Кейнсіанська теорія і практика макроекономічного регулювання

· економічне очікування;

· величина споживної заборгованості;

· рівень оподаткування.

Величини споживання і  заощадження відносно стабільні  при умові, що господарство не приймає  спеціальних дій по їх зміні, в  тому числі через систему оподаткування. Стабільність цих величин зв'язана  з тим, що на рішення домашніх господарств  “споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, не зв'язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємоврівноважуються.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Базова модель Кейнса: зайнятість

Кейнс сформулював свою концепцію  як загальну теорію зайнятості. Але  вона в дійсності далеко виходить за рамки власне теорії зайнятості. Кейнсіанська економічна теорія –  це теорія досягнення та збереження макроекономічної рівноваги. При цьому значення зайнятості визначається тим, що в кейнсіанському трактуванні вона є основною причиною макроекономічної нестабільності.

Кейнсіанська теорія стверджує, що в ринковій економіці просто не існує механізму, який підтримує повну зайнятість. Навіть за значного рівня безробіття і суттєвій інфляції ринкова економіка може бути збалансованою; повна зайнятість – скоріше випадковість, ніж закономірність.

Ринкова економіка без вільної конкуренції не є саморегульованою системою, здатною до постійного процвітання; сьогодні не можна покладатись на те, що вона «буде розвиватись сама по собі» – такий висновок зробив Дж. Кейнс. Причини безробіття і циклічності криються в закономірностях руху витрат, заощаджень і інвестицій.

Кейнсіанська модель опирається на несподівану тезу: не пропозиція створює попит, а попит створює  пропозицію. Саме підтримування ефективного  сукупного попиту на високому рівні  дозволить забезпечити зростання  доходів, розширення виробництва і  повну зайнятість населення.

Кейнсіанська модель ґрунтується на теорії мультиплікатора зайнятості, яка твердить: початкове зростання інвестицій створює первинну зайнятість у галузях, в які було здійснено інвестування; витрати додаткових працівників забезпечують розширення виробництва засобів споживання і вторинну зайнятість; у свою чергу, зростання сукупного попиту за рахунок нових працівників викличе ще певне зростання зайнятості і т.д.

Так створюється ефект  мультиплікатора зайнятості. Саме з  мультиплікатора зайнятості розпочав Кейнс свої дослідження. Математично  мультиплікатор зайнятості має такий  вигляд:

Приріст зайнятості = мультиплікатор Х приріст інвестицій.

Виходячи із цього, можна  зробити важливий висновок: приріс зайнятості визначає приріст доходу і обсягу суспільного виробництва.

Кейнсіанська модель зайнятості основним регулятором безробіття вважає інфляцію, яка стимулює пропозицію грошей і, таким чином, збільшує ефективний попит.

Дана модель виходить з  того, що в економіці може виникнути  або безробіття, або інфляція. Регулюючи рівень інфляції, можна регулювати рівень зайнятості, чим вищі в країні будуть темпи інфляції,тим меншим має бути безробіття.

Обсяг зайнятості в кейнсіанській  системі фігурує як величина, залежна  від трьох факторів – сукупного  попиту, інфляції і норми прибутку. Про значення зайнятості в моделі Кейнса говорить то, що остання є  її центральною ланкою. Зайнятість розглядається ним як функція  зміни ефективного попиту : N=F(Dw), де N- обсяг зайнятості, Dw – ефективний попит. Найвищий ефективний попит можливий лише за умови повної зайнятості трудових ресурсів.

Принцип повної зайнятості – центральна теза економічної теорії Кейнса. За умов повної зайнятості буде найбільший сукупний попит, найвищі  значення граничної схильності до споживання і мультиплікатора.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Альтернативні макроекономічні теорії

Кейнсіанська теорія тривалий час домінувала в теорії та практиці макроекономічного регулювання. Вона відповідала тим умовам, коли головна  увага приділялась проблемам  подолання спаду виробництва  та зменшенню безробіття. Але наприкінці 70-х років в економіці багатьох країн з'явилися інші негативні  явища. Головною стала проблема інфляції при одночасному падінні виробництва. Така ситуація отримала назву «стагфляція».

