Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Марта 2015 в 19:42, контрольная работа
Термін «конституція» (від латинського слова onstitution - встановлення, затвердження) вживався ще античними мислителями. Так називався один з видів декретів римських імператорів. В епоху феодалізму застосовувалося і формулювання «основний закон», яке тепер використовується як аналог конституції. Проте ні в античному світі, ні в середні віки сучасного поняття конституції не було, не існувало тоді й основних законів, які служили б юридичною базою поточної правотворчої діяльності.
Якщо визначати конституцію як правову категорію найбільш загальним чином, то можна сказати, що це система правових норм, що мають, як правило, вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною і суспільством, з одного боку, і державою - з іншого , а також основи організації та діяльності самої держави.
Залежно від періоду дії конституції бувають постійними і тимчасовими. За своїм характером конституції можуть бути демократичними, авторитарними і тоталітарними. За формою правління, яка визначається в конституціях, їх можна залежно від порядку заміщення посади глави держави розділити на монархічні і республіканські , за встановлюваною формою політико-територіального устрою - на федеративні та унітарні. За порядком видання конституції зарубіжних країн поділяються на: даровані ; прийняті представницьким органом (установчими зборами, парламентом ); схвалені на референдумі. За способом зміни виділяють «гнучкі» і «жорсткі» конституції. Залежно від форми конституції бувають: писані й неписані. Конституції за часом прийняття умовно поділяють на «старі», « нові». Залежно від походження конституції поділяються на оригінальні і запозичені . За відповідністю реальним відносинам у суспільстві - реальні й фіктивні (формальні).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