Шляхи регулювання торгівельного балансу України

        Пасивний торговий баланс вважається небажаним і звичайно оцінюється як ознака слабості зовнішньоекономічних позицій країни. Це правильно для країн, що розвиваються, що випробують недостачу валютних надходжень. Для промислового розвитку країн це може мати інше значення. Наприклад, дефіцит торгового балансу США свідчить про активне просуванням на їхній ринок міжнародних конкурентів (Західної Європи, Японії, Тайваню, Південної Кореї й інших країн) по виробництву товарів більшої складності. У результаті міжнародного поділу праці, більш ефективно використовуються ресурси у світових масштабах. Дзеркальним відображенням дефіциту зовнішньої торгівлі США служить активне сальдо по цих операціях у згаданих партнерів, що використовують валютні надходження для закордонних капіталовкладень, у тому числі США.           

   У статистиці зовнішньої торгівлі товарами України враховуються всі товари, що додаються до запасів матеріальних ресурсів України або відраховуються з них у результаті їх ввезення (імпорту) у межі, чи вивезення (експорту) за межі її митної території. Україна використовує загальну систему торгівлі, як це рекомендовано методологічними дослідженнями Статвідділу ООН (1998р.) "Статистика міжнародної торгівлі товарами: концепції і визначення."

      До  обсягів торгівлі товарами включаються: немонетарне золото, дорогоцінні  метали, що не виступають у якості платіжного засобу, цінні папери, банкноти і монети, або передача міжнародним організаціям, а також військові репарації і реституції; гуманітарна та технічна допомога;  товари, передані як дарунки; товари, орендовані терміном на  один рік і більше; товари ввезені (вивезені) для  переробки; повернені тотовари, що перетинають кордон  України в результаті операцій  між головними корпораціями та  підприємствами їх прямого інвестування (філіями або відділеннями); виловлена риба, морепродукти, мінерали  з морського дна і врятований вантаж, продані національним судном в іноземному порту або національним судном іноземному судну у відкритому мор; товари ввезені (вивезені) для взаємного товарообміну або купівлі  (продажу) між конкретними юридичними  особами;

       До  обсягів експорту (імпорту) товарів не включається: пряма транзитна торгівля; вітчизняна й іноземна валюта (крім такої, що використовується для нумізматичних цілей), цінні папери; товари, що не є предметом комерційних операцій (включаються в обсяги зовнішніх послуг): товари, придбані для власних  потреб дипломатичними представництвами, збройними силами, науковими організаціями  чи іншими представництвами України  на території країни їх розміщення; матеріальні носії, розроблені  на замовлення, що містять об'єкти  інтелектуальної діяльності, у т.ч. воєнного, спеціального і подвійного  призначення, і не призначені  безпосередньо для реалізації  на споживчому ринку; товари, тимчасово ввезені (вивезені) терміном до 1 року; товари, загублені чи знищені  після вивозу з економічної  території країни-експортера, але  до ввозу на економічну територію  призначеної країни-імпортера, не  підлягають включенню в статистику  імпорту призначеної країни-імпортера (хоча вони включаються в статистику експорту країни-експортера); відходи, що утворилися в результаті  переробки товарів на митній  території держави і переробки  для внутрішнього споживання; природний газ, що поставляється  в підземні сховища газу; товари, раніше завезені і поміщені  під інший митний режим на  митній території держави, що  були враховані в імпорті держави,  при зміні митного режиму повторно  не враховуються в митній статистиці зовнішньої торгівлі держави; обсяги товарів, що ввезені  (вивезені) фізичними особами.

       Облік товарів здійснюється на момент, коли вони ввозяться у межі або вивозяться за межі економічної території країни.

2.2. Аналіз стану та динаміки торгівельного балансу України

      За  січень-лютий 2010 р. експорт товарів з України склав 6 млрд 396,3 млн дол., імпорт - 7 млрд 52,6 млн дол. Порівняно з січнем-лютим 2009 р. експорт збільшився на 24,7%, імпорт - на 20,7%. Від'ємне сальдо становило 656,3 млн дол. (за січень-лютий 2009 р. - 711,6 млн дол.). Про це говориться в повідомленні Державного комітету статистики України. [14]

       Коефіцієнт  покриття експортом імпорту склав 0,91 (за січень-лютий 2009 р. - 0,88).

      Зовнішньоторговельні  операції проводились з партнерами із 185 країн світу.

      Обсяги  експорту до країн СНД становили 33,6%, від загального обсягу експорту, Азії - 28,8%, Європи - 25,6% (у т.ч. до країн Європейського союзу - 22,8%), Африки - 7,4%, Америки - 4,4%, Австралії і Океанії - 0,1%.

     Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації - 24,1% від загального обсягу експорту, Туреччини - 6,4%, Італії - 3,8%, Німеччини, Білорусі та Індії - по 3,4%, та до Польщі - 3%.

