Міжнародний туризм

Водні ресурси планети — моря, океани, ріки, озера — є не лише зручними шляхами й окрасою ландшафту, а й популярними об'єктами туризму. Попит на круїзні подорожі залишається  стабільним десятки років. Дедалі більшого поширення набуває таласотерапія (гр. thalassa — море + терапія) — оздоровлення і лікування за допомогою морської води. Якщо на узбережжі моря, ріки, озера чи океану є зручні пляжі, а вода поблизу берега добре прогрівається, це сприяє створенню курортів. Відомими курортними регіонами є Французька й Італійська Рив'єра, Канарські, Балеарські, Багамські острови та багато інших.

Фахівець із міжнародного туризму  повинен вміти здійснити комплексну географічну оцінку району чи регіону. Наприклад, комплексна географічна  оцінка приморських пляжних зон передбачає вивчення:

— особливостей мікроклімату;

— характеру узбережних ділянок  моря (температурних умов, глибини, припливів і відливів, течій, цілющих  властивостей і стану води, наявності  у воді хижаків, рельєфу дна та ін.);

— специфічних характеристик пляжів (крутості й експозиції схилів відносно ранкового сонця, якості піску чи гальки, там, де немає піску, мальовничості узбережжя);

— транспортних зв'язків;

— визначних пам'яток;

— готельного та ресторанного фонду.

Останніми роками як фізико-географічний фактор розвитку туризму все більшого значення набувають ріки й озера. Крім окраси ландшафту, створення сприятливого мікроклімату, забезпечення курортів і туристичних центрів прісною водою, вони дають можливість розвивати водні види туризму і спорту. Найбільш популярні райони і курорти річкового та приозерного туризму знаходяться у Швейцарії, Австрії, Німеччині, Угорщині. На жаль, через забруднення Дунаю втратив свою колишню привабливість круїз цією річкою. Менш популярним став також Рейн. На цих ріках почастішали повені.

На розвиток туризму  суттєво впливають ліси. Вони не лише прикрашають ландшафт, а й  слугують оздоровчим фактором при лікуванні стресів, захворювань верхніх дихальних шляхів та ін. Лісова тиша сприятливо діє на психіку людини. Ліс стимулює творчі можливості, активно впливає на емоційну сферу, відновлює порушену рівновагу між людиною та довкіллям. Різновидами цього фактора є парки, сквери, ботанічні сади. Так, безліч туристів відвідують свято квітів у Голландії чи свято паркового мистецтва у Великій Британії.

Також стали популярними  подорожі, які передбачають знайомство з тваринним і рослинним світом відвідуваної країни. Це поїздки в національні парки, заповідники і відкриті для полювання зони країн Африки. Великим попитом користуються спеціалізовані тури на сафарі в Кенію, Танзанію чи ПАР. Слово "сафарі" не е синонімом слова "полювання". Насамперед, це подорож до національних парків з унікальною живою природою, таких як знаменитий парк біблійної природи Ейн-Букек в Ізраїлі, парк папуг і парк метеликів на Канарських островах, ботанічний сад і парк папуг на Мадейрі, природні парки Таїланду, в яких можна "поспілкува' тися" з папугами, мавпами, леопардами, слонами. Практично всі туристи, які приїжджають у Берлін, відвідують зоопарк, в якому тварини живуть не в клітках, а в просторих вольєрах, що імітують природні умови. Світовими центрами такого виду туризму є США, Канада, країни Африки та Австралії.

Дуже важливий фізико-географічний фактор — цілющі джерела. Історично  склалося так, що в місцях, де є такі джерела, розташовані найбільш відомі й фешенебельні курорти, наприклад, Баден-Баден і Вісбаден у Німеччині, Карлові Вари і Маріанське-Лазне в Чехії, Віші у Франції. Мода на відпочинок і лікування на водах сформувалася ще у XIX ст. На початку XXI ст. спостерігається зростання інтересу до відвідування курортів, розташованих у місцевостях, що володіють природними ресурсами.

 

2. СЕГМЕНТИ ІНДУСТРІЇ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ

 

2.1. Індустрія міжнародного  туризму

Індустрія туризму —  це система виробничих, транспортних, торговельних, сервісних підприємств  і засобів розміщення, призначена для задоволення попиту на туристські товари та послуги.

Для індустрії міжнародного туризму особливо важливими е питання узгодження діяльності підприємств, туроператорів і турагентств різних країн, вироблення міжнародних стандартів стосовно засобів розміщення, харчування, які використовуються у світі для обслуговування туристів.

