Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в фінансової організації

Разом з такими способами  мотивація праці персоналу, як різні  види морального і матеріального  заохочення, просування по службі, підвищення кваліфікації за рахунок організації  та ін., величезну мотиваційну дію  можуть чинити бесіди керівника з  підлеглими, тобто безпосередня взаємодія  в діловій обстановці.

Критичні оцінки, форма  постановки завдань, відповіді керівника  на питання або допомагають співробітникам орієнтуватися у своїй діяльності, спонукають їх працювати успішніше  і прибыльнее, або перешкоджають  цьому.

Таким чином, в діловій  сфері від людей очікується свідоме  управління ходом міжособової взаємодії, зведення до мінімуму елементу випадковості; актуальним стає завдання оцінки ефективності взаємодії [17].

Залежно від сфери діяльності міняється інтенсивність ділових  міжособових контактів. Порівняємо, приміром, види діяльності, виконання  яких не вимагає безпосереднього  перебування людини в групі (програміст, дизайнер, художник і інше), і види діяльності, для яких група або колектив є базовою умовою (управлінська діяльність, командні види спорту і інше).

Очевидно, що в другій групі  видів діяльності знання норм, правил, процедур міжособової взаємодії  робить більший вплив на ефективність роботи людей.

Форми міжособової взаємодії  в діловому середовищі, в яких його специфіка проявляється особливо наочно, - ділові бесіди і ділові наради.

У теорії управління ділова бесіда розглядається як вид ділового спілкування спеціально організована предметна розмова, що служить для  вирішення управлінських завдань. Він завжди має конкретний предмет  і відбувається, як правило, між представниками однієї організації [32].

Виділяють наступні цілі проведення ділової бесіди : прагнення одного співрозмовника зробити певний вплив  на іншого, викликати у іншої людини або групи бажання діяти з  метою зміни існуючої ділової  ситуації або ділових стосунків; аналіз керівником думок і висловлювань співробітників для вироблення відповідних  рішень.

Якщо ділова бесіда робить наочною опосредованность міжособової  взаємодії в організації статусним, функціональним положенням людини, то ділова нарада дозволяє вказати на ще один найважливіший чинник ділової  взаємодії, а саме чинник групи.

Спільна діяльність - це групова  діяльність. Для нормального функціонування групи має значення оптимальне узгодження особистих і групових спрямувань. Не можна вимагати від людини повної відмови від своїх індивідуальних бажань, але в тих випадках, коли встає питання про існування  групи як цілого, особисті спрямування  мають бути підпорядковані колективним  вимогам [50].

Встановлено, що суто індивідуальна  стимуляція і відповідальність тільки за себе сприяють виникненню сильної  психологічної напруженості, агресивних реакцій, деформації внутрішньогрупових зв'язків, що у результаті веде до зниження ефективності діяльності. Оптимальна взаємодія учасників групи, їх стратегія  і тактика спільних дій більшою  мірою визначають успішність спільної діяльності, чим активність кожного  члена групи окремо.

У теорії управління ділова нарада визначається як форма організованої, цілеспрямованої взаємодії керівника  з колективом за допомогою обміну думками. Це своєрідний форум по виробленню ключових рішень і спосіб координації  активності людей і підрозділів. Нарада - засіб управління, і, як будь-який засіб досягнення бажаного результату, воно має бути використане належним чином. Невдала нарада може викликати  матеріальні і психологічні втрати в результаті ухвалення неадекватних рішень.

Успіх наради залежить від  ретельного планування таких елементів, як цілі, склад учасників, порядок  денний і місце проведення. Також  ефективність нарад залежить від  керівництва ними. На усіх етапах наради необхідно впливати на учасників  так, щоб вони були включені в обговорення  поставлених питань і прагнули до їх рішення [18].

Ще одне важливе питання, що має безпосереднє відношення до аналізу міжособової взаємодії  в діловому середовищі, являється  питання про міру взаємозв'язаної і взаємозалежності членів колективу, або цілісність колективного суб'єкта як умову спільної діяльності.