     Збільшився  експорт товарів до усіх основних країн-партнерів: Туреччини - на 66% (за рахунок  збільшення поставок кам'яного вугілля, чорних металів та добрив), Російської Федерації - на 56,3%, Індії - на 53,1%, Польщі - на 36,5%, Білорусі - на 29,1%, Німеччини - на 27,6%, Італії - на 17,1%.

    У загальному обсязі експорту товарів  у порівнянні з січнем-лютим 2009 р. збільшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки - з 5% до 8,1%, механічних машин - з 5,4% до 6,4%, жирів та олій тваринного або рослинного походження - з 5,1% до 5,2%, руд, шлаків та золи - з 2,7% до 4,2%, залізничних або трамвайних локомотивів, шляхового обладнання - з 2,3% до 3,8%, добрив - з 2,5% до 2,6%. Натомість зменшилась частка чорних металів - з 29,1 % до 28,4%, зернових культур - з 8,7% до 7,1%, електричних машин - з 4,7% до 4,1%, виробів з чорних металів - з 5,6% до 3,4%.

        Імпорт  з країн СНД становив 46,3% від  загального обсягу, Європи - 31,3% (у т.ч. з країн Європейського союзу - 29,3%), Азії - 15,6%, Америки - 4,1%, Африки - 2,1%, Австралії і Океанії - 0,5%.

       У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювались з Російської Федерації - 39,7%, Китаю - 7,6%, Німеччини - 6,9%, Польщі - 3,9%, Білорусі - 3%, Італії - 2,8%, Азербайджану - 2,6%.

       Збільшились проти січня-лютого 2009 р. імпортні поставки з Азербайджану (у 121,6 рази, за рахунок поставок нафти сирої), Російської Федерації (у 2,4 рази), Китаю (на 56,9%), Білорусі (на 55%), Італії (на 54,5%), Польщі (на 9,6%), Німеччини (на 7,8%). [15]

       У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка електричних машин - з 3,7% до 5,2%, фармацевтичної продукції - з 3,5% до 4,3%, полімерних матеріалів, пластмаси - з 3,2% до 3,9%, чорних металів - з 1,9% до 3,1%, паперу та картону - з 2,4% до 2,7%. Зменшилась частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки - з 37,3% до 36%, наземних транспортних засобів, крім залізничних - з 7% до 3,8%, їстівних плодів та горіхів, цитрусових - з 2,1% до 1,8%.

      За 2 місяці 2010 р. експорт давальницької сировини становив 5,8 млн дол. (на 3,5% більше, ніж у січні-лютому 2009 р.). У той же час до України імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 8,1 млн дол. (на 32,1% більше, ніж у січні-лютому 2009 р.).

      В Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 249,4 млн дол. (збільшення на 46,5% проти січня-лютого 2009 р.). Експорт готової продукції з імпортної давальницької сировини становив 482,8 млн дол. (на 52,5% більше, ніж у січні-лютому 2009 р.).

       У лютому 2010 р. експорт товарів збільшився порівняно з лютим 2009 р. на 25,7% і становив 3 млрд 385,2 млн дол., імпорт зменшився на 1,9% та становив 3 млрд 726,5 млн дол. Від'ємне сальдо у лютому 2010 р. становило 341,3 млн дол. (за лютий 2009 р. також від'ємне - 1 млрд 107,8 млн дол.).

      Сальдо  зовнішньої торгівлі України в 2009 р. скоротилося на 11,927 млрд дол. і склало 1,381 млрд дол., у порівнянні з 13,308 млрд дол. в 2008 р. Від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами за підсумками 2009 р. склало 5,7327 млрд дол. (за 2008 р. - мінус 18,5809 млрд дол.), за даними Держкомстату. За 2009 р. експорт товарів склав 39,7029 млрд дол., імпорт - 45,4356 млрд дол., що становило 59,3% і 53,1% від обсягів 2008 р.

      Негативне сальдо зовнішньої торгівлі України  товарами в січні-лютому 2010 року склало 656,3 млн. доларів, що на 7,8% менше, ніж за аналогічний період 2009 року.

                                                                                                                                                                              

                                                                                                                                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                                           Рис. 2.1.

            Динаміка  зовнішньої торгівлі товарами України за 2008 - 2009 рік [16]

 

Динаміка  зовнішньої торгівлі товарами України за 2008 - 2009 рік	Експорт  товарів	Імпорт  товарів
2007	49248063,1	60669923,0
2008	66954429,8	85535356.4
2009	39702883,3	45435559,2

 

     Таким чином у 2009 р. спостерігається значне скорочення експортно-імпортних операцій в Україні та значний дефіцит торгівельного балансу. Товарна структура зовнішньої торгівлі товарами України за 2008 - 2009 рік (ДОДАТОК А).

     Однією  з провідних базових галузей  української економіки є чорна  металургія, частка якої у загальному обсязі виробництва промислової продукції, становить 26%, а у експорті – 34%.

