Аналіз чинників та шляхи забезпечення підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності на підприємстві

Характерними рисами методу економічного аналізу є:

- визначення системи  показників, які всебічно характеризують  господарську діяльність організацій; 

- установлення співпідпорядкованості  показників з виділенням сукупних  результативних факторів і факторів (основних і другорядних), що на них впливають;

- виявлення форми взаємозв'язку  між факторами; 

- вибір прийомів і  способів для вивчення взаємозв'язку;

- кількісний вимір  впливу факторів на сукупний  показник.

Сукупність прийомів і способів, що застосовуються при  вивченні господарських процесів, складає методику економічного аналізу.

Способи аналізу економічної  інформації використовуються на різних етапах дослідження для [27, с. 38]:

• первісної обробки інформації (перевірки, групування, систематизації);
• вивчення стану та закономірностей розвитку об’єктів, що досліджуються;
• визначення впливу факторів на результати діяльності;
• підрахунку невикористаних та перспективних резервів підвищення ефективності виробництва;
• узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;
• обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

В аналізі господарської  діяльності використовується багато різних способів (рис. 1.3).

Серед цих способів можна  виділити традиційні способи, які широко застосовуються і в інших дисциплінах для обробки та вивчення інформації (порівняння, графічний, балансовий, середніх та відносних чисел, аналітичних групувань).

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладання фінансових ресурсів в активи. В процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура потерпають постійних змін. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

Рис.1.3.Способи аналізу господарської діяльності підприємства [27, с. 39]

Вертикальний аналіз показує структуру засобів підприємства та їх джерел. Як правило, показники  структури розраховуються у відсотках  до валюти балансу. Відносні показники у певній мірі згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які істотно ускладнюють співставлення абсолютних показників в динаміці.

Горизонтальний аналіз звітності полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Слід відмітити, що в умовах інфляції цінність результатів горизонтального аналізу знижується [13, с. 35].

На практиці нерідко  об’єднують горизонтальний та вертикальний аналіз, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру засобів підприємства та їх джерел, так і динаміку окремих її показників.

Для вивчення впливу факторів на результати господарювання та підрахунку резервів в аналізі застосовуються такі способи, як ланцюгові підстановки, абсолютні та відносні різниці, інтегральний метод, кореляційний, компонентний, методи лінійного, опуклого програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор, дослідження операцій, евристичні методи розв’язання економічних задач на основі інтуїції, минулого досвіду, експертних оцінок спеціалістів тощо. Застосування тих або інших способів залежить від цілі та глибини аналізу, об’єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків тощо.

Розглянемо особливості  деяких з цих методів.

Порівняння – це найбільш ранній та найбільш розповсюджений спосіб аналізу. Воно починається зі співвідношення явищ, тобто із синтетичного акту, за допомогою якого аналізуються явища, що порівнюються, виділяються у них спільні та відмінні риси. Існують декілька форм порівняння: із планом; із минулим; із кращим; із середніми даними [2, с. 48].

Важливою задачею аналізу  господарської діяльності є всебічна оцінка виконання бізнес-плану. Цим  зумовлено значення способу порівняння фактичних показників із планом. Обов’язковою умовою такого порівняння повинне бути спів ставність, однаковість за змістом і структурою планових ті звітних показників (за колом показників, що плануються, та звітних показників; за цінами, якщо аналізуються вартісні показники тощо). Виявлені в результаті порівняння звітних показників із плановими величини є об’єктом подальшого аналізу. При цьому встановлюються обставини, пов’язані із якістю самого планування. Зокрема, значні додаткові відхилення від плану можуть інколи виникати в результаті заниженого або недостатньо напруженого плану. Для забезпечення спів ставності дозволяється коректування планових показників. Так, можна та потрібно перерахувати планову суму витрат за статтями затрат, які залежать від обсягу промислової продукції, що виробляється та реалізується [2, с. 49].

Порівняння із попереднім часом, із минулим також широко застосовується в економічному аналізі. Воно виявляється  у співставленні господарських  показників поточного дня, декади, місяця, року із аналогічними попередніми періодами, із довоєнним та доперебудовним часом.

Порівняння із минулим  пов’язане із великими складностями, які викликані значними порушеннями  умов спів ставності. Економічно неграмотним  є, наприклад, співставлення валової, товарної та реалізованої продукції  за ряд років у поточних цінах; невірним буде і динамічний ряд, який характеризує рівень витрат за 3 – 5 та більше років (а іноді і за суміжні роки), що побудований без необхідного коректування. Порівняння із минулим періодом потребує перерахунку оборотів у однакові ціни (частіше за усе у ціни базового періоду), перерахунку ряду статей витрат із застосуванням індексу цін, тарифів, ставок, а порівняння із доперебудовним періодом викликає необхідність враховувати і ряд інших факторів: соціальних, етнографічних, природних [2, с. 49].

Порівняння із кращим – із кращими методами роботи та показниками, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки – може здійснюватися як у межах підприємства, так і за його межами. Всередині підприємства порівнюються показники роботи кращих цехів, ділянок, відділів, найбільш передових робітників. Велике значення має економічний аналіз показників даного підприємства шліхом порівняння їх із показниками кращих підприємств даної системи, які працюють приблизно в однакових умовах, із показниками підприємств інших відомств (власників).

