Інформаційна діяльність органів державної влади

Внутрішній контур відображається системою документаційного забезпечення управління і забезпечується відповідною  технологічною складовою - системою електронного документообігу в органі державного управління.

Інформація розвитку системи - відомості, що можуть бути використані для докорінної перебудови системи управління, - відображає, перш за все, соціально-економічні та політичні  процеси, які відбуваються у зовнішньому середовищі. Отже, зовнішній контур інформаційно-технологічного простору інформаційного забезпечення управління виражає взаємозв‘язки державного апарату із суспільством, з інтересами і потребами громадян. Реалізація технологічної складової зовнішнього контуру сьогодні відбувається в напрямі розвитку порталів (сайтів) органів державного управління.

Безперечно, зазначена диференціація  інформаційних потоків є умовною, оскільки на практиці спостерігається  їх конвергенція. Однак, обраний підхід дає змогу комплексного, системного підходу до розгляду таких аспектів функціонування інформаційно-технологічного простору державного управління як всезагальність доступності інформації, вдосконалення взаємовідносин між владою і громадянами, нова якість управління діяльністю органів влади та ін.

Дослідження проблем формування інформаційно-технологічного простору функціонування органів державного управління передбачає, перш за все, аналіз основних понять, на які воно спирається. Найбільш суттєвими є такі категорії: «системи електронного документообігу», «портал», «інформаційні ресурси державного управління».

Термінологічний апарат опису сучасних інформаційно-технологічних комплексів характеризується неусталеністю, неунормованістю  і знаходиться в стадії динамічного  розвитку. Зокрема, термін «система електронного документообігу» не визначений ні у Законі України «Про електронні документи та електронний документообіг», ні у інших нормативно-правових документах. У практичній діяльності послуговуються термінами «системи обміну електронними документами», «системи керування електронними документами», «системи автоматизації ділових процесів», «системи автоматизації діловодства» та ін. Термін «система електронного документообігу» (в технологічному аспекті) фактично використовується як синонімом поняття «workflow» (потік робіт). Буквальний переклад англомовних термінів (наприклад, «workflow», «portal» та ін.), коректний з лінгвістичної точки зору, не розкриває їх зміст і потребує тлумачення.

Згідно з визначенням, наведеним  у глосарії WfMC (Workflow Management Coalition), «workflow» — це автоматизація (повністю або частково) бізнес-процесу, відповідно до якої документи, інформація або завдання передаються для виконання необхідних дій від одного учасника до іншого у відповідності з набором процедурних правил.

Термін «портал», який з’явився останнім часом у терміносистемі Інтернет-технологій, означає сайт, організований як системне багаторівневе об’єднання різних ресурсів і сервісів, засобів навігації  та інформаційних служб.

Сьогодні портали класифікують:

- за цільовою аудиторією користувачів: горизонтальні портали - універсального  характеру, вертикальні - вузької  тематичної спрямованості, що  надають різні сервіси в рамках  одного виду або типу інформаційного  наповнення

- за призначенням: загальнодоступні портали - веб-сайти загального призначення, котрі пропонують користувачеві набір сервісів, що обслуговують різні теми; комерційні портали забезпечують надання вузькоспрямованої інформації для визначеної цільової аудиторії; корпоративні портали координують контент у рамках вузького співтовариства користувачів, об'єднаних загальними цілями і задачами.

- за технічними ознаками: голосові, Веб-портали.

Окрім Інтернет-порталів виділяють  також інтранет-портали (або інформаційні портали підприємств), призначені для підвищення продуктивності співробітників однієї або кількох організацій. Інтернет-портали дають змогу створювати персоналізовані робочі місця співробітників з урахуванням їх службових обов’язків, прав доступу і завдань, які перед ними постають. Системи електронного документообігу, фактично, можуть вважатись однією з форм реалізації інтранет-порталу підприємства.

Цільове призначення інформаційних  ресурсів державного управління можна  розглядати у двох аспектах:

- за їх призначенням для забезпечення функціонування власне політичної системи держави;

- за їх призначенням для забезпечення  інформаційних потреб суспільства  у інформації щодо органів  державної влади.

Підходячи комплексно до визначення поняття «інформаційні ресурси  державного управління» будемо розуміти їх як сукупність соціально значущих джерел інформації, необхідних для розвитку різних напрямів діяльності системи державного управління.