Однак єдиних міжнародних  стандартів поки що не існує. У кожній країні діють національні стандарти, які між собою можуть суттєво  різнитися. Наприклад, готелі відрізняються  не тільки категоріями (крім "зірок", вони можуть класифікуватися за розрядами), але і набором (номенклатурою) пропонованих послуг і вимогами до номерного фонду. Однак це не означає, що взагалі немає жодних загальних критеріїв, які можна покласти в основу міжнародних стандартів.

Протягом другої половини XX ст. були неодноразові спроби розробити єдину світову систему класифікації готелів. Перші кроки в цьому напрямі зробив 1952 р. Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО) — попередник Всесвітньої організації туризму (UNWTO). У 1976—1982 рр. ці розробки продовжили регіональні комісії UNWTO, внаслідок чого були створені й схвалені системи готельної класифікації для кожного регіону.

Попри це багато регіональних систем класифікації готелів мають  не обов'язковий, а рекомендаційний  характер. На думку експертів (у тому числі експертів Міжнародної готельної асоціації), ухвалити єдиний світовий стандарт класифікації не тільки неможливо, але й недоцільно, оскільки за багатьма характеристиками готелі просто не можна порівняти, наприклад, за місцем розташування (у центрі міста, на курорті тощо), за географічними і кліматичними зонами.

У 1985 р. на шостій сесії  Генеральної асамблеї UNWTO обговорювалося питання гармонізації регіональних систем класифікації. Секретаріат UNWTO при розробці своїх рекомендацій не виходив за межі стандартів, схвалених регіональними комісіями.

У цей час міжнародним  стандартом може вважатися документ "Міжрегіональна гармонізація критеріїв  готельної класифікації на основі класифікаційних  стандартів, схвалених регіональними комісіями" (UNWTO, Мадрид, 30 листопада 1989 р.), але і він є тільки рекомендаційним. У ньому зафіксовані вимоги до окремих характеристик готельного господарства залежно від категорії готелю.

У більшості країн  діють національні стандарти, крім того, багато готельних ланцюгів, особливо міжнаціонального характеру, що поєднують готелі, розташовані в різних країнах і регіонах, запроваджують свої стандарти, забезпечуючи тим самим максимальну конкурентоспроможність своїх підприємств.

 

2.2. Сучасний ринок  міжнародного туризму

Ринок туризму як система взаємозв'язків об'єднує велику кількість виробників турпродукції з наявними та потенційними покупцями, які можуть чи мають бажання купити туристичну продукцію.

Туристичний ринок —  сукупність організаційно-економічних  відносин з приводу організації та купівлі-продажу туристичних послуг. Цей ринок, як і будь-який інший, пов'язує разом покупців (пред'явників попиту) і продавців (постачальників). Але від звичайних товарних ринків туристичний ринок відрізняється тим, що на ньому товар не просувається від продавців до покупців. Навпаки, покупці самі переміщуються до місця призначення, щоб отримати зарезервовані послуги.

Ринок — це сфера обміну. Предметом обміну на туристичному ринку  є туристичні послуги, які надають  різні підприємства туристичної  індустрії (готелі, ресторани, перевізники, заклади дозвілля, організатори подорожей та ін.).

Туристичний ринок характеризується багатоступеневістю відносин: між кінцевим споживачем і виробником туристичних послуг є посередники - туристичні агентства, туроператори, постачальники і виконавці послуг розміщення, перевезення, харчування.

Туристичні ринки можна  класифікувати за такими ознаками:

• за географічною приналежністю — світовий, регіональний, ринок окремої країни, регіону всередині країни, міста тощо;
• за ознакою відношення до національної території — ринки міжнародного туризму (в'їзного, виїзного), внутрішнього туризму;
• за ознакою напрямку руху — ринки, що генерують туристичні потоки, і ринки, які приймають туристів;
• за ступенем концентрації виробництва і збуту — монополістичний, олігополістичний і ринок вільної конкуренції;
• за співвідношенням між попитом і пропозицією — ринок продавця (характеризується високим попитом і обмеженістю пропозиції) і ринок покупця (характеризується перевищенням пропозиції над попитом).

У туристичній сфері  використовують термін "регіон". Розрізняють регіони трьох типів:

1) географічні, наприклад,  Західна Європа або Північна  Африка;

2) адміністративні, наприклад,  Закарпатська область;

3) природно-кліматичні, наприклад,  морські курорти, Тихоокеанський басейн.

