Організація роботи з персоналом

Для забезпечення відповідної якості проектних та будівельних робіт, підвищення рівня  відповідальності осіб, що приймають  рішення, Законом України „Про регулювання  містобудівної діяльності” передбачена  професійна атестація відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг) [61]. Статтею 17  Закону України  „Про архітектурну діяльність” [62] визначено, що громадяни, які одержали відповідний  кваліфікаційний сертифікат, можуть виконувати окремі види робіт (послуг), пов'язані із створенням об'єкта архітектури, без відповідної ліцензії, мають  особисту печатку та несуть відповідальність за неналежне виконання робіт (послуг), право виконання яких визначено  кваліфікаційним сертифікатом, та порушення  вимог законодавства, будівельних  норм, стандартів і правил.

Порядком проведення  професійної атестації  відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури , визначено, що професійна атестація виконавця (далі - професійна атестація) - процедура, під час проведення  якої  підтверджується професійна спеціалізація, рівень кваліфікації і знань виконавця. Передбачено проводити професійну атестацію архітекторів, інженерів-проектувальників,    інженерів технічного нагляду та експертів, які здобули вищу  освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра за напрямом професійної атестації, мають стаж роботи за фахом не менш як три роки,  або не здобули такої освіти, але мають стаж роботи у сфері містобудування не менш як десять років.

Згідно  з Постановою Кабінету Міністрів  України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання  виконання підготовчих і будівельних робіт» у Декларації про початок виконання підготовчих та будівельних робіт з 1 червня 2012 року обов'язково вказується серія та номер кваліфікаційного сертифіката відповідальних осіб проектувальника: головного архітектора (інженера) проекту, особи, яка здійснює авторський нагляд, а також вказується серія та номер кваліфікаційного сертифіката відповідального експерта, який здійснював експертизу зазначеної проектної документації. Інформація про ліцензію проектувальника обов'язково зазначається до 1 червня 2012 року.

Таким чином, реформування у будівельній галузі стосовно запровадження особистої  відповідальності виконавців робіт  поки що торкнулись лише проектантів, експертів та інженерів-технічного нагляду, і залишило поза увагою головних інженерів, начальників виробничо-технічних  відділів та виконробів – відповідальних виконавців робіт на рівні будівельної  організації.

Серед нормативної  бази будівництва в частині управління персоналом особливе місце посідають  документи щодо норм витрат труда  на виконання будівельних робіт, оскільки на їх основі визначається тривалість виконання будівельно-монтажних  робіт, кошторисна та фактична заробітна  плата тощо.

В будівництві  документи загальнодержавного рівня  щодо нормування праці складають  ресурсні елементні кошторисні норми  на будівельні, ремонтно-будівельні та інші роботи, Галузеві норми часу на будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи, Єдині норми і розцінки на будівельно-монтажні роботи (ЄНіР).

Галузеві  норми часу на будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи розробляються  на заміну Єдиних норм часу і розцінок на будівельно-монтажні роботи (ЄНіР), що були затверджені ще в 1986 році. Розробка нових норм здійснюється на виконання  Програми створення та постійного оновлення  галузевої нормативної бази з  праці та професійної класифікації у будівництві на 2005-2010 роки. На даний час розроблено 10 збірників ГН з передбачених 40. Тому, якщо на певний вид робіт ГН відсутній, організації можуть користуватись старими ЄНіРами. Ресурсні елементні кошторисні норми (РЕКН) були переважно розроблені в 1999-2000 роках.

За останні  десятиріччя з’явились нові матеріали, технології виконання будівельних  робіт, нове обладнання, що не враховано  чинною нормативною базою.

У всіх перелічених  документах наводяться норми часу в  людино-годинах за видами робіт. Вважається, що норми ЄНіРів (ГНів) розроблені на операції, а норми РЕКН – на процеси. Фактично всі три документи містять  різні норми часу.

Будівельні  підприємства можуть розробляти власні норми часу (місцеві норми часу), наприклад, у випадку коли на певний вид робіт відсутні відповідні галузеві та відомчі норми, або коли організаційно-технічні умови виробництва в цих організаціях суттєво відрізняються від тих, що передбачені в галузевих або  відомчих нормах.

