Управіння конкурентоспроможністю потенціалу підприємства

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Июня 2013 в 11:13, лекция

Краткое описание

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка відображає ступінь переваги сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу по відношенню до сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.
Зовнішні конкурентні переваги – це ті відмінні якості товару, які створюють цінність для покупця. Підприємство має зовнішні конкурентні переваги тоді, коли воно може примусити ринок прийняти його ціну на товар, яка є вищою за ціни конкурентів, що випускають аналогічну продукцію, але без відповідної відмінної характеристики. По суті це перевага в більш високому рівні цін на основі якісних характеристик (за М. Портером - перевага в диференціації товарів).

Содержание

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства та її рівні.
Методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства.
Прикладні моделі оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства

Прикрепленные файлы: 1 файл

7. управіння конкурентоспроможністю потенціалу підприємства конк.doc

— 709.50 Кб (Скачать документ)

 

3.Комплексна програма антикризового управління підприємством

 


 

 

 


 

 

 

 

 

Основні складові комплексної  програми антикризового управління покликані не тільки стабілізувати  діяльність підприємства, але і підвищувати  його ефективність, тобто максимально  віддалити його від банкрутства. Щоб запобігти і не допустити банкрутство необхідно досліджувати причини кризового стану підприємства, для цього використовують аналіз фінансового стану підприємства.

 

 

 


 

Мал. 19. Комплексний аналіз якості фінансового стану

Для аналізу формальних причин економічної нездатності  підприємства слід користуватися наступним  алгоритмом.

 

 

 

Мал. 20. Алгоритм розрахунку і оцінки формальних показників підприємства

 

Збитки підприємства можуть мати місце як через низьке об'єму виробництва продукції, щодо високих виробничих витрат, загальногосподарських і комерційних витрат.

Графічна модель аналізу  чинника збитків.


 

Мал. 21. Графічна модель аналізу чинника збитків

де, Q- об'єм виробництва,

       FC- постійні  витрати, 

       VC- змінні  витрати, 

       P- ціна  одиниці продукції.

Аналіз чинника збитків  повинен відповісти на питання:

-В якій мірі збитки  викликані зовнішніми незалежними  від підприємства або внутрішніми причинами?

-В якій мірі зовнішні  причини економікою нездатності  є випадковими, тимчасовими або  постійними?

-В якій мірі внутрішні  причини обумовлені неправильними  рішеннями колективу або тільки  керівництва?

Показник вірогідності банкрутства одержав назву показника Альтмана на ім'я свого відкривача. Суть методу полягає в аналізі аддитивної моделі вигляду

 

,

де Y- результативна функція,

      Х- вектор  чинників.

Значення функції визначається рівнянням, змінні якого характеризують ключові моменти підприємства, яке аналізується: його ліквідність, швидкість обороту капіталу і т.д.

Якщо для аналізованого  підприємства коефіцієнт перевищує  порогову величину, то воно відноситься  до надійних, якщо нижче за критичний  рівень воно вимагає антикризової програми.

У формулі Альтмана використовуються п'ять змінних:

Х1= ТА/ВБ – відношення оборотного капіталу до суми активів  фірми

Х2= ДК/ВБ - відношення перерозподіленого  доходу до суми активів

Х3= Поп/ВБ - відношення операційних  доходів (до обчислення відсотків і податків) до суми активів

Х4= Ук/ВБ - відношення ринкової вартості акцій фірми до загальної  суми активів

Х5= ВР/ВБ - відношення суми продажів до суми активів

У моделі Альтмана використовується метод множинного діськрімінантного аналізу.

Класифікаційне «правило»  одержане на основі рівняння визначає: якщо значення У менше 1,767 те фірму  слід віднести до групи потенційних  банкротів; якщо У більше 1,767 фірмі  в найближчій перспективі банкрутство  не загрожує.

Для оцінки фінансової стійкості можна використовувати формулу:

 

Y= Х1*1,2+Х2*1,4+Х3*3,3+Х4*0,6+Х5

Ступінь наближення до банкрутства  визначається за шкалою.

 

Шкала вірогідності банкрутства

Значення У

Вірогідність банкрутства

Менше 1,8

Від 1,8 до 2,7

Від 2,71 до 2,99

Від 1,0

Дуже висока

Висока

Середня

Низька 


 

 

Контрольні  питання:

 

  1. Назвіть основні принципи формування системи оперативного управління.
  2. Які умови ефективного управління запасами?
  3. Охарактеризуйте поняття «оперативного управління закупівлями»?
  4. Перерахуйте критерії ефективного управління дебіторською заборгованістю підприємства.
  5. Дайте визначення поняття поточної ліквідності?
  6. Назвіть основні етапи програми антикризового управління підприємством?
  7. Охарактеризуйте основні етапи комплексного аналізу якості фінансового стану підприємства?
  8. За якими принципами будується графічна модель аналізу чинника збитків?
  9. Дайте характеристику показника можливості банкрутства.

 

ТЕСТИ:

 

.1 .  Інвестиційний проект — це:

а) сукупність документів, які регламентують  технічні, економічні, організаційні, правові і інші аспекти планування і здійснення комплексу заходів  щодо вкладення інвестицій;

б) форма представлення інвестиційного проекту у вигляді конкретного документа;

в)  узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, політичних, правових передумов, які  визначають привабливість і доцільність  інвестування в господарську систему;

г) документ, що відображає сукупність стратегічних інвестиційних цілей.

 

2. Інвестиції, направлені на створення і відновлення основних фондів і фінансовані за рахунок засобів державного бюджету, — це:

а) державні інвестиції;

б) державні централізовані інвестиції;

в) змішані інвестиції;

г) іноземні інвестиції.

