Гендерна соц-пед робота з молодою сімєю

Нерівність жінки у родині (у тому разі, коли вона побудована на владі чоловіка й підпорядкованості чоловіка) спричиняє те, що заміжні жінки страждають значно більшим числом фізичних і психічних хвороб, ніж самотні жінки. Цей феномен виявляється й у такому явищі, як самогубство. Число самогубств вище серед заміжніх жінок і самотніх чоловіків, ніж серед самотніх жінок і одружених чоловіків.

На соціальному рівні гендерні стереотипи, що зберігаються і відповідають минулим умовам життя, заважають ефективному включенню жінок у сферу виробництва, у науку, в економічне й політичне управління суспільством. У нашій культурі, так само, як і в західній, успіх і компетентність чітко заохочуються тільки щодо чоловіків. Стереотипи масової свідомості є складним бар'єром в становленні гендерної рівності в нашому суспільстві. А тому, виникає проблема гендерної нерівності, як насамперед, проблема нашого мислення, тому основним завданням є швидке формування нового бачення гендерних проблем [8, с. 245].

На сучасному етапі розвитку українського суспільства спостерігається повільна зміна гендерних стереотипів. Проте цей процес неоднозначний. Усі ініціативи, спрямовані на утвердження гендерної рівності і рівноправності, наштовхуються на успадковані від минулого перешкоди. Це, зокрема старі традиції, що пропагуються через старі гасла, скептичне ставлення до гендерної  рівності, виділення пріоритетів для окремих груп населення, а також викривлена чи поверхова інформація про становище жінки в суспільстві, її дискримінацію. Можна стверджувати, що нерівність жінок та чоловіків насамперед закладена та існує на рівні буденної свідомості, у повсякденному житті. Найяскравіше гендерну нерівність відбивають погляди на професійну кар'єру жінки. Більше половини чоловіків, взагалі вважають, що успіх у професійній діяльності для жінки є неважливим. Водночас так вважає близько 40% жінок [17, с. 12].

Ситуація в суспільстві мало сприяє необхідній зміні традиційних уявлень та подоланню стереотипів, що існують у свідомості, особливо стосовно гендерних ролей. Однак соціальний прогрес об'єктивно потребує змін у ставленні суспільства до гендерних проблем. Особливо гострою є проблема подолання дискримінації прав жінок у різних сферах життя і в сім'ї зокрема. Головна сфера діяльності жінки в сім'ї – домашня праця. Особливістю домашнього господарства є збереження старих традицій (а отже і передавання стереотипів), які сприяють підтриманню думки проте, що бува чи не головне призначення жінки.

Сучасне життя породило більш гнучкий розподіл функцій в сім’ї , виходячи з вподобань та інтересів чоловіка та жінки. В концепції функціоналізму сім’ї, яка була розроблена американськими соціологами в 50-60-х роках 20-то століття, роль жінки в сім’ї трактувалася як здатність до дітонародження та виховання дітей. Чоловік виконує інструментальну роль, зв'язуючи сім'ю з зовнішнім світом і забезпечуючи її матеріально; дружина бере на себе експресивну роль, регулюючи взаємовідносини всередині сім’ї шляхом емоційної та психологічної підтримки. Безумовно певна раціональність в цій теорії є, але вона застаріла. Так, наприклад, сучасне розуміння ролі батька в сім’ї  вже передбачає надання та забезпечення психологічної та емоційної підтримки дітям; батьки в наш час вже не соромляться бути лагідними та ніжними, проявляти почуття, а іноді і повністю беруть на себе турботу та піклування про малят, оформляючи декретну відпустку за доглядом за дитиною [7, с. 52].

Деякі дослідники вказують на існування таких ролей як:

1. Традиційні ролі передбачають з боку дружини народження і виховання дітей, створення домашнього затишку і ведення домашнього господарства, терпимість до обмеження сфери діяльності. З боку чоловіка вимагається прийняття основних рішень, підтримка сімейної влади і контроль, економічна безпека та захист сім'ї, емоційна вдячність дружині за пристосування до залежності.
2. Товариські ролі потребують від подружжя забезпечення моральної підтримки та сексуального задоволення, жвавого і цікавого спілкування один з одним і оточуючими.
3. Ролі партнерів потребують від дружини і від чоловіка внеску в сім'ю згідно з розміром заробітку, спільної відповідальності за дітей, участі у веденні домашнього господарства, розподілу прав та відповідальності.

Останні роки засобами масової інформації тиражуються три образи жінки, пов'язані з її біологічною природою. Перший тісно пов'язаний з жіночою сексуальністю. Це образ жінки-красуні, сексуально привабливої молодої істоти, що не має волі, розуму, стремління, хіба що любовних почуттів до чоловіка, який і є смислом її життя [7, с. 169].

Другий – образ жінки-господарки, "берегині", матері. Використовуючи його, маніпулюючи ним в реальному житті, зручно в першу чергу звільняти жінок та відмовляти їм в кар'єрному рості. Характерним є те, що обидва ці стереотипних образа жінки пропагують образ жінки на утриманні, що повністю забезпечується чоловіком чи коханцем.

