Проблема працевлаштування, погляди на зайнятість та вибір майбутньої професії серед молоді

На основі досліджень Кравченко В.Л. виявлено такі новітні тенденції формування і розвитку молодіжного сегменту ринку праці України. [5, 201–202]

На рівні  реального ринку праці:

• спостерігається падіння попиту на послуги праці молоді внаслідок структурної кризи економіки та тривалого падіння рівня суспільного виробництва. На тлі загальноукраїнського скорочення попиту на робочу силу (на 41,3% за 2000–2007 рр.) попит на послуги праці молоді скорочувався більш високими темпами (на 64% за той самий період);
• відбувається інтенсивне зростання чисельності незайнятих та безробітних серед молоді. За період 2000–2007 рр. чисельність офіційно зареєстрованої безробітної молоді зросла втричі (відповідно з 118,7 тис. осіб до 358,8 тис. осіб). Крім того, майже 20% безробітної молоді – це випускники загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації. При цьому, державна служба зайнятості працевлаштовує близько 32% випускників навчальних закладів, решта влаштовується самостійно, проходить перекваліфікацію чи поповнює ряди добровільно безробітних;
• зменшуються обсяги і рівень зайнятості молоді в галузях економіки. За період 2000–2007 рр. загальна чисельність молоді, зайнятої в усіх сферах економічної діяльності, зменшилась з 2547,0 тис. осіб у 2000 р. до 2389,8 тис. осіб у 2007 р., або на 6,2%. Ці зміни супроводжувались істотною трансформацією галузевої структури зайнятості молоді;
• поглиблюється диспропорція між пропозицією робочої сили з боку осіб у віці 15–28 років та попитом на неї. Протягом 2000–2007 рр. у межах молодіжного сегменту ринку праці значення коефіцієнту навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) збільшилось у 15,5 разів і на початок 2007 р. становило 31 особу (для національного ринку праці значення аналогічного показника становило 24 особи).

На рівні потенційного ринку праці:

• на тлі істотного зниження попиту на послуги навчання в галузі промисловості, будівництва та сільського господарства зберігається стійка тенденція до збільшення чисельності бажаючих отримувати економічну, юридичну та медичну освіту. В умовах загострення невідповідності професійно-кваліфікаційної структури молодих працівників сучасним запитам економіки такі зрушення не сприятимуть формуванню збалансованого ринку праці.

2.1 Перспективи розвитку молодіжного працевлаштування України в контексті завдань сучасної соціально-економічної політики держави

Формування структурно цілісного, оптимально інтегрованого в існуючий соціально-економічний простір молодіжного  простору ринку праці вимагає:

1. посилення державного регулювання потенційної складової молодіжної частини ринку праці (в частині формування кваліфікаційно-освітньої структури робочої сили молоді) та на етапі залучення молоді до продуктивної трудової діяльності. Необхідно посилити державне регулювання ринку освітніх послуг щодо підготовки молодих фахівців диференційовано за галузями знань; в його компетенції мають бути введені прогнозування попиту на робочу силу молоді у розрізі професій та планування кваліфікаційно-освітньої структури її пропозиції;
2. розширення сфери дії ринкових регуляторів у межах реальної складової молодіжного працевлаштування, яке дасть змогу сформувати необхідний механізм мотивації до продуктивної праці та професійної мобільності. Державне регулювання повинно сприяти обмеженню молодіжної зайнятості у неформальному секторі економіки, а також попередженню дискримінації молоді на ринку праці та зростанню її безробіття;
3. стратегічного планування напрямів розвитку молодіжного сегменту ринку праці з метою розв’язання найбільш гострих соціально-економічних проблем його формування на трудодепресивних територіях, у межах вільних економічних зон, на територіях пріоритетного розвитку;
4. гармонійного поєднання державного управління і місцевого самоврядування з метою узгодження національних і територіальних пріоритетів розвитку молодіжного ринку праці. Органам місцевого самоврядування необхідно надати більше повноважень у розв'язанні таких проблем, як: розвиток інфраструктури ринку праці; стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць; стимулювання молодіжного підприємництва; забезпечення активної взаємодії наукових центрів з обласними державними адміністраціями в розробці стратегії розвитку молодіжних сегментів регіональних ринків праці. [23, 67]

Пріоритетами державного регулювання  молодіжної зайнятості та працевлаштування регіональних ринків праці України  є:

• розширення їхньої місткості за рахунок галузей, що складають основу інноваційного зростання цих територій;
• зниження внутрішньорегіональної диференціації основних показників розвитку цього сегменту;
• подолання застійних явищ на ринку праці та оптимізація галузевої структури молодіжної зайнятості;
• розширення сфери молодіжної зайнятості поза межами базових галузей економіки та створення належних умов для ефективної реалізації трудового потенціалу молоді.

