земель.

     До  загальнодержавних екологічних  проблем, які потребують першочергового розв'язання, належать такі:

     комплексна  реструктуризація і технічне переоснащення  вугільної промисловості:

     структурна  перебудова всього виробничо-територіального  комплексу та збалансування розвитку основних галузей спеціалізації з потребами суспільного господарства України;

     технічна  реконструкція перспективних підприємств  базових галузей промисловості (чорної і кольорової металургії, хімічної промисловості, машинобудування, енергетики) та розвиток нових галузей (середнього, точного, транспортного машинобудування, електроніки);

     широке  впровадження у вугільне виробництво  безвідходних та маловідходних технологій, переведення підприємств на оборотне водоспоживання;

      істотне поліпшення екологічної ситуації в  області шляхом пере-профілювання   підприємств,   впровадження   екологічно   безпечних

технологій, здійснення рекультивації порушених  земель, ліквідації або зменшення  до мінімуму хвосто- і шлакосховищ, різних відстійників, закладання вироблених підземних просторів тощо;

     Найважливішими  екологічними проблемами області є: дефіцит чистої води для побутового й господарського споживання (вирішується за рахунок використання вод Дніпра, підземних вод, запровадження безводних технологічних процесів у промисловості); запиленість та загазованість Гірничопромислової зони, загроза засух та пилових бур на чорноземах (потрібно застосовувати безвідвальну оранку, нові технології обробітку ґрунту), проблема відведення та нейтралізації бактеріальне забруднених шахтових вод. зростаючого забруднення стічними водами Азовського моря, нагромадження відвалів гірських порід.

     Для вирішення цих проблем у області  розроблено «Концепцію охорони навколишнього  середовища і заходи для її виконання». Одним з основних шляхів вирішення екологічних проблем є структурна перебудова виробництва базових галузей промисловості із впровадженням екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій.

      Відповідно  до угоди між Україною, Всесвітнім банком і Агентством міжнародного розвитку США реалізуються програми створення екологічного моніторингу та управління промисловими відходами. Вже запроваджено нові технології, які дали змогу знизити забруднення стічних вод нафтопродуктами.

     Однією  з проблем є очищення невеликих  обсягів господарсько-побутових  стічних вод.

     В Луганській області створено Екологічний  фонд, запроваджується екологічне страхування. [5,65]

 

 
 
. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН

7.1. Реструктуризація галузі

     Реструктуризація  вугільної промисловості — тривалий процес здійснення організаційних, технічних  та фінансових заходів з метою  підвищення ефективності роботи галузі, розвитку її потенціалу, вдосконалення організаційної та фінансової структури, досягнення конкурентноздатності вітчизняного вугілля на внутрішньому ринку і в системі світового постачання енергоносіїв.

Реструктуризація  вугільної промисловості:

• 1996   р.   -   початок   реструктуризації   на   основі   253 
  вугледобувних і вуглепереробних підприємства створено 32 державні 
  холдингові компанії (ДХК).
• 1997-1999 рр. - обсяг видобутку - 81,0 млн. т. Бюджетні 
  кошти   виділяються   тільки   для   підтримки   стабільного   обсягу 
  видобутку.
• 2000-2003   рр.   -   перші   спроби   приватизації   (шахта 
  "Комсомолець Донбасу"), прийняття програми "Українське вугілля", 
  укрупнення вугільних підприємств: 32 ДКХ створили 21 державне 
  підприємство.
• з 2004 р. - Створення національної акціонерної компанії 
  "Вугілля України" та ліквідація після повернення підприємств у сферу 
  управління Мінвуглепрому України.
• у  2005  р.  -  прийняття  Концепції розвитку  вугільної 
  промисловості України

     з 2008 - реалізація Концепції реформування вугільної галузі України

      Концепцію реформування вугільної галузі України - схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів  України віц 14 травня 2008 р. N 737-р.

Концепція включає  розділи:

• Загальну частину
• Мету Концепції
• Шляхи та способи розв'язання проблеми
• Удосконалення законодавчої бази
• Удосконалення державного управління галуззю
• Реформування відносин власності
• Перетворення в економічній сфері
• Удосконалення виробництва вугільної продукції
• Очікувані результати реалізації Концепції, визначення її 
  ефективності
• Фінансове    забезпечення    реформування    і    джерела 
  фінансування

     У Загальній частині вказується, що принципи реалізації державної політики щодо реформування та розвитку вугільної промисловості визначені в таких документах, як Програма "Українське вугілля", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2001 р. N 1205 ( 1205-2001-п ); Концепція розвитку вугільної промисловості, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 липня 2005 р. N 236 ( 236-2005-р ); Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 грудня 2005 року "Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики в сфері її забезпечення" від 27 грудня 2005 р. N 1863 ( 1863/2005 ); Енергетична стратегія України на період до 2030 року ( 145а-2006-р ), схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. N 145 ( 145-2006-р ); Програма діяльності Кабінету Міністрів України "Український прорив: для людей, а не політиків" ( пООО 1120-08 ), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 р. N 14 ( 14-2008-п ).

     Проте виконання перелічених документів не забезпечує необхідних темпів реформування вугільної промисловості. Розвиткові галузі перешкоджає, зокрема, відсутність ефективного власника, розбалансування цін на товарну вугільну продукцію та продукцію, що використовується у її виробництві, недостатній обсяг інвестицій.

     Динаміка  основних показників стану державного сектору вугільної промисловості свідчить про посилення кризи в галузі. Стрімке зменшення кількості діючих шахт (з 276 в 1991 році до 160, з яких 140 державні, в 2008 році), виробничих потужностей (із 193 млн. тонн вугілля у 1991 році до 95 млн. тонн вугілля у 2007 році) та обсягів поставки вугілля на внутрішній ринок державними вугільними підприємствами (з 57 млн. тонн у 1997 році до 28 млн. тонн у 2007 році) посилює енергетичну залежність та загрожує енергетичній безпеці держави.