Організація науково-дослідної діяльнсті педагогів

Якість навчально-виховного процесу навчального закладу та його результати певною мірою залежать від педагога, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

Безпосереднім середовищем, у якому педагог може підвищувати свій фаховий рівень є саме науково-методична робота навчального закладу, головною метою якої є забезпечення неперервного і цілеспрямованого професійного розвитку педагогічних працівників відповідно до сучасних вимог.

З метою поліпшення фахової підготовки педагогічних кадрів у закладах освіти проводять спеціальну науково-методичну роботу, яка:

• спонукає кожного педагога до підвищення свого фахового рівня;
• сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними знахідками;
• дає змогу молодим спеціалістам вчитися педагогічної майстерності у старших і досвідченіших колег;
• забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості, прагнення до пошуку.

Аналіз сучасних наукових досліджень і вивчення стану науково-методичної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах дозволили окреслити зміни, що відбуваються у її змісті та формах.

Науково-методична робота в закладах освіти:

• розглядається як  цілісна система діяльності педагогів;
• базується на досягненнях педагогічної науки і передового педагогічного досвіду;
• забезпечує зростання рівня кваліфікації, майстерності педагога, підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу навчального закладу загалом, а в остаточному підсумку – поліпшення якості знань учнів, їх вихованості та розвитку [ 14].

У процесі науково-методичної роботи здійснюються:

• підвищення наукового рівня педагога;
• підготовка до засвоєння змісту нових програм і технологій їх реалізації;
• ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання;
• вивчення і впровадження у шкільну практику передового педагогічного досвіду;
• творче виконання перевірених рекомендацій;
• збагачення новими, прогресивними й досконалими методами і засобами навчання;
• вдосконалення навичок самоосвітньої роботи педагога, надання йому кваліфікованої допомоги з теорії та практичної діяльності.

Дійсно, цілі та завдання науково-методичної роботи – це  параметри, що  характеризують рівень знань, вмінь і навичок, особистих якостей педагогів, необхідність формування і вдосконалення яких зумовлені сучасними освітніми стандартами. Вони визначаються як прогнозовані результати науково-методичної роботи.

Отже головним кінцевим результатом науково-методичної роботи в навчальних закладах  є підвищення ефективності та якості навчання і виховання учнів, підготовка їх до свідомого обрання професії й активної участі у громадському житті.

Відтак, на думку І. Жерносека [14], критеріями оптимального якісного функціонування системи науково-методичної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах з огляду на її основні цілі, мають бути:

• оптимальне визначення мети і завдань науково-методичної роботи;
• висока інформаційна насиченість змісту;
• вибір оптимальних форм і методів, адекватних цілям і змісту науково-методичної роботи;
• високий рівень організації науково-методичної роботи.

Детальніше вони подані в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Критерії функціонування системи науково-методичної роботи

Зміст науково-методичної роботи – це комплекс культурологічних, методологічних, психолого-педагогічних та методичних проблем, розв’язання яких забезпечує досягнення визначених цілей та завдань.

Серед основних завдань науково-методичної роботи навчального закладу, до яких І. Жерносек, Т. Макарова, Є. Павлютенко, В. Крижко відносять: кадрове та науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу; упровадження в навчально-виховний процес інноваційних методик і технологій, трансформування наукових ідей у практику діяльності педагогів навчального закладу; розробка чіткої системи роботи щодо підвищення фахового та методичного рівня педагогічних кадрів в умовах оновлення змісту і структури освіти; вивчення, накопичення, апробація, впровадження в практику перспективного досвіду педагогів новаторів, нових освітніх технологій та систем; ключове місце на сьогоднішньому етапі розвитку освіти, посідає залучення педагогів до науково-дослідної діяльності.

Найголовнішим та істотним у науково-методичній роботі навчального закладу є надання реальної, діючої допомоги педагогам, класним керівникам, вихователям у розвитку їх майстерності як поєднання професійних знань, навичок і умінь і необхідних для сучасного педагога властивостей і якостей особистості, науково-дослідних умінь і навичок.

Відтак, основними напрямами науково-методичної роботи навчального закладу щодо розвитку творчих здібностей педагогів мають бути:

1. Поглиблення філософсько-педагогічних знань, спрямованих на відродження й розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії та методики навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної підготовки з предмета і методики його викладання з урахуванням вимог Закону «Про мови» в Україні.
2. Вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи; збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури; вивчення теорії та досягнень науки з питань викладання предметів, володіння сучасними науковими методами; глибоке вивчення й практична реалізація оновлених програм і підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позиції формування національної школи.
3. Освоєння методики викладання додаткових предметів; випереджувальний розгляд питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з проведенням відкритих уроків, використанням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів.
4. Освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики, методики та принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедагогіки.
5. Систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації щодо змісту й методики навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних нормативних документів.
6. Упровадження досягнень етнопедагогіки, психології та окремих методик і передового педагогічного досвіду із зверненням особливої уваги на використання в діяльності педагогічних колективів зразків національної культури і традицій.