      За  даними Держкомстату, експорт товарів  з країни в перші два місяці року виріс на 24,7% - до 6,396 млрд. доларів, тоді як імпорт - на 20,7%, до 7,053 млрд. доларів.

     Держкомстат відзначає, що коефіцієнт покриття експортом імпорту за цей період покращився до 0,91 у порівнянні з 0,88 за аналогічний період 2009 року.

    Згідно  з даними комітету, в лютому 2010 року експорт товарів з України зріс на 25,7% в порівнянні з лютим 2009 року - до 3,385 млн. доларів, тоді як імпорт знизився на 1,9% - до 3,727 млн. доларів, що пов'язано з нерівномірними розрахунками за газ у 2009 році.

     У підсумку негативне сальдо в лютому 2010 року скоротилося в 3,2 разу - до 341,3 млн. доларів.

  Робимо висновок, що участь  країни в міжнародній торгівлі здійснюється з метою отримання коштів за експортовані товари і послуги. Водночас, імпортуючи товари і послуги, вона змушена розраховуватися за них. Такі розрахунки щодо експорту та імпорту товарів і послуг формують торговельний баланс країни.

 

     Зниження  дефіциту торгівельного балансу  є позитивним явищем - воно є одним  із чинників стабілізації курсу національної валюти та зменшує залежність від  імпорту. Ще більш позитивним є значне зростання експорту - воно означає відновлення попиту на українську продукцію за кордоном після проходження "дна" економічної кризи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РЕГУЛЮВАННЯ ТОРГІВЕЛЬНОГО БАЛАНСУ УКРАЇНИ

3.1. Проблеми  зовнішнього торгівельного балансу України в кризових умовах

Однією  з найбільш актуальних сучасних проблем економічної діяльності практично кожної країни є вироблення ефективних шляхів подолання фінансово-економічної  кризи. При цьому активно дискутується питання щодо напрямків подолання кризи, першочерговості шляхів інвестування чи то банківської системи, чи то реального сектора економіки. В умовах інтегрування економіки України у світогосподарський розвиток, необхідно, в першу чергу, позбутися в максимально можливих обсягах залежності України від зовнішніх факторів впливу. Конкретно: необхідно підвищити ефективність міжнародної торгівлі України шляхом вироблення і реалізації ефективної експортно-імпортної політики. У 2008 році почалася чергова світова економічна криза.

      Основним  кризовим фактором в Україні є накопичені в державі внутрішні проблеми, які впливають на загальний стан її економіки. Це, по-перше, недостатня інноваційність суспільного виробництва, що обумовлює низьку конкурентоздатність української продукції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

       Порушення ефективної кредитної політики банками в значній мірі обумовлює нарощування негативних факторів у функціонуванні реального сектора економіки України, що проявляється в наступному:

    - застарілістю  основних фондів в практично усіх галузях економіки, бо їх оновлення не кредитується в достатній мірі. Це стосується і промисловості, і будівництва, і сільського господарства, і житлово-комунального господарства тощо;

  − застосуванням застарілих, неефективних, несучасних (неекономічних,  еконебезпечних) технологій виробництва,  бо держава не приділяє достатньої  уваги розвитку науки та впровадженню  досягнень НТП.

       Таке становище, в сукупності, обумовлює випуск неконкурентоздатної на світовому та вітчизняному ринку продукції. Недостатньо фінансових ресурсів для оновлення основних фондів і застарілих технологій, а також існують обмеження у проведенні науково-технічних робіт для потреб економіки.

       В першу чергу, від цього потерпають експортоорієнтовані галузі промисловості, зокрема металургія. Невідповідна рівню світових стандартів якість переважної більшості експортоорієнтованої продукції, суттєво скорочує можливості її реалізації на ринках високо розвинутих країн. В основному вона може знаходити попит в Росії, інших пострадянських країнах та в деяких країнах, що розвиваються.

       З іншого боку, продукція українських виробників, особливо та, що відноситься до категорії високотехнологічної, в більшості випадків не в змозі конкурувати з високоякісною закордонною продукцією, яка поступає на український ринок. Крім того, значна номенклатура продукції в Україні вже взагалі не виробляється, так як українські виробники повністю поступилися на ринку іноземним товарам. Мова йде практично про усі види некритичного імпорту.

       По-друге, важливим фактором, що спричинив фінансову  кризу є суттєва залежність України від критичного імпорту, в першу чергу, від паливно-енергетичних ресурсів, що обумовлює пряму небезпеку державному розвитку. В Україні, за усі роки її існування як незалежної держави, не виконана робота щодо диверсифікації джерел надходження таких ресурсів з тим, щоб уникнути залежності від монопольного їх постачальника, зокрема Росії; не проводилася результативна робота щодо розширення розвідки та промислової експлуатації нових родовищ (запасів) мінеральної сировини; не досягнуто якихось вагомих результатів у впровадженні різних форм і методів як ресурсозбереження взагалі, так і заміни традиційних видів ресурсів на нетрадиційні.