Ця цілісність досягається  за рахунок зближення думок, оцінок, почуттів і вчинків членів групи, що може привести до зближення їх інтересів  і ціннісних орієнтацій, інтелектуальних  і особових особливостей, а в результаті - до уподібнення індивідів один одному в тому або іншому ступені [74].

Умови взаємодії сприяють розширенню інформаційного простору, дають можливість побачити більшу кількість  аспектів вирішуваної задачі і способів її рішення, а підсумком взаємодії  є свого роду уніфікація представлень у учасників діяльності.

У соціальній психології використовуються поняття сумісності і спрацьованості членів групи.

Сумісність - це, передусім  оптимальне поєднання властивостей учасників взаємодії, можливість групи  в цьому складі взаємодіяти безконфліктно  і погоджено, що створює умови  для ефективної спільної діяльності.

Спрацьованість - це узгодженість в роботі між учасниками спільної діяльності.

Як сумісність, так і  спрацьованість служать для позначення об'єктивної відповідності властивостей взаємодіючих людей по відношенню до цілей їх взаємодії. Для спрацьованості ведучим є поведінковий компонент: висока результативність взаємодії, задоволеність, передусім успішністю роботи і, як наслідок, стосунками з партнером, низькі емоційно-енергетичні  витрати [55].

Провідний компонент сумісності - емоційна задоволеність спілкуванням з партнерами, високі емоційно-енергетичні  витрати. Таким чином, сумісність більшою  мірою виявляє орієнтацію на хороші міжособові стосунки, а спрацьованість - націленість на результативність взаємодії.

Феномен, протилежний до сумісності, - несумісність людей, коли їх потреби не знаходять вдоволення у взаємодії, дії і поведінка  взаємовиключають один одного. Цей  процес супроводжується суб'єктивним незадоволенням партнерів і просторово-часовою  відособленістю.

Психологічна несумісність - нездатність в критичних ситуаціях  зрозуміти один одного, несинхронного  психомоторних реакцій, відмінності  в увазі, мисленні і інші природжені і придбані властивості особи, які  перешкоджають спільній діяльності [33].

Значить, для міжособової  взаємодії в діловому середовищі характерні орієнтація учасників на статусно-ролеві позиції один одного, принципове значення групової і організаційної приналежності партнерів для  здійснення комунікації, раціональний підхід до проблеми сумісності. Міжособові стосунки як би конструюються, регулюються  за допомогою вироблених норм і процедур і, у свою чергу, істотно впливають  на характер ділового спілкування і  ефективність виконуваної роботи [77].

Фінансова організація має  своєрідну структуру, яка потребує досліджень у відношенні до формування здорового колективу в середині організації, тому ми розглянемо її сферу  у більш широкому розумінні.

Структура фінансового управління Індустріальної районної у місті  Дніпропетровську  ради  (рис.1):

 

Рис.1

Всього в фінансовому управлінні працює 30 штатних одиниць.

1.2.1 Функції фінансового управління

 

Кошторис і штатний  розклад Департаменту затверджується міським головою або заступником  міського голови, в оперативній підпорядкованості  якого перебуває Департамент, відповідно до структури виконавчих органів  міської ради та у межах загальної  чисельності апарату виконавчих органів міської ради, витрат на їх утримання, які затверджуються міською  радою в установленому порядку.

Департамент очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади міським головою одноособово.

Директор Департаменту підпорядкований  міському голові, в оперативному порядку  – відповідному заступнику міського голови.