Головним у науково-методичній роботі мають стати не просто надання реальної, дієвої допомоги педагогам  у процесі розвитку їхньої майстерності як сплаву професійних знань, навичок, вмінь, а саме спрямування педагога на розвиток творчих якостей. Це вимагає, в свою чергу, створення відкритих умов для прояву таких якостей як включення педагога в пошукову діяльність, що передбачає оновлення змісту усіх форм науково-методичної роботи, до яких відносимо:

• індивідуальні форми роботи: діагностування, стажування, самоосвіта, конкурси «Учитель року», «Класний керівник року», атестація, індивідуальні консультації, співбесіди, творчі звіти, видання методичних посібників, розробка авторських програм, підручників, практичний показ інноваційних методів педагогічної праці на уроках, в позакласній роботі, висвітлення в засобах масової інформації, фестиваль педагогічних ідей та інновацій.
• групові форми роботи: методичні об'єднання, творчі групи, семінари – практикуми, «Школа вищої педагогічної майстерності», «Школа становлення молодого вчителя», тренінги, випуски методичних бюлетенів, видання методичних посібників, розробка авторських програм, підручників, висвітлення в засобах масової інформації.
• масові форми роботи: педради; інструктивно-методичні наради; методичні виставки; предметні тижні; науково - практичні конференції; педагогічні читання; педагогічні зустрічі; дні відкритих дверей; огляд методичної літератури.

Педагог закладу освіти – це спеціаліст, який може оновлювати, вдосконалювати зміст своєї діяльності. Впоратися з цим завданням можна тільки за умови добре організованої та спланованої роботи шкільних методичних об'єднань, оскільки в системі роботи методичного об'єднання одним з провідних напрямів його діяльності є підвищення педагогічної майстерності педагогічних кадрів без відриву від основного місця роботи. Вдосконалення професійної майстерності педагога є одночасно й серйозним поштовхом до самоосвіти, умовою успішної, творчої праці.

Методичні об'єднання  ми розглядаємо як головну форму науково - методичної роботи навчального закладу.

Основними завданнями методичних об’єднань, щодо розвитку творчої майстерності педагога мають стати:

• забезпечення засвоєння й використання найраціональніших методів і прийомів навчання та виховання школярів;
• постійне підвищення рівня загально дидактичної й методичної підготовки педагогів для організації та здійснення навчально-виховного процесу ;
• обмін досвідом, пропаганда та здійснення нових підходів до організації навчання  й виховання;
• забезпечення постійного засвоєння сучасної педагогічної теорії і практики;
• створення умов для самоосвіти педагогів.

Для реалізації завдань, пов’язаних з розвитком науково-дослідних умінь педагога, відбувається робота в напрямах:

• теоретична частина - запровадження інноваційних технологій у навчальний процес, використання новітніх технологій, тощо;
• практична частина - відкриті уроки, самоосвіта, творчі звіти тощо.

Виходячи з аналізу періодичної преси, співбесід з учителями та керівниками шкіл, ми дійшли висновку, про недієздатність науково-методичної роботи, недостатню її результативність, що в умовах кризових явищ в світі окреслюється досить чітко. Це виявляється, перш за все, в тому, що значна кількість педагогічних працівників не відповідає рівню вимог сьогодення, не здатна задовольнити зростаючі освітні запити. Педагоги суттєво відстають у поглибленні знань, поновленні того педагогічного арсеналу, на якому ґрунтується їх педагогічна майстерність.

Недостатнім є рівень організації і здійснення науково-методичної роботи щодо постійного самовдосконалення педагогічних працівників, мотивації їх до використання інноваційних технологій, форм і методів навчання.

Основою забезпечення ефективної інноваційної педагогічної діяльності працівників освіти є науково обґрунтована цілеспрямована науково-методична робота, яка б передбачала залучення до постійного професійного самовдосконалення, стимулювала розвиток творчо-наукових якостей учителів, підвищувала рівень готовності вчителя до інноваційної діяльності.

Отже, науково-методична робота повинна виконувати роль сполучної ланки між життям, діяльністю конкретного педагогічного колективу і державною системою освіти, психолого-педагогічною наукою, передовим педагогічним досвідом. Тому для ефективної організації діяльності необхідно: підтримувати зв'язок загальнодержавної системи освіти, педагогічної науки, перспективного педагогічно досвіду з системою методичної роботи навчального закладу; підвищувати професіоналізм педагогічного колективу, за допомогою вироблення єдиного педагогічного стилю, загальних позицій, аналізу конкретного навчально-виховного процесу та йог результатів; формувати педагогічну діяльність з метою підвищення майстерності кожного педагога на основі зростання рівня його професіоналізму. Та кожна група цих завдань передбачає конкретні специфічні дії та заходи не лише від  представників педагогічного колективу, а й від адміністрації навчального закладу.

1. Удосконалення системи управління науково-дослідною діяльністю педагогів

Науково-дослідну роботу слід вважати одним із головних напрямів діяльності в школах сьогодення, їй надаються пріоритети і створюються умови для ефективного, сталого розвитку [5].