Третя стереотипна модель – це бізнес-леді або жінка-бізнесмен. Уже сама назва певною мірою відбиває ставлення громадської думки до такого явища: або це несправжня жінка (бо слово "бізнесмен" вживається здебільшого у чоловічому роді), або це компетентна людина, яка в цьому випадку перестає бути "справжньою жінкою", тобто тією, що відповідає першій та другій стереотипним моделям. Модель жінки-бізнесмена наділена сильним характером, працелюбністю, розумом, вольовими якостями, але обов'язково – у неї труднощі в сімейному та особистому житті, її діти обділені увагою і потерпають домашніх непорозумінь, і, звичайно, робиться натяк на нещасливе особисте життя. Все це наводить на думку, що жінка і кар'єра – речі несумісні.

Актуальним є формування позитивного ставлення до жінок, які обіймають керівні посади. Не секрет, що в су суспільстві побутує стереотипне уявлення, що жінка-керівник – не значно гірше, ніж чоловік на керівній посаді, особливо у змішаних та чоловічих колективах. Тобто, українське суспільство не намагається відмовитися від стереотипного мислення щодо ролі жінок у суспільстві, постійно культивує пасивність і залежність жінок. Цим тенденціям сприяють ЗМІ, які у масовій свідомості створюють образ  "слабкої" жінки, хіба що сексуальність якої можна використати у рекламі [9, с. 64].

Суспільна думка, яка контролюється чоловіками, не підтримує жінок, які мають амбіції і готові на рівних претендувати на участь у вирішенні проблем суспільства на вищих щаблях влади. Цим самим доводиться відсутність реалізації закріплених на юридичному рівні прав про рівність між чоловіком та жінкою.

У вирішенні загальних проблем суспільства не використовується інтелектуальний потенціал жінок, як це робиться у розвинутих країнах світу. У вирішенні кадрової політики перемагає не професіоналізм, а політична належність, і, насамперед, це виявляється у призначеннях на посади, які мають вплив на прийняття рішень, виключно чоловіків. Спроби змінити цей досить поширений погляд, зокрема, за допомогою засобів масової інформації та особливо друкованих видань, спрямований передусім на жіночу аудиторію.

Ми живемо в такому культурному просторі, де проголошується, що чоловіки і жінки не схожі одне на одного, і повинні виконувати різні соціальні ролі. Ми звикли до думки, що чоловіки і жінки – це дві протилежності, поведінка яких в різних соціумах традиційно закріплена. Подібного роду ідеї настільки вкорінені в нашу свідомість, що вважаються істинними, що перешкоджає будь яким змінам. Тому, головний шлях до ліквідації гендерної нерівності – це революція в розумах людей, звільнення свідомості населення від патріархального типу поведінки.

Варто зазначити, що гендерні стереотипи прийняті всіма членами суспільства, тому що, не дивлячись на те, що на рівні свідомості ми від них відмовляємося, - все одно діємо у відповідності з ними, спостерігаючи ту ж саму картину в повсякденному житті, де жінкам і чоловікам відведені нерівні ролі та статус [10, с. 18]. Через засоби масової свідомості гендерні стереотипи проникають в наші думки та судження, що призводить до того, що жінки і чоловіки починають володіти стереотипними рисами. Оскільки в суспільстві (а отже і в суспільній свідомості) ще не сформований культ "істинної фемінної особистості", який би сприймався як цінність. Доки будуть існувати нав'язані (жінці та чоловікові) суспільством ролі та поведінкові стереотипи, доти існуватиме проблема трагічного неспівпадання інтересів особистості.

Проблема невизнання гендерної нерівності серед жінок і чоловіків в суспільстві є досить актуальною в наш час, оскільки без цього неможливе вирішення практичних проблем, в тому числі проблем укріплення сім’ї, покращення демографічної ситуації, збереження здоров’я всієї нації. Суть проблеми полягає не в тому, щоб надати однакових прав особам різної статі, а насамперед в тому, аби створити такі умови суспільного життя, щоб жінка і чоловік були спроможні реалізувати себе повноцінно як у громадському, професійному, так і у особистому житті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З МОЛОДОЮ СІМ’ЄЮ: ГЕНДЕРНИЙ ПІДХІД

 

2.1. Форми і методи соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю

 

Форми і методи соціально-педагогічної роботи з сім’єю обумовлюються групою таких чинників: віком сім’ї; типом сім'ї; складом сім’ї; соціальним статусом подружжя; проблемами, які існують в сім'ї; видом соціального інституту, що працює з сім’єю, та напрямом фахової підготовки спеціаліста, який надає послуги сім'ї.

Основний зміст соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю складають забезпечення сім'ї різних видів соціального обслуговування (соціальної допомоги та соціальних послуг), інформаційна робота, реабілітаційна та профілактична робота, соціальне інспектування, соціальний супровід. Вони реалізуються у практичній діяльності соціального педагога шляхом використання різноманітних методів, прийомів та форм соціально-педагогічної роботи, вибір яких обумовлений переліком вищезазначених чинників [14, с. 232].

Соціальне обслуговування сім'ї реалізується через: забезпечення сім'ї різноманітних виплат, гарантованих державою у законодавчому порядку; надання малозабезпеченим сім'ям різних видів матеріальної підтримки (одяг, медикаменти, харчування, санаторні путівки, оздоровлення членів сім'ї тощо); психологічна підтримка сім'ї у складних життєвих ситуаціях; надання різноманітних консультативних послуг сім'ї; створення мережі організацій для надання культурно-освітніх та фізично-оздоровчих послуг членам сім'ї, забезпечення її змістовного дозвілля (центри дозвілля, навчальні курси, клуби та гуртки за інтересами, школи молодої сім'ї тощо).

Інформаційна робота включає в себе надання певної інформації молодим сім’ям, наприклад, щодо працевлаштування, щодо юридичної інформації по відстоюванню своїх прав та інше.

Соціально-реабілітаційна робота з сім’ю в першу чергу спрямована на відновлення виховного потенціалу сім'ї, захист прав членів родини у кризових ситуаціях, зміну соціального та сімейного статусу окремих членів сім'ї. Така робота здійснюється соціальним педагогом в школі, спеціалістами центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Діяльність спеціалістів щодо реабілітації сім'ї спрямована на укріплення родинних зв'язків, подолання відчуженості дитини чи членів родини від сім'ї, корекцію взаємостосунків у сім'ї, допомогу окремим членам сім'ї у професійному та соціальному становленні.

Основними формами роботи щодо соціальної реабілітації сім'ї є індивідуальні та групові. Серед індивідуальних форм роботи важлива роль належить консультаціям та психотерапевтичним бесідам з батьками, подружжям та дітьми. Серед групових форм роботи слід відзначити тренінгові заняття, які можуть проводитися як з подружніми парами, так і окремо з чоловіком та жінкою. В останні роки практикуються спільні тренінги батьків та дітей. Груповими формами психолого-педагогічної реабілітації є семінари, відео лекторії, зустрічі з спеціалістами, групи самодопомоги тощо [14, с. 238].

Соціально-профілактична робота з сім’єю спрямована на попередження неконструктивної взаємодії між членами сім'ї, різних форм насильства, помилок у сімейному вихованні, формування різних видів хімічної залежності у членів сім'ї, виявлення потенційно неблагополучних сімей.

В основному групові та масові форми роботи є провідними у таких напрямах: підготовка молоді до сімейного життя, відповідального батьківства; пропагування здорового способу життя серед членів сім'ї; психолого-педагогічна просвіта подружжя з питань побудови конструктивних взаємостосунків та сімейного виховання; попередження типових причин розлучень. Серед основних форм профілактичної роботи можна виокремити лекторії, семінари, тренінги, клуби для молодих сімей, тематичні дні, тематичні передачі на радіо та телебаченні тощо.

Соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на здійснення контролю за додержанням вимог законодавства щодо захисту прав та свобод дітей і молоді шляхом з'ясування причин, які призвели до виникнення складних життєвих обставин, та забезпечення права на отримання своєчасної допомоги, вжиття негайних заходів для подолання складних життєвих обставин.

Методами соціального інспектування є: вивчення документації, обстеження, спостереження, інтерв'ю, бесіда, анкетування тощо [15, с. 97].

Результати соціального інспектування відображаються в акті соціального інспектування, до якого на підтвердження викладених фактів можуть додаватися копії відповідних документів. В акті соціального інспектування зазначають причини складних життєвих обставин, висновки та рекомендації щодо подальшої роботи з сім'єю чи особою.

Соціальний супровід – різновид соціально-педагогічної діяльності, що є формою соціальної підтримки та передбачає впродовж певного (іноді досить тривалого) терміну надання конкретній особі чи сім'ї комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних, інформаційних послуг соціальним педагогом, а також, у разі потреби, спільно з іншими фахівцями (психологами, педагогами, юристами, медичними працівниками тощо) з різних установ та організацій.

Як ми бачимо соціальний педагог у своїй соціально-педагогічній роботі використовує різноманітні форми і методи надання допомоги молодим подружжям.

 

2.2. Гендерні аспекти формування усвідомленого батьківства в молодому подружжі

 

Деформація соціальних і моральних цінностей, що відбувається в останні роки, значно вплинула на свідомість молоді щодо шлюбу і створення сім'ї зокрема. Сучасна молодь, з одного боку, досить рано починає статеве життя, яке буває частіше невпорядкованим, а з іншого, - психологічно не готова до створення сім’ї та відповідального батьківства. 3 огляду на це важливою проблемою сьогодення є формування відповідального ставлення до батьківства, від рівня і якості якого залежить здатність молоді повною мірою виконувати батьківські обов'язки, сприяти здоровому розвитку дитини в сім'ї, розвивати власну батьківську компетентність.