Технологія соціального супроводу сім’ї, у якій існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківсько

Діагностичний рівень. На цьому етапі два варіанта діяльності соціального педагога: при добровільному зверненні клієнтів – оцінка ситуації та у разі потреби – організація консультації;

• психолого-педагогічна постановка цілей;
• повідомлення клієнта про час візиту;
• представлення себе (нагрудний знак, візитка);
• забезпечення особистої безпеки;
• повідомлення про мету візиту;
• час відвідин – 20–30 хвилин;
• підбиття підсумків. Якщо потрібно, разом з клієнтом скласти звіт [27, с. 53].

Груповий рівень роботи. Методи груповий реабілітації сімей, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: розмова, диспут, дискусія, рольова гра, тренінг.

Не менш важливим є рівень профілактичної та реабілітаційної роботи на рівні  громади. Мета общинної роботи – анімація, пожвавлення життєвого простору людей. Методи общинної роботи – лекції, дискусії, розмови, організація масових акцій. Одна із базових технологій соціальної педагогіки – це зв’язок з громадськістю, яка передбачає: виявлення потреб населення, залучення громадської уваги до соціальних проблем, стимулювання громадської добродійності, реклама благодійної діяльності деяких організацій.

Локалізація соціально-педагогічної общинної роботи зазвичай відбувається у мікрорайоні. Можливо залучення громадськості, волонтерського руху до вирішення як господарських і нових економічних, а й виховних, розвивають, соціокультурних завдань у межах допомоги такій сім’ї. У разі залучення суспільної думки, осуд, контроль із боку сусідів стають необхідні, якщо ресурс самих батьків опиняється недостатнім для проблем і задоволення потреб дітей та існує ризик їх передачі до спеціалізованих закладів [6, с. 85].

Організаційний рівень. Реалізація конкретної програми спеціалізованими соціальними службами (ЦСССДМ, НГО  і т.п.). Наприклад, на базі ЦСССДМ можна  було б реалізувати програму профілактики позбавлення батьківських прав та вилучення дітей до спеціалізованих закладів «Відповідальне батьківство».

Цілі програми :

• формування культури здорового способу життя сімей «групи ризику»;
• підвищення самооцінки сім’ї, адаптація в навколишньому суспільстві;

Завдання програми:

• зниження безробіття;
• створення умов для формування культури здорового способу життя сімей «групи ризику»;
• сприяння вирішенню соціальних проблем, розвитку соціальної активності сімей «групи ризику»;
• сприяння доступу сімей різним формам ефективного захисту, розгляду їх скарг і заяв.

Основні напрями:

• вдосконалення освітньої системи на користь кожної сім’ї;
• організація соціальної і медико-психолого-педагогічної підтримки сімей,
• забезпечення реальних заходів по захисту прав і законів і інтересів дитини зокрема і сімей «групи ризику» в цілому.

Очікувані результати:

• скорочення алкогольної залежності батьків;
• зниження рівня безробіття і бездоглядності;
• підвищення соціальної активності, зацікавленості сімей у своєму благополуччі.

Терміни реалізації програми – 2 роки.

Ця програма є продовженням заходів  державної політики, спрямованої  на поліпшення життя сімей «групи ризику». В школі соціально-педагогічна діяльність психологічної служби, учителів, класних керівників повинна бути спрямована на підтримку сімей «групи ризику». Адже в результаті послаблення інституту сім’ї, його дію на виховання дає зростання безпритульних і бездоглядних дітей [2, с. 113].

Ця програма проходитиме в два  етапи:

I етап  (2012 – 2012 н. р.) передбачає:

• вдосконалення нормативно - правової бази школи, спрямованих на захист і підтримку сімей «групи ризику»;
• організація роботи батьківських консультацій; організація роботи соціально-психологічної служби, взаємодія з Службою у справах дітей, службами ЦСССДМ і т.п.;
• створення диференційованої допомоги потребуючим сім’ям «групи ризику».

II етап (2013 – 2014 н.р.) передбачає:

• підготовка класних керівників з сім’ями «групи ризику»;
• контрольна діагностика сімей «групи ризику».
• аналіз і оцінка роботи з точки зору ефективності, внесення необхідних корективів;
• проведення заходів на базі ЗОШ щодо усунення цієї проблеми [37, с. 63]. (Див. Табл.2.3.1.)

Таблиця 2.3.1.

