Визначення оптимальної бізнес-стратегії підприємства з урахуванням ринкової конкуренції

 Стратегія розробки нових  виробів передбачає усвідомлення, виявлення і конструктивне формулювання проблеми, а також пошук конкретних методів її рішення. У ринкових умовах основний акцент даної стратегії переноситься на створення і підтримку унікальності продукції підприємства, як серйозної переваги перед його конкурентами.

 Розробка нової продукції  повинна розглядатися як один  з основних напрямків стратегічного  планування діяльності підприємства, та як центральна лінія функціонування  всього підприємства. У той же  час необхідний ретельний, всебічний,  стратегічний підхід до самого процесу розробки нової продукції. Це викликано, в першу чергу, необхідністю ретельного комплексного аналізу таких складових, як ціна, якість, упаковка, термін служби, цінність продукту. Отже, очевидна повна взаємозалежність цих двох стратегічних складових, тобто, по-перше, підхід до розробки продукції як стратегічної спрямованості діяльності підприємства і, по-друге, стратегічний аналіз і оцінка заходів та виробничих операцій в рамках самого процесу розробки нової продукції. Розробка нового або модифікація наявного продукту пов’язана з опрацюванням усіх аспектів, що формують привабливість майбутнього товару, його техніко-експлуатаційні та атрибутивні характеристики.

 Таким чином, стратегія розробки  нової конкурентоспроможної продукції машинобудівних підприємств, повинна ґрунтуватися на постійному аналізі вимог споживачів, а також враховувати створення гнучкої виробничої системи, яка динамічно змінюється відповідно потребам ринку.

 

Література:

1. Любимов Ю.М. Модернизация  предприятий (Сущность, направления) / Ю.М. Любимов, Э.В. Каллагов // Экономист. – 2001. – № 8.

2. Старостина А.А. Маркетинговые  исследования на стадии разработки  идеи нового товара / А.А. Старостина, В.А. Кравченко //Маркетинг в  России и за рубежом. – 2003. – №2.

3. Русинов Ф.М. Выбор ассортимента в условиях гибкого управления и диверсификации / Ф.М. Русинов // Консультант директора. – 1997. – № 12.

4. Попов Е.В. Разработка нового  товара / Е.В. Попов //Маркетинг  в России и за рубежом. –  1999. – № 3.

 

Теґи: економіка підприємства, конкурентоспр

Конкурентоспроможість машинобудівної продукції України на зовнішніх  ринках

 

Резниченко В.В.

 Науковий керівник: Новожилова  Л.В.

 Миколаївський національний  університет імені В.О.Сухомлинського

 

Від промислового комплексу сьогодні безпосередньо залежить стан усієї економіки країни. Серед галузей економіки провідне місце посідає машинобудування, оскільки воно тісно пов’язане з іншими видами економічної діяльності.

 Розвиток машинобудування слугує  створенню нових робочих місць  не лише в даній галузі, але і в інших галузях, які задовольняють потреби більш високого порядку, наприклад в сфері надання послуг. З підвищенням ефективності виробництва і зростанням доходів, розвиваються і примножуються потреби, а техніка служить для їх ефективного задоволення. Застосування передової техніки – основа конкурентоспроможності будь-якої галузі господарства. Тому для подальшого інтенсивного розвитку всієї промисловості необхідно забезпечити достатньо високий рівень діяльності машинобудівної галузі.

 Машинобудування в розвинутих  країнах представляє собою великий  комплекс, який виробляє товари. В економічно розвинутих країнах  на долю машинобудування припадає 30-50% загального обсягу випуску  промислової продукції, що забезпечує  технічне переоснащення промисловості кожні 8-10 років. При цьому частка продукції машинобудування в ВВП країн Євросоюзу складає 36-45%, в США – 10%, в Росії – 18%. Частка машинобудівної галузі в українській промисловості перевищує 15%, в ВВП складає біля 12%[1]. Не варто також забувати, що саме машинобудування є тією галуззю світової промисловості, яка виступає носієм наукового прогресу та технологій і сприяє впровадженню досягнень світової науки у виробництво промислових і побутових товарів. Якщо в структурі промислового виробництва та в структурі експорту країни частка машинобудівної продукції є переважною, то можна зробити висновок про достатньо високий рівень конкурентоспроможності економіки в цілому.