 

З. Система принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням різних аспектів інвестиційної діяльності, — це

а) інвестиційний менеджмент;

б) інвестиційний контроль;

в) інвестиційний аналіз;

г) інвестиційна діяльність.

 

4.  Управління реальними інвестиціями підприємства належить до:

а) загальним функціям інвестиційного менеджменту;

б) спеціальним функціям інвестиційного менеджменту;

в) всі відповіді не правильні;

г) всі відповіді правильні.

 

5. Система основних елементів, які регулюють процес розробки і реалізації інвестиційних рішень підприємства:

а) інвестиційна діяльність;

б) інвестиційний менеджмент;

в) інвестиційний аналіз;

г) механізм інвестиційного менеджменту.

 

6. Система довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлених загальними завданнями його розвитку і інвестиційною ідеологією, — це:

а) інвестиційна програма;

б) інвестиційний портфель;

в) інвестиційна стратегія;

г) інвестиційна діяльність.

 

7. Взаємозалежна сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і ухвалення управлінських рішень по окремих аспектах його інвестиційної діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень, — це:

а)  система організаційного  забезпечення інвестиційного менеджменту;

б)  система інформаційного забезпечення інвестиційного менеджменту;

в) центр управління інвестиціями;

г) інвестиційна стратегія.

 

8. Структурний підрозділ  підприємства, керівник якого відповідає  за використовування виділених  йому інвестиційних ресурсів  і отримання необхідного прибутку  від інвестиційної діяльності, — це:

а) фінансовий відділ;

б)  система організаційного  забезпечення інвестиційної діяльності;    

в) центр управління інвестиціями;

г) бухгалтерія.

 

9. Процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всіх аспектах інвестиційної діяльності підприємства, — це:

а) організаційне забезпечення інвестиційної  діяльності;

б) інвестиційної забезпечення інвестиційної  діяльності;

в) інвестиційний контроль;

г) інвестиційний аналіз.

 

10. Процес дослідження інвестиційної активності і ефективності підприємства з метою виявлення резервів їх зростання — це:

а) організаційне забезпечення інвестиційної  діяльності;

б) інвестиційне забезпечення інвестиційної діяльності;

в) інвестиційний контроль;

г) інвестиційний аналіз.

 

11. Процес розробки системи планів і планових (нормативних)  показників і  забезпечення розвитку підприємства необхідними інвестиційними ресурсами з метою  підвищення ефективності його інвестиційної діяльності в майбутньому періоді — це:

а) інвестиційне планування;

б) інформаційне забезпечення інвестиційної  діяльності;

в) інвестиційний контроль;

г) інвестиційний аналіз.

 

12.  Контролююча система, яка забезпечує концентрацію контрольних дій на найпріоритетніших напрямах інвестиційної діяльності підприємства, направлена на своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених  і ухвалення оперативних рішень, які забезпечують її реалізацію, — це:

а) інвестиційне планування;

б) інвестиційний аналіз;

в) інвестиційний контролінг;

г) інвестиційний менеджмент.

 

13. Інвестиційний аналіз — це:

а)   Процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних  показників, необхідних для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всіх аспектах інвестиційної діяльності підприємства;

б)  процес дослідження інвестиційної  активності і ефективності підприємства з метою виявлення резервів їх зростання;

в) процес розробки системи планів і планових (нормативних) показників із забезпечення розвитку підприємства необхідними інвестиційними ресурсами і підвищення ефективності його інвестиційної діяльності в майбутньому ;

г)  процес перевірки виконання  і забезпечення реалізації всіх управлінських  рішень у сфері інвестиційної діяльності з метою реалізації інвестиційної стратегії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фомішина В.М.

Каф.економіки і підприємництва

Гр.5ДСмаг.,

Дисципліна «Економіка»

 

 

03.11.09

Лекція.

Тема 10.  ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

1. Економічний  цикл як головна проблема економічної  політики

2. Проблеми  зайнятості в здійсненні економічної  політики

3. Інфляція  як стимул та гальма економічного  розвитку 

 

1. Економічний  цикл як головна проблема економічної  політики

Розвиток ринкової економіки на стадії індустріального суспільства виявив таку його особливість, як циклічність. Циклічність характеризується періодичністю спадів і підйомів суспільного виробництва.

Під циклічністю в економіці  розуміється постійно рух виробництва від однієї точки його щонайвищого підйому до іншої, що повторюється. Період, протягом якого економіка проходить ці точки, називається часом економічного циклу.




 


 







Кожний цикл складається  з чотирьох фаз: криза, депресія, пожвавлення і підйом. Кожній фазі характерні свої особливості.

I. Фаза економічного  спаду. Головним проявом спаду  є падіння об'ємів виробництва  і скорочення розмірів ВНП.  Відповідно, виробничі потужності  підприємств виявляються завантаженими  не повністю, знижується прибуток, падає курс акцій, скорочується зайнятість населення, знижується рівень заробітної платні, життєвий рівень населення падає, збільшується бідність. В результаті зменшується сукупний попит, у відповідь на це ще більше скорочується виробництво і, відповідно, пропозиція.

В цілому для цієї фази характерне перевищення сукупної пропозиції сукупного попиту. Для забезпечення макроекономічної рівноваги стає необхідним скорочення виробництва.

Нерівноваженість існує  і на грошовому ринку. Раз грошова маса відстає від товарної, то виникає брак грошей, особливо на початкових етапах кризи. Тому єдине, що може рости в період кризи, це норма банківського відсотка, оскільки попит на гроші перевищує їх пропозицію.

Висока норма відсотка при низькій прибутковості, а нерідко і збитковості підприємств обумовлює низьку інвестиційну активність. В результаті існує нерівність і між заощадженнями і інвестиціями.

Информация о работе Управіння конкурентоспроможністю потенціалу підприємства