Фінансова безпека суб'єктів підприємництва

- вважаємо недоцільним виділяти окремо прибуток як об’єкт, оскільки він є результатом всіх видів діяльності підприємства і модифікованою формою капіталу підприємства, який виділено окремим об’єктом;

- перелік ризиків пропонуємо доповнити надзвичайними ризиками, тобто непередбачуваними, що відбувають у форс-мажорних обставинах.

З врахуванням внесених коригувань схема матиме наступний вигляд (рис. 2): 

 

Рис.1.2. Схема системи управління фінансовою безпекою підприємства вдосконалена автором 

 

За вище зазначеною схемою та викладеними коригуваннями щодо складу її основних елементів в даній  статті комплексна статична модель управління системою фінансової безпеки підприємства Кириченко О.А. [9] може бути описана наступним чином через функцію управління процесами та факторами забезпечення фінансової безпеки підприємства: 

 

1. МУСФБП = f (Р, О, МН, П, МПР, ….),                  (1)

 

 

де МУСФБП – модель управління системою фінансової безпеки підприємства;

f – функція, що припускає  наявність цілей в управлінні  системою фінансової безпеки  підприємства, яка об’єднує всі  елементи механізму керування;

Р – ресурси, наявні на підприємстві, що перебувають в його повному  розпорядженні;

О – організаційна структура  підприємства (щодо кожного окремого підприємства мають бути обрані чинники, які відповідають за дії, щодо забезпечення фінансової безпеку підприємства);

МН – організаційно-економічна і нормативно-правова база системи  управління підприємством;

П – показники, що повною мірою розкривають кількісні  та якісні характеристики процесів реагування на загрози;

МПР – моделі прийняття  рішень для успішного управління системою фінансової безпеки залежно  від сформованої ситуації.

3. Забезпечення фінансової безпеки суб’єктів підприємництва

 

Перехід України до ринкових умов ведення господарства обумовив появу цілого ряду проблем в економічній системі та діяльності суб'єктів підприємництва, які раніше не існували або принаймні не визнавались. Відповідно підприємці не мали можливості вирішувати їх швидко та з максимальною ефективністю, оскільки був відсутній практичний досвід та методологічна база для цього. Такими проблемами, зокрема, були фінансова нестабільність, кризові явища на суб'єктах підприємництва та банкрутство, які можна віднести до постійних супутників ринкової економіки й конкурентного середовища, оскільки ризики та боротьба за виживання природні для ринкових відносин.

Одним із варіантів вирішення  цих та ряду інших проблем є  забезпечення фінансової безпеки суб'єктів  підприємництва. Фінансової тому, що на сьогодні в економічній системі організацій все більшого значення набувають відносини з управління фінансовими ресурсами та оптимізації їх використання, а також фінансові інструменти, що забезпечують стабільну та ефективну діяльність суб'єкта підприємництва.

Система фінансової безпеки  суб'єктів підприємництва має поєднувати надбання сучасної економічної науки та діяти постійно, а не за фактом настання кризи.

Однією з основних проблем  будь-якої економічної системи є  забезпечення її ефективної та стабільної діяльності. У сучасних мінливих та висококонкурентних умовах дуже актуальними  стають питання саме стабільного безкризового розвитку. З переходом до ринкових відносин Україна змогла в повній мірі оцінити вплив різного роду криз на своє економічне середовище.

Отже, питання забезпечення безпеки держави та окремих її складових на сьогоднішній день є  надзвичайно актуальним. І якщо раніше наукова думка зосереджувала свою увагу виключно на економічній безпеці, то сьогодні все більше науковців наголошують на необхідності створення фінансової безпеки, як окремого елементу системи економічної безпеки, що має відповідати за безпеку саме сфери фінансових відносин. [10, с.16].

Фінансова безпека охоплює: фінансову безпеку окремого громадянина, домашніх господарств, населення в цілому, підприємців, підприємств, організацій, установ та їх асоціацій, галузей господарського комплексу, регіонів, окремих секторів економіки, держави та різноманітних міждержавних утворень, світового співтовариства в цілому. [17, с. 24].

На сьогодні питання методології  формування фінансової безпеки суб'єктів підприємництва сфери матеріального виробництва, на відміну, скажімо, від фінансової безпеки банків, страхових компаній та інших суто фінансових інституцій, є недостатньо розробленими. У той час, як очевидним є факт, що саме реальний сектор економіки був і залишається основою економіки України, а, отже, і її фінансової безпеки, рівень якої є прямим наслідком стану економіки країни.

Забезпечення стійкого росту  підприємництва, стабільності результатів їх діяльності, досягнення цілей, що відповідають інтересам власників і суспільства в цілому, неможливі без розробки й проведення самостійної стратегії, що у сучасній економіці визначається наявністю ефективної системи його фінансової безпеки. Саме стан фінансів господарюючих суб'єктів багато в чому обумовлює ефективність їх діяльності в ринковій економіці, що і призводить до необхідності розгляду проблем забезпечення фінансової безпеки суб'єктів підприємництва [16, с. 98].

