Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в фінансової організації

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УНІВЕРСИТЕТ МЕНЕДЖМЕНТУ  ОСВІТИ

ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ  ТА ПСИХОЛОГІЇ

 

 

Наумова Мірослава Вікторівна

студентка групи ПМ11-Г1

 

 

Курсова робота №1

 

Формування сприятливого соціально-психологічного клімату в фінансовій організації

• Науковий керівник

Старший викладач

Овдієнко Ірина Михайлівна

_________________________

 

 

 

Київ -2012

 

ПЛАН

ВСТУП …………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ

1.1. Соціально-психологічний клімат: поняття, види та структура …….8

1.2. Особливості соціально-психологічного клімату у фінансовій організації ………………………………………………………………………..22

1.2.1 Функції фінансового  управління ………………………………...29

1.2.2. Завдання фінансового  управління ………………………………31

1.2.3.  Особливості взаємовідносин  у фінансовій організації ……….34

1.3 Чинники формування  соціально-психологічного клімату  у фінансовій організації ………………………………………………………………………..37

1.3.1. Взаємодія керівника і підлеглого ……………………………….37

1.3.2. Стиль управління у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях 40

1.3.3. Лідерство в сучасному управлінні організаціями …………….48

1.3.4. Вплив особливостей особи керівника на психологічний клімат в організації ………………………………………………………………………..55

Висновки до розділу 1 ……………………………………………………..63

РОЗДІЛ 2: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В ФІНАНСОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

2.1. Мета, методика та  організація  дослідження ……………………….65

2.2.  Аналіз результатів  дослідження …………………………………….71

Висновок до розділу 1 ……………………………………………………..77

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..79

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………..82

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….89

 

 

ВСТУП

 

Суспільство, як відомо, представляє  собою складну, багаторівневу, цілісну  й динамічно розвиваючу систему. Невід'ємним атрибутом будь-якої системи, економічної, технічної, соціальної - є управління, яке забезпечує її збереження і розвиток, упорядкування  структури, взаємодія з навколишнім  середовищем і досягнення цілей  системи. У міру розвитку виробництва  та наукових досліджень у галузі соціології та психології управління, соціології організації, соціальної психології з'явилися  різні підходи до оцінки управління як специфічної людської діяльності управління. У нашому сучасному суспільстві  відбуваються глибинні трансформації, починаючи з соціально-політичного  життя, і, закінчуючи, особистим життям окремої людини, тобто йде перегляд однаковості ціннісних орієнтацій і смисложиттєвих установок до вільного вибору життєвої позиції, ідеалів, стандартів поведінки. У цих умовах йде і  трансформація всієї системи  управління, відбувається зміна управлінських  кадрів. Але значна частина нових людей, які починають професійно займатися управлінською діяльністю, не має необхідної управлінської грамотністі. Тому повернення до даної теми і розгляд її з урахуванням відбуваються в країні змін, ринкових перетворень, і так як зараз особливу увагу стало приділятися питанням найбільш ефективної взаємодії керівника з підлеглими, на наш погляд, вкрай актуальне. Актуальність дослідження обумовлюється і тим, що характер взаємин багато в чому визначається здатністю керівника враховувати на практиці динаміку сприйняття, розуміння і ставлення до нього підлеглого колективу. Для цього необхідно формувати у керівника рефлексивне відображення сприйняття підлеглими його основних якостей, без чого ділове і міжособистісне спілкування буде малоефективним, в той же час управлінські рішення будуть страждати деякою однобічністю.

Проблема дослідження  полягає в тому, що в реальному  житті стилі керівництва не відповідають теоретичній основі, яка була раніше розроблена багатьма дослідниками, такими як, Л. К. Аверченко, Г.М. Андрєєва, М. Альберт, Р.Р. Блейк, Н.Г. Васильченко, Н.Г. Веселова, І.М. Герчикова, В. Зигерт, Б. Карлоф, А.М. Китів, Р.Л. Кричевський, І.Д. Ладанов, Р. Лайкерт, Л. Ланг, Е. Мейо, Є. Мелібруди, М. Мескон, Д. Мутон, А.А. Реан, Б. Рейвен, В.А. Розанов, С.І. Розум, П. Россі, Т. Санталайнен, С. Седерберг, Смелзер Нейл, Е.Є. Старобінський, Ф.У. Тейлор, О.Є. Тунік, Ф. Фідлер, Дж. Френч, Ф. Хедоурі, Х. Хекзейнхаузен, В.І. Шкатулла, М.Г. Ярошевський та ін Так як люди, як особистості в емоційному плані  відрізняються один від одного за багатьма параметрами: емоційної збудливості, тривалості і стійкості виникають  у них емоційних переживань, домінуванню  позитивних (стенических) або негативних (астенічних) емоцій. Але більш за все особистостей розрізняють по силі і глибині почуттів, а також по їх утриманню і предметної віднесеності.

