Система вищої освіти в США. Коледжі та університети

1.6. Навчання студентів-іноземців

Вища освіта США належить до найдоступніших для іноземців, хоча вартість її досить висока. Країна вже багато років утримує світове лідерство як за кількістю студентів-іноземців (але не за їхнім відсотком серед усіх студентів), так і за кількістю країн, з яких вони прибувають. Для навчання достатньо виконати три попередні умови: довести володіння мовою і скласти тест на знання англійської як іноземної (TOEFL) з оцінкою понад 500 (у кращі ВНЗ – понад 550) чи інший еквівалентний тест; мати атестат про закінчення середньої 12-річної освіти, яку б американський ВНЗ захотів визнати еквівалентним до національного диплома за старшу середню школу; заплатити за навчання.

Політика уряду США скерована на максимальне залучення іноземців у заклади країни, тому створено потужну систему найрізноманітніших органів, організацій та агентств для виконання цього завдання. Заклади вищої освіти США на основі подання кандидата остаточно вирішують питання про дозвіл розпочати навчання. Рішення про це приймається за 6-12 місяців до початку навчального року.

Соціальна диференціація американської молоді завжди впливала на доступності вищої освіти і на якості вчення для різних соціальних прошарків молоді. Підйом масових демократичних рухів в 60-х роках, рух за десегрегацію вузів призвели до певних змін в складі і загальній чисельності студентів: між 1958 і 1979 рр. число їх зросло в 3 рази і досягло 11,5 млн. чоловік, що складає майже половину населення США від 18 до 24 років 30.

У наш час середня освіта в країні загальна і безоплатна. Дошкільне виховання здійснюють ясла (nursery school) та дитячі садки (kindergarten), які охоплюють більшу частину старшої вікової групи. Обов’язкова освіта розпочинається з 6 років, триває 12 років і має за побудовою різні варіанти: 8 +4, 6 + 3 + 3, 6 + 6 років. Найчастіше це другий варіант з послідовним вільним переходом між Primaty (Elementary), Junior i Senior High School. Батьки можуть обрати безоплатні державні школи (public school) чи приватні — private school. Маючи ширший бюджет, останні надають за кошти батьків освітні послуги вищого рівня, ніж державні школи. Уряд встановлює лише дуже загальні рамки вимог для навчання, тому програми середньої освіти відрізняються у різних штатах, містах, округах і школах. Батьки і діти мають велику свободу вибору істотної частини дисциплін та змісту тих, що є обов’язковими. Останнім часом у США постійно зростає кількість спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням частини предметів, де знайшли роботу частина тих вчителів, що емігрували з екс-соціалістичних країн. Набір у ці школи відбувається за результатами попереднього навчання. Вкажемо, що у США немає загальнодержавної шкали оцінок. Застосовуються то різні варіанти числових, то рейтингові. Все ж найпоширеніша 5-бальна з позначенням балів літерами від А до Е. Увага уряду до талановитих (gfted) дітей невпинно зростає, як і зацікавленість у вдосконаленні знань загалу учнів.

Заяви у вищі заклади освіти учні США подають у віці 17 років за рік до закінчення середньої школи. Для зарахування необхідно успішно скласти відповідні тести й отримати атестат — High School Diploma. Останній рік школи частина учнів присвячує поглибленому вивченню тих дисциплін, які вони планують обрати в закладах вищої освіти. Успішне складання заключних тестів може дати право розпочати занаття у ВЗО відразу з другого курсу.

Система вищої освіти США надзвичайно велика і різноманітна. На відміну від інших країн, великої популярності набули програми 2-3-річної спеціалізованої підготовки у місцевих і молодших коледжах, які давали змогу порівняно дешево і швидко готувати до ефективної практичної роботи широкі контингенти молоді. Завдяки цьому США у ХХ ст. постійно перебували й утримуються зараз у числі світових лідерів з охоплення населення різними видами післясередньої освіти. Середину 90-х років країна зустріла з майже 4000 ліцензованих закладів вищої освіти різного рівня й близько 14 млн. студентів (1/3 закладів і понад 1/5 студентів планети).

Особливістю США є й те, що, крім освітніх і наукових функцій, їх заклади вищої освіти виконують важливі соціально-культурні завдання (програми безперервного навчання, перепідготовки безробітних, консультаційні й експертні послуги, надання курсів різного змісту і тривалості усім, хто цікавиться новим і прагне самовдосконалення).

Американські закони визначають, що незалежно від підпорядкування всі заклади вищої освіти повинні вважатися автономними об’єднаннями під загальним наглядом усього суспільства (федерального уряду і урядів штатів як розподілювачів коштів за встановленими законами) й фактичним керівництвом органів (наглядових рад довірчих осіб), що складаються з представників наукової громадськості, місцевої влади, підприємницьких і фінансових кіл, професорів, відомих громадян з дипломами даного ВЗО. Вироблена ними стратегія розвитку закладу реалізується затвердженим наглядовою радою президентом закладу та його адміністративною командою.

