Гендерна соц-пед робота з молодою сімєю

Виділяють чотири соціально-педагогічні умови, які необхідні для формування відповідального ставлення до батьківства у молодого подружжя [18, с. 269].

Перша умова передбачає взаємодію між фахівцями державних і громадських організацій, соціальних та медичних закладів у процесі формування відповідального ставлення до батьківства у молодого подружжя.

Друга умова – урахування специфіки організації  навчання молодого подружжів як дорослої категорії. Виокремлення даної умови обумовлено віковими особливостями молодого подружжя, пов’язаними з їх фізіологічними та соціальними змінами (створення власної сім'ї, переїзд від батьків, народження дітей тощо), які впливають на формування відповідального ставлення до батьківства.

Третя соціально-педагогічна умова формулюється як відповідність змісту програми формування сутнісними та структурним характеристикам відповідального ставлення до батьківства. Розкриття цієї умови формування відповідального ставлення до батьківства в молодого подружжя включало розроблення програми формування відповідно до змісту відповідального ставлення до батьківства. Мета програми - формування відповідального ставлення до батьківства в молодих подружжів, що виявляється у прийнятті цінності батьківства через мотивацію до удосконалення знань, та умінь, засвоєнні системи знань, формуванні позицій щодо відповідального ставлення до батьківства та опанування відповідними уміннями на основі глибоких знань. Основні напрями програми - виховання репродуктивних установок, морально-правове виховання, психолого-педагогічна підготовка, що відповідають змісту формування відповідального ставлення до батьківства.

Четверта умова пов'язана із використанням інтерактивних форм та методів у процесі формування відповідального ставлення до батьківства в молодого подружжя. Реалізація основних напрямів формування відповідального ставлення до батьківства передбачає  використання активних форм та методів навчання (відео лекторії, інформування, мозковий штурм,  дискусія, тренінг, міні-лекція, групова бесіда, рольова гра, аукціон ідей родинної педагогіки, сімейна скринька,арт-терапія) .

Отже, соціально-педагогічна робота з формування відповідального ставлення до батьківства в молодому подружжі передбачає діяльність із створення та реалізації соціально-педагогічних умов, що сприяють: практичному впливу на формування відповідального ставлення до батьківства, розробці програми формування відповідального ставлення до батьківства, метою якої є прийняття цінності батьківства через мотивацію до удосконалення знань та вмінь.

Материнство як індивідуальний феномен вивчене в літературі детальніше, ніж батьківство. Передовсім досліджувалось материнство як забезпечення умов для розвитку дитини (З. Фрейд, К. Хорні, Е. Еріксон та ін). Інший аспект материнства, а саме материнсько-дитяча взаємодія, вивчається в дитячій психології (О. Смирнова, В. Перегуда, Л. Баз, Г. та ін.). В сучасній психології значне місце відводиться вивченню задоволеності жінки своєю материнською роллю як стадії особистісної і статевої ідентифікації (К. Вітакер, Ф. Хорварт, В. Міллер тощо).

Для виховання дитини необхідна наявність дорослих обох статей. Адже таким чином дитина отримує навички статево рольової поведінки. На жаль, наше виховання має перекос у "жіночу" сторону. Тобто дівчатка не знають, як спілкуватися з хлопчиками, а хлопчики виростають жіночними і важко адаптуються в середовищі однолітків. Це є результатом не лише зростання розлучень, але й впливу застарілих традицій щодо розподілу сімейних обов'язків: чоловік матеріально забезпечує сім'ю, жінка забезпечує побут і виховує дітей [18, с. 382]. Серед чоловіків популярним є придуманий ними ж міф – чоловікам непристойно поратися з дітьми, не чоловіча це справа. На жаль, багато хто переконаний, що основне призначення чоловіка – забезпечити матеріальне благополуччя сім'ї.

Роль батька в житті і розвитку дитини не менш виняткова й унікальна, ніж роль матері, хоча  й на свій лад. Правда, мати входить першою в почуття й свідомість дитини, а батько – дещо пізніше, але він також покликаний здійснити чудо: разом з матір'ю створити особистість. У батькові дитина відчуває потребу. Справжній батько вкрай потрібний як хлопчикам, так і дівчаткам.