Інтеграція Інтернет-порталу та системи електронного документообігу (інтранет-порталу) органу державного управління, а також інформаційних ресурсів, які циркулюють у цих системах, у єдиний інформаційно-технологічний простір, є основою ефективного інформаційного забезпечення діяльності органу державного управління у реалізації завдань, які перед ним постають.

Інформаційно-технологічний простір  інформаційного забезпечення державного управління утворюють технологічна (програмно-апаратне забезпечення) та інформаційна (документно-інформаційні ресурси) складові, кожна з яких має  технологічно-управлінський, інформаційно-управлінський та інформаційно-комунікативний аспекти розгляду.

Технологічно-управлінський аспект інформаційно-технологічного простору відображає його з точки зору управлінських  операцій із забезпечення впровадження і використання нових інформаційних  технологій (або створення інформаційних продуктів та послуг) для забезпечення ефективної інформаційної діяльності.

Інформаційно-управлінський аспект відображає складові інформаційно-технологічного простору з точки зору використання різних видів інформаційних ресурсів у системі управління для здійснення необхідних функцій управління.

Інформаційно-комунікативний аспект відображає інформаційно- технологічний  простір з точки зору комунікативних ознак (моделі комунікацій) предметної галузі з урахуванням необхідних інформаційних ресурсів для здійснення процесів інформаційної взаємодії.

Особливістю інформаційних ресурсів є те, що їх використання у прийнятті  державних управлінських рішень дає змогу досягти найбільш раціонального  використання інших видів ресурсів.

У Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів, затвердженій Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 р. N 259-р, зазначається, що стратегія формування системи ресурсів органів державної влади полягає у систематизації та інтеграції зазначених ресурсів з метою забезпечення прозорості, відкритості, підвищення, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та забезпечення широкого доступу громадян до державних ресурсів.

В той же час, наголошується на проблемах формування, використання та захисту національних ресурсів, зокрема таких, як:

- переважно галузевий  принцип інформатизації органів  державної влади та органів  місцевого самоврядування, що призводить  до обмеженості використання  певних видів ресурсів;

- відсутність правових  норм, які регулювали б доступ  до державних ресурсів, порядок  надання і використання інформації про діяльність органів державної влади, підприємств і організацій;

- недостатня врегульованість  суспільних відносин, пов'язаних  із формуванням, використанням  та захистом національних ресурсів, у тому числі щодо комерційного використання державних ресурсів;

- необхідність приведення  національних ресурсів до єдиних  державних стандартів на базі  новітніх інформаційних технологій, міжнародних стандартів, уніфікованих  систем класифікації і кодування  інформації;

- відсутність ефективних національних операційних, пошукових, геоінформаційних та навігаційних систем;

- відсутність вимог  до змісту національних ресурсів  та обмежень щодо їх використання;

- відносно висока вартість  користування ресурсами. Структурно-функціональний  аналіз складових інформаційно-технологічного простору забезпечення діяльності органів державного управління свідчить про можливість і необхідність їх подальшої функціонально-цільової інтеграції з урахуванням реальних можливостей вітчизняної інформаційної інфраструктури, інформаційної активності «користувацького середовища».

Призначення системи  інформаційного забезпечення полягає  в наданні її користувачам даних, що забезпечують прийняття обґрунтованих  та ефективних рішень відповідними органами державної влади та управління в межах її компетенції, а також підготовку рішень вищестоящих інстанцій, з дотриманням ряду вимог і принципів, що перевірені світовим та вітчизняним досвідом інформатизації.

Для виконання цих  основних функцій система інформаційного забезпечення має врахувати неоднорідність процесу прийняття управлінських рішень та специфіку роботи посадових осіб усіх категорій на різних етапах процесу управління. Отже, перед фахівцями з інформаційного забезпечення державного управління постають завдання:

- застосування методичного, програмного та інформаційного забезпечення моніторингу стану об'єкту державної влади та управління;

- розробка типових  структур та методів інформаційного  забезпечення органів регіонального  управління;

- інформаційна підтримка  аналізу зовнішніх та внутрішніх проблемних ситуацій та прогнозування їх розвитку;

- розробка та застосування  методів та засобів інформаційної  підтримки вироблення рішень  у кризових та надзвичайних  ситуаціях;

- реалізація процесів  підготовки змістовної частини  управлінських рішень і їх документального оформлення;

- інформаційна підтримка  узгоджувальних процедур та процесів  групового прийняття рішення;

- інформаційна підтримка  функцій управління діяльністю  власне органу управління.