Директор Департаменту:

- здійснює керівництво  діяльністю Департаменту, забезпечує  виконання повноважень Департаменту, несе персональну відповідальність  за виконання покладених на  Департамент завдань, визначає  ступінь відповідальності заступників  директора Департаменту, керівників  структурних підрозділів та інших  працівників Департаменту;

- затверджує положення  про структурні підрозділи Департаменту  і посадові інструкції працівників  Департаменту, на підставі яких  здійснюють свою діяльність керівники  підрозділів і посадові особи  Департаменту;

- призначає на посади  і звільняє з посад заступників  директора Департаменту, його працівників;

- без доручення діє  від імені Департаменту, має право  первинного підпису на фінансових  документах в установленому порядку;

- визначає право підпису  документів від імені Департаменту;

- у межах своєї компетенції  видає внутрішні накази, а також  накази на підставі і на  виконання рішень міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень  міського голови, організовує і  перевіряє їх виконання; в необхідних  випадках видає спільні накази  з керівниками інших виконавчих  органів міської ради;

- затверджує розпис доходів  і видатків міського бюджету  на рік і тимчасовий розпис  на відповідний період;

- забезпечує відповідність  розпису міського бюджету встановленим  бюджетним призначенням;

- розпоряджається коштами  в межах затвердженого кошторису  доходів і видатків на утримання  Департаменту;

- в процесі виконання  міського бюджету, у виняткових  випадках, за обґрунтованим поданням  головного розпорядника коштів  міського бюджету, здійснює перерозподіл  видатків у розрізі економічної  класифікації в межах загального  обсягу його бюджетних призначень  міського бюджету окремо по  загальному та спеціальному фондах;

- веде прийом громадян  та юридичних осіб, організовує  своєчасний і якісний розгляд  заяв, пропозицій та скарг громадян, вживає заходів щодо усунення  причин їх виникнення;

- забезпечує створення  належних виробничих та соціально–побутових  умов працівникам Департаменту;

- здійснює інші повноваження, що виникають як у керівника  виконавчого органу міської ради  відповідно до чинного законодавства.

 

1.2.2. Завдання фінансового управління

 

Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

- розробляє і доводить  до головних розпорядників коштів  міського бюджету інструкції  з підготовки бюджетних запитів;

- визначає порядок та  терміни розроблення бюджетних  запитів головними розпорядниками  коштів міського бюджету;

- проводить на будь-якому  етапі складання і розгляду  проекту міського бюджету, аналіз  бюджетних запитів, поданих головними  розпорядниками коштів міського  бюджету щодо його відповідності  меті, пріоритетності, а також дієвості  та ефективності використання  бюджетних коштів; 

- приймає рішення про  включення бюджетного запиту  до пропозицій проекту міського  бюджету перед поданням його  на розгляд виконкому міської  ради та міській раді;

- бере участь у розробленні  балансу фінансових ресурсів  міста, аналізує соціально-економічні  показники розвитку міста та  враховує їх під час складання  проекту  міського бюджету  та визначення обсягів міжбюджетних  трансфертів між міським бюджетом  та бюджетами районів у місті  (у разі їх створення);

- організовує роботу, пов’язану  зі складанням проекту міського  бюджету, за дорученням виконкому  міської ради визначає порядок  і терміни подання структурними  підрозділами міської ради, виконавчими  органами районних у місті  рад матеріалів для підготовки  проектів міського бюджету і  прогнозних розрахунків коштів, що передаються для відповідного  розподілу між бюджетами районів  у місті або для виконання  спільних проектів; складає проект  міського бюджету; готує пропозиції  щодо коштів, що передаються для  розподілу між бюджетами районів  у місті або для виконання  спільних проектів та подає  їх на розгляд керівництву  виконкому міської ради;

- забезпечує протягом  бюджетного періоду відповідність  розпису міського бюджету встановленим  бюджетним призначенням;

- здійснює у процесі  виконання міського бюджету аналіз  доходів відповідного бюджету  та прогнозування надходжень  за відповідний період;

- організовує виконання  міського бюджету, а також разом  з органами державної податкової  служби, територіальними органами  Державного казначейства, іншими  структурними підрозділами міської  ради забезпечує надходження  доходів до міського бюджету  та вживає заходів щодо ефективного  витрачання бюджетних коштів;

- зводить показники бюджетів  районів у місті, що входять  до зведеного бюджету міста,  та подає їх у встановлені  терміни до головного фінансового  управління обласної державної  адміністрації;

- забезпечує захист фінансових  інтересів держави та здійснює  у межах своєї компетенції  контроль за дотриманням бюджетного  законодавства;