Поняття психогігієни. Завдання та методи психогігієни

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України 
Донецький індустріальний технікум

 

 

 

 

Методична розробка 
з предмету: «Фізичне виховання» 
тема: «Основи психогігієни» 
(для студентів І-ІІ курсів)

 

 

 

 

 

 

Викладач: Тутов Є.М

 

Матеріали розглянуті та схвалені на засіданні циклової комісії суспільних дисциплін

 

Протокол № _______

Від «__»_____2012р.

Глава комісії _______________ Ломовцева  Є.В.

 

 

2012 рік

 План: 
 
1.Поняття психогігієни. Завдання та методи психогігієни.  
 
2.Систематика варіантів (розділів) психогігієни.  
 
3.Психогігієна дитинства. 
 
4.Психогігієна юнацтва. 
 
5.Психогігієна зрілого віку  
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття психогігієни. Завдання та методи психогігієни

 
Термін “гігієна” визначає науку про збереження і підтримку здоров'я, той розділ профілактичної медицини, що займається вивченням впливу фізичних факторів зовнішнього середовища на здоров'я людини і розробляє заходи, що коригують середовище, попереджають виникнення хвороб і забезпечують здоров'я людині. 
 
Середовищем людини, служить не тільки природа, не тільки середовище фізичних явищ, але й у першу чергу людський колектив, людське суспільство, тобто середовище суспільних соціальних впливів. 
 
Людська психіка, форми людських взаємин, в сучасному суспільстві, настільки різноманітні, що для їхнього вивчення сформований спеціальний розділ гігієни, що одержав назву психогігієни. 
 
Психогігієною називають науку про забезпечення, збереження і підтримку психічного здоров'я, іншими словами, систему заходів, спрямованих на збереження і зміцнення психічного здоров'я людини. Психогігієна з часу її зародження була постійно і безпосередньо пов'язана з психопрофілактикою, попередженням виникнення, формування і розвитку психічних хвороб. Але якщо психопрофілактика більше націлена на попередження виникнення конкретних психічних розладів, то основною задачею психогігієни є формування і підтримка психічного здоров'я. Психогігієна пов'язана також із психотерапією, оскільки остання містить багато прийомів і методів, що сприяють запобіганню виникнення захворювань і корекції нормальних якостей індивідуальності та особистості, що у тій чи іншій мірі виходять за межі гармонії і можуть привести до її порушення. Таким чином, тісно співіснуючи з психопрофілактикою і психотерапією, безпосередньо виходячи з гігієни, психогігієна являє собою самостійний розділ медичної науки зі своїми цілями, задачами і прийомами дослідження. 
 
Розмаїтість у розумінні сутності психогігієни в даний час визначається в першу чергу особливостями методологічних, поглядів. Так, у США, у Франції й Англії багато фахівців поєднують психогігієну з деякими варіантами психоаналізу Фрейда. В європейських країнах німецької мови (особливо у ФРН і менше в Австрії) психогігієнічні критерії зливаються в поглядах окремих дослідників з філософією існування і принципами екзистенціалізму. Найбільш обґрунтованими і передовими варто вважати принципи психогігієни, вихідна позиція яких забезпечується філософією діалектичного й історичного матеріалізму, тобто розумінням того, що світ по своїй природі матеріальний, матерія знаходиться у вічному, нескінченному русі, що має свої внутрішні закономірності, що настільки ж матеріальна і біологічна сутність людського організму, психічні процеси представляють не що інше, як продукт вищої нервової діяльності людського мозку, психічна діяльність здійснюється по тим же законам природи і розкривається у властивій їй внутрішньої діалектичної сутності, що специфічні якості людини визначає його суспільна (соціальна) сутність. 
 
Систематика варіантів (розділів) психогігієни може бути представлена двояко. По-перше, так, як це робиться в деяких традиційних посібниках. При цьому звичайно говорять про вікову психогігієну, психогігієну фізичної, розумової праці, психогігієну навчання, психогігієну побуту, психогігієну родини і статевого життя, психогігієну хворої людини, спеціальних розділах типу космічної, інженерної і ін. Однак, потрібно пам'ятати, що психіка, суб'єктивний центр людини не тільки надзвичайно мінливі, але, й безупинно обновляються, удосконалюються, заповнюються елементами нового. Тому поставити знак рівності між психікою дитини, підлітка, юнака, людини зрілого віку і літнього навряд чи припустимо. Найбільш повною систематикою розділів психогігієни може бути лише така, що строго враховує порівняльно-вікові особливості формування психіки на різних етапах життя людини. Таким чином, другим підходом до систематики психогігієни є її порівняльно-віковий аспект. 
 
Можна в такий спосіб класифікувати аспекти психогігієни.

 
Психогігієна дитинства.

