Способи забезпечення виконання зобов'язань

        Порука завжди вимагає простої письмової форми.

        У разі невиконання зобов'язання  боржник і поручитель відповідають  перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не передбачено договором поруки (ст.192 ЦК). Таким чином, при укладенні договору поруки виникає множинність осіб на боці боржника.

        Поручитель відповідає в тому  самому обсязі, як і боржник.  Тобто він відповідає за основний  борг, сплату відсотків, а також  за заподіяні збитки та неустойку,  якщо інші умови не передбачені  договором поруки.

        За боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб — поручителів. У цьому разі відповідно до ч.3 ст.192 ЦК такі поручителі між собою є солідарними боржниками перед кредитором.

        Якщо у зв'язку з невиконанням  основного зобов'язання боржником  кредитор звертається до поручителя, який виконає зобов'язання, поручитель за таких умов набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню.

        Якщо кілька поручителів виконали  зобов'язання перед кредитором, то  кожен з них має право зворотної  вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми (ч. 2 ст. 193ЦК).

        Підстави припинення поруки:

1. припинення забезпеченого порукою зобов'язання;
2. якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов'язання не пред'явить позов до поручителя;
3. у випадках, коли строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги, то за відсутності іншої угоди відповідальність поручителя припиняється після закінчення одного року з дня укладення договору поруки,
4. переведення боргу, припиняє поруку, якщо поручитель не виявив згоди відповідати за нового боржника (ст. 201 ЦК).

5. Гарантія.

        Гарантія. За  договором гарантії гарант зобов'язується    перед кредитором  іншої особи відповідати за  виконання нею    свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.

        Гарантія може забезпечувати лише дійсну вимогу.

        Договір гарантії повинен бути  укладений у письмовій формі.

        Недодержання письмової форми  тягне недійсність договору поруки.

        На відміну від поруки, гарантія встановлювалася лише у відносинах між соціалістичними організаціями.

        На відміну від поручителя, гарант  виступає не солідарним, а субсидіарним боржником. Тобто гарант несе відповідальність лише за умови, коли основний боржник не може відповідати за невиконання зобов'язання у зв'язку з відсутністю у нього майна.

        Підстави припинення гарантії  ті ж самі що й при поруці (ст.194).

        У проекті ЦК України, як  і в інших сучасних цивільних  кодифікаціях країн СНД, гарантії  як способу забезпечення виконання зобов'язання надано новий зміст.

        Гарантією визнається письмове  зобов'язання банку, іншої кредитної  установи, страхової організації  тощо (гаранта), яке видається на  прохання Іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

6. Завдаток.

        Завдатком визнається грошова сума, що її видає одна з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору і на забезпечення його виконання (ст.195)

        Завдаток виконує  кілька функцій: 

          - платіжна  функція - оскільки завдаток видається в рахунок належних платежів, він виступає передусім засобом платежу.

          - факт  передачі завдатка від однієї  до іншої договірної сторони  підтверджує, що між сторонами  укладено угоду, що й закріплюється  передачею завдатку;

          - по-третє,  завдаток виступає як спосіб забезпечення виконання зобов'язання.

        Якщо за  невиконання договору відповідальною  є сторона, яка передала завдаток, він залишається у другої сторони.

        Якщо за  невиконання договору відповідальною  є сторона, яка одержала завдаток, вона повинна сплатити іншій стороні подвійну суму завдатку.

        Відмінність  завдатку від авансу. Тобто, якщо  сторона, що одержала аванс  не виконала своїх зобов'язань  за договором, інша сторона  має право вимагати лише повернення  авансу, а не сплати його подвійної суми. Аналогічно, якщо у разі невиконання зобов'язання відповідальною буде сторона, яка передала аванс, вона незалежно від невиконання цього зобов'язання має право вимагати повернення авансу.

        Таким чином,  можемо зробити висновок, що аванс не виконує забезпечувальну функцію і тому не є способом забезпечення виконання зобов'язання, він обмежується виключно платіжною і засвідчувальною функціями. При цьому, практика виходить з того, що передана в рахунок майбутніх платежів грошова сума презюмується як аванс, поки не буде доведено, що ця сума передавалася з метою забезпечити в майбутньому виконання зобов'язання.

        У разі невиконання договору, забезпеченого завдатком, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки, але з зарахуванням суми завдатку, якщо в договорі не передбачено інше (ч.3 ст.195 ЦК).