Управління - одна з найскладніших  і разом з тим найтонших  сфер суспільної діяльності [16]. Ця взаємодія  між собою у різних сферах діяльності людей, а людина - істота складне  і багатогранне, кожен зі своїми поглядами, цінностями, моральними, психологічними та психічними засадами. Тому можна  стверджувати, що в процес управління входять традиційні соціально-психологічні явища (лідерство, психологічний клімат, психологія спілкування, і т. п.), соціально-психологічні проблеми трудової діяльності, вплив  стилів керівництва (морально психологічний  стан колективу). Тому в соціології і психології управління можна виділити наступні - основні завдання. Перше - вивчення реальних фактів постійно розвиваючих соціально психологічних характеристик управлінської діяльності.

Друга - з величезного  різноманіття фактів управлінської  діяльності виділення найбільш важливих і на цій основі визначення тенденцій  розвитку, розробки соціологічних і  психологічних аспектів діяльності людини, групи і організації в  цілому.

Третя - побудова найбільш виражених  напрямів розвитку управлінської діяльністю в майбутньому.

Четверта - вироблення науково  обгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення  системи управління, розробка шляхів підвищення ефективності і якості життєдіяльності  організаційних систем.

Люди, що входять у різні  форми суспільного виробництва: галузі, об'єднання, акціонерні товариства, підприємства тощо, метою діяльності яких є виконання певних функцій  є об'єктом вивчення соціології та психології управління.

Управлінські відносини  в різних типах спільнот, організацій, соціальних інститутах і суспільства  в цілому є предметом управління. Іншими словами предметом управління є соціально-психологічна сторона  всього різноманіття управлінських  відносин що охоплюють людей як членів трудового колективу [48]. Це різноманіття можна представити як управлінські відносини або як сукупність соціальних і психічних явищ і відносин в організації:

- Відносини між керуючою  і керованою системами або  окремими їх елементами;

- Різного роду соціальні  явища і процеси, і врахування  їх у діяльності менеджера; 

- Психологічні чинники  ефективної діяльності менеджерів;

- Соціальні та психологічні  особливості прийняття індивідуальних  і групових рішень;

- Соціальні та психологічні  проблеми лідерства; 

- Проблеми мотивації поведінкових  актів суб'єктів управлінських  відносин та інші.

Таким чином, виходячи з актуальності і проблеми дослідження, ми визначили  тему нашої магістерської роботи: «Виявлення взаємодії стилю керівництва адміністрації фінансової організації та соціально-психологічного клімату в колективі , на прикладі Фінансового управління».

Мета дослідження: визначити критерії оптимального стилю керівництва, що позитивно впливає на психологічний клімат колективу.

Об'єкт дослідження: стилі і методи керівництва та їх вплив на психологічний клімат колективу у «Фінансовому управлінні ».

Предмет дослідження: психологічні умови оптимізації соціально-психологічного клімату у «Фінансовому управлінні ».

Гіпотеза дослідження: позитивний психологічний клімат у колективі складеться за умови, якщо:

- Керівник дотримується  демократичного стилю управління;

- Керівник є справжнім  лідером свого колективу; 

- Ведеться робота зі  створення позитивного психологічного  клімату. 

- Взаємодія та взаємовідносини адміністрації фінансової організації з персоналом у трудовому колективі можуть вплинути на якість виконання професійних обов’язків

Завдання:  
         1. Визначити оптимальні психологічні умови, які забезпечують найбільш ефективні стилі керівництва.

2. Розглянути різні класифікації  і моделі стилів керівництва,  та їх вплив на психологічний  клімат колективу. 

3. Зробити висновки за  результатами зібраного емпіричного  матеріалу. 

Методи дослідження: При проведенні дослідження застосовувалися теоретичні та експериментальні методи психології:

• теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури
• емпіричні методи: аналіз та оцінка соціально - психологічного клімату в колективі ; методика соціально-психологічної самооцінки колектву О. Немова
• констатувальний експеримент
• методи активного соціально-психологічного навчання (соціально-психологічний тренінг)
• методи математичної обробки даних за допомогою комп’ютерної програми SPSS (версія 16.0).

Експериментальна  база дослідження. Дослідно експериментальна робота здійснювалася у 2012 році на базі державної фінансової організації. Всього в дослідженні взяли участь 30 співробітників організації.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися ґрунтовним  теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень; сукупністю методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; поєднанням якісного та кількісного аналізу експериментальних даних.