У суспільстві давно побутує думка, що дитина не може рости без матері. До безбатченків звикли, хоч це явище, як і раніше, не схвалюється психологами і педагогами. Проте роль батька у вихованні дітей неабияка. При цьому стать дитини не є визначальною, бо дехто з педагогів надає значення чоловічому впливу лише на формування сина, ігноруючи чи недооцінюючи його у вихованні доньки [2, с. 57].

Для дівчини батько – перший чоловік в житті, який її любить просто за факт існування. Він стає ідеалом чоловіка, якого дівчина буде шукати в майбутньому, людина, яка для неї тривалий час уособлює чоловіків як вид. Доньку легко любити, вона не вимагає нічого, окрім любові і невеликої уваги і турботи. Дівчатам часто не потрібна строгість, вони не сприймають батька як приклад для наслідування. Його увага їм потрібна радше для самоствердження й усвідомлення своєї цінності в очах чоловічої половини населення [21, с. 103]. Стосунки батька й дочки є практично ідеальною моделлю взаємин чоловіка і жінки.

Якщо для жінки материнство – це швидше біологічне, ніж соціальне начало, то для чоловіка батьківство в основному соціального походження. Американський соціолог Дж. Левін писав, що у новому понятті батьківства поступово зникає лінія, яка розділяє сферу материнства від сфери батьківства, та демаркаційна лінія, яку провело суспільство і глибоко засвоїли індивіди. При новому батьківстві чоловіки почали усвідомлювати, що означає бути батьком, і робити для своїх дітей те, що завжди робили жінки [19, с. 112].

Проте "стати батьком" і "бути батьком" не одне і те ж, позаяк перехід до активної виховної діяльності у чоловіків не пов'язаний автоматично з народженням дитини, тим більше, що вони не знаходять моделей своєї поведінки в тому середовищі, в якому виросли. Якщо традиційна роль батька була пов'язана з інститутом успадкування, то "нові батьки" усвідомили свою відповідальність за емоційний стан своїх дітей, усвідомили, що батьківська поведінка відбивається на поведінці дітей, на їх особистісному розвитку.

Батьки все частіше беруть на себе відповідальність за виховання дітей. Проблема підвищення авторитету батька у суспільстві пов'язана з тим, що в сучасній сім'ї втратив значення авторитет, заснований на справі власності, а моральний авторитет, заснований на емоційному, духовному ґрунті, ще не став надбанням чоловіків. Разом з тим авторитет батька має стати тим стрижнем, на якому формується сімейна злагода. І неправильно діють ті жінки, які допускають чоловіка до дитини лише тоді, коли він має виступити в ролі караючої десниці. Не можна зводити роль батька в сім'ї до ролі пугала, міліціонера тощо. Батько є першим зовнішнім об'єктом для дитини і відіграє роль моделі при ранній ідентифікації. Батько стимулює процес віддалення дитини від матері, прискорюючи тим самим процес соціалізації.

І. Кон звертає увагу на відмінності в батьківському та материнському впливі на формування особистості дитини [20, с. 28]. Батько сприймається і насправді буває жорсткішим і авторитарнішим, ніж мати, особливо щодо хлопчиків і юнаків. Психологічна близькість із батьком спостерігається рідше, ніж з матір'ю. Вплив батька на виховання дітей у більшості сімей нижчий, ніж вплив матері. Дехто вважає, що батько строгіший й вимогливіший до дітей, ніж матір. Насправді ж це залежить від статі дитини. Чоловікам легше вдається досягти дисципліни у хлопчиків, жінкам – у дівчаток, тоді як емоційну підтримку сини, навпаки, частіше знаходять у матері, а дочки - у батька. Психологічні дослідження свідчать, що сини емоційно "холодних" батьків частіше бувають соромливими, тривожними, їхня поведінка антисоціальніша. Риси ідеального батька (чи для початку окремі якості) може мати практично кожний чоловік. Для цього, як стверджує дитячий психолог Лотар Маркус, треба завжди пам'ятати наступне:

1.Я любитиму свою дитину через те, що вона моя.

2.Я ніколи не повинен забувати, що для моєї дитини я - взірець.

3.Я буду поважати думку дитини і не критикуватиму її за помилки.

4.Я завжди знайду час, щоб поговорити з дитиною, погратись з нею.

5.Я буду цікавитись проблемами своєї дитини, намагатимусь розвивати її вміння й таланти.