Відповідно туристичні потоки розрізняють за спрямованістю: всередині регіонів — внутрішньо-регіональні  й між регіонами — міжрегіональні.

Оскільки кількість  людей, охоплених туристичними поїздками, постійно зростає, туризм дедалі більше впливає як на світову економіку, так і на соціально-економічний розвиток окремих країн.

Один із важливих напрямів вивчення впливу міжнародного туризму  на світову економіку — визначення місткості ринку. Гіпотетичний туристичний  ринок — це сукупність покупців, які володіють потенційною можливістю укласти угоду з продавцем туристичних послуг. Однак насправді прогноз туристичного попиту і фактичні результати не збігаються.

Серед найважливіших  показників місткості ринку міжнародного туризму є "кількість прибуттів", що визначається чисельністю тих, хто здійснив протягом року подорож і зареєстрований як особа, що прибула в певну країну з метою туризму. Окрім кількості прибуттів іноземних відвідувачів, показником місткості туристичного ринку є грошові надходження від міжнародного туризму.

Кількість прибуттів  іноземних гостей у різних країнах  фіксується за єдиною методикою, розробленою UNWTO, що уможливлює статистичний облік  за країнами і порівняння показників на міждержавному рівні.

Для спрощення маркетингових  досліджень туристичного ринку й оцінки внеску окремих країн у розвиток світового туризму міжнародний туристичний ринок прийнято поділяти на ринок виїзного туризму і ринок в'їзного туризму. Місткість ринку виїзного туризму визначається кількістю виїздів із країни, в'їзного — кількістю прибуттів. Загальна кількість виїздів /прибуттів розподіляється за країнами-реципієнтами і країнами генераторами міжнародного туризму. Генерування туристичних потоків є імпортом туристичних послуг, а прийом та обслуговування іноземних туристів у себе в країні — експортом міжнародних туристичних послуг.

Крім показника кількості  прибуттів, місткість ринку в'їзного міжнародного туризму визначається обсягом надходжень від міжнародного туризму, джерелом яких є витрати  іноземних гостей на туристичні по слуги.

Місткість ринку виїзного міжнародного туризму визначається кількістю виїздів резидентів із країни в закордонні подорожі та сумою  їхніх грошових витрат під час  перебування за кордоном.

Міжнародні туристичні витрати визначаються як витрати відвідувачів, що виїжджають, в інших країнах, включаючи їхні платежі національним перевізникам за міжнародні перевезення. Відповідно до рекомендацій Міжнародного валютного фонду щодо платіжного балансу, витрати на міжнародні перевезення повинні бути зазначені окремим рядком.

Для конкретного виробника  туристичних послуг місткість цільового  туристичного ринку визначається кількістю  проданих послуг (турів).

 

2.3. Сегментація ринку  туристичних послуг

Сегментація ринку в  туризмі – дуже важливий елемент  при виборі стратегії маркетингу. Сегментація – це поділ ринку на складові, групи чи сегменти, члени яких досить схожі і відрізняються від членів інших груп (сегментів).

Головна мета сегментації  – забезпечити адресність туристичного продукту. За допомогою сегментації реалізується головний принцип туристичного маркетингу – орієнтація на споживача.

Перевагами сегментації  туристичного ринку є наступні:

• сегментація є засобом вибору найперспективнішого цільового ринку;
• дозволяє найповніше задовольняти запити туристів;
• допомагає вибирати оптимальні маркетингові стратегії;
• сприяє досягненню цілей туристичної фірми;
• дає можливість підвищувати ефективність управлінських рішень;
• забезпечує підвищення конкурентноздатності підприємства;
• сприяє оптимізації витрат туристичної фірми;
• дозволяє знижувати ризики в комерційній діяльності.

У сфері туризму набули поширення наступні методи сегментації  ринку:

1. географічний - часто використовують статистичні агентства країн, що приймають туристів. При цьому вони визначають країни чи регіони походження туристів;

2. демографічний - описує деякі особисті характеристики туристів (вік, стать, сімейний стан). По демографічній ознаці можна виділити такі групи туристів:

• діти (до 14 років);
• молодь (15-24 роки);
• економічно активні молоді люди (25-44 роки);
• економічно активні люди середнього віку (45-60 років);
• туристи третього віку (понад 60 років);