Практичне значення дослідження  полягає в тому, що результати дослідження дозволяють проаналізувати та сформулювати висновки та практичні рекомендації для керівників і працівників психологічних служб підприємств та  фінансових організацій.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури ( 92 використаних джерел), додатків,  трьох таблиць, одного рисунку. Основний текст викладено на   77  сторінках.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВННЯ СПРИЯТЛИВОГО СОЦІАЛЬНО-ПСИХЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ У ФІАНСОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

В рамках першого розділу  розглянемо та проаналізуємо поняття  соціально-психологічного клімату, його структура та відповідно основні  види.

 

1. Соціально-психологічний клімат: поняття, види та структура

 

У зарубіжній психології одні дослідники вживають терміни організаційна  культура та соціально - психологічний  клімат як синоніми і стверджують, що ці поняття по суті ідентичні. Інші ж вважають клімат формою прояву культури. Соціально - психологічний клімат - це те, що ми сприймаємо, коли спостерігаємо  за тим, як функціонує компанія, в той  час як організаційна культура - щось глибше, причини, які спонукають організацію діяти так, а не інакше [10,56].

Найбільша кількість прикладних досліджень соціально-психологічного клімату в групі проводилося  фахівцями в галузі організаційної психології. Це пов'язано з очевидною  значимістю оцінки і оптимізації  соціально-психологічного клімату  в контексті вирішення самого широкого кола організаційних завдань, таких як створення команд, підвищення ефективності менеджменту та систем мотивації персоналу, підвищення продуктивності праці, зниження плинності кадрів.

Так, Ф. Лютенс, Е. Шейн виділяють  соціально - психологічний клімат як одну з характеристик організаційної культури: «організаційний клімат - це те загальне відчуття, яке створюється  фізичної організацією простору, стилем спілкування співробітників між  собою і формою поведінки співробітників по відношенню до клієнтів і іншим  стороннім особам »[25, 60].

У вітчизняній соціальній психології вперше термін «психологічний клімат» використовував Н.С. Мансуров, який вивчав виробничі колективи [44]. В.М. Шепель [61] одним з перших спробував  розкрити зміст поняття соціально-психологічний  клімат як емоційне забарвлення психологічних  зв'язків членів колективу, що виникає  на основі їх близькості, симпатії, збігу  характерів, інтересів і схильностей. Він також виділив в цьому  понятті три «кліматичні зони»:

1-а кліматична зона - соціальний  клімат, який визначається тим,  наскільки в даному колективі  усвідомлені цілі і завдання  суспільства, наскільки тут гарантоване  дотримання конституційних прав  і обов'язків працівників як  громадян.

2-а кліматична зона - моральний  клімат, який визначається тим,  які моральні цінності прийняті  в даному колективі.

Третя кліматична зона - психологічний  клімат, ті неофіційні відносини, які  складаються між працівниками, що перебувають у безпосередньому  контакті один з одним.

Р.Х. Шакуров розглядає  поняття психологічного клімату  з двох його сторін: психологічної, яка розкривається в емоційних, вольових, інтелектуальних станах і  властивостях групи і соціально-психологічної, яка проявляється в інтегративних  особливостях психології групи, значущих для збереження її цілісності і для  її функціонування як самостійного об'єднання  людей [59].

У вітчизняній соціальній психології намітилися чотири основні  підходи до розуміння природи  соціально - психологічного клімату [44]

Представниками першого  підходу (Е.С Кузьмін, К.К. Платонов та інші) соціально - психологічний клімат розглядається як суспільно - психологічний  феномен, як стан колективної свідомості. Соціально - психологічний клімат розуміється  як відображення в свідомості людей  комплексу явищ, пов'язаних із взаємовідносинами, умовами праці, методами його стимулювання. Під соціально - психологічним кліматом, вважає Є.С. Кузьмін, «необхідно розуміти такий соціально - психологічний  стан малої групи, який відображає характер, зміст і спрямованість реальної психології членів організації» [44, с. 128-129].

На думку К.К. Платонова, соціально - психологічний клімат - це така властивість групи, яке визначається міжособистісними відносинами, що створюють  стійкі групові настрої і думки  від яких залежить ступінь активності в досягненні цілей, що стоять перед  групою [38].

Прихильники другого підходу (О.О. Русалінова, А.Н. Лутошкін) підкреслюють, що «сутнісною характеристикою клімату  є загальний емоційно - психологічний  настрій. Клімат розуміється як настрій  групи людей »[44, с. 129].