В дослідженнях Кравченко В.Л. здійснено прогнозну оцінку особливостей розвитку молодіжного сегменту національного ринку праці за трьома сценаріями. [5, 203] За оптимістичним варіантом прогнозу до 2010 р. очікується зростання попиту на робочу силу молоді на 53,5%; загальної чисельності молоді, зайнятої у галузях економіки, – на 24,7%. Активізація зрушень у галузевій структурі зайнятості молоді, підвищення частки сфери послуг та зменшення частки промисловості і сільського господарства зумовлять зниження коефіцієнту навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію) у 3,4 рази за 2003–2010 рр. За інерційним сценарієм розвитку подій очікується збереження тенденцій, що склалися у ретроспективному періоді. За песимістичним варіантом прогнозу протягом 2003–2010 рр. попит на послуги праці молоді, який формуватиметься в офіційному секторі економіки, зросте лише на 18,0%, а чисельність молоді, зайнятої у галузях офіційної економіки, – на 6,5%.

Активізація структурних трансформацій  є однією з важливих передумов  забезпечення позитивних тенденцій  у сфері формування і розвитку сфери праці для молоді. Особливо важливою є трансформація територіально-галузевої  структури зайнятості в межах  цієї сфери національного ринку  праці на основі поглиблення спеціалізації  кожного з регіонів України у  загальноукраїнському поділі праці.

Формування молодіжної частини  національного ринку праці повинно  базуватися на концепції, яка передбачає розширення сфери продуктивної зайнятості на основі модернізації робочих місць, забезпечення активної мотивації молоді до підприємницької діяльності, а також високого рівня її конкурентоспроможності на ринку праці.

Необхідно посилити функції державного регулювання процесів трансформації територіально-галузевої структури молодіжного сегменту ринку праці на основі підтримки його оптимальної місткості та посилення соціальних гарантій зайнятості молоді, а також функції органів місцевого самоврядування у реалізації завдань ефективного використання праці молоді через розгалуження інфраструктури ринку праці, стимулювання роботодавців до працевлаштування молоді на продуктивні робочі місця шляхом надання їм пільгових кредитів, дотацій.

Перспективний розвиток молодіжної сфери  ринку праці України має ґрунтуватися на стратегії забезпечення високого рівня конкурентоспроможності робочої  сили молоді на національному ринку  праці, реалізація комплексу заходів  якої забезпечуватиме збалансоване функціонування цього сегменту, а  також його ефективну інтеграцію у соціально-економічний простір.

2.2 Психологічний фундамент вибору професії.  

В умовах ринкової економіки, коли право на працю реалізується не через соціальні гарантії, а через особисту ініціативу, проблема зайнятості молоді набуває особливої гостроти. Ефективним шляхом її вирішення є опанування професією, яка б постійно мала попит на ринку праці. Однак, як її обрати, мало хто знає. Як свідчать опитування, значна частина випускників середніх загальноосвітніх закладів не має визначених професійних намірів, як і усвідомлення необхідності серйозного підходу до справи вибору професії, визначення способів опанування нею. А це не проста справа. Прийняттям виваженого рішення треба дати відповідь на виклики, які генерує уже доволі жорстко конкурентний національний ринок праці, що, до того ж, прискорено інтегрується в загальносвітовий. Звичайній людині, навіть дорослій, не кажучи вже про ту, яка тільки-но прощається з дитинством, правильно, без допомоги спеціалістів зробити вибір дуже важко. Мета нашої статті — переконати молодь та батьків зважати на закони ринку, привернути увагу до проблеми суспільно-трудової спеціалізації за допомогою, по-перше, активного пізнання світу професій, а по-друге, — самооцінки можливостей щодо участі в тому чи іншому. Інтереси сучасної людини надзвичайно різноманітні. Вони генеруються насамперед навколо біологічних потреб та індивідуальних інтелектуально-психологічних особливостей. І перших, і других надзвичайно багато, тому кожна людина, набуваючи самостійності на певному етапі свого розвитку, перебуває у стані невизначеності, непевності, які є рідними сестрами страху перед майбутнім. Особливо гостро таке світовідчуття переживає молодь, що закінчує середній загальноосвітній заклад, досягає працездатного віку і набуває повноцінних прав самостійно приймати і впроваджувати в життя доленосні рішення. У такому стані людина найподатливіша до сторонніх впливів. У цьому криється небезпека неправильно визначити орієнтири у спрямуванні своїх дій. Такий стан у молодих людей типовий в усьому світі. Основним елементом механізму виходу із нього є можливість здійснювати акт вибору.