 Потрібно відзначити зростання  вітчизняного експорту за групою: літальні, морські, космічні апарати і їх частини, в першу чергу до США. Це, з одного боку, свідчить про конкурентоспроможність та високо технологічність українських виробів, а, з іншого, про те, що на світовий ринок продаються товари стратегічного характеру.

 Машинобудуванню, як фондоутворюючій галузі, належить ключова роль у забезпеченні конкурентоспроможності продукції вітчизняних товаровиробників на внутрішньому і зовнішньому ринках. Однак аналіз стану і тенденцій розвитку машинобудівного комплексу України, а також умов його функціонування свідчить про те, що в економіці країни все ще практично відсутні необхідні передумови для кардинальної зміни ситуації щодо міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Надзвичайно високим залишається рівень зношеності основних виробничих фондів машинобудування, енергоємність і матеріалоємність продукції і в цілому рівень витратності виробництва. На підприємствах машинобудівного комплексу залишається низькою рентабельність виробництва, високий рівень збиткових підприємств, незадовільна структура і дефіцит обігових коштів. Практично повна відсутність централізованого фінансування, суттєве перевищення вартості кредитів над рівнем рентабельності виробництва в машинобудуванні, потреби промисловості України в інвестиціях і низькі можливості фінансово-кредитної системи країни визначають несприятливий характер інвестиційного клімату в державі.

 Аналіз сучасної динаміки  експорту машинобудівної продукції  свідчить про те, що найбільш  динамічним сектором машинобудівної  продукції України в останні роки є галузь важкого транспортного машинобудування. Традиційним ринком збуту продукції вітчизняного машинобудування є Росія, а також країни Балтії, і, значно меншою мірою, Туркменія, Грузія, Азербайджан та інші країни СНД

 Протягом 2010 р. темп приросту товарообороту машинобудівної продукції (31,3 %) значно перевищили приріст зовнішньої торгівлі головних експортних товарів країни – недорогоцінних металів (19,8 %) та продукції хімічної промисловості (23,4 %). Що обумовило зростання майже до чверті (23,6 %) частки машинобудування у структурі зовнішньоторговельного обороту України. Поряд зі значним пожвавленням вітчизняного попиту на імпортну продукцію машинобудування (приріст залишається стабільно високим), тенденції відображають нарощення попиту на вітчизняну середньо- та високотехнологічну продукцію (20,3 % за відповідний період), що на тлі минулорічного спаду є суттєвим досягненням. Зокрема, зросли на 27,9 % експортні поставки вітчизняної продукції машинобудування до ЄС та на 25,9 % – до СНД (у т.ч. на 32,3 % – до РФ). При цьому обсяги виробництва продукції машинобудування в Україні зростали нижчими темпами, ніж експорт, що свідчить про посилення експортної орієнтації галузі.

 Аналіз географії постачань  машинобудівної продукції України  на світові ринки свідчить про суттєві недоліки в нашій ринковій стратегії завоювання перспективних ринків. Доказом цього є вкрай малі обсяги експорту у країни Латинської Америки, на ринки країн Близького Сходу, Південно-Східної Азії й Африки. А саме в цих регіонах нині виник стійкий попит на машини й устаткування для будівельної промисловості, нафтохімії, нафто- і газовидобутку, переробки сільгосппродукції тощо.

 Діяльність українських виробників  машинобудівної продукції і зовнішньоторговельних  організацій на зарубіжних ринках свідчить про те, що перспективним для нас є також співпраця з Пакистаном, В’єтнамом, Іраном і Бразилією.

 Безумовно, міжнародна торгівля  продукцією машинобудування відіграє  значну роль у структурі конкурентоспроможності  України. Хоча такі чинники, як переважання в структурі імпорту машинотехнічної продукції, що була у вжитку та тієї, яка призначена для насичення побутових потреб споживачів, а також низький попит на продукцію українського машинобудування на зовнішньому ринку гальмують розвиток міжнародної торгівлі продукцією машинобудування України.