Заходи на базі ЗОШ

№ п.п.	Захід	Відповідальний
	Визначити категорії сімей по класах	Класні керівники, психологічна служба
	Створення соціального паспорта школи, класу	Кл. керівники та соціальний педагог
	Створення банку даних про усі  сім’ї, чиї діти навчаються в цій школі.	соціальний педагог
	Обстеження житлових умов	соціальний педагог
	Розробка бесід, консультацій, батьківських зборів, тренінгів на теми «проблеми сім’ї», «алкогольна залежність» і т.п.	соціальний педагог, психолог, класні керівники, адміністрація ЗОШ
	Співпраця із спеціалізованими соціальними  службами, службами у справах неповнолітніх, органами внутрішніх справ, органами  державної влади і місцевого самоврядування,  громадськими організаціями	соціальний педагог, класні керівники, адміністрація ЗОШ
	Проведення тренінгів, методичних семінарів з проблем сімей  в школі із запрошенням дітей  і батьків.	соціальний педагог, психолог

 

Таким чином, в ході роботи в два  етапи, сім’ю «групи ризику» можна адаптувати, поставити на вірний шлях. Якщо соціальний педагог в школі не буде один зацікавлений в її реалізації, а буде комплексна підтримка з боку адміністрації школи, соціальних служб та, в першу чергу, зацікавленість самих батьків та дітей, то ця програма повинна дати позитивні результати.

 

 

Висновки

 

1. Охарактеризувавши сім’ю, у якій існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування як об’єкт соціально-педагогічної роботи, ми прийшли до наступних висновків. Сім’я «групи ризику» – різновид сім’ї, яка не виконує достатньою мірою своїх функцій та схильна до дії негативних соціальних чинників, які призводять до ситуації позбавлення батьків батьківських прав та вилучення дитини з сім’ї. в таких сім’ях об’єктивно чи суб’єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім’ї характеризуються певними негативними проявами: батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень); з низьким морально-культурним рівнем батьків; неповні сім’ї; зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками; зовні благополучні сім’ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Ознаками неблагополуччя сім’ї та переходу її до «групи ризику» є: невиконання батьками обов’язків щодо виховання дітей та їх матеріального утримання, байдуже ставлення до здоров’я, фізичного, духовного та морального розвитку дітей, жорстоке поводження, фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство над неповнолітніми, зловживання батьками алкоголем, наркотиками, токсичними речовинами та їх аморальна поведінка в суспільстві, втягування неповнолітніх до протиправної діяльності, бродяжництва та жебракування, експлуатація дітей у різних проявах, створення житлово-побутових, санітарно-гігієнічних умов, які загрожують здоров’ю та життю неповнолітніх. Для подолання кризової ситуації необхідний комплексний підхід у відновленні функціональної повносправності сім’ї як в роботі з дитиною, так і з батьками,так і з їх соціальним оточенням.

2. Виявивши особливості соціально-педагогічної з сім’ями групи ризику, ми прийшли до таких висновків. Соціально-педагогічна робота з сім’єю «групи ризику» сьогодні є багатофункціональною діяльністю по соціальному захисту і підтримці, соціальному обслуговуванню сім’ї на державному рівні. Соціально-педагогічна робота з сім’єю «групи ризику» складається з ряду складових:  соціальний захист сім’ї (грошові виплати сім’ї на дітей у зв’язку з народженням, вихованням дітей; трудові, податкові, житлові, кредитові, медичні і інші пільги сім’ям з дітьми, батькам і дітям; юридичне, медичне, психолого-педагогічне і економічне консультування, батьківський всеобуч, науково-практичні конференції і конгреси;державні, регіональні, цільові і соціальні програми); соціальна підтримка сім’ї «групи ризику»; соціальне обслуговування сім’ї «групи ризику» (надання соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведенню соціальної адаптації і реабілітації такої сім’ї в цілому, та кожного її члена зокрема). Основними завданнями соціально-педагогічної роботи з досліджуваною категорією сімей в системі соціальних служб є: виявлення причин і чинників соціального неблагополуччя конкретних сімей і їх потреби в соціальній допомозі; визначення і надання конкретних видів і форм соціально-економічних, соціально-психологічних, соціально-педагогічних та інших соціальних послуг сім’ям, що потребують соціальної допомоги; підтримка сімей в рішенні проблем їх самозабезпечення, реалізації власних можливостей по подоланню складних життєвих ситуацій; соціальний патронаж сімей, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; аналіз рівня соціального обслуговування підготовки пропозицій по розвитку сфери соціальних послуг. Таким чином, допомога сім’ям виявляється системно і у великому об’ємі. Незважаючи на усі зусилля державних і недержавних організацій в допомозі «кризовим» сім’ям, проблеми внутрішньосімейних стосунків і збереження цінності сім’ї, її функціональної повносправності та максимально можливого подолання явища соціального сирітства залишаються актуальними.

