Технологія соціальної роботи з формування навичок відповідального батьківства в навчально-виховних закладах

Проведення будь-якої консультації, у тому числі й консультації з питань усвідомленого батьківства, вимагає дотримання наступних принципів:

Доцільність та цілеспрямованість - консультація повинна мати конкретну мету, вирішувати строго визначені завдання, проблему. В рамках формування усвідомленого батьківства - це вироблення конкретних знань та поведінкових навичок усвідомленого батьківства.

Добровільність та ненав’язливість - молоді батьки мають право в будь-який час відмовитися від допомоги консультанта. Ефективність консультації визначається цінністю ідей усвідомленого батьківства, а не статусом консультанта.

Методична грамотність та компетентність - ядром технології консультування є встановлення довірливих стосунків консультанта та того, хто консультується. Консультант повинен мати широку ерудицію та бути компетентним у питаннях формування усвідомленого батьківства молоді, вміти методично правильно, переконливо вести консультацію, що вимагає спеціальної підготовки та навчання [18, c. 139].

Консультування як технологічний процес також має свій алгоритм, який має декілька етапів, кожен з яких спрямований на вирішення конкретного завдання та досягнення визначеної мети з формування відповідального батьківства: вияв причин, що спонукали клієнта звернутися за консультацією; аналіз, оцінка і діагностика проблеми, ситуації клієнта; формулювання проблеми і визначення цілей консультації; встановлення стратегії і плану дій; здійснення відповідних дій; оцінка результатів консультації і висновки [22, c. 56].

У практиці соціальної роботи зустрічається і широко використовується декілька типів консультування, які можуть входити до технологічного комплексу з формування відповідального батьківства молоді в діяльності територіальної громади: загальне консультування молоді з питань відповідального батьківства спеціалістами соціальної роботи; спеціальне консультування молоді з питань відповідального батьківства за направленням соціальних педагогів, працівників спеціалістами медичних, психологічних, педагогічних, юридичних та ін. служб чи закладів; навчальне консультування з питань технології формування усвідомленого батьківства молоді спеціалістів служб і організацій соціального спрямування територіальної громади. Воно включає роботу з персоналом, роз'яснення змісту законів, соціальної політики, програм, технологій, процедур, спрямованих на формування відповідального батьківства молоді в територіальній громаді; договірне консультування спеціалістами соціальних організацій з різних організаційних, професійних і інших питань.

Таким чином, технологія соціального консультування також є однією з ефективних та найбільш використовуваних технологій формування відповідального батьківства, але як нами зазначалося раніше, для більшої ефективності процесу формування відповідального батьківства молоді необхідно використовувати комплексну програму, до якої будуть входити такі технології соціальної роботи, як: соціально-просвітницький тренінг, технологія соціальної терапії та соціальне консультування.

2.3. Соціально – просвітницький тренінг як практична технологія формування навичок відповідального батьківства

Однією з можливих варіантів системного формування навичок відповідального батьківства може виступати соціально – просвітницький тренінг, який визначають як "…запланований навчальний процес, що спрямований на надання знань, удосконалення навичок, які вже є, та придбання нових на основі власного досвіду та знань з метою зміни поведінки" [25, с 23].

Мілютіна К.Л. основною метою тренінгу вважає навчити конкретних навичок і вмінь, він стає частиною процесу навчання або професійної адаптації. Тренінг має свої переваги: активність групи; поєднання інформації та емоційного ставлення до неї; підвищення рівня мотивації; здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень та практична перевірка та закріплення отриманих знань [26, c.19].

Планування тренінгу можна розпочати тільки тоді, коли буде затверджена мета та його завдання. В залежності від кожного конкретного завдання підбираються відповідні вправи. В залежності від складності теми, яку потрібно висвітлити потрібно вирішити скільки часу потрібно для тренінгових занять.

Якщо в тренінгу наявна тема, яка потребує певного інтелектуального чи емоційного напруження, то такі вправи необхідно розглядати у середині занять, а на початку і в кінці потрібно застосовувати легші рухові та ігрові вправи. Тренінг – організаційна інтерактивна форма навчально-виховного процесу, яка спирається на досвід і знання її учасників; запланований процес, призначений поповнити навички та знання учасників і перевірити їхнє ставлення, ідеї, поведінку з метою зміни та оновлення [27, c.21].

