Педагогическое мастерство

• уміння вільно застосовувати відомі дидактичні засоби в нових стандартних (або нестандартних) ситуаціях;
• здатність оптимально вирішити ситуацію іншим шляхом, відмінним від уже відомих.

Перехід від знань до професійно орієнтованої парадигми в підготовці висококваліфікованих спеціалістів ставить неординарні вимоги до особистості вчителя. Педагогічні здібності вчителя включають такі компоненти:

• Дидактичні – вміння передати в дохідливій формі навчальний матеріал, формуючи в учнів активну самостійну думку;
• Академічні – всебічні знання в різних галузях;
• Організаторські –здатність організувати репродуктивну діяльність учнів та забезпечити наукову організацію розумової праці;
• Авторитарні – здатність до безпосереднього емоційно-вольового впливу на учнів, вміння користуватись довірою;

Комунікативні – створення морально-психологічних стосунків з учнями.

Вміння педагога спілкуватися зі учнями входить в структуру комунікативних здібностей:

• здатність розуміти учня;
• здатність бачити в учнів рівноправну особистість;
• критичне ставлення до самого себе та спокійне сприйняття критики;
• вміння переконувати та говорити правду;
• вміння здійснити необхідний педагогічний вплив;
• володіння почуттям гумору;
• володіння майстерністю слова.       Важливими вольовими якостями для вчителя є цілеспрямованість, вимогливість, вміння себе тримати. Саме тому педагоги не можуть бути різкими – нестриманими, байдужими, невимогливими, незібраними.

Справжній педагогічний процес виникає в той момент, коли створюється ситуація педагогічної взаємодії, і ситуація педагогічного перетворення людини. Якщо реальної взаємодії і реального перетворення немає, то немає і самого педагогічного процесу.

 

 Висновок

Отже професійна майстерності вчителя визначається ступенем самореалізації в професії. Вона є своєрідним підсумком розвитку людини, досягненням нею повноти професійної якості. Педагогічна майстерність починається із зосередження зусиль зі створення людини на себе, свою індивідуальність, тому рух до майстерності завжди має професійно-виховальний характер.

Виховуючи себе, вчитель прагне досягти вершин в оволодінні основними вимогами, які висуває перед ним обрана професія і час:

- професійні  знання з навчальної дисципліни;

- гуманність;

- соціальна активність;

- інтелігентність;

- здатність до  спілкування, ведення діалогу;

- позитивна емоційна  налаштованість;

- мовна культура;

- інноваційний  стиль науково-педагогічного мислення;

- потреба у  підвищенні знань, самоосвіті.

Професія вчителя завжди була однією із найпочесніших у нашій країні. Вона наповнена великим ідейним змістом, бо тісно пов’язана із розв’язанням головних завдань суспільства. Аналіз світових тенденцій у галузі професійно-педагогічної освіти засвідчує зростання вимог до педагогічного професіоналізму і особистих якостей вчителя. На думку вчених, основними проблемами, з якими зустрічатимуться вчителі у цьому тисячолітті, є:

• постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів;
• самостійна постановка і вирішення творчих і дослідницьких завдань;
• ускладнення проблем виховання;
• безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання і виховання, новими досягненнями вітчизняного і зарубіжного досвіду;
• розв’язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції знань, практичних умінь і навичок із таких суміжних з педагогікою наук, як філософія, психологія, медицина, релігієзнавство, економіка, правознавство, кібернетика та ін;
• робота в єдиному інформаційному середовищі, що передбачає раціональне використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі.

Усе це може здійснювати лише вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими, дослідницькими здібностями, високим рівнем інтелігентності, духовно-морального потенціалу, конкурентноздатності, ерудованості, здібностей до безперервної освіти.         Реалізація логіки опанування навчальних дисциплін у свою чергу вимагає розробки діагностичного інструментарію, який будується на продуктивній взаємодії вчителя і учнів і спрямований на виявлення професійних досягнень і ускладнень наслідків у професійному становленні. Таким чином, крім природного включення у навчальну діяльність, необхідна участь учителів і в діагностичному процесі, у процесі самооцінювання, відстеження свого просування етапами професійної освітньої програми. При цьому вчитель не лише опановує й удосконалює діагностичні уміння в процесі проживання досвіду діагностики, але й аналізує свою діяльність, рефлексує нагромаджений професійний досвід.   Сукупність методів формування професійної майстерності вчителя, включає в себе: гуманізацію освіти як вияв можливостей самовиховання й самоосвіти, шляхи розвитку здібностей до педагогічної діяльності; діалогічність навчального матеріалу, що орієнтує вчителя на співставлення різних точок зору, позицій, концепцій; фундаменталізацію, що визначає концентрацію навчального матеріалу і створюваного досвіду, уособленого в педагогічних категоріях; додатковість, що характеризує взаємодію різних форм педагогічного знання.

 

Список літератури:

1. Актуальні  проблеми підготовки педагогічних  кадрів до творчої професійної  діяльності: Зб. наук. праць. – К., 1993.

2. Барбина  Е.С. Формирование педагогического  мастерства учителя в системе  непрерывного педагогического образования.- К., 1997.

3. Біленко Л.В., Сисоєва С.О. Вивчаємо творчу діяльність педагога // Рідна школа.-1993.- №11-12. 

4. Бутенко В.Г. Способи самореалізації особистості // Особистість педагога : Розкриття можливостей. – К.,1995.

5. Бутенко В.Г.Формирование педагогического мастерства учителя. – К., 1991.

6. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн та інші. - К.: Вища школа, 1997.

7. Козловський І.М., Пайкуш М.А. формування професійної майстерності майбутнього вчителя як єдність інтегративного та диференційованого підходів в умовах ступеневої освіти. – Житомир, 2003.

8. Сухомлинський В.О. Вибр. твори в 5 т.- К., 1976-1977.