Функції системи інформаційного забезпечення мають визначатися наявними можливостями інформаційних технологій та засобів комп'ютерної техніки. Основні з них:

- надійне зберігання  та оперативний вибірковий доступ  до великих об'ємів документальної  та довідкової інформації;

- автоматизована підтримка складних процедур обробки інформації: ретроспективний аналіз моделювання, прогнозування, експертна оцінка та ін.;

- зовнішні та внутрішні  комунікації, а також підтримка  доступу до віддалених інформаційних  джерел і фондів.

Висновки. Інформаційно-технологічний простір забезпечення діяльності органів державного управління потребує інтеграції є складним утворенням, пов’язаним як із завданнями суто інформаційної діяльності, з потребами забезпечення сучасного демократичного рівня відкритості державного управління, так і з станом готовності фахівців всіх рівнів до використання інформаційних технологій. Фахівці з інформаційного забезпечення державного управління виконують інтегруючу функцію між системою державного управління та громадянами у процесах застосування нових інформаційних технологій.

 

 

 

 

1.2.Принципи  інформаційної діяльності органів  державного управління в регіонах  України.

Для розкриття змісту інформаційної діяльності органів  державного управління в регіонах України  обов’язковим є визначення принципів  такої діяльності, адже вони вказують на ті суттєві характеристики, що виступають фактично засадами інформаційного забезпечення державної служби.

Теоретичне окреслення принципів інформаційної діяльності органів державного управління є  передумовою їхнього правового закріплення у законодавчих актах, що регламентують державну службу та управлінську діяльність.

Принципи інформаційної  діяльності органів державного управління впливають як на ефективність функціонування державних органів, діяльність службовців, так і на стабільність державно-службових відносин та встановлюють особливі умови для оновлення [1].

При цьому необхідно  зважати на те, що інформаційна діяльність органів державного управління в  регіонах України впливає на ефективність діяльності органів державного управління центральної та вищої ланки.

Принципи інформаційної  діяльності органів державного управління обумовлені принципами функціонування держави, державних органів і  державного управління. Їх дослідження  дає змогу відповісти на головні  питання інституту державної служби, що супроводжує систему державно-службових відносин.

Дослідження з питань принципів інформаційної діяльності органів державного управління України  не знайшли широкого представництва у монографічних наукових дослідженнях. Окремі проблемні питання висвітлювалися у працях В. Троня, О. Бандурка, С. Дубенко, І. Ібрагімової, Р. Калюжного, О. Литвиненко, Н. Нижник, С. Чукут та ін.

Метою цієї статті є визначення поняття "принципи інформаційної  діяльності органів державного управління в регіонах України", а також окреслення класифікаційних ознак цих принципів.

Принципи інформаційної  діяльності органів державного управління нерозривно пов’язані з принципами державної служби. Останні – це основоположні ідеї управління, які  відображають об’єктивні закономірності та визначають напрями реалізації компетенції, завдань і функцій державних органів, повноважень державних службовців. Принципи державної служби встановлюють найважливіші закономірності в системі організацій і функціонування органів державного управління, обумовлюють значимість, закономірність і соціальну цінність відносин, які виникають в системі державної служби.

Взаємозв’язок простежується  у наступному. Як зауважує Ю. О. Тіхоміров: "Управлінська діяльність – це понад  усе соціально-політична діяльність, процес цілеспрямованого впливу на свідомість людини та її волю. У ній застосовуються численні засоби та методи, зокрема прогнози, плани, прийняття рішень, методи організаційної та інструктивної роботи, державного та суспільного впливу, методи використання матеріально-технічних дій. Отже, інформацію правомірно розглядати як умову будь-якої діяльності органів державної влади, посадових осіб. Особливо це стосується розробки та прийняття управлінських рішень, яким не тільки передує збір та обробка інформації, але які самі містять великий інформаційний потенціал" [2].