Міжнародний туризм

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 12 Ноября 2012 в 10:43, курсовая работа

Краткое описание

Сучасна туристична сфера швидко прогресує. Її розвиток сприяє активному економічному зростанню багатьох країн світу. Проте на розвиток туристичної галузі господарства окремої держави істотно впливають світові тенденції розвитку туризму.

Содержание

Вступ

1. Туризм як багатогранне суспільне явище

1.1. Історія розвитку туризму

1.2. Міжнародний туризм як соціально-економічне явище

1.3. Географія туристичного попиту

2. Сегменти індустрії міжнародного туризму

2.1. Індустрія міжнародного туризму

2.2. Сучасний ринок міжнародного туризму

2.3. Сегментація ринку туристичних послуг

3. Основні тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму в майбутньому

Висновок

Список використаних джерел

Прикрепленные файлы: 1 файл

Курсова фінал.doc

— 276.50 Кб (Скачать документ)

Багато країн світу  щорічно приймають понад 1 млн  іноземних туристів. За даними UNWTO, най  привабливішою країною світу  з позиції туризму є Франція. Друге місце за кількістю іноземних  туристів посідає Іспанія, вона випереджує за цим показником навіть таку велику туристичну країну, як США.

Частка туризму перевищує 10 % світової торгівлі товарами й послугами, що дало йому змогу посісти третє  місце після експорту нафти та автомобілів, а до 2020 р. туризм повинен  вийти на перше місце.

У таких країнах, як Угорщина, Чехія, Австрія, Швейцарія, Італія, Франція, Іспанія, Португалія, туризм належить до пріоритетних галузей, внесок яких у валовий національний дохід становить 15—35 %.

За оцінками спеціалістів, нині в туріндустрії працює понад 100 млн осіб, кожне 16-те робоче місце у світі припадає на туризм, кожна 8-ма працездатна людина в світі зайнята в цьому секторі.

Переважна більшість  робочих місць у туризмі належить малим і середнім підприємствам. Дослідження показують, що в туризмі  нові робочі місця створюються в 1,5 раза швидше, ніж у будь-якій іншій галузі. При цьому нові робочі місця та туристичні підприємства з'являються здебільшого в найменш розвинених регіонах країни, що сприяє вирівнюванню економічної ситуації в країні, заохочує жителів не полишати сільські зони мешкання. Роботу отримують представники найрізноманітніших професій та рівня кваліфікації — від державних службовців та менеджерів вищого рангу до працівників турагентств і покоївок готелів. Туризм також сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, що, своєю чергою, стабілізує економіку будь-якої країни, й особливо важливо для країн з високим рівнем безробіття.

Міжнародний туризм є  активним джерелом надходжень іноземної  валюти. Наприклад, значною є частка доходів від міжнародного туризму  в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг в Іспанії — 35 % Австралії та Греції — по 36 %, Швейцарії — 12 %, Італії — 11 %, Португалії — 21 % і на Кіпрі — 52 %. У більшості країн, що розвиваються на іноземний туризм припадає 10—15 % доходів від експорту товарі] і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вищий, наприклад у Колумбії він становить 20 %, Ямайці — ЗО %, Панамі — 55 % і на Гаї ті — 73 %.

Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства будівництва, торгівлі, сільського господарства, виробництво товарів народного споживання.

Водночас розвиток туризму  породжує цілу низку проблем. Перcпектива отримати більш високооплачувану роботу в туристичному бізнесі може спричинити перехід працівників з інших галузей виробництва в галузі, пов'язані з туризмом. Наприклад, перехід працівників сільського господарства негативно впливає на виробництво сільськогосподарської продукції. Викликане можливістю працевлаштування масове переміщення людей з віддалених районів у міста з великою кількістю туристів може спричинити погіршення житлових умов, перевантаження систем забезпечення та обслуговування в цих містах. Постають проблеми культурного й екологічного характеру. Наприклад, в Індії під навалою відвідувачів поступово руйнується Тадж-Махал, в Єгипті від величезної кількості туристів страждають навіть піраміди. Через неконтрольований наплив туристів, які вештаються природними резерватами, хиріє або гине рослинність. Більш того, туристи часто забирають на згадку про подорож різні речі, скажімо, рідкісні морські мушлі чи корали, або ж купують їх як сувеніри у місцевих жителів.

Туристи забруднюють  довкілля. За підрахунками Програми ООН  з навколишнього середовища, щодня  середньостатистичний турист залишає  після себе один кілограм сміття. Туристи  зазвичай використовують надто багато води, продуктів тощо. Від цього можуть страждати місцеві жителі.

Спілкування з іноземними гостями інколи згубно впливає на місцеву культуру та систему цінностей. Наплив туристів може призвести до втрати культурної самобутності та зруйнувати традиційний спосіб життя місцевого населення. Місцеві жителі часто спостерігають негативний бік туризму, оскільки туристи дозволяють собі робити те, чого вдома, серед родичів і друзів, ніколи б не зробили. Аморальна поведінка туристів породжує чималі проблеми.