Галузевою угодою передбачено, що передумовами перегляду  підприємствами норм праці є впровадженням  нової техніки, технології, здійснення організаційно-технічних заходів, що удосконалюють організацію робочих  місць та забезпечення зростання продуктивності праці.

Норми часу містяться також і в технологічних  картах на виконання окремих видів  робіт. Технологічна карта є основною для розробки РЕКН і ГН. Відповідно до технологічна карта має містити наступні розділи:

- область  застосування;

- організація  та технологія будівельного процесу  (містить склад процесу, порядок  та технологію виконання операцій, склад бригади, схема організації  робочого місця);

- техніко-економічні  показники (виробіток, витрати  праці, людино-годин в розрахунку  на одиницю роботи);

- матеріально-технічні  ресурси;

- графік  трудового процесу;

- контроль  якості виконання процесу.

Нажаль, зараз не всі будівельні процеси  забезпечені технологічними картами, а ті, що були розроблені за радянські  часи, потребують уточнення у зв’язку  із зміною використовуваних матеріалів, засобів праці, появою принципово нових  технологій виконання робіт. Також, за висновками фахівців, за останні 20 років  в цілому стан здоров’я населення, внаслідок погіршення екологічної  ситуації, став гіршим, що негативно відобразилось на трудових можливостях людей працеспроможного віку, і відповідно, на загальному рівні продуктивності праці [].

Будівництво характеризується досить високим рівнем травматизму та професійної захворюваності. Відповідно до [] будівельна галузь відноситься до 52 класу виробничого ризику (з 67 класів, 67 – характеризується найбільшим рівнем виробничого ризику) .

Так, Постановою Кабінету Міністрів  [] встановлено перелік робіт, які становлять підвищену безпеку і для виконання яких необхідно отримати в установленому порядку відповідний дозвіл. В цьому переліку значна кількість робіт стосується будівництва:

• Електропрогрівання бетону та електророзморожування ґрунтів, розігрівання бітуму і смол.
• Виготовлення та застосування скловати, шлаковати, азбесту, мастики на бітумній основі, перхлорвінілових і бакелітових матеріалів.
• Виготовлення та застосування лакофарбових покрить, ґрунтовок та шпатльовок на основі нітрофарб, полімерних композицій (поліхлорвінілових, епоксидних   тощо). Роботи з  нанесення протикорозійного ізоляційного покриття.
• Обстеження, ремонт та чищення димарів, вентиляційних каналів і дахів будинків та споруд, чищення повітропроводів.
• Експлуатація піскоструминних апаратів.
• Нанесення бетону, ізоляційних і обмурувальних матеріалів методом набризкування і напилення.
• Штучне заморожування ґрунтів і водозниження.
• Монтаж,  демонтаж, експлуатація, ремонт і переміщення насосних та землесосних установок, драг і земснарядів.
• Забивання паль. Цементація та хімічне закріплення ґрунтів і фундаментів.
• Роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах,  камерах,  колекторах,  замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах).
• Земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій чи під водою.
• Продавлювання  тунельних конструкцій під будинками, спорудами, магістралями і водоймищами.
• Будівництво, зведення, монтаж та демонтаж  будинків, споруд, а також відновлення та зміцнення їх аварійних частин.
• Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів. Такелажні та стропальні роботи. Виготовлення та випробування стропів. Транспортування негабаритних  та  важких вантажів на під'їзних коліях будівельних майданчиків.

1.3. Побудова системи  управління персоналом в будівництві

Система управління персоналом будівельного підприємства має бути побудована з урахуванням  принципів, визначених в п.1.1. та з  урахуванням особливостей галузі, сформульованих в п. 1.2.

Схематичне  зображення системи управління персоналом будівельного підприємства представлено на рис. 1.6.

Система включає три суб’єкти управління персоналом будівельної організацій  – керівник організації, служба управління персоналом, лінійний керівник (начальник  дільниці, виконроб, завідуючий відділом).