В економічному аналізі  показники підприємств досить часто  порівнюються із середніми показниками  виробничого об’єднання (концерн, акціонерне товариство, пайове товариство із обмеженою  відповідальністю тощо.), але й тут  повинні дотримуватися певні умови та вимоги. Якщо у зведеній ланці об’єднуються різні за своїм виробничим профілем підприємства, то середні показники повинні розраховуватися за кожною однорідною групою підприємств [2, с. 50].

Отже, на різних етапах аналізу  ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства використовуються різні технічні прийоми. При цьому немає ніяких нормативів щодо їх застосування, адже це залежить від мети аналізу, наявності па підприємстві інформаційного і технічною забезпечення, тому в реальному аналізі фінансової діяльності найчастіше комбінують різні технічні прийоми.

Формуючи систему показників оцінки ефективності діяльності суб'єктів  господарювання, доцільно дотримуватися  певних принципів, а саме [6, с. 454]:

• забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
• відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
• можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);
• виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Залежно від мети, періодичності  фінансового аналізу, його об'єкта та результатів доцільно використовувати комплекси аналітично-оціночних показників, зокрема показники оцінки, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості й стабільності, рентабельності, ділової активності тощо.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від доцільності та правильності вкладання фінансових ресурсів в активи. В процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура потерпають постійних змін. Характеристику про якісні зміни в структурі засобів та їх джерел можна отримати за допомогою вертикального та горизонтального аналізу звітності.

На цій стадії аналізу  формується уявлення про діяльність підприємства, виявляються зміни у складі його майна та джерелах, встановлюються взаємозв’язки різних показників. Із цією метою визначають співвідношення окремих статей активу і пасиву балансу, їх питому вагу у загальному підсумку (валюті) балансу, розраховують суми відхилень у структурі основних статей балансу у порівнянні із попереднім періодом.

Загальна сума зміни  валюти балансу розчленовується на складові, що дозволяє зробити попередні висновки про характер зсувів у складі активів, джерелах їх формування та взаємної обумовленості. Так, в процесі аналізу змін у складі довгострокових (поза обігових) та поточних (оборотних) засобів розглядаються у взаємозв’язку із змінами в зобов’язаннями підприємства [13, с. 35].

Особливу увагу приділяють вивченню стану, динаміки та структури  основних засобів, оскільки вони займають велику питому вагу у довгострокових активах підприємства. Для цього розраховуються наступні показники (табл. 1.2) [27, с. 285-286]:

Таблиця 1.2.

Показники аналізу стану, динаміки та структури основних засобів  підприємства

Назва та значення показника	Формула для розрахунку
1. Коефіцієнт оновлення  – характеризує ча стку нових фондів у загальній їх вартості на кінець року	Кон = вартість основних засобів, що надійшли / вар тість основних фондів на кінець періоду
2. Термін оновлення  основних фондів – ха рактеризує в середньому строк, протягом якого повністю оновлюються основні фо нди підприємства	Тон = вартість основних засобів на початок періоду / вартість основних фондів, що надійшли

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 1.2.

3. Коефіцієнт вибуття  – показує, яка час тина основних засобів, з якими підприємс тва почало діяльність у звітному періоді, вибула через старість та по іншим причи нам	Квиб = вартість основних фондів, що вибули / вар тість основних засобів на початок періоду
4. Коефіцієнт приросту  – показує, який відсоток у  вартості основних фондів на  по чаток періоду складає зміна величини осно вних фондів	Кпр = вартість приросту основних фондів (тобто вартість основних фондів, що надійшли, за мінусом вартості основних фондів, що вибули) / вартість основних фондів на початок періоду
5. Коефіцієнт зносу  – характеризує частку вартості основних коштів, яка списана на затрати у попередніх періодах	Кзн = сума зносу основних фондів / початкова вар тість основних фондів
6. Коефіцієнт придатності  – показує час тку основних  фондів, яка ще не списана на  затрати	Кприд = залишкова вартість основних фондів / поча ткова вартість основних фондів

 

Фінансовий добробут підприємства багато в чому залежить від притоку

грошових коштів, які  забезпечують покриття його зобов’язань. Відсутність мінімально необхідного запасу грошових коштів вказує на фінансові ускладнення. Надлишок грошових коштів свідчить про те, що підприємство несе збитки, пов’язані, по-перше, з інфляцією та знеціненням грошей і, по-друге, із упущеною можливістю їх вигідного розміщення та отримання додаткового доходу. У цьому зв’язку виникає необхідність проведення аналізу руху грошових коштів на підприємстві [13, с. 43].

Аналіз руху грошових коштів може здійснюватися двома  методами: прямим та непрямим.

При прямому методі надходження  грошових коштів від покупців та замовників відображаються в сумах, які реально надійшли у касу, на розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках. Грошові кошти, виплачені постачальникам, підрядникам, персоналу підприємства з каси, а також перераховані з розрахункового та інших рахунків у банках, відображаються в сумах, реально сплачених готівковими коштами та шляхом грошових перерахунків.

У склад річної бухгалтерської звітності входить форма №4 „Звіт  про рух грошових коштів ”, показники  якої розраховуються прямим методом. За допомогою інформації, що вона містить, можна проаналізувати потужність фінансових потоків підприємства (основні суми надходжень грошових коштів та платежів), оцінити структуру надходжень (визначити, яку частку в них складає виручка від продажу продукції, отримані аванси, суми, що надійшли у вигляді кредитів тощо), в також структуру платежів за основними їх видами.