3. Визначивши ключові форми, методи та технологічні аспекти соціального супроводу сімей, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можемо узагальнити наступне. У світовій практиці відпрацьовані такі напрями та форми: розміщення дітей із девіантною поведінкою та сиріт у прийомних сім’ях; нормалізація дітей, які мають функціональні обмеження у фізичному та розумовому розвитку, в біологічних та прийомних сім’ях; громадська підтримка сімей; усвідомлене батьківство; укріплення сімей, що переживають кризу; організація груп само- та взаємопідтримки і допомоги, діяльність фахівців із сімейної просвіти; формування тендерної рівності, захист жіночих, дитячих прав у сім’ї та суспільстві; запобігання і боротьба з насильством у родині;  запобігання та боротьба з наркоманією, курінням, алкоголізмом, проституцією в родині; навчання членів сім’ї поведінці у кризових ситуаціях (підтримка тяжкохворих, догляд за ними, спілкування з ними та найближчим оточенням, перебування члена сім’ї під слідством та у в’язниці тощо); підтримка сім’ї в кризових ситуаціях (смерть члена сім’ї, вихід дитини з сім’ї, випадки насильства в сім’ї, вимушена зміна місця проживання, втрата роботи членами сім’ї, народження дитини з особливими потребами); адаптація сімей у новому середовищі; забезпечення умов для поєднання праці з сімейними обов’язками і з життєвими інтересами людини; планування сім’ї, профілактика ранніх та небажаних вагітностей через статеве виховання; об’єднання поколінь (непрацюючих пенсіонерів і молодих активних, але з недостатньою освітою і досвідом молодих осіб). Технологія роботи соціального педагога з сім’ями, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування включає рівні: профілактичний; діагностичний; реабілітаційний. Один зі шляхів поліпшення кризового стану досліджуваної категорії сімей – розробка таких спеціальних програм соціально-педагогічної освіти і просвіти батьків, які б сприяли повноцінному функціонуванню сім’ї та запобіганню проблем у дітей і батьків. Якщо соціальний педагог в школі не буде один зацікавлений в її реалізації, а буде комплексна підтримка з боку адміністрації школи, соціальних служб та, в першу чергу, зацікавленість самих батьків та дітей, то ця програма повинна дати позитивні результати. Раннє виявлення сімей «групи ризику» і своєчасна допомога ним, а також цілеспрямована робота з неблагополуччям з покоління в покоління, є найефективнішими методами профілактики сімейного неблагополуччя.

 

Список використаних джерел:

 

