Суть і характерні риси міжнародного менеджменту

Існує кілька підходів до визначення командних ролей. Найбільш поширеною є концепція відомого англійського психолога і письменника Мередіта Белбіна, який є автором також ефективної техніки «кольорового кодування» чи «робочого набору».

Особливо важливо звернути увагу на ключову роль координаторів в успішній діяльності міжнародних команд. За результатами Досліджень М. О'Хара-Деверекс та Р. Йохансона, вони мають володіти певними якостями, які можна розподілити на три групи:

1. Особисті якості:

• терпіння/стійкість;

• емоційна стабільність;
• здатність жити з помилками;
• відкрите мислення;« почуття гумору;
• скромність;
• багата уява.

2. Ділові здібності:

• здатність до системного мислення;
• вміння приймати рішення в амбіційних ситуаціях;
• здатність долати культурні бар'єри;
• спроможність оцінювати модель поведінки в будь-якому культурному оточенні;
• спроможність виявляти міжкультурні аспекти бізнесу;
• здатність адаптувати стиль менеджменту;
• технічна компетенція.

3. Інтелектуальні здібності:

• пізнавально-інтелектуальні;
• здатність формувати особисті стосунки і готувати доповіді;
• знання історичних і поточних питань соціального розвитку;
• відчуття цінностей кожної особи;
• мотивованість до міжкультурної співпраці.

 

7.4. Міжнародні ділові комунікації та комунікативні бар’єри

Загальна схема міжнародних комунікацій представлена на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Процес комунікацій

 

Важливо підкреслити такі особливості міжнародних комунікацій:

• розміщення окремих елементів комунікацій у різних частинах світу;
• віддаленість;
• вплив різних культур;
• різниця у часі;
• значні затрати.

Самостійно вивчаючи тему, студент має враховувати основні типи міжнародних комунікацій:

• Зовнішні міжнародні комунікації

Приклад: Комунікації між урядами у зв'язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю.

• Внутрішні міжнародні комунікації

Приклад: Спілкування в даній країні менеджера з іншої країни.

Менеджери-американці щоденно роблять у США 37 телефонних дзвінків, а в Японії — 34. Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише 30.

Рис. 7.4. Приховані і висловлені міжнародні комунікації

 

Висхідні комунікації (upward communication):

• зворотний зв'язок;
• допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів.

Спадні комунікації (downward communication):

• встановлення завдань;
• надання інформації.

Вивчаючи питання, важливо усвідомити бар'єри міжнародних комунікацій:

1. Мовні бар'єри (Language Barriers).

Типові кроки підготовки письмового звіту з використанням перекладу:

• збір персоналом матеріалу для включення до письмового повідомлення;
• підготовка попереднього проекту повідомлення німецькою мовою у письмовій формі;
• доопрацювання проекту німецькою мовою;
• переклад матеріалу з німецької мови англійською;
• консультація з персоналом, що володіє двома мовами, стосовно перекладу;
• доопрацювання проекту англійською мовою в додатковий час доти, доки він не буде придатним для подальшого використання.

2. Бар'єри сприйняття (Perceptual Barriers):

• рекламні повідомлення;
• інші погляди.

3. Вплив культури (The Impact of Culture):

• культурні цінності;
• непорозуміння.

4. Невербальні комунікації (Nonverbal Communication):

• враження;
• дистанція (інтимна, особиста, соціальна, публічна).

Вивчення зазначених бар'єрів повинно логічно завершитись розумінням шляхів підвищення ефективності міжнародних комунікацій:

а) Поліпшення системи зворотного зв'язку.

Найбільш важливим є зворотний зв'язок між материнськими компаніями і приєднаними відділеннями. Існує два типи систем зворотного зв'язку:

• особові (наради, телефонні розмови);
• міжособові (звіти, бюджети, плани).

б) Мовний тренінг:

• вербальні (усні) комунікації;
• письмові комунікації.

в) Культурний тренінг:

• розуміння іншої культури;
• національна культура і субкультура (спільність культури країн Південної Америки, латинська культура — основа культури Іспанії, Португалії, Італії, Франції);
• обмеженість поняття «міжнародна культура».

 

Рис. 7.5. Категорії особистого простору при міжнародному спілкуванні

 

г) Посилення гнучкості і співробітництва:

• внутрішньофірмова взаємодія;
• переговори;
• урахування відмінностей між географічною і корпоративною культурами.

Способи подолання культурних бар'єрів:

• Зберігайте неупередженість.
• Уважно ставтесь до звичаїв інших людей.
• Враховуйте багатозначність однакових жестів і виразів у різних країнах.
• Пристосовуйте ваш стиль до особливостей іншої людини.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

 

ТЕМА 8. Контроль і звітність міжнародних корпорацій

План: 8.1. Особливості контролю в міжнародних корпораціях.

8.2. Основні системи контролю в міжнародних корпораціях.

8.3. Техніка контролю в міжнародних корпораціях.