Соціально-просвітницький тренінг – спрямований на розгляд конкретної теми, зміст якої потрібно засвоїти, і набуття таких умінь і навичок: комунікативних навичок прийняття рішень, навичок зміни стратегії поведінки, які допомагають людині гнучно реагувати в будь-якій ситуації, краще пристосовуватися до оточення, швидше знаходити вихід зі складних ситуацій, реалізовувати свої плани і досягати мети [27, c.23].

Соціально-просвітницький тренінг - це запланований процес, призначений надати або поновити знання та навички і перевірити ставлення до проблеми, ідеї, поведінку з метою їхньої зміни чи оновлення

Тренінг - це:

• ефективна форма роботи для засвоєння знань;

• інструмент для формування умінь і навичок;

• спілкування в довірчій атмосфері і неформальній обстановці;

• пізнання себе і навколишнього світу [15, c. 239].

Специфічними рисами тренінгу є:

- дотримання певних принципів  групової роботи;

- наявність більш-менш постійної групи, що періодично збираються на зустрічі чи працюють безперервно протягом двох-п'яти днів;

- певна просторова організація (частіше за все - робота у зручному  ізольованому приміщенні, де учасники  переважну частину часу сидять  у колі);

- використання активних та інтерактивних методів роботи;

- об'єктивація суб'єктивних почуттів, емоцій, думок, знань учасників групи  стосовно подій, які відбуваються  в групі, вербалізована рефлексія.

Тренінги бувають різних видів: комунікативні, особистісного росту, соціально-педагогічні, соціально-просвітницькі тощо.

Соціально-просвітницькийтренінг розрахований на:

• надання інформації;

• оволодіння знаннями;

• формування умінь, знань і навичок, які сприятимуть усвідомленому вибору варіантів поведінки;

• розвиток установок, усвідомлення потреб і мотивів;

• підготовку фахівців, навчання спеціалістів, які працюють з молоддю у сфері освіти, інформаційних технологій тощо, а також підлітків-інструкторів.

Просвітницький тренінг розвиває комунікативні навички, в процесі його проведення порушуються проблеми відповідальної поведінки. Але головною функцією такого тренінгу є інформування [27, c. 23].

Класифікація компонентів тренінгу проводиться на основі схеми педагогічної взаємодії (запропонована директором Міждисциплінарного центру дидактики вищої школи Білефельдського університету В.-Д. Веблер). [15; с 17]. Тренінговий процес реалізується в межах шести основних, тісно пов'язаних між собою компонентів.

1. Мета. Метою просвітницького тренінгу є підвищення рівня інформованості щодо проблеми; зміна ставлення до проблеми; формування позитивної мотивації; вироблення та розвиток навичок адаптивної поведінки.

2. Учасники. Визначається цільова група, на яку спрямований тренінг. Саме від складу цільової групи і залежить зміст тренінгу, відповідно до якого підбираються й методи тренінгу.

3. Зміст. Зміст тренінгу визначається із заявленої мети цільової групи.

4. Методи. У контексті цієї вправи метод навчання - це обмежений рамковими умовами спосіб реалізації мети тренінгу через роботу суб'єктів освітньої діяльності (учасників і педагога-тренера).

5. Рамкові умови. При організації, проведенні тренінгу важливе значення мають різні деталі, що не належать до визначених елементів шестикутника, однак можуть серйозно вплинути на ефективність навчання, наприклад: стан приміщення, у якому проводиться тренінг, забезпеченість усіма необхідними матеріалами для проведення тренінгу, час початку тренінгу, його тривалість тощо.

6. Педагог-тренер. Від умінь педагога-тренера, його кваліфікації багато в чому залежить успіх тренінгу і подальшої діяльності його учасників [27,c.23].

Початок тренінгу включає в себе вступ і три етапи (у деяких джерелах ці етапи мають назву структурних вправ, тому що вони структурують тренінговий процес і є обов'язковими для проведення кожного тренінгу) [25,c. 39].

Вступ (5 % часу). Коротке повідомлення про мету і завдання тренінгу.

1-й етап Знайомство (5 % часу). Відбувається знайомство учасників тренінгу.

2-й етап Прийняття правил  роботи групи (5 % часу). Етап народження групи, коли вона приймає на себе зобов'язання і готова їх виконувати.