У кожному штаті за сторіччя сформувалася власна структура координації діяльності розташованих на його території ВЗО різного рівня і підпорядкування й встановлення спільних «правил гри і вимог» (стандарти з прийому і програми, форми звітності й перевірок, рівні фінансового забезпечення тощо). Усі численні громадські організації разом формують Американську раду з освіти, завданням якої є представлення загальних інтересів і потреб системи освіти й мільйонів її учасників перед федеральним урядом і президентом [2, 3].

2. Система вищої  освіти в сша. Коледжі та університети

Кожного року понад три мільйони учнів закінчують середню школу, з них майже мільйон поступають до вищих навчальних закладів. Стати студентом одного з престижних американських університетів — це вже велике досягнення для випускника середньої школи. Деякі коледжі провідних університетів притягують майже два проценти випускників кожен, але тільки один з десяти абітурієнтів стає студентом. Відбір студентів ведеться на основі (а) їх шкільних результатів; (б) рекомендації шкільних вчителів; (в) враження, яке вони справили під час співбесіди в університеті; (г) їх результатів на Тесті по шкільній успішності (SAT).

Система вищої освіти в США складна. Вона розділяється на чотири категорії:

(1) університети, які можуть  мати (а) декілька коледжів, по закінченні  яких студент отримує звання  бакалавра, (б) один чи більше коледжів  для тих, хто збирається отримати  звання магістра або доктора;

(2) інститути з чотирьохрічним  навчанням — коледжі — більшість  з яких не є частиною університетів;

(3) технічні навчальні  заклади, в яких навчання продовжується  від шести місяців до чотирьох  років, де вивчається широке коло  професій — від перукаря до  бухгалтера і комп’ютерного програміста;

(4) дворічні, або громадські  коледжі, де студенти можуть отримати  багато професій чи продовжити  після цього навчання в чотирьохрічних  коледжах або університетах.

Будь-який з цих навчальних закладів, в залежності від джерела фінансування, може бути приватним або громадським. Великої різниці в якості навчання між приватними і громадськими навчальними закладами не існує. Але це не означає, що всі вони мають однакову престижність і що між ними немає різниці в матеріальному забезпеченні.

Багато університетів і коледжів, як приватних, так і громадських, мають високу репутацію, пропонуючи цікаві програми і даючи своїм студентам відмінну освіту. Більшість з них відповідають всім вимогам. У той же час деякі навчальні заклади дають середній рівень освіти, і їх студенти не завжди стають вченими, видатними діячами, професіоналами в своїй справі. Престижність того чи іншого навчального закладу визначається якістю викладання, наявністю технічних засобів навчання, бібліотек, спеціальних курсів, а також числом і рівнем підготовки абітурієнтів, тобто на яких умовах даний навчальний заклад відбирає своїх студентів. Всі ці фактори доповнюють один одного.

В США існує чіткий розподіл на більш і менш престижні навчальні заклади. Навчатися в перших з них дорожче, але по закінченню випускник має переваги при працевлаштуванні і для подальшої кар’єри. Щоб стати студентом одного з таких коледжів, мільйон випускників середніх шкіл щороку здають екзамени SAT. Але недавно наголос на екзаменах при вступу до вузу було піддано критиці, тому що при цьому визначаються знання тільки математики та англійської мови. Виступаючи на захист вступних екзаменів, адміністрація багатьох університетів підкреслює, що ці екзамени дають змогу справедливого відбору студентів, коли число претендентів на одне місце досягає 10-12 чоловік [2, 5, 6].

Чому американці йдуть вчитися до коледжу?

США займають перше місце серед промислово розвинутих країн відносно частки молоді, яка отримує вищу освіту. Які причини цього? Що штовхає сім’ю з середнім рівнем доходів брати до 120000 доларів в кредит, щоб їх син або дочка могли чотири роки навчатися в приватному університеті? Чому батьки в сім’ях з низьким рівнем доходів беруть додаткову роботу, щоб забезпечити своїм трьом дітям навчання в державному університеті — це приблизно 4000 доларів на кожного? Чому сорокарічна жінка кидає свою роботу і витрачає свої заощадження на придбання вищої освіти, яку вона не отримала, коли була молодшою?

Американці дуже високо цінують вищу освіту [8]. Це пояснюється давніми політичними традиціями країни. Люди в США завжди вважали, що освіта необхідна для функціонування демократичного уряду. Вони впевнені, що освіта готує людину для свідомого політичного життя, в тому числі, участі в виборах.