6. Я не чинитиму тиску на  дитину, я сприятиму їй бути самостійною.

Ці постулати дають змогу чоловікам відповідальніше налаштовуватись на майбутнє батьківство.

Щоб мати достатній рівень педагогічної готовності, майбутнім батькам і матерям необхідні знання про основні закономірності розвитку і виховання дітей, про роль у цьому сім'ї, батьків, тобто фізіолого-гігієнічні і психолого-педагогічні знання. Вони повинні бути готовими до розв'язання різноманітних педагогічних завдань, як стратегічних, так і тактичних, оперативних. На рівень педагогічної підготовленості певний вплив чинить самоосвіта батьків, потреба в розумній книзі, читання педагогічної літератури, прагнення розширити свій педагогічний кругозір [22, с. 266].

Майбутні батьки повинні бути психологічно готовими до того, що виховання дитини – праця нелегка, праця без вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовності приймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Знадобилося чимало зусиль і часу, щоб у сучасному суспільстві утвердився термін «молода сім'я». Це не означає, що сформувався якийсь особливий тип сім'ї. Її проблеми входять складовою частиною в коло проблем сучасної сім'ї. Тому ставлення до молодої сім'ї визначається тією соціальною політикою, яка проводиться щодо інституту сім'ї в цілому.

Молода сім'я – це подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 30 років, або неповна сім'я, в якій мати (батько) віком до 30 років.

Молода сім’я - це особлива соціально-психологічна, інтимно-психологічна група, специфіка якої полягає і в тому, що, з одного боку, погляди сучасного молодого покоління на сім’ю і шлюб відображають гуманізацію подружніх відносин, з іншого, збільшується значущість матеріального благополуччя.

Молода сім'я – це одна з самих незахищених груп населення. Високий відсоток молодих шлюбів – наслідок вагітності або навіть народження дитини.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю складають забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), інформаційна робота, реабілітаційна та профілактична робота, соціальне інспектування, соціальний супровід. Вони реалізуються у практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обумовлений переліком вищезазначених чинників.

Форми і методи соціально-педагогічної роботи з сім’єю обумовлюються групою таких чинників: віком сім’ї; типом сім'ї; складом сім’ї; соціальним статусом подружжя; проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім’єю, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Механізмом, що забезпечує закріплення й трансляцію з покоління в покоління гендерних ролей, є гендерні стереотипи. Під соціальними стереотипами розуміються спрощені, схематизовані образи соціальних об'єктів і подій, що мають значну стійкість. У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поводження й риси характеру, що відповідають поняттям "чоловіче" і "жіноче".

Соціально-педагогічна робота з формування відповідального ставлення до батьківства в молодому подружжі передбачає діяльність із створення та реалізації соціально-педагогічних умов, що сприяють: практичному впливу на формування відповідального ставлення до батьківства, розробці програми формування відповідального ставлення до батьківства, метою якої є прийняття цінності батьківства через мотивацію до удосконалення знань та вмінь.

Аналізуючи сучасний стан молодої сім’ї можна зробити висновок, що сучасна молода сім’я дуже швидко пристосовується до нових вимог соціокультурного фону, швидше за інші сім’ї реагує на всі суспільні зміни, має перед собою безліч альтернатив шлюбно-сімейної і гендерної поведінки, але в той же час вона помітно залежна від дії зовнішніх обставин (погані житлові умови, обмежені матеріальні можливості, нерідко матеріальна залежність від батьків, проблеми самовизначення та ін.).

Щоб мати достатній рівень педагогічної готовності, майбутнім батькам і матерям необхідні знання про основні закономірності розвитку і виховання дітей, про роль у цьому сім'ї, батьків, тобто фізіолого-гігієнічні і психолого-педагогічні знання. Вони повинні бути готовими до розв'язання різноманітних педагогічних завдань, як стратегічних, так і тактичних, оперативних. На рівень педагогічної підготовленості певний вплив чинить самоосвіта батьків, потреба в розумній книзі, читання педагогічної літератури, прагнення розширити свій педагогічний кругозір.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.Алєксєєнко Т.Ф. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах // Український соціум. К., 2002. – 143с.

2.Алєксєєнко Т. Ф. Молода сім'я: умови виховання дитини: Науково-метод. посіб. - К., 2004. – 109с.