Пізнай себе: психологічний фундамент вибору

Будь-яка професія вимагає  так званих «професійно важливих якостей». Наприклад, для коректора важлива увага, для художника — образне мислення тощо. Кожна людина від народження за генетичним механізмом спадковості наділена хистом до тієї чи іншої діяльності. Хист поєднаний з інтересом до певної діяльності. Якщо в діяльності здібності будуть повною мірою реалізовані, є максимальні шанси досягнути найбільшого успіху.

Об'єктивні передумови правильного вибору містяться в  самій людині. Вони обумовлені її знаннями, навичками, бажаннями, широтою світогляду. Завдання полягає в правильному  оцінюванні особистісного потенціалу на основі чітко сформулюваної мети своєї життєдіяльності.

Першим кроком є самовизначення відповідно до психофізіологічних особливостей молодої людини і специфіки майбутньої професійної діяльності. Дуже важливо при виборі професії враховувати і деякі основні психологічні властивості характеру. Психологи виділяють три типи психічної діяльності людини: екстраверти, інтроверти, амбаверти. Для екстравертів характерне прагнення до спілкування з людьми, контактність, комунікабельність. Особам з таким характером краще обрати професію, що вимагає постійного контакту з людьми (педагог, стюард, прес-секретар, гід-перекладач).

Для інтровертів більш  характерна зосередженість, здатність до міркувань, повільне пристосовування до нових умов, нових людей тощо. Для інтровертів більше підійдуть професії, що вимагають індивідуальної роботи (пілот, налагоджувальник верстатів, слюсар з ремонту устаткування, економіст, програміст, математик, ювелір тощо).

Оцінювати свої професійні можливості повинен кожен індивід самостійно, не відволікаючись на суспільні міфи, очікування інших людей, соціальні страхи, навіювання, наслідування. Необхідно розібратися у своїх потребах, інтересах, мотивах, схильностях, пріоритетах, прийняти їх як очевидність, правильно оцінити з позиції реалізації, перспективності, усталеності. Як переконує приклад багатьох успішних у досягненні професійних вершин людей, саме такий підхід до вибору професії є найбільш ефективним.

На закінчення опису  психологічного аспекту вирішення проблеми вибору професії не завадить наголосити, що природні задатки людини мають величезну пластичність, значний потенціал для розвитку. Але водночас слід мати на увазі, що вони навіть з примноженими знаннями і навичками не безмежні в практичному застосуванні, особливо в тій частині, що пов'язана з фізичним станом, індивідуальними функціональними можливостями особи.

Чим глибші знання про  професії — тим менша ймовірність  помилки при виборі. З цією метою потрібно використовувати як інформацію з довідкової літератури, так і судження авторитетних, компетентних людей.

Об'єктивні  орієнтири професійної ідентифікації

Вибір професії відбувається в конкретному життєвому просторі особи, з його господарською системою. Виробничо-технологічна і соціальна структури продуктивних сил суспільства, що склались у певний історичний період, жорстко обумовлюють потребу в кадрах у суворих пропорціях за професіями та за рівнями кваліфікації. Так, попит на робочу силу залежить від попиту на товари і послуги, які виробляють підприємства відповідного типу, рівня їхньої технічної оснащеності, інтенсивності та продуктивності праці, форм і методів організації виробництва, економічної кон'юнктури.