 Проте наявність відносно  дешевої висококваліфікованої робочої  сили та необхідних природних  ресурсів для розвитку галузі  мали б стимулювати розвиток  машинобудівельної галузі України  та міжнародної торгівлі продукцією її виробництва.

 Машинобудування в Україні  має відповідати сучасним реаліям  технологічного та інформаційного  розвитку цивілізації. Задачі  забезпечення сталого росту в  машинобудуванні України мають  включати зниження енергомісткості  та матеріаломісткості виробництва, а також раціональне використання трудових ресурсів у відповідності до сучасних тенденцій НТП та інтернаціоналізації

 Отже, можна констатувати, що  проблема конкурентоспроможності  машинобудівного комплексу України  на світових ринках є складною і комплексною. Тому вирішення цієї проблеми має базуватись на розробці відповідної державної політики і запровадженні ефективних економічних стимулів активізації машинобудівного виробництва та технологічній його переорієнтації.

 

Література:

1. Барташевська Ю.М. Розвиток машинобудування України: стан, проблеми, перспективи / Ю.М. Барташевська // Європейський вектор економічного розвитку. – 2010. – №1. – С.19-25.

2. Иванова Н. Инновационная сфера:  Итоги столетия / Н. Иванова // Мировая  экономика и международные отношения. – 2001. – №8. – С. 22 – 34.

3. Иноземцев В. Л. Технологический  прогресс и социальная поляризация  в ХХІ столетии / В. Л. Иноземцев  // Политические исследования. –  2000. – №6. – С. 28 – 29.

4. Кім В.В. Деякі аспекти проблем  тракторо- та сільгоспмашинобудування України /В.В. Кім // Пропозиція. – 2004. – №8, 9. – С. 92–94.

5. Лишиленко В.І. Розміщення  продуктивних сил і регіональна  економіка: навч. посібник / В.І. Лишиленко.  – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 325 с.

6. Літвінов Є.І. Здобуття конкурентних переваг у глобальній економіці // Економіка та управління підприємствами машинобудівної галузі. – 2008 . – №4. – С.120-128.

7. Малащук Д.В. Конкурентоспроможність  машинобудівного комплексу України  в умовах глобалізації світових ринків: Автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: 08.05.01 „Світове господарство і міжнародні економічні відносини” / Д.В. Малащук; Укр. акад. зовніш. торгівлі. — К., 2005. — 24 с.

8. Малащук Д. В. Україна на  світовому ринку машинобудівної продукції / Д. В. Малащук. – // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. – № 1-2.

9. Машинобудівний комплекс (січень-квітень  2009 р.) – режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/prom/ukr/1726.html

10. Машинобудування в Україні:  тенденції, проблеми, перспективи / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / Б.М. Данилишин (ред.). — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. — 307с.

11. Машинобудування України (січень-березень 2010 р.) – режим доступу: http://ukrexport.gov.ua/ukr/prom/ukr/4181.html

12. Постанова КМ України від  18.04.2006 р. № 516: Про затвердження  Державної програми розвитку  машинобудування на 2006–2011 роки. [Електронний  ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=516-2006-%EF

13. Романко О.П. Чинники формування конкурентоспроможності машинобудівного підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №3. – С. 113–125.

14. Сопільник Л.І., Колодійчук А.В.  Управління конкурентоспроможністю  машинобудівних підприємства на  сучасному етапі розвитку економіки України. //Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. . Вип. 19.10 – С.222-227.

15. Соціально-економічне становище  України (2009 рік) – Державний  комітет статистики України. –  2010. – 29 с.) http://www.ukrexport.gov.ua/ukr/makro_pokazniki/ukr/3125.html

16. Статистичний  щорічник України за 2008 рік / Ред.  Осауленко О.Г. – К.:ДП Інформаційно-аналітичний  центр, 2009. – 554 с.

17. Товарна  структура зовнішньої торгівлі  України – режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/ [Заголовок з екрану]