Багаті туристи, які  приїздять у країни, що розвиваються, прямо чи опосередковано спричиняють  негативні зміни у житті місцевих громад. Нерідко задля власного комфорту туристи привозять зі собою різні  цінні речі, про які місцеві  мешканці можуть лише мріяти. Бажання мати такі речі змушує багатьох людей змінювати своє життя, інколи навіть штовхає до злочинів.

Місцеві жителі часто  невдоволені присутністю туристів, особливо якщо тим створюються найсприятливіші  умови за рахунок місцевого населення. Шум, перенаселеність, забруднення навколишнього середовища, втрата самобутності, пошкодження історичних, архітектурних і релігійних об'єктів — усе це є наслідками масового напливу туристів. Зазначені проблеми потрібно враховувати при плануванні розвитку туризму.

І все ж позитивних факторів від розвитку туризму більше, ніж проблем, які він породжує.

По-перше, завдяки туризму  створюються нові робочі місця; праця, пов'язана з туризмом, часто високооплачувана, отже, надходження від оподаткування  більших доходів людей також зростатимуть.

По-друге, держава за рахунок  ввезення в країну товарів іноземного виробництва, необхідних для споживання туристами та подальшого розвитку туризму, може запровадити митний збір на імпортні товари.

По-третє, оподатковуються надані туристам послуги (проживання в готелях, харчування, продаж напоїв, транспорт).

По-четверте, податки  з доходів сплачують як місцеві, так і іноземні фірми, які отримали право (ліцензію) на провадження туристичного бізнесу в країні.

З'являється можливість частину бюджетних надходжень від туризму спрямовувати на фінансування розвитку інфраструктури, реставрацію та відновлення пам'яток історії та культури, здійснення природоохоронних програм, програм соціального розвитку тощо.

 

1.3. Географія туристичного попиту

Географічні фактори, до яких належать відстань, транспортна  доступність, цінність рекреаційних ресурсів, сезонність тощо, відіграють важливу  роль у виборі маршруту поїздки, впливають  на вартість подорожі, а також на економічну ефективність галузі загалом.

Географічні фактори, які впливають  на міжнародний туризм, можна поділити на дві основні групи: фізико-географічні  фактори та економіко-географічні  фактори.

Розвитку міжнародного туризму  в тому чи іншому регіоні світу  сприяють фізико-географічні фактори, або природні умови. До них належать природно-рекреаційні ресурси, тобто ресурси, які забезпечують відпочинок і відновлення здоров'я та працездатності людини, а також естетичні ресурси — комплекс природних факторів, які позитивно впливають на духовний стан людей. Серед природно-рекреаційних, естетичних та інших видів туристичних ресурсів велике значення для туризму мають ландшафт, клімат, рослинний і тваринний світ, водні ресурси, рельєф.

Ландшафт — природний  географічний комплекс, який визначається як:

1) сукупність взаємозалежних  і взаємопов'язаних предметів  і явищ природи, які історично  утворюють фізико-географічий комплекс  чи низку комплексів;

2) природний комплекс, у якому всі основні компоненти (рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинний  і тваринний світ) перебувають у складній взаємодії, утворюючи за умовами розвитку єдину систему.

Клімат — багаторічний режим погоди у визначеній місцевості, який характеризується закономірною послідовністю  метеорологічних процесів.

Рослинний (флора) і тваринний (фауна) світ. Флора — це історично сформована на певній території (акваторії) сукупність усіх видів рослин. Наприклад, найбільшою розмаїтістю флори характеризується Амазонська низовина (понад 50 тис. видів рослин). Рослинність, зокрема лісові ресурси, — дуже важливий фізико-географічний фактор у туризмі. Фауна — історично сформована сукупність усіх видів тварин визначеної території (акваторії).

Водні ресурси — це води Світового океану (океани, моря), ріки, озера, льодовики. Велике значення для розвитку туризму мають гідромінеральні ресурси (мінеральні води та їхні джерела), термальні води, які є важливим фактором розвитку рекреаційного туризму.

Мінеральні води —  це підземні (рідше поверхневі) води, які характеризуються підвищеним умістом  біологічно активних мінеральних компонентів і володіють специфічними фізико-хімічними властивостями. На земну поверхню вони виходять як мінеральні джерела. Залежно від хімічного складу і фізичних властивостей мінеральні води використовують як лікувальний засіб.

Термальні води — підземні води з температурою вище + 20 °С. Свою назву вони отримали від розташованого на о. Сицилія селища Терми. Саме там уперше такі води почали застосовувати для лікування.

Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні — рівнини, плоскогір'я, гірські системи, низовини тощо. Найпривабливішими для туристів з усього світу є гірські території, зокрема Альпійські території Швейцарії, Австрії, Франції, Італії, американські Кордильєри, гірські райони Скандинавських країн, Карпати та ін.