Кейнсіанські рекомендації, в основі яких лежить збільшення бюджетних  витрат і застосування при цьому  дефіцитного фінансування, в нових  умовах показали свою неефективність. Це викликало значну недовіру до кейнсіанської  теорії і привело до виникнення альтернативних теорій. Серед них можна виділити монетариську теорію, теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань.

Монетариська теорія є найрішучішим виступом проти кейнсіанської теорії. Засновником цієї теорії став Мілтон Фрідман. У літературі теорія дістала назву «контрреволюції Фрідмана».

На відміну від кейнсіанців, які вважають, що для сучасного  капіталізму характерним є внутрішня  нестабільність, монетаристи дотримуються думки, що ринкова система є достатньо  стійкою і здатна самостійно відновлювати економічну стабільність. Тому вони відкидають кейнсіанську ідею про необхідність державного втручання в економіку  і відстоюють принципи вільної конкуренції.

Якщо кейнсіанці спираються на рівняння сукупних витрат (ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ), то в основі монетариської теорії лежить рівняння обміну, яке можна відобразити такою формулою: М*V=Р*О, де М — грошова маса, V — швидкість обертання грошей, Р — рівень цін, О — фізичний обсяг вироблених товарів та послуг.

Згідно з монетариською теорією, головну роль у регулюванні економіки виконує грошово-кредитна, а не фіскальна політика. При цьому основним інструментом регулювання економіки є гроші. Збільшуючи або зменшуючи грошову масу, держава може здійснювати регулюючий вплив на економічну активність.

Спираючись на емпіричні  докази, монетаристи запевняють, що швидкість обертання грошей є  стабільною в тому розумінні, що чинники, які впливають на неї, змінюються поступово й досить передбачливо. Отже, зміну швидкості обертання грошей можна передбачити і врахувати. За цих умов роль активного елементу монетариської формули відіграє грошова маса. Це означає, що між грошовою масою і номінальним ВВП (Р*О) існує пряма і передбачувана залежність. Завдяки цьому держава, здійснюючи цілеспрямовану грошову емісію, може впливати на грошову масу і в такий спосіб регулювати номінальний ВВП.

Дотримуючись положення  про стабільність швидкості обертання  грошей і передбачуваний характер залежності між грошовою масою і номінальним  ВВП, монетаристи роблять висновок: стабільний розвиток економіки можна  забезпечити за умов стабільного  збільшення грошової маси. З цією метою  Фрідман запропонував на законодавчій основі встановити спеціальне монетарне правило згідно з яким грошова маса має збільшуватися щорічно тими самими темпами, що й щорічний темп зростання реального ВВП. Наприклад, якщо прогнозом передбачається, що в майбутньому році приріст реального ВВП становитиме 3%, то на 3% в прогнозованому році необхідно збільшити грошову масу.

Прихильники монетаризму істотно принижують, а якщо враховувати крайні позиції, то й зовсім відкидають фіскальну політику як метод стабілізації економік

Не всі положення монетариської теорії мають достатнє обґрунтування. По деяких із них кейнсіанці наводять серйозні контраргументи. Насамперед це стосується монетариського положення про стабільність швидкості обертання грошей. Прихильники кейнсіанської теорії вважають це положення непереконливим. Вони стверджують, що швидкість обертання грошей є мінливим і непередбачуваним елементом. Це пояснюється тим, що гроші використовуються не тільки для обслуговування поточних угод, а й для володіння ними як активами.

Гроші, які обслуговують угоди, — це працюючі гроші; вони мають  відповідну швидкість обертання. Стосовно грошей як активів, то це непрацюючі гроші, швидкість обертання яких дорівнює нулю. Співвідношення між цими двома  складовими грошової маси, яке неможливо  передбачити, впливає на швидкість  обертання грошей і робить можливість її передбачення дуже проблематичною.