 
У дитинстві відбувається послідовне ускладнення вразливості дитини. Зростаюче значення вражень, роль яких, природно, зберігається і пізніше-все життя, особливо наочно прослідковується до 12—14-літнього віку. У цей період дитина живе головним чином враженнями, а психічна діяльність його формується в першу чергу на основі вражень об'єктів і явищ безпосередньої діяльності. На відміну від цього підліток, починаючи з 12—14-літнього віку, будує свої судження й умовиводи вже не тільки на основі безпосередніх вражень дійсності, але і на комбінуванні образів. У зв'язку з цим суб'єктивне оперування такими образами, рефлексія стають більш типовими для підлітка і юнака, чим, зокрема, і відрізняється їхня психіка від психіки дитини. Психогігієна дитинства будується на особливих якостях психіки дитини і забезпечує гармонію формування його психіки. 
 
Головна особливість діяльності дитини зводиться до того, що вона проявляється завжди в іграх. Ні в якому віці гра не має такого значення для формування психіки, як у дитячому. Саме тому правильна організація ігрової діяльності дитини (послідовне ускладнення) –основа більш послідовного і строгого формування психіки. 
 
Формування психіки дитини направляється не стихійно, не просто пересполученням пережитих життєвих ситуацій. Таке формування забезпечується історично сформованими системами виховання, що у більшому чи меншому ступені використовуються у виховному потенціалі родини. Повсякденне практичне життя, наявність людських індивідуальностей, можливості виникнення аномалій у формуванні психіки-все це свідчить про те, що виховання дитини не може бути неорганізованим, воно направляється родиною і вихователями дошкільних установ і ґрунтуються на принципі послідовності, етапності. Виховання стає діючим знаряддям у формуванні гармонійної особистості і психічного здоров'я при строгому обліку всіх досягнень психогігієни. Виховання являє собою безперервний процес, що уже на ранніх етапах життя дитини включає елементи навчання. Однак з початком відвідування школи головним вихователем дитини стає уже вся система навчання. Остання не тільки збагачує його знання і навички, але, що більш важливо, при правильній організації оздоровлює психіку, забезпечує її гармонію. Навпаки, дефекти навчання можуть негативно позначитися на окремих ще не розвинутих елементах психіки дитини, можуть привести до формування аномальних рис особистості. Іншими словами, психогігієна навчання - одна з ведучих і надзвичайно істотних розділів психогігієни, що забезпечує гармонійне формування психіки. 
 
Порівняльно-віковий розгляд психогігієни дозволяє розмежувати психогігієну статевого почуття і власне психогігієну статевого життя. 
 
Відомо, що саме в підлітковому віці, у пубертатному періоді розвитку з'являються перші нерідко “темні почуття” змін, що відбуваються в організмі, у зв'язку з статевим дозріванням і початком статевої зрілості. Складні біологічні зміни завжди позначаються на оцінці дійсності, родини, колективу, суспільства. Цим і виправдується виділення психогігієни статевого почуття, що, з одного боку, досліджує, а з іншого боку - розробляє заходи, спрямовані на підтримку гармонії психіки, що формується, у пубертатному періоді розвитку дитини. 

 
Психогігієна юнацтва.

 
Юнацький вік по систематиці дослідників далеко не завжди чітко відмежовується від підліткового, однак його відрізняють настільки істотні особливості в порівнянні з підлітковим (отроцтвом), що він потребує самостійного виділення. Юнацтво на відміну від отроцтва-це насамперед перехід до формування суспільної свідомості, суспільної самосвідомості, до розуміння того, що будь-який елемент діяльності індивідуума, будь-яка якість, властива йому, не є долею життя і діяльності самого індивідуума, а породжується колективною, суспільною діяльністю, суспільною приналежністю. Юнацький вік (17—21 рік), на відміну від отроцтва, це період, коли людина виходить на арену самостійного життя і самостійної діяльності. Це період, коли людина уперше набуває прав громадянства, якості повноцінного члена суспільства, уперше починає відриватися від родини, від традицій, що склалися у ній і формувати новий світогляд. Усі ці особливості мають потребу в специфічній корекції, специфічному керуванні ними для збереження і підтримки найбільш передових, гармонічних якостей психіки майбутнього. Саме тому правомірне виділення психогігієни юнацтва як самостійного розділу. Психогігієна юнацтва напевно надалі буде, розділена на психогігієну студентства і психогігієну працюючого юнацтва, виробничої молоді. Якщо загальні якості юнацтва, показані вище, типові для тих і інших, то спосіб життя студентства і виробничої молоді далеко не однаковий, а це накладає відбиток на психіку, що формується, як для одних , так і для інших.

 
Психогігієна зрілого віку. 

 
Різний вік, у якому починається систематична праця, різні, особливо сучасні форми праці, що пов”зв'язані з автоматизацією, породжують багато складностей у психічній діяльності. Ці складності, як і будь-які інші впливи на життя, можуть робити позитивний чи руйнівний вплив на людину. Останнє залежить від того, чи буде така складність нових видів праці психогігієнічно обґрунтована і чи будуть розроблені заходи, спрямовані як на полегшення умов нових видів праці, так і на використання особливостей такої праці для удосконалювання, збагачення психіки, а не ушкодження її. 
 