8.4. Звітність у міжнародному менеджменті.

 

8.1. Особливості  контролю в міжнародних корпораціях

 

 

Складові контролю:

• установлення стандартів;
• оцінка виконання;
• коригування.

Функція контролю може розглядатись і як зворотний зв'язок системи (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Контроль як зворотний зв'язок системи

Три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:

1. Стандарти в МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі, так і місцеві умови.
2. Інформація, що міститься у звітах, повинна віддзеркалювати не тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти.
3. Управлінські дії щодо коригування відхилень є завершальним кроком функції контролю.

Звичайно в міжнародних корпораціях виникають і специфічні проблеми контролю:

• цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загальнокорпоративними цілями;
• цілі партнерів СП суперечать корпоративному менеджменту;
• досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях;
• філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов'язані з культурними відмінностями між менеджерами країни походження і країни-господаря.

Як наслідок особливостей контрольної діяльності міжнародних корпорацій існують два основних типи контролю в МНК.

Прямий контроль:

• наради в штаб-квартирі;
• відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;
• контроль поточної діяльності персоналу;
• контроль за допомогою організаційної структури (письмовіофіційні звіти, ланцюги команд).

Непрямий контроль:

• щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни походження;
• додатки до оперативної звітності, включаючи фінансові звіти (баланс, звіти про доходи, бюджети);
• фінансові співвідношення.

Студент повинен чітко усвідомити обмеженість засобів прямого контролю у міжнародних корпораціях через віддаленість філій. Тому особисті контакти вищого менеджменту з керівниками зарубіжних відділень пов'язані зі значними витратами на подорожі. Отже, географічна віддаленість сприяє формалізації засобів контролю в міжнародних корпораціях. Однак, регіональні відмінності одночасно ускладнюють формальні зіставлення результатів діяльності філій. Скажімо, завод у Бомбеї може активніше використовувати дешеву місцеву робочу силу замість механізації ручної праці, а тому за показником продуктивності праці він може поступатись філіям в інших країнах. Однак за показником рентабельності Бомбейський завод може бути кращим.

Окрім того, на процес контролю впливають численні культурні фактори. У західній культурі наголос робиться на ретельному вимірюванні відхилень індивідуального реального виконання від встановлених стандартів і подальшому коригуванні. У східній культурі акцентується на груповому усвідомленні стандартів та використанні колективних інструментів забезпечення встановлених стандартів.

 

8.2. Основні  системи контролю в міжнародних  корпораціях

Під час вивчення цього питання повинна сформуватись чітка система контролю в міжнародних корпораціях. Ця система включає чотири основні ланки: особистий контроль, бюрократичний контроль, контроль за результатами та культурний контроль. Відштовхуючись від цієї системи, далі слід засвоїти суть кожного виду контролю, його переваги і недоліки, сфери застосування в діяльності міжнародних корпорацій.

Особистий контроль ґрунтується на особистих контактах з підлеглими, у процесі яких здійснюється безпосередній нагляд за їхніми діями або ж з'ясовуються причини відхилень від стандартів чи шляхи усунення недоліків. Переваги цього типу контролю полягають у тому, що в менеджерів вищого рівня формуються особисті враження щодо діяльності підлеглих.

Бюрократичний контроль здійснюється через систему процедур і правил, що регламентують діяльність підрозділів. Для підрозділів міжнародних корпорацій найпоширенішими видами бюрократичного контролю є бюджетний контроль і правила капітальних витрат.

Бюджетний контроль пов'язаний з використанням валютних курсів. Переваги бюджетного контролю пов'язані з простотою і малими витратами часу, оскільки бюджети є інструментом не лише контролю, а й планування. У процесі бюджетного контролю широко використовуються засоби обчислювальної техніки. Недоліки бюджетного контролю пов'язані головним чином з тим, що фокус контролю зміщується з кінцевого виконання на використання коштів, що призводить до завищення бюджетів.

Контроль за результатами — пов'язані з орієнтацією підрозділу на досягнення кінцевих цілей. У такому разі процес контролю поділяється на три етапи: 1) встановлення цілей підрозділу, 2) кількісний вираз цілей через певні показники: продуктивність, прибутковість, частка ринку і т. ін., 3) оцінка діяльності менеджерів за їхньою здатністю досягати цілей..

Важливими перевагами цього виду контролю є його простота та орієнтація на досягнення зарубіжними підрозділами таких кінцевих результатів, які пов'язані із загальними цілями корпорації. Подібний контроль дозволяє використовувати систему «управління за відхиленнями», коли менеджери підрозділів діють самостійно, у межах встановлених відхилень ключових показників. Однак, коли ці показники перевершують відхилення, менеджери центрального офісу отримують право втручатись у Діяльність зарубіжних відділень, включаючи заміну їх керівників. Суттєвою перевагою контролю за результатами є також можливість його поєднання із системою винагород і стимулюванням менеджерів.