Таким чином, фінансова безпека  є однією з найважливіших складових системи економічної безпеки суб'єктів підприємництва. Оскільки саме фінансова складова є основною в сучасній економіці, як на макро-, так і на мікрорівні. Сучасна економіка реалізує свої функції шляхом використання фінансових механізмів, за допомогою фінансових методів, важелів, стимулів, переслідуючи при цьому фінансові цілі.

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ ТОВ  «КОМФОРТ»

2.1 Фінансовий стан підприємства як економічна категорія та об’єкт управління

Підприємства, здійснюючи свою діяльність, несуть повну відповідальність за своїми зобов’язаннями перед ланками  фінансово-кредитної системи, постачальниками, власними працівниками, а також за результатами виробничо-фінансової діяльності. Це зумовлює необхідність ефективного  управління підприємством та підтримки його фінансового стану.[47, с. 123].

Однією  із складових економічного потенціалу є його фінансовий стан (потенціал). Щодо фінансової сторони діяльності суб’єкта господарювання необхідно  вирішувати два основних завдання:

• підтримання здатності відповідати за поточними фінансовими зобов’язаннями – характеристика фінансового стану підприємства з позиції короткострокової перспективи;
• забезпечення довгострокового фінансування в бажаних обсягах і здатності підтримувати існуючу або бажану структуру капіталу – оцінка фінансового стану підприємства з позиції довгострокової перспективи", - визначили Мошенський С. З. та Олійник О. В. [34, с. 98-99].

Таким чином, фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування..

Особливого  значення набуває своєчасна та об'єктивна  оцінка фінансового стану підприємств, оскільки жодний власник не повинен  нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) підприємства, які можна виявити тільки на підставі аналізу фінансового стану підприємств. Тому виникає необхідність в систематичному аналізі фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.

Кожне підприємство намагається досягти  стійкого фінансового стану, тобто  забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального  розвитку підприємства. Тому фінансова  діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення оптимального співвідношення власних, позичених  і залучених фінансових ресурсів.

Таким чином виникає об’єктивна необхідність оцінки фінансового стану суб’єктів  господарювання з метою раціонального  використання їх фінансових ресурсів.

Отже, метою оцінки фінансового стану  підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості та платоспроможності.

Фінансовий  стан підприємства необхідно систематично й всебічно оцінювати з використанням  різних методів, прийомів та методик  аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд  періодів, дасть змогу визначити  негативні тенденції у фінансовій діяльності та способи ефективнішого  використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Метою  аналізу фінансового стану підприємства є оцінка напрямів його розвитку та вивчення його реального фінансового  стану і з’ясування можливостей  підвищення ефективності функціонування за допомогою проведення раціональної фінансової політики. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у  постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану  прибутку, зниження рентабельності підприємства.

При оцінці фінансового стану  підприємства та виявленні потенційних  можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні  методи аналізу.

Методи аналізу фінансового  стану підприємства - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження  фінансового стану підприємства. Можна назвати шість основних методів аналізу: горизонтальний (часовий) аналіз, вертикальний (структурний) аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних  показників (коефіцієнтів), порівняльний, факторний аналіз.

Фінансовий аналіз підрозділяється  на окремі види в залежності від  наступних ознак:

1) за організаційними  формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства:

а) внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею, виконується  він шляхом порівняння їх з плановими  параметрами фінансової діяльності підприємства. Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості  підприємства;

- оцінка ділової активності  підприємства;

- оцінка використання  майна та вкладеного капіталу;

- аналіз ліквідності та  платоспроможності підприємства.

Суб’єктами внутрішнього аналізу є тільки керівництво  і залучені ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про  технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський  облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного  обліку, зовнішня публічна фінансова  і вся система внутрішньогосподарської  звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса тощо;

б) зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності  зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банками, страховими компаніями, а також аудиторськими фірмами, іншими структурами з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак  дозволяє досить об’єктивно оцінити  фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є  комерційною таємницею. Основним змістом  зовнішнього аналізу є:

- аналіз фінансового стану,  фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності та ліквідності;

- економічна діагностика  фінансового стану підприємства.

До річного бухгалтерського  звіту обов’язково додається  пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.

Бухгалтерські звіти - баланси  та інші форми фінансового звіту  складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в  органи, які визначено законодавством.

Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1 ), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. Форма балансу наведена у додатку  В. В активі балансу показується  склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві - джерела утворення  засобів господарства. У балансі  відображаються також результати господарської  діяльності.

Бухгалтерський баланс складається  на підставі бухгалтерських записів, підтверджених  виправдовувальними документами. Вихідними  для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.