У результаті надзвичайної спеціалізації форм трудової діяльності і внаслідок, зокрема, складної механізації, автоматизації і спеціалізації усередині психогігієни праці, природно, формуються специфічні розділи (психогігієна інженерна, військова, авіаційна, космічна й ін.). 
 
Не менш істотний поділ психогігієни праці на психогігієну розумової, фізичної праці і психогігієну творчого процесу. Творчість типова як для фізичної, так і для розумової праці. Однак у даний час усе ще зберігаються розходження між деякими видами творчої праці, розумовою і фізичною працею. Життя намічає такі передові соціальні заходи формування гармонійної людини майбутнього, у результаті яких грань між фізичною і розумовою працею буде поступово ліквідована. У зв'язку з цим, природно, обоє ці варіанти праці одночасно зіллються і з творчим. В даний час психогігієна праці повинна зберігати диференційований підхід до розробки заходів, спрямованих на збереження психічного здоров'я при різних формах фізичної, розумової і творчої праці. 
 
Між родиною й іншими видами колективу багато загального, але разом з тим родина являє собою такий специфічний осередок колективу, що відрізняється властивими тільки їй особливостями . 
 
Це обумовлено історією взаємин у родині чоловіка і дружини, кровною близькістю родинних зв'язків усередині родини, особливостями традиційно сформованих відносин між батьками і дітьми, матерями і дочками, батьками і синами й ін. Особливості родини як колективу визначаються також єдністю житла, побуту, своєрідністю індивідуальної власності на предмети домашнього побуту й ін. Істотну роль грають особливості взаємин близьких родин (родина родичів) і родин територіально близьких (далеких по крові). Питання психології родини надзвичайно складне і дотепер мало розроблене. Психогігієна родини являє собою один з найважливіших розділів психогігієни, що спрямована на розробку і регламентацію заходів, що упорядковують життя родини і створюють сприятливі умови для формування психічної індивідуальності кожного її члена. 
 
Статистика свідчить про те, що в останні десятиліття, особливо в ряді європейських країн, значно збільшилося число розлучень. Невдало сформований шлюб відіграє велику роль у виникненні алкоголізму, злочинності й ін. Разом з тим, відомо, що діти, які виховуються в неповних родинах (у родинах, що розпалися)—одним батьком, знаходяться в складних обставинах, часто негативно позначаються на формуванні психіці. Факти переконливо показують, що багато межових форм патології в неповних родинах виникають значно частіше, ніж у гармонічних родинах. З'явилася нагальна потреба правильної підготовки до шлюбу, створенню умов гармонічних шлюбів, розробки системи заходів, спрямованих на зміцнення гармонії родини.

 
Психогігієна людей похилого віку.

 
Інтерес до проблеми літніх пов'язаний із прогресивним постарінням населення, особливо вираженим у промислово розвитих країнах. За останні 30 років (з 1950 по 1980 р.) чисельність населення від 60 років і більше в Європейському регіоні зросла з 11,6 до 15%. 
 
Поряд зі збільшенням середньої тривалості життя населення відзначається значне поліпшення стану здоров'я старших вікових груп. В даний час ставиться питання про право людей похилого віку продовжувати трудову, по можливості професійну діяльність, відігравати активну роль у суспільстві. У 1982 р. висунуто девіз : “Повноцінне життя в старості”. Сутність його полягає у необхідності задовольняти специфічні потреби літніх і старих людей і докорінно змінити до них відношення. 
 
Залучення людей похилого віку до активної діяльності вимагає дотримання психогігієнічних заходів. Це насамперед стосується того, що в людей у цьому періоді погіршуються процеси пристосування психіки до нових вимог і обставин, важче змінюються звички і стереотипи, знижується пам'ять і увага. Зміни умов праці варто робити тільки при оцінці можливостей літньої людини. Не рекомендується продовжувати роботу при наявності сильних подразників. З огляду на рухливість психіки, що змінилася, у літньому віці, недоцільна робота в декілька змін, особливо по ночах, тому що це приводить до порушень сну. 
 
Бажано залучати літніх до роботи з неповним робочим днем, використовувати їхні знання в підготовці кадрів. Необхідно приділяти увагу виконанню режиму праці і відпочинку, раціональному харчуванню.

 

 

 

 

 

Контрольні запитання: 
 
1. Що таке «психогігієна»?

 
2. Які є завдання та методи психогігієни?  
 
3. Систематика варіантів (розділів) психогігієни? 
 
4. Психогігієна дитинства? 
 
5. Психогігієна юнацтва? 
 
6. Психогігієна зрілого віку? 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література: 
 
1. В.В Богословский Общая психология . М . “Просвещение “ 1973 
 
2. Н.Ф. Кузьмина Формирование педагогических способностей Изд-во ЛГУ, 1959. 
 
3. Н.Д. Лакоіна, Г.К. Ушаков. Медициская психология. – М,: Изд-во Медицина, 1984. 
 
4. Л.М.Фридман , И.ю. Кулагина Психологический справочник учителя М. “Просвещение” 1991.