Теорія економіки пропозиції виникла у зв'язку з нездатністю  кейнсіанської теорії запропонувати  ефективні заходи проти стагфляції, одночасного падіння виробництва та зростання цін. Суть теорії економіки пропозиції полягає в перенесенні акцентів з управління попитом на стимулювання сукупної пропозиції, зростання виробництва і зайнятості.

Пов'язуючи стагфляцію з  надмірним рівнем оподаткування, прихильники  теорії економіки пропозиції виступають за зниження податкового тиску на економіку. Вони пропонують відмовитися  від системи прогресивного оподаткування, знизити податкові ставки на підприємництво, на заробітну плату і дивіденди. На їхню думку, зниження податків збільшить  безподатковий доход і заощадження, знизить рівень відсоткової ставки, внаслідок чого зростуть нагромадження  та інвестиції. Крім того, для найманих робітників зниження податків на заробітну  плату підвищить стимули до праці, що викличе збільшення пропозиції робочої сили на ринку праці.

Теорія раціональних очікувань  стала досить поширеною в середині 70-х років в умовах виникнення стагфляції, коли в економіці деяких країн спостерігалися одночасно  інфляція і безробіття. Її прихильники  виступили проти теорії адаптивних очікувань, згідно з якою очікування майбутньої інфляції формуються економічними суб'єктами на основі попередньої та поточної інфляцій. Вони виходять з того, що економічні суб'єкти спроможні діяти раціонально. Аналізуючи економічну інформацію, вони здатні визначити майбутні зміни. Іншими словами, економічні суб'єкти настільки раціональні, що можуть у своїх прогнозах враховувати не лише минулий досвід, а й майбутні зміни в економічній кон'юнктурі, в тому числі і зміни в економічній політиці держави. Володіючи здатністю передбачати майбутні зміни в економіці, вони спроможні приймати такі рішення, які найбільшою мірою відповідають їхнім інтересам.

Перелічені альтернативні  теорії макроекономічного регулювання  не знижують значення кейнсіанської  теорії, а доповнюють її, поглиблюючи  наші уявлення про складний механізм функціонування економіки.

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Досвід показує, що сьогодні неможливо суворо дотримуватися  лише кейнсіанської теорії, відповідно до якої фіскальні засоби є головними, а гроші відіграють другорядну роль. І навпаки, буде помилкою, якщо віддавати  перевагу тільки монетариській теорії, за якою гроші відіграють вирішальну роль.

Світова практика засвідчує, що в процесі державного регулювання  економіки найбільший ефект досягається  лише за умов раціонального поєднання  фіскальної та грошово-кредитної політики.

Є сенс і в теорії економіки  пропозиції, відповідно до якої ціни, зайнятість і безробіття залежать не просто від  сукупного попиту, а від його співвідношення із сукупною пропозицією.

В умовах стагфляції сукупна  пропозиція має бути пріоритетним об'єктом  державного регулювання економіки. Тому застосовуючи фіскальні засоби з метою впливу на сукупний попит, держава не повинна залишати поза увагою сукупну пропозицію. Неможливо  ігнорувати і теорію раціональних очікувань, оскільки поведінка економічних  суб'єктів залежить не лише від реальних змін в економічній кон'юнктурі, а й від того, як вони сприймають ці зміни і можуть їх передбачати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Базилевич В.Д. Макроекономіка, 2-ге вид., навч. посібник для студентів економ. спеціалізації ВНЗ. - Київ: ЦУЛ, 2002. - 320 с.

2.Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998.

3. Буряк П.Ю. Макроекономіка. - Львів: ІнтерЕко, 2001р. - 448 с

4. Івашина О.Ф., Дулік Т.О., Новікова Л.Ф. Макроекономіка: Навчальний посібник. - Дніпропетровськ, ДДФЕІ, 1999. - 124 с.

5.Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999.

6. Панчишин Степан Макроекономіка: Навч. Посібник. - К.: Либідь, 2001. - 616 с.

7. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєва та інші.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

8. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика. - К.: Таксон, 1996р. - 240 с.

9.Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 153-170.