До Другої світової війни здавалось, що середня освіта відповідає більшості вимог людей, але післявоєнний період поставив перед американцями десятки нових складних питань, таких як використання атомної енергії, ґенна інженерія, космічні програми, допомога зарубіжним країнам. Американцям рідко доводиться безпосередньо брати участь в вирішенні подібних проблем, це роблять представники влади, яких вони обирають. Внаслідок цього, останніми роками все більше американців вважають вищу освіту, як і можливість зробити вільний політичний вибір, необхідними для розв’язання подібних проблем.

Крім цих, досить ідеалістичних причин отримання вищої освіти, більшість американців вважають її необхідною для збільшення своїх прибутків. В деяких сферах, таких, як право, медицина, освіта, технології, вища освіта є необхідним першим кроком для успішного просування по службі. Інші професії не вимагають обов’язкової вищої освіти, але багато молодих американців вважають, що диплом про вищу освіту дозволить їм отримувати більшу зарплату на першій роботі. Сьогодні ця робота дуже вірогідно включає обробку інформації: більше 60 процентів американців працюють вчителями, програмістами, секретарями, юристами, банкірами тощо, де їм доводиться здобувати, обмінюватись і використовувати інформацію. Щоб успішно справлятися з такою роботою, атестата про середню освіту явно недостатньо.

Крім інформації про вступні вимоги вузу (в тому числі оплату), при виборі університету або коледжу американці беруть до уваги ще багато аспектів. Їм треба знати:

* Які вчені звання пропонує  вуз? Як довго продовжується навчання? На молодших курсах (коледж) звичайно  пропонується чотирьохрічний курс  «гуманітарних наук», після чого  присвоюється звання бакалавра  мистецтв (В.А.) з таких предметів, як історія, мови і філософія. (Термін «гуманітарні науки» йде  від «лібералес артес», латинського  виразу, який визначав вільні, або  людські мистецтва і навики. В  часи Римської імперії їх могла  отримати тільки вільна людина, а не раб). Багато гуманітарних  коледжів також пропонують звання  бакалавра наук (B.S.) з фізики, хімії  чи других точних наук. Технічні  навчальні заклади пропонують  курси з сільського господарства  або бізнесу з різним строком  навчання, а навчання в общинних  коледжах продовжується два роки.

Випускники старших курсів в Америці отримують звання магістра і доктора як мистецтв, так і точних наук. (Термін «доктор» походить від латинського слова «досере», що значить «навчати»). Щоб отримати ці знання, потрібно навчатися на старших курсах від двох до чотирьох років. Але якщо навчання зв’язане з оригінальними дослідженнями, студент може додатково провести в університетських бібліотеках і лабораторіях місяці і навіть роки [5, 8].

* Які навчальні програми  пропонують коледжі або університети? Що потрібно для отримання  звання? Кожен американський університет  чи коледж має свою власну  програму. На молодших курсах  можуть бути обов’язкові для  кожного студента предмети (наприклад, світова історія, математика, методи  досліджень або вміння писати  твори). Все ж студенти самі  вибирають свої «профілюючі»  дисципліни (це дисципліни, з яких  вони хочуть отримати вчене  звання), а також певне число  «факультативних» предметів (це  не обов’язкові для них предмети). Згідно з даними Національного  інституту освіти, урядової організації, американські коледжі та університети  пропонують більш як 1000 профілюючих  дисциплін, а число факультативних  вимірюється десятками тисяч.

На молодших курсах студент, звичайно, повинен заробити певне число «заліків» (близько 120), щоб отримати по закінченні чотирьох років навчання звання. Щоб отримати заліки, необхідно відвідувати лекції (або лабораторні заняття), виконувати завдання і успішно здавати екзамени. Один залік з окремого курсу, як правило, потребує години роботи в класі щотижня. Трьох-заліковий курс із біології може включати в себе дві години лекцій плюс годину лабораторної роботи на тиждень. Курс може продовжуватись від 10 до 16 тижнів — «семестр».

*Чи є коледж або  університет громадським закладом (який управляється державою або  місцевою владою), чи це приватний  заклад? Якщо він приватний, то  чи є він релігійним навчальним  закладом? В США немає національної (федеральної) системи освіти, кожен  з 50 штатів, а також деякі великі міста, мають свій власний університет. (Федеральний уряд керує навчальними закладами, де готуються професійні кадри для збройних сил — наприклад, Військово-морська академія США в Аннаполісі, Меріленд). Коло 25 відсотків всіх вузів у США є приватними і управляються релігійними організаціями. Більшість з них відкриті для студентів різних віросповідувань, але в деяких релігійних навчальних закладах усі студенти повинні відвідувати релігійні обряди. Також існують деякі приватні заклади, які не мають зв’язку з релігією.

Як громадські, так і приватні вузи залежать від трьох джерел доходів: плата за навчання, благодійництво (пожертвування заможних людей) та державне фінансування. Благодійницькі фонди деяких університетів дуже великі :в Гарвардському, Прінстонському та Єльському університетах вони перевищують мільярд доларів. Більша частина грошей платників податків йде на фінансування громадських навчальних закладів [6].