1. Аметова Є. Р. Про значення сім’ї у формуванні особистості дитини / С. Р. Аметова // Педагогіка і психологія. – 2006. – № 2. – С. 36 – 43.
2. Антонов А. И. Социология семьи / А. И. Антонов, В. М. Медков. – М. : Прогресс, 1998. – 388 с.
3. Антонян Ю. М. Социальная профилактика правонарушений: советы, рекомендации / Ю. М. Антонян. – М. : Высшая школа, 1990. – 306 с.
4. Афанасьева Т. М. Семья: Учебное пособие / Т. М. Афанасьева. – М. : Просвещение, 1988. – 285 с.
5. Баженов. В. Г. Воспитание педагогически запущених подростков / В. Г. Баженов. – К. : Днипро, 1986. – 281 с.
6. Безпалько О. В. Соціальна робота у громаді / О. В. Безпалько. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
7. Беличева С. А. Превентивная практика и социальная работа с детьми и семьями группы риска / С. А. Беличева // Профессиональная библиотека работника социальной службы. – 2001. – №2. – С.34 – 39.
8. Бессонова Т. П. Особенности развития ребенка в неблагополучной семье / Т. П. Бессонова // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 1. – С. 39 – 42.
9. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи : Записки детского психиатра / М. И. Буянов. – М. : Просвещение, 1988. – 236 с.
10. Волинець  Л. С.  Соціальні проблеми дитинства в сучасній Україні / Л. С. Волинець // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 3 – С. 34 – 38.
11. Волинець Л. С. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування / Л. С. Волинець, Н. М. Комарова, І. В. Пєш. – К. : «Академвидав», 1998. – 120 с.
12. Голод И. С. Состояние и перспективы развития семьи / И. С. Голод, А. А. Клецин. – СПб. : Питер, 1994. – 210 с.
13. Гончарова Т. В. Неблагополучні сім'ї та робота з ними / / Т. В Гончарова. – К. : Народна освіта. – 2002. – № 6 – С. 12.
14. Грига І. М. Соціальні служби - родині: Розвиток нових підходів в Україні / І. М. Грига, Т. В. Семигіна. – К. : УДЦССДМ, 2002. – 128 с.
15. Захист і забезпечення прав дітей: тематична Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2009 року. – К. : Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2010. – 160 с.
16. Зиядова Д. М. Почему подросток совершает преступление? / Д. М. Зиядова // Воспитание школьников. – 2002. – №8. – С.17 – 21.
17. Зюбин Л. М. Учебно-воспитательная работа с трудными учащимися / Л. М. Зюбин. – М. : Просвещение, 1992. – 204 с.
18. Карпова Г. А. Педагогическое изучение семьи / Г. А. Карпова // Классный руководитель. – 2005. – № 5. – С. 87 – 98.
19. Коваль  Л. Г. Соціальна педагогіка/соціальна робота: Навчальний посібник / Л. Г. Коваль, І. Д. Звєрєва, С. Р.  Хлєбік. –  К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
20. Кравченко Т. В. «Життєві сценарії» сім’ї та їхній вплив на соціальний розвиток особистості / Т. В. Кравченко // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 1– 2. – С. 61 – 67.
21. Крюкова Т. Л. Психология семьи: семейный стресс и совладающее поведение / Т. Л. Крюкова, Е. В. Куфтяк, М. В. Сапоровская. – Кострома: КГУ, 2004. – 245 с.
22. Куликова Т. А. Семейная педагогика и домашнее воспитание / Т. А. Куликова. –  М. : Аспект Пресс, 2000.  – 232 с.
23. Лодкина Т.И. Социальный педагог приходит в семью / Т.И. Лодкина // Воспитание школьника. – 1996. – № 5. – С.35 – 38.
24. Макійчук Т. П. Забезпечення соціальної підтримки дітей, які не мають належного батьківського піклування, до надання їм юридичного статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування / Т. П. Макійчук // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 9 – С.107 – 112.
25. Методичні рекомендації щодо розробки обласних програм подолання проблем соціального сирітства: Практичний посібник. – К. : Четверта хвиля, 2006. – 76. – 115 с.
26. Москаленко В. В. Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування / В. В. Москаленко. – К. : Фенікс, 2005. – 664 с.
27. Мосьпан М. Робота з педагогічно занедбаними підлітками / М. Мосьпан // Психолог. – 2004. – №10 – 11. – С. 52 – 56.
28. Оржеховська В. М. Соціально-педагогічні проблеми девіантної поведінки неповнолітніх у сучасних умовах / В. М. Оржеховська // Педагогіка і психологія. – 1995. – №4. – С. 39 – 42.
29. Пальчевський С. С. Соціальна педагогіка / С. С. Пальчевський. – К. : Либідь, 2005. – 454 с.
30. Постовий В. Г. Сучасна сім’я і її педагогіка / В. Г. Постовий. – К. : Освіта,  1994. – 63 с.
31. Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності : Указ Президента України від 28 січня 2000 року № 113  //  Офіційний вісник. – 2000. – № 56. – С. 30.
32. Святненко Г.В. Батьки і діти : соціальне самопочуття дітей в українських сім’ях / Г. В. Святненко, Л. С. Волинець, Є. М. Луценко та ін. – К. : Логос, 2000. –  92 с.
33. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии / Г. К. Селевко. –  М. : Народное образование, 1998. – 256 с.
34. Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування : Навч. Посібник / В. А. Семиченко. – К. : Веселка, 1998. – 210 с.
35. Спицын Н. П. Работа классного руководителя с трудными семьями / Н. П. Спицын // Классный руководитель. – 1999. – №2. – С.83 – 85.
36. Столин В. В. Семейные трудности: какие и почему? Задание для самоанализа / В. В. Столин, А. Г. Шмелёв // Семья и школа. – 1985. – № 3. – С. 18 – 21.
37. Толстоухова С. В. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді : Методичний посібник / С.В. Толстоухова,          О. О. Яременко, О. В. Вакуленко та ін. – К. : ДЦССМ, 2003. – 88 с.
38. Трубавіна І. М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім’єю: Навчальниий посібник / І. М. Трубавіна. – К. : ДЦССМ, 2002. – 308 с.
39. Шеляг Т. В. Современная семья и социальная работа / Т. В. Шеляг . – М. : СТИ, 1999. –  244 с.
40. Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений / Л. Б. Шнейдер – М. : Аспект-Пресс, 2000. – 512 с.
41. Smith George Patrick Family values and the new society : dilemmas of the 21st century. – Westport, Conn. : Praeger, 1998. – 285 p. – Режим доступу : http://casel.org/wp-content/uploads/Family-Brief_20111.pdf. – Назва з екрану.
42. Taudin James Jr. Child Neglect: A Guide for Intervention / J. Taudin. – Washington, DC: U.S. Departament of Health and Human services, 1995. – 84 p. – Режим доступу : http://www.hawaii.edu/hivandaids/Child%20Neglect% 20%20%20A%20Guide%20for%20Intervention.pdf. – Назва з екрану.