В Іспанії найбільш мальовничим є район Коста-Брава, розташований у підніжжі Піренеїв, в Ізраїлі — північ країни, в Австрії — район Зальцбурга.

Але оцінюючи місцевості зі складним рельєфом, варто враховувати, що на розвиток туризму впливатимуть, з одного боку, труднощі, пов'язані з прокладанням автомобільних чи залізничних доріг та створенням інфраструктури, з іншого — окупність додаткових витрат.

Звичайно, регіони з  гористою поверхнею красивіші, скажімо, за рівнинні. Але своя принадливість  є й у тундрі, й у пустелі. Гірський рельєф, крім зовнішньої привабливості, має значні рекреаційні ресурси: чисте гірське повітря, інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, можливості для організації різних видів гірського туризму, багаті джерела з мінеральною водою, які можна використовувати цілий рік.

Останніми десятиліттями  великої популярності набули зимові види спорту в гористих місцевостях, збудовано багато гірськолижних  центрів. Всесвітньої слави набули альпійські курорти у Швейцарії, Франції, Австрії, Німеччині, Італії, Чехії. Однак нещодавно через глобальне потепління перед європейськими гірськолижними курортами постала серйозна проблема: там, де гори невисокі, снігу у достатній для занять зимовими видами спорту кількості випадає тільки під кінець гірськолижного сезону, тому багато готелів у цьому регіоні зазнають великих збитків.

Але ж гори приваблюють  туристів і влітку, а розташовані  в горах озера дають можливість займатися водними видами спорту. Варто пригадати, що в гористих місцевостях  спочатку з'явилися кліматичні, або  лікувальні, курорти, а потім, значно пізніше, на їхній базі сформувалися гірськолижні.

У таких регіонах, як правило, водиться багато різних видів тварин, що сприяє розвитку спортивного полювання  та рибальства.

Важливу роль відіграє географічне  положення району чи країни. Факторами, які характеризують придатність географічного положення країни чи району (регіону) для розвитку туризму, є:

— положення країни чи району (регіону) відносно основних постачальників туристів;

— знаходження країни, району (регіону) на важливих транзитних шляхах;

— віддаленість чи близькість до "гарячих точок" планети;

— положення відносно країн, районів (регіонів) — конкурентів  щодо прийому туристів.

Однак із розвитком авіатранспорту навіть найвіддаленіші регіони планети  стали доступними для туристів.

Ще один важливий фізико-географічний фактор, який впливає на розвиток туризму  в регіоні, — погодно-кліматичні умови. Якщо район славиться нестійким  кліматом, частими змінами погоди, стихійними лихами, про повноцінне його використання як туристичного центру не варто й говорити. Проте курортні райони Великої Британії, таких країн Балтії, як Естонія (Пярну), Латвія (Юрмала), балтійські курорти Німеччини, незважаючи на дуже нестійку погоду, мають незмінний багаторічний успіх.

Основні туристичні регіони  розташовані в зонах помірного клімату обох півкуль, на островах спекотного пояса, де високу температуру повітря зрівноважують морські вітри. Проте останніми роками шириться пропаганда про шкідливість для здоров'я людини засмаги, сонця тощо, через що попит європейських туристів на послуги готелів у південних регіонах (Ізраїль, Туреччина, Єгипет та ін.) у спекотні місяці знижується і водночас зростає попит у регіонах із більш спокійним і менш жарким кліматом. Зокрема, спостерігається зростання попиту на турпослуги у районах австрійських і баварських альпійських озер, у прибалтійському регіоні.

Залишається сталим попит  на екзотичні місця відпочинку. До вже традиційних для туристів островів Балі (Індонезія), Гаваї, Сейшели, Мальдіви додалася, наприклад, Антарктида, про яку ще кілька років тому не можна було навіть мріяти. Тепер уже нікого не можна здивувати подорожжю на Аляску чи в Гренландію.

Як правило, туристи  з північних країн прагнуть відпочити  на півдні. Німці переважно ділять свою відпустку на дві частини, одну з яких проводять на німецьких чи австрійських курортах, іншу — десь на півдні, наприклад, у Туреччині чи Іспанії. Хоча трапляються і парадокси: французи відпочивають не на своєму Лазурному узбережжі, а їдуть на Коста-Дорада чи Коста-Брава в Іспанію, що багато в чому визначається ціною турів. Ізраїльтяни надають перевагу відпочинку на Лазурному узбережжі, наприклад, у Ніцці, Канні; німці їдуть на курорти Іспанії, Італії, Франції, Греції.

Погодно-кліматичні умови  різних регіонів змінюються залежно  від пори року, сезону, що суттєво впливає на міжнародний туризм. За інтенсивністю туризм поділяють на постійний і сезонний. Постійний туризм характерний для районів і населених пунктів, які туристи рівномірно відвідують упродовж року, а сезонний туризм пов'язаний з порою року (влітку чи взимку).

Информация о работе Міжнародний туризм