3-й етап Очікування учасників  тренінгу (3 % часу). На цьому етапі учасники висловлюють свої очікування від тренінгу. Дуже важливо, щоб кожен учасник висловив свої очікування вголос.

Основна частина тренінгу обумовлена завданнями та змістом тренінгу і складається з чотирьох етапів.

4-й етап Оцінка рівня інформованості  учасників (5- 10 % часу). Щоб не повторювати добре відому учасникам інформацію, тренер має з'ясувати, що вони знають стосовно проблеми. Для цього він може задавати групі запитання, використовувати анкети, вікторини. Ще один спосіб дізнатися І про пробіли в знаннях учасників - запропонувати їм написати анонімно на аркуші паперу запитання тренеру з теми 1 тренінгу. Відповіді на ці запитання учасників можуть скласти основний обсяг інформаційного блоку.

5-й етап Актуалізація проблеми (10-30 % часу). Цей етап проходить червоною ниткою через весь тренінг. Тренер може використовувати його для того, щоб збуджувати в учасників інтерес до проблеми, формувати у них мотивацію до зміни поводження, а також для того, щоб вони усвідомили проблему як вагому.

Завдання цього етапу - зробити проблему актуальною для кожного учасника. Етап можна провести:

- за допомогою запитань: «Що  для вас значить...», «Що ви почуваєте, коли чуєте слово...», «Ви чи ваші знайомі стикалися з...», «Що ви почували, коли...» та ін.;

- доручивши учасникам, виконуючи  завдання парами, розповісти якусь  історію, що відбулася з ними  чи їхніми знайомими, пов'язану  з темою тренінгу, та поділитися враженнями, що виникали у них під час розповіді;

- за допомогою ігор і групових  вправ.

6-й етап Інформаційний блок (20-40 % часу). Інформаційний блок треба розбити на кілька логічно завершених частин, розподілених по всьому тренінгу. Задача тренера так викласти інформацію, щоб її було почуто і усвідомлено. Крім красномовства, тренер має використовувати наочні матеріали, дискусії, рольові ігри.

7-й етап Набуття практичних  навичок (20- 60 % часу). Метою соціально-просвітницьких тренінгів є формування в учасників таких навичок: комунікативних, апрацьовуються під час усього тренінгу за допомогою спеціальних ігор і вправ; навичок прийняття рішень, для розвитку цих навичок тренер може використовувати: «мозкові штурми»; обговорення однієї проблеми всією групою; ігри, спрямовані на усвідомлення та вирішення проблеми; алгоритм прийняття рішення; навичок зміни стратегії поводження. Ця навичка допомагає людині:

- гнучко реагувати в будь-якій  ситуації;

- краще пристосовуватися до  оточення;

- швидше знаходити вихід із складних ситуацій;

- реалізовувати свої плани і  досягати мети.

Для того, щоб людина могла знайти стратегію поводження, вона має знати про наявність інших стратегій. Ця навичка відпрацьовується учасниками при використанні в тренінгу рольових ігор.

Необхідно знати, що інформаційний блок етапи актуалізації і вироблення навичок мають досить гнучку структуру. У них не має чітких часових рамок і обов’язкового порядку.

Заключна частина тренінгу.

8-й етап завершення роботи. Отримання  зворотного зв’язку (5 % часу). Завдання цього етапу: підвести підсумки тренінгу; з'ясувати, чи справдилися очікування учасників; оцінити зміну їхнього рівня інформованості.

Усі соціально-просвітницькі тренінги складаються з одних і тих самих етапів. Але об'ємне співвідношення цих етапів у кожному окремому тренінгу може бути різним.

Це залежить від:

- цілей тренінгу (якщо це тільки  інформаційний тренінг, то етап  формування практичних навичок  може бути дуже скороченим);

- цільової групи (чим молодша  цільова група, тим більше використовується ігор-розминок, ігор, спрямованих назгуртування групи, і тим меншим є інформаційний блок);

- тривалості тренінгу;

- рівня підготовленості групи (якщо  група добре інформована, більше  часу можна присвятити формуванню  навичок і обговоренню соціальних явищ) [25, c. 40-48].

Ключові елементи організації тренінгу:

- ідеальна кількість учасників групи — близько 15 осіб, але може коливатись від 10 до 20 учасників. При значному збільшенні групи затягується проведення всіх вправ, при значному зменшенні — не створюється належна атмосфера;