Суть і характерні риси міжнародного менеджменту

Етика відносин зі співробітниками:

• відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;
• особливий статус працівників з обмеженою дієздатністю;
• охорона здоров'я і техніка безпеки;
• навчання і розвиток персоналу;
• обговорення кар'єри;
• «дитячий день» для працюючих батьків;
• програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

Етика довкілля:

• контроль забруднення;
• захист середовища;
• збереження природних ресурсів;
• утилізація (переробка) відходів.

Екологічна етика:

• уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;
• дотримання екологічних стандартів;
• участь у поліпшенні екології.

Етика відносин із партнерами:

• дотримання зобов'язань;
• недопущення маніпулювання інвестиціями;
• урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:

• запобігання таємних угод на ринках;
• використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;
• вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

Етика відносин із суспільством:

• збереження і розширення зайнятості;
• соціальна відповідальність;
• урахування місцевих традицій, звичаїв;
• дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;
• спонсорування проектів соціального добробуту;
• підтримування освіти і мистецтва;
• підтримування громадських рекреаційних програм;
• участь у громадських роботах, проектах.

Етика відносин з державою:

• дотримання законодавства;
• добросовісна звітність;
• виконання державних замовлень у зазначені строки;
• уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.

Міжнародна етика:

• вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;
• рахування національної культури;
• залучення місцевого персоналу;
• підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з міжнародними конкурентними стратегіями;
• дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

Причини неетичної поведінки:

• недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;
• значний обсяг «тіньової» економіки;
• конкурентна боротьба, що відсуває на далекий план етичні міркування;
• зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто в кожному квартальному звіті;
• відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;
• загальне зниження ролі етики в суспільстві;
• певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями і цінностями вищого керівництва;
• низькі моральні якості членів суспільства.

Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:

1. етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;
2. комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;
3. соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;
4. навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

Важливо підкреслити такі особливості етики в міжнародних корпораціях:

1. Менеджмент має враховувати відмінність культурних вимірів етичної поведінки однієї тієї самої компанії в різних країнах.
2. Нормативні вимоги щодо етичних аспектів дій менеджерів у приймаючій країні з боку законодавства материнської країни і штаб-квартири менш жорсткі, ніж у своїй країні, тобто існують подвійні етичні стандарти.
3. Діяльність міжнародних корпорацій спричиняє політичні страхи в країнах — реципієнтах (загроза реалізації в процесі зовнішньої торгівлі інтересів країн-донорів, а не приймаючих країн, вплив країн походження через транснаціональні корпорації на політичні процеси в приймаючих країнах, загрози політичній безпеці).
4. Загроза виникнення суперечностей між тими приймаючими країнами, в яких інтереси міжнародної корпорації можуть конфліктувати, наприклад, при переведенні бізнесу з однієї країни в іншу і втратою нею робочих місць і джерел податків, незважаючи на прагнення корпорацій зберегти основний капітал за будь-яку ціну.
5. Поширеною є практика хабарів місцевим чиновникам органів державної влади й управління з боку міжнародних корпорацій за сприяння компанії всупереч вимогам законодавства приймаючої країни. Дослідженням взаємозв'язку між корупцією та економічним розвитком, проведеним у 70 країнах світу, встановлено, що корупція справляє значний негативний вплив на темпи економічного розвитку країни. При цьому хабарі не лише погіршують інвестиційний клімат країн-реципієнтів, а й вражають тих, хто платить, а отже, руйнують менеджмент транснаціональних корпорацій.
6. Дискусії щодо етичних аспектів міжнародного менеджменту часто мають емоційний характер. Адже, з одного боку, етичні норми різних міжнародних компаній відрізняються між собою. З іншого боку, далеко не всі факти неетичних дій міжнародних корпорацій стають відомими широкій діловій громадськості і стають підставою для відповідного покарання, тому в цій сфері виникає багато чуток.

Важливо засвоїти три основоположних принципи міжнародної ділової етики: утилітаризм, дотримання прав людини та справедливості.

Утилітаризм виходить з того, що «правильні» рішення приносять значну користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків.

Концепція дотримання прав людини ґрунтується на добровільно взятих на себе обов'язках менеджера захищати права інших людей та уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому разі не примушуватиме інших діяти всупереч їхнім релігійним або етичним уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і довкілля.

Концепція справедливості зобов'язує менеджерів ставитись однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, ця концепція базується на поняттях порядності і чесності.

Міжнародний бізнес-етикет — поняття досить містке і не обмежується питаннями ділової субординації та переговорним процесом. Основними його складовими є:

1. Правила привітання.
2. Правила звертання.
3. Правила представлення.
4. Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування).
5. Ділова субординація.
6. Рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової людини.
7. Етичні норми грошових відносин.
8. Правила обміну подарунками і сувенірами.
9. Прийнятність чайових.

 

13.2. Основні етичні концепції в міжнародному менеджменті

 

Актуальними є такі етичні проблеми:

1. Внутрішні торговельні проблеми і розвиток соціального маркетингу.
2. Боротьба з хабарами у світлі вимог закону про переслідування зарубіжних підкупів 1977 р.
3. Відродження довіри до контролю діяльності вищого менеджменту корпорацій у зв'язку зі скандалом «Енрон» у 2002 р.
4. Усунення будь-якої дискримінації.
5. Забезпечення права людини на приватне життя.
6. Подолання «МАД-синдрому» (Mergers — злиття, Acquisitions — придбання, Divestitures — позбавлення прав), що загрожує розвитку міжнародного бізнесу.

Етичні проблеми японського менеджменту включають таке:

1. Політичні ділові скандали на фондовому ринку, ринку нерухомості та інших ринках за участю високих урядовців, політиків, біржових брокерів, що належать до мафіозних угруповань (якудза).
2. Зміна соціального клімату в Японії в напрямі розширення обміну послугами між керівництвом транснаціональних корпорацій та дотримання високих стандартів і етичної поведінки.
3. Упередження і дискримінація, пов'язані із сексуальними домаганнями на роботі шляхом використання порнографічних матеріалів, притисненням неповнолітніх працівників та представників інших національностей, збереження відчутних расових стереотипів.
4. Посилення лобіювання інтересів японських корпорацій в інших країнах, насамперед у США.

 

13.3. Соціальна  відповідальність міжнародних корпорацій

Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.

Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу. Кожен з видів відповідальності має свої критерії.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним — від сприятливого до ворожого.

Слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

• сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;
• зміна потреб і сподівань широкої громадськості;
• залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в розв'язанні соціальних проблем;
• моральні зобов'язання щодо соціальної відповідальності.

Аргументи проти соціальної відповідальності:

• порушення принципу максимізації прибутку;
• додаткові витрати на соціальну відповідальність;
• недостатня звітність широкій громадськості;
• недостатня кваліфікація у розв'язанні соціальних проблем.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п'ять ключових положень:

1. Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.
2. Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.
3. Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.
4. Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку оплачуються споживачем.
5. Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності зі розв'язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їх діяльності.