Персонал  підприємства є основним його ресурсом. Відсутність злагодженої, якісної  роботи персоналу зводить нанівець забезпечення підприємства іншими видами ресурсів, навіть фінансовими.

На схемі  наведені основні функції з управління персоналом будівельної організації  в сучасних умовах з урахуванням  підвищення ролі служби управління персоналом.

 Так,  до однієї з функцій служби  з управління персоналом ми  віднесли організацію роботи, що  включає участь у розробці  виробничої програми підприємства: виробнича програма підприємства має враховувати наявний склад персоналу, рівень його навантаження, і навпаки склад персоналу має відповідати виробничій програмі.

Також ця функція передбачає безпосередню участь служби з управління персоналом в  процесі виробництва, зокрема поточний контроль щодо відповідності якості персоналу виробничим завданням, реальності виробничих завдань, зокрема достатність  часу для його виконання. Разом з  лінійними керівником служба з управління персоналом має здійснювати атестацію  робочих місць.

Рис. 1.6. Система управління персоналом будівельного підприємства.

Функції з управління персоналом реалізуються не лише відповідною службою. Такі функції як планування потреби  в персоналі, оцінка кваліфікації персоналу, рух персоналу, найм персоналу, організація навчання, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, виконуються всіма суб’єктами управління з різними ступенем участі в цих процесах. Так, сам процес оцінки

кваліфікації  персоналу має бути організований  та  методично забезпечений службою  з управління персоналом, а в безпосередній  оцінці мають брати участь керівники  всіх рівнів.

Внутрішніми чинниками, що впливають  на систему управління персоналом конкретного  будівельного підприємства, є розмір такої організації, місце розташування, характер робіт, вид робіт, функція  організації в будівельному проекті, використовувані технології виконання  БМР.

До зовнішніх факторів відноситься макроекономічна ситуація в країні, зокрема середній рівень заробітної плати в галузі, рівень безробіття, нормативна та законодавча  база, членство та його умови в неприбуткових  об’єднаннях, зокрема саморегулівних організаціях.

Для формування механізмів управління персоналом має бути використаний увесь комплекс сучасних методів  – економічних, адміністративних, соціально-психологічних.

Пріоритетними цілями будівельної  організації, на досягнення яких мають  бути спрямовані всі зусилля –  це підвищення якості БМР, рівня прибутку організації від основного виду діяльності, забезпечення рівномірного використання ресурсів.

Висновки до розділу 1.

1. Визначено, що персонал є стратегічним ресурсом організації.  З урахуванням останніх світових тенденцій місце, роль управління персоналу в організаційній структурі – в системі менеджменту сучасної будівельної організації – має бути підвищена. Зокрема владні повноваження керівника служби з управління персоналом мають бути рівними заступників директора з виробництва та фінансів
2. Управління персоналом, це процес – забезпечення впливу на персонал підприємства шляхом, застосування комплексу взаємопов’язаних, несуперечливих заходів, з метою  досягнення персоналом такого стану, який максимально ефективно забезпечує досягнення поставлених перед організацією цілей.
3. Стан персоналу характеризується сукупністю показників, що в певний момент часу визначають якість персоналу та рівень виконання ним своїх функціональних обов’язків.
4. Система управління персоналом (СУП) може бути подана як система функцій залежних характеристик: цілей організації (Ц), використовуємих методів управління персоналом (Мт), функцій щодо управління персоналом (Ф) та механізмів управління персоналом (Мх).
5. Система управління персоналом сучасної будівельної організації має враховувати особливості будівельної галузі, її актуальні проблеми та загальносвітові тенденції щодо розвитку підходів до управління персоналу.
6. Однією з найбільш актуальних проблем будівництва в сучасних умовах є забезпечення відповідної (необхідної) якості будівельно-монтажних робіт, що потребує відповідного кадрового забезпечення будівельних організацій. Також до проблемами управління персоналом в будівництві є обмеженість важелів впливу щодо утримання в організації кваліфікованого та досвідченого персоналу; обмеженість методів оцінки персоналу, що практично використовуються будівельними організаціями; розповсюдження практики тимчасового найму робітничого персоналу